Ситуація парадоксальна: поки Україна заплющує очі на угорську
політику на Закарпатті, угорський уряд фінансує «культурну анексію»
української території. Видається, спостерігаємо чергове втручання у
внутрішню політику, завуальоване культурним просвітництвом і захистом
ідентичності.
2019 рік угорський уряд оголосив роком пам’яті Ференца ІІ
Ракоці – трансільванського князя, лідера національно-визвольної війни
угорського народу проти панування австрійської династії Габсбургів
(1703-1711). А 17 грудня цього року в Берегово (Закарпаття) відбулося
офіційне відкриття кінного пам’ятника Ференцу ІІ Ракоці.
За кількістю пам’яток, які вшановують Ракоці Закарпаття лідирує.
Вдуматися лише: Закарпатський угорський інститут імені Ференца ІІ
Ракоці, площа Ракоці в Берегово, вулиця Ракоці в центрі Ужгорода, палац
Ракоці в Мукачево, погруддя Ракоці в Мукачівському замку, пам’ятники
Ракоці в закарпатських селах… І це аж ніяк не весь перелік. Відтепер
маємо ще кінну статую князя в парку «Будапешт», реконструйованому коштом
угорського фонду імені Габора Бетлена. Ініціатором проєкту стало
Товариство угорської культури Закарпаття.
З огляду на масштаби вшанування пам’яті Ракоці, постає питання: чому
закарпатці з таким трепетом згадують Ракоці, закарбовуючи його постать в
історії?
Ситуація, коли закарпатці вшановують пам'ять людини, яка боролася за угорську незалежність, виглядає щонайменше дивною.
Вдумайтеся: національно-визвольна війна, тобто війна, яка ставить за
мету визволення нації. Якої нації? Так, угорської. До того ж, зважаючи
на наслідки повстань Ракоці (людські втрати, спустошеність, занепад
міст, торгівлі й ремесел), такий трепет до діяча угорської історії є
абсолютно ірраціональним.
Особливо в ситуації, коли Угорщина вдається до відвертого шантажу
України із законом «Про освіту» (блокування засідань комісій
Україна-НАТО) і роздає угорські паспорти на Закарпатті.
Щоби анексувати територію, не обов’язково використовувати воєнні
стратегії. Для цього достатньо культури. Це, власне, те, чим займається
сучасна Угорщина, яка у 2011 році конституційно закріпила
відповідальність держави за долю етнічних угорців, які проживають за
кордоном.