хочу сюди!
 

Лана

51 рік, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 40-57 років

Замітки з міткою «політика»

Чому я не довіряю ЮВТ.

     Багато разів ті з моїх друзів, хто є прихильником ЮВТ питали мене: «Чому ти її не підтримуєш?» Причому нерідко в доволі агресивній формі. Приблизно тиждень тому обіцяв написати замітку на цю тему, аби остаточно розставити всі крапки над і в цьому питанні.

Пам’ятаєте, коли Ющ звільнив у 2005 році ЮВТ з посади прем’єр-міністра? І що ж зробила ваша улюблениця? Вона прийшла на канал «Україна» (пояснення що до чого зайві?) і тремтячим голосом, зі сльозами на очах промовила приблизно таке: «Ось я подивилась на наші символи (в руках з’являється помаранчева стрічка), та на ваші (в руках стрічка блакитна – голос тремтить все сильніше, по щоці котиться сльоза – співставляє  обидві стрічки разом, раптово радісно) – так це ж наш прапор! І все це відбувається у 2005-му, коли ще не забувся та не був зрадженим Майдан! Не знаю, як вам, а мені було огидно на це дивитись на цей спектакль.foo  Саме звідси почалась зрада Майдану, котру чудово розвинув надалі «народний президент». Але тут річ не про нього… Того разу в ЮВТ не вийшло поєднатися з голубцями. Не знаю достеменно, з яких саме причин вони не забажали союзу, але ЮВТ спробувала ще раз (це я тільки загальновідомі факти перераховую, а скільки ще різного за кулісами було! Але, знаючи прихильників ЮВТ, тут оперуємо лише загально відомими фактами). Мається на увазі сумно відомий ПРиБЮТ – теж забули? Знов не відбулося, але свої бажання наша героїня висловила знову доволі чітко. Всі ці рухи переконують мене лише в одному: ціль ЮВТ це влада любими засобами. Народ України, майбутнє нашої держави хвилюють її в кращому разі у другу чергу.

     Це був блок політичний, тепер щодо економіки. Іще в перше своє пришестя на посаду у 2005-му був такий яскравий момент. Нібито питання й не суперважливе, але для фахівця дуже яскраве свідчення загального рівня розуміння персонажем економіки та процесів, що в ній відбуваються. Я маю на увазі тій випадок, коли ЮВТ повела боротьбу за зниження цін на м'ясо. Яким чином? А наказали супермаркетам знизити торгову націнку – і все. Така метода керування цінамі це приблизно як в анекдоті – «Товариш прапорщик, зупиніть потяг! ПОТЯГ СТІЙ! РАЗ, ДВА!» Я перепрошую, але в нас, все-ж таки ринкова економіка. Такими методами ніяк ціни врегулювати неможливо, це або повне нерозуміння, або суцільний популізм. У ринковій економіці кабмін має важелі задля регулювання, але вони виключно економічні. Наприклад: зниження податків, інших обов’язкових зборів для виробників/переробників.  Зменшення для них вартості кредитів, тощо. Такі заходи дають не миттєвий, але 100 відсотково бажаний результат.

     Іще трохи політики. Партія ЮВТ Батьківщина є типово лівою партією на кшталт соціал-демократів. Тобто, вони не хочуть, аби були багаті. А мої політичні переконання праві, навіть право-консервативні. Тобто я не хочу, аби були бідні. Це суттєва різниця, чи не так?

     Рахуючи все вищенаведене, скажіть мені, будь ласка, чому я маю підтримувати ЮВТ?

     Але! У другому турі голосував за неї – аби не за овоча, звісно. Якщо знов буде такий самий розклад, знов так зроблю. Тому що овоч – це зло майже абсолютне, а ЮВТ – це зло невідоме, а тому не таке страшне. Щоб вже кінцево розставити все по своїх місцях, розкажу вам про те, як голосуватиму:

1. Удар Кличка;

2. Гриценко;

3. Свобода Тягнибока;

4. ЮВТ.

Тобто овоч, чи там комуняки, не дай Боже, проти когось зі списку – за когось зі списку. У разі суперечки між самими силами зі списку – за того, хто вищий.

     І на сам кінець, може найголовніше. Друзі! Жоден політик не вартий нашої дружби, повірте! Політики приходять і уходять, ми залишаємось! У нас одна мета – повернути владу народу України. А потім цей народ на вільних демократичних виборах сам визначиться, хто йому потрібен. Будемо змагатись – але з повагою до поглядів інших людей. Вже є сумні приклади гризні між своїми – тримайте себе у руках, дуже прошу! Гризня між нами лише на користь владі – ви самі це прекрасно розумієте.

     Слава Україні!

Бандитська влада не бажає виконувати резолюцію Європарламенту !



Всесвітній конгрес українців звернувся до керівників міжнародних організацій із закликом значно посилити тиск на бандитські владні структури України, заради забезпечення поваги до прав людини, демократії і вільних і чесних виборів !!!  Конгрес закликає посилити тиск на українську бандократичну владу заради дотримання Україною своїх міжнародних зобов'язань і виконання вимог резолюції Європарламенту від 9 червня про ситуацію в Україні стосовно "Справи Юлії Тимошенко"  і інших членів колишнього уряду.

Всесвітній конгрес українців звертає увагу міжнародного співтовариства на роль України як представника Європи у виконанні таких зобов'язань, як нинішнє головування в Комітеті міністрів Ради Європи проведення наступного року Євро-2012 і головування в 2013 році в Організації по безпеці і співпраці в Європі ???????

Всесвітній конгрес українців підкреслює необхідність дотримання Україною своїх міжнародних зобов'язань і обов’язкового виконання вищезгаданої резолюції Європарламенту. Копії листа були послані пахану України Вітьку Баньдюковичу і Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Ніні Карпачовій.

Також Всесвітній конгрес українців закликає Баньдюковича припинити застосування в Україні "кримінального правосуддя !!! як засобу досягнення своїх меркантильних цілей і забезпечити виконання вимог Європейського Парламенту,  виконувати які він "клявся" перед світовою громадськістю.

Цей лист ВКУ був надісланий: генеральному секретареві ООН Пан Ги Муну, президентові Європарламенту Єжи Бузеку, президентові Європейської Ради Герману Ван Ромпею, президентові Єврокомісії Жозе Мануелю Баррозу, генеральному секретареві Ради Європи Торбйорну Ягланду, президентові Парламентської Асамблеї Ради Європи Мевлуту Чавушоглу, високому представникові Європейського Союзу у закордонних справах і політиці безпеки, віце-президентові Єврокомісії Кетрін Эштон, єврокомісарові з питань розширення і політики сусідства Штефану Фюле і іншим керівникам міжнародних організацій.


Нагадаю, що в резолюції, прийнятій 9 червня, Європарламент, зобов’язав українську владу не переслідувати опозицію і відмінити заборону на поїздки лідерові партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко, а також змінити запобіжний захід екс-міністрові внутрішніх справ Юрієві Луценку і іншим політичним в'язням !!!


97%, 36 голосів

3%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Анекдот на новий лад

З приводу невеличкого галасу в гутірці журналістів з приводу призначення Дарки Черпак на посаду...
Ну, Ви певно і самі в курсі.
Так от, згадався мені з цього приводу діалог зі старого анекдоту, типу:
- Как вы смогли стать валютной проституткой?
- Ну, просто повезло.

Бацька Лукашенко. Спробую об'єктивно

               


Готуйте помідори, оскільки я бачу тема Лукашенка в інеті зводиться до протистояння двох антагонічних таборів - одні репрезентують телячу любов до Александра Григоровича, інші - бараняче несприйняття. Звісно  абсолютна об'єктивність неможлива, велика частка суб'єктивності буде, проте спробую без штампів, навішаних нам ЗМІ

"Ліхіє 90-ті", котрих не було

Після того як спочив мутант під назвою СРСР, усі країни бувшого союзу, окрім деяких екзотичних азіатських країн та прибалтів, пішли схожим шляхом. Червоні барони, раптом перефарбувавшись в національні барви, почали перерозподіляти власність на свою користь із державної скарбниці, перебудовошні кооператори, котрі лежали під баронами, змінили назву на бізнесменів, поміняли кожанки на червоні піджаки і втрутилися в боротьбу за перерозподіл казенного добра. Вибори президента 1994 року в Україні і Білорусі дуже подібні. Як в нас червоний до мізків і костей Леонід Кравчук раптом напередодні виборів переродився в ярого націоналіста, так і там лідер перших років незалежності Станіслав Шушкевич, один з плеяди червоних баронів, раптом став націоналістом. Протистояли обом здавалось би прогресивні лідери. Біля Шушкевича в той час гуртувалася уся минувша червона еліта совка та новоявленні олігархи, в той час як Лукашенко згуртував  прогресивну команду, як то Віктор Гончар, Валерій Цепкало та інші. Вибори 1994 року Лукашенко виграв більш ніж впевнено, набравши 80,1% у другому турі проти Шушкевича. В той час Лукашенко адмінресурсу не мав.

А ось далі шляхи України та Білорусі кардинально розійшлися, кожен пішов в різні сторони. В Україні всі старі олігархи домовилися з новим і перекочували в інший табір, розгорнулася широкомасштабне розграбування країни та повний бєспрдєл. В той час в Білорусі все пішло інакше.Починав Лукашенко як реформатор. Він справді пові реформи, проте білоруським Ден Сяопіном він не став. В певний час реформи він зупинив. Адже його любили як вождя, при котрому "тишь да гладь...", а ризикувати цим образом бацька не наважився. Лукашенко одразу по приходу до влади узяв усіх місцевих "князьків" за зябра і почав тримати в кулаці. Бізнес олігархія Шушкевича домовитися з бацьком не змогла, через що зникла як клас. Коли економічними методами, коли і більш радикальними. Всі бізнесмени в червоних піджаках послідували за бізнес олігархією, бо один з одним пов'язане - одні керували іншими. Всі крупні червоні барони були ліквідовані (в політичному сенсі, хоча не завжди...), мілкі барони бацька поставив собі на службу. "Сиди і не рипайся. Вкрав - підеш в расход". Ні звісно в мілких масштабах на корупцію дивилися крізь пальці, проте великої не допускав. Тому білоруси, на відміну від українців і росіян, не відчули на собі "принади розбудови демократії", котрі в народі отримали назву "ліхіє 90-ті" з усім багажем цих принад: вибиванням боргів, рекетом, бандитськими розбірками і т.д і т.п.

Війна за Білорусь. Какая боль! Росія Польща 5-0...Україна - оффсайд

В 90-ті в Білорусі ще залишився такий "атавізм часів Пілсудського" як сильні пропольські настрої. Навіть Литва не мала такої любові до сусідньої держави. Польські лідери вирішили скористатися з цього і сильно загравали з режимом. Допоки не отримали наганяй від ЄС. Не вартує дружити з тим, з ким не дружать в Європі. Сильний регіональний лідер в східній Європі не потрібен був ЄСу, адже це ставило серйозні геополітичні питання. Тоді польські лідери перейшли до іншої тактики, причому до горя безглуздої. Вони почали морально і матеріально підтримувати будь-що, аби проти бацька. Причому всі польські інсинуації проти режиму були настільки явні і недолугі. Явна підтримка політичних карликів, котрих не підтримував більш ніхто в Білорусі, їх фінансування, діяльність польської дипломатії, котра носила душок "шпигунської романтики часів совка", ворожі заяви. Все це звело пропольські настрої в Білорусі нанівець. Тепер польській дипломат, котрий тайком підкуповує білоруського чиновника, виглядав в очах білорусів як карикатура.ЄС вела свою політику прямо - роздержавлення білоруської власності та подальша її скупівля зарубіжними інвесторами. Звісно це все було приправлено соусом "за демократію, вибори" та іншу лабуду.

Росія підійшла до справи геть інакше. Вона почала підтримувати бацька, лише вимагаючи взамін "культурної лояльності". Ось вам і дешевий газ, і наш ринок, і всі інша блага, а взамін всього нічого - плекайте міф про слов'янську єдність. Бацька є старим марксиським матеріалістом і вважає, що безпека держави це перш за все економічна безпека. Тому між "економічною експансією Європи та США" та "культурною експансією Росії" він обрав останню. Ну не розумів він в свій час, що одне тягне за собою інше. І так як "демократія і свобода" є приправою до економічної експансії для США та ЄС, так "русскій мір" є тим самим для російської експансії.

Проте для тих, хто кричить, що Білорусь повністю запродалася Росії я застережив би. що не варто кричати. Російського бізнесу в Білорусі, порівняно з Україною, майже немає. Там все державне. Ба навіть - російського бізнеса більше навіть в "сталій єуропейській Латвії". 

Біль насправді в іншому. Україна в цих геополітичних іграх сидить в оффсайді. Ще при Ющенку, коли Росія надавила на Білорусь Лукашенко пропонуував виступити спільним фронтом і поглибити співпрацю, Ющенко начеб то пішов на це, але після "ай ай" коли Європа потрусила пальцем, Ющенко зрадив. Та й останні події, коли Лукашенка не запросили на "заходи з приводу Чорнобиля" через наполягання ЄС. Звісно "козьол Баррозу" привіз нам гроші, проте все ж в цьому світі є поняття більші за бабки, а саме честь. Адже аварія сталася через кремлядєй в Москві, а лягла вона на плечі наших народів, народів котрі не "міфічно", а рельно мали спільну історію і можемо зватися братами. А Лукашенко який би він не був, все ж є лідером цієї нації. Тому це було свинство!

"Кому на Русі жить хорошо ?"

Факт є фактом - в Білорусі люди живуть краще ніж в Україні чи в Росії. Ні, звісно, я є далекий від того, щоб ідеалізувати життя в Білорусі, адже наприклад в Норвегії живуть ще краще. Проте середня заробітна плата в Білорусі 500$. Зрівняйте по показникам в інших пострадянських країнах. І ще враховуйте те, що в Білорусі немає такого соціального флюсу, коли одні отримують 20 тисяч, а інші тисячу. Росія наближається до цих показників, але подивіться карту по регіонам і вам все стане зрозумілим. Хто їздив в Білорусь, запитайте які там дороги. Запитайте яка чистота на вулицях. Зрівняйте криміногенну ситуацію по країнам. Це все наводить на роздуми.Дійшло навіть до абсурду. На одному з російських каналів показували чергову пропаганду про економічний крах в Білорусі. І ось показують ролик з магазина побутової техніки, де показують як білоруси, в пориві паніки. скупили усі...пральні машини і плазмові телевізори! А в нас в часи кризи біжать скуповувати сірники та гречку.

Нещодавно одні знайомі переїхали жити з Білорусі до України. І ось запитав як там. І відповідь здивувала. "Погано, адже там немає демократії". Дивно бачити було таке переживання людини за демократичні свободи, проте в ході розмови стало все на свої місця. Все оказалося банальніше. Не змогли відкрити свій бізнес. Не буду описувати всю схему, але зводився він до одного: купив по 5 - продав по 10. Таким там дійсно погано живеться.

Що сталося? 

В якийсь час кремлівській олігархії набридло гратися в дружбу, вона захотіла нарешті отримати те, що хотіла, а саме ресурси Білорусі в свої руки. Отут і почалися всі ті незрозумілості між бацьком та гебіською клікою. Чого вартує дружба Кремля стало зрозуміло ще по танкам навколо "союзної держави", котру Лукашенко поховав. Тут бацька зрозумів, коли експансія перейшла з далекої та незрозумілої йому культури і духовності в сферу господарської діяльності. Недарма він казав фразу, котра стала вже крилатою: "Я с бандитами из Кремля кооперироваться не собираюсь".  Недарма перед самими виборами почалося зближення Білорусі та ЄС. І бацька казав, що ЄС давало гарантії захисту Мінська від Москви. Проте як завжди кинули. І питання там знову ж таки - державна власність. Хто вважає, що ЄС турбується про рівень демократії, тому нічого доводити не буду, адже це те саме, що вірити у світле майбутнє коммунізма в часи совка. Лукашенка солодкими речами заманили в Митний союз, проте одразу ж стало зрозуміло, що таке МС. Це насправді засіб Москви, щоб "мочіть в сортірє" своїх конкурентів. Обвалити економіку Білорусі, а потім взяти на тепленьким ту властність, що зараз ві бацька в руках. І ЄС не проти. Цікаво те, що коли Лукашенко звертався в МВФ та в Москву по кредит відповідь була та сама - роздержавлення власності. А ЄС і США це буде тільки на руку, адже "кооперіроваться з бандітамі із Кремля" їм ніколи не було в западло. Тому і підтримувані фінансово з ЄС так звані опозиціонери отримали так моральну підтримку в Росії на останніх виборах. Тому завдання зараз одне - обложити Білорусь з усіх боків, дотиснути, а потім можна буде "грабь награблєнноє".

Що буде?

Ці баталії "ЗаЛукашенко" vs "ПротиЛукашенка" мене особливо не цікавлять, мене цікаве більше що буде надалі з Білоруссю. Як я казав, на жаль, Лукашенко не став Ден Сяопінем і не протів структурнх реформ. Його люблять (і дійсно люблять) як гаранта стабільності, а при реформах завжди качає. Проте система гине. Після розвалу совка Лукашенко фактично підключив труп до системи життєзабеспечення. Він створив гібрід. Зараз настав час підти далі. Варто довести справу до кінця і створити корпоративну державу. Також варто знайти альтернативу російському ринку. І Лукашенко це розуміє, адже сам не раз казав, що основна загроза білоруській національній безпеці це залежність від Російських ринків. Якщо він зробить те, що обіцяв, а саме переключиться на китайський ринок, котрий на разі є одним з найперспективниших і до кінця реформує систему, ми зможемо побачити становлення сильної держави. Якщо Лукашенко зрозуміє, що найліпша стабільність на кладовищі і що для того, щоб у вмираючого знову забилося серце потрібно вдарити струмом, тоді Білорусь чекає світле майбутнє. В противному випадку ми побачимо повне інкорпорування Білорусі до складу Росії.

Те що Лукашенко почав девальвацію національної валюти ( ті хто думає, що це апріорі погане трохи не розбираються в економіці. Насправді це монетарний засіб котрий застосовують всі країни) та поступова заборона на використання іноземної валюти, котру "батьки - засновники США" вважали гірше за ворожі армії, показує, що він розуміє це все. А обійдеться це все знову півмірами, чи призведе до корінних реформ побачемо

Також треба подумати про політичну систему. Фактично зараз Білорусь - це Лукашенко. Але як його не стане, що буде? Що він залишить? Диктатура має одне слабке місце - диктатор. Тому варто відійте від мавпування західних інституцій і створити нові, котрі зможуть забеспечити майбутній розвиток державі після Лукашенка. Інакше після нього усі ці місцеві князькі та карлики від оппозиції (хто думає, що там є достойна оппозиція, той напевно можна казати ніколи не слідкував за політичним життям Білорусі і взнавав її зі шпальт проплачених ЗМІ і телеефірів) роздерибанять країну. 

Насправді зараз блоруська нація стоїть на порозі цікавих подій і в неї тільки два шляхи - або в повне небуття історії, або шлях до підняття на Олімп. Як буде - побачемо.

Денег на бюджетников у нас нет !


Правительству Украины не удалось снизить дефицит бюджета на 3,5 миллиарда гривен, об этом сегодня на заседании Кабинета министров заявил премьер-министр Украины Николай Азаров, комментируя принятие изменений в бюджет. «Мы продолжаем необходимую политику финансовой стабильности, и потому не уменьшен дефицит государственного бюджета на 3,5 миллиарда гривен», - цитирует Азарова пресс-служба Кабмина.

Премьер также поручил Министерству финансов срочно разработать и утвердить нормативные акты для внедрения изменений в госбюджет. По словам Азарова, «экономика позитивно откликнулась» на финансовую политику государства, поэтому доходная часть бюджета по предложению правительства была увеличена на 14 миллиардов гривен, а расходная - на 19 миллиардов.

«Значительно увеличены социальные расходы. За счет этого до конца, не,будут повышены заработные платы бюджетникам. Денег на бюджетников у нас нет !», - сказал премьер.



98%, 44 голоси

2%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Чому ми дозволяємо "розтерзувати" своїх !!!

Лідер  партії  "Батьківщина"  Юлія Тимошенко  цього тижня завершує ознайомлення з матеріалами своєї кримінальної справи.  Про це сьогодні на погоджувальній раді парламенту заявив лідер фракції  "БЮТ-Батьківщина"  Іван Кириленко.  За його словами Тимошенко  "перечитує по чотири тисячі сторінок в день  ?????????????".  "У зв'язку з набуттям чинності страшного «закону»  про скорочення терміну ознайомлення з матеріалами кримінальної справи,  у Юлії Тимошенко цього тижня збігаєтермін ознайомлення з матеріалами справи !!!!!!!!" – цитата з Української правди. 

Він також заявив, що фракція БЮТ вимагатиме від ГПУ виконання рішення Європейського парламенту відносно переслідування опозиції в Україні.  Кириленко підкреслив,  що Європарламент є однією з найвпливовіших європейських установ, "рішення якої бажано виконувати". 

 Нагадаю, напередодні ,  Європарламент ухвалив резолюцію у якій призвав українську владу не переслідувати політичну опозицію і пом'якшити  застережні заходи, зокрема - екс-прем'єру  Юлії Тимошенко, яка знаходиться під підпискою про невиїзд, і екс-главі МВС Юрію Луценку,  який міститься під вартою в СІЗО.

 А  де  є  ми  українці !!!!!!!!!!!!   Де ж  наші  так звані  патріоти !!!!!!!!!!!!!!!!!



58%, 50 голосів

15%, 13 голосів

27%, 23 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Політика не по-київськи…

Київ переживає скрутні часи. Столицю активно руйнують ті, хто здавалося б, обіцяв своїм виборцям дбати про розвиток міста та добробут його мешканців. Знищуються найважливіші галузі, що безпосередньо впливають на життєдіяльність 3,5-мільйонного мегаполісу: землевпорядкування, промисловість, підприємництво, транспортна та комунальна інфраструктура, екологія, культура. Ми аутсайдери серед європейських столиць. Найбільш брудна столиця Європи. Як вам такі новітні «досягнення» Києва, панове столичні можновладці?

Переважна більшість киян вже зрозуміли, що такий стан справ у столиці – далеко не випадковий збіг обставин. Це і є реальний показник ефективності роботи київської влади. Те, що відбувається у Києві за останні 5 років, можна назвати «стратегією керованого хаосу», під час реалізації якої, місто цілеспрямовано знищується, а влада отримує з цього шалені прибутки, не надто переймаючись питанням подальшого існування та розвитку столиці та життям тут майбутніх поколінь киян.

Як ще можна пояснити ситуацію, коли всупереч інтересам місцевої громади та здоровому глузду, знищувалися тисячі гектарів парків, зростали комунальні тарифи, продавалася столична земля та об’єкти комунальної власності. Деякі схеми незаконних оборудок вражають своєю цинічністю. Наприклад, оформлення ділянок землі на підставних осіб, створення «офшорних» фірм для оренди цілих гектарів землі, зміна цільового призначення земельних ділянок, проведення «нічних» засідань Київради, на яких вирішувалася доля найбільш ласих шматків столичної власності.

Чому сьогоднішній Київ значно відстає від столиць Східної Європи за рівнем розвитку та життя? Тому що, з 2006 року містом керують банкіри та бізнесмени, що узурпували систему управління містом перетворивши її на «сімейний бізнес». Київрада стала аналогом закритого акціонерного товариства, яке працює не в інтересах киян, а задовольняє бізнес-інтереси олігархів, збагачуючи їхні кишені за рахунок киян.

Головний принцип діяльності нинішньої Київської міської Ради – це бізнес-підхід, що орієнтований на отримання максимального прибутку. Це єдиний критерій оцінювання будь-яких матеріальних активів столиці. Усе, що має будь-яку цінність, розглядається як інвестиційно-привабливий об’єкт з який можна перетворити на гроші. Земельна ділянка, комунальне приміщення у центрі міста, історична пам’ятка, парк, сквер, дитячий майданчик – все має свій грошовий еквівалент. Проте гроші від подібного «сімейного бізнесу» йдуть не в міський бюджет, а в кишені «акціонерів», тобто, збагачується не місто і не кияни, а окремі столичні керівники та депутати. Саме до їхніх кишень потрапляють гроші від приватизації комунального майна, продажу та оренди землі, надання різноманітних дозволів, а також бюджетні кошти, що виділені на реконструкцій дорожніх розв’язок, оновленя парку громадського транспорту, озеленення та благоустрій міста.

Отже, конкретних питань до київської влади багато. Проте зрозуміло, що такий масштаб для своєї «підприємницької» діяльності, який був у Київі, міський голова Л. Черновецький міг отримати лише через контроль над Київрадою. Більшість що була сформована фракціями блоку Черновецького, Громадського активу Києва, Партії регіонів та блоку Литвина, одноголосно підтримувала усі запропоновані рішення. При цьому, часто багато депутатів навіть не вважали за потрібне поцікавитися, а за що саме вони голосують. Розірвати це «замкнене коло», у якому Київрада служить олігархам, а «космічний» мер відкрито розпродає місто, можливо лише одним способом – кияни мають обрати нового міського голову та депутатів міськради. Проте не все так просто.

Після перемоги на президентських виборах В.Януковича стало зрозуміло, що на владну вертикаль у столиці очікуватимуть радикальні зміни. Першим кроком стало розділення повноважень Київского міського голови та голови Київської державної адміністрації, які до цього одноосібно виконував Черновецький. Восени минулого року на посаду голови КМДА був призначений екс-міністр ЖКГ України Олександр Попов. Проте навряд чи це адміністративне призначення голови столичної адміністрації було викликане бажанням Президента знайти вихід з ситуації, що склалася у столиці.

Швидше за все, у такий «пожежний» спосіб, нова влада хотіла заспокоїти киян після результатів роботи молодої команди Черновецького та скандальних рішень Київради. Проте не треба забувати, що голова КМДА – це людина від влади. Місту потрібен мер, який здійснюватиме представництво інтересів киян, а його у столиці наразі немає. Черновецький, як номінальний мер цілком влаштовував Банкову. Певно основною причиною всіх негараздів молодої команди став переділ власності у столиці. Продані землі і комунальні підприємства починають повертати у власність міста через суд, але вже є чутки про наступну хвилю приватизації у столиці, коли звільнені активи з одних рук, зможуть опинитися у інших.

Відчувалося і небажання влади проводити вибори у Києві через низьку підтримку та ризик втратити все. У Київраді може утворитися неконтрольована більшість, а кандидат від влади не стати мером. Проте все розіграли за власним безпрограшним сценарієм: після ліквідації районних Рад у Києві, питання про дату столичних виборів перетворилося на предмет політичних торгів в контексті майбутніх виборів до Верховної Ради. Відповідно Партія регіонів зможе проводити вибори у Києві після того, як матиме власного рейтингового кандидата на посаду мера та контрольованих кандидатів-мажоритарників у депутати до Київради, які зможуть створити більшість. Після того, як у жовтні 2010 р. Конституційний Суд України визнав неконституційними зміни до Конституції внесені у 2004 році, де було зазначено, що термін повноважень депутатів місцевих рад складає 5 років, а столичних голів – 4 роки, вибори у столиці теоретично мали б відбутися у 2012 році.

Проте зараз влада не називає дату виборів у Києві керуючись політичним розрахунком та займаючи очікувальну позицію. Розглядаються варіанти провести вибори у Києві разом з виборами до Верховної Ради України у жовтні 2012 р., або ж взагалі – у 2013 р. виходячи з 5-річного терміну повноважень мерів та депутатів органів місцевого самоврядування, які були на рік продовжені внаслідок політичної реформи 2004 року. Наразі ж у Києві будується чітка адміністративна вертикаль влади, головне завдання якої – остаточно знищити прояви місцевого самоврядування у Києві та усунути киян навіть від теоретичної можливості впливати на рішення та дії влади.

Де-факто Черновецький від осені минулого року не є мером Києва. Він фактично не з’являється на робочому місці, не виконує покладені на нього обов’язки. Майже всі функції міського очільника наразі здійснює голова Київської міської державної адміністрації, при цьому радячись не з киянами, а з Кабінетом міністрів та адміністрацією Президента. Зрозуміло, що життєво важливі для столиці та киян питання, як би того не хотілося нинішній владі, не можна вирішувати адміністративним шляхом. Потрібно проводити громадські слухання з актуальних питань, детально вивчати проблеми міста, організовувати ефективний діалог з громадою міста. Це основи місцевого самоврядування будь-якого сучасного міста, а особливо столиці європейської держави.

Проте чи готова нова столична влада до широко розрекламованої відкритості та прозорості у діалозі з громадянами? Чи почує вона кожного киянина? Питання риторичне. Останні показові приклади подібної готовності до відкритості, це сутички з працівниками ринку біля станції метро «Лісова», а також передача під забудову компанії близькій до Уряду земельної ділянки на якій знаходиться стадіон «Старт», де відбувся історичний футбольний поєдинок – «матч смерті» киян з німцями.

 Вагомих причин, чому має бути відома дата проведення виборів у Києві є достатньо. По-перше, невизначеність терміну повноважень нинішнього столичного голови та депутатів Київради. По-друге, складна соціально-економічна ситуація у столиці, неможливість столичного голови Л.Черновецького якісно виконувати свої обов’язки через постійну відсутність на роботі. По-третє, фактичне управління столицею Урядом через КМДА, свідоме небажання влади проводити вибори...

Найзаплутаніша ситуація виникла з визначенням терміну повноважень нінішнього столичного голови та депутатів Київради. У частинах 1-2 ст. 141 Конституції України чітко зазначено, що п’ятирічний термін повноважень встановлюється для депутатів місцевих (сільських, селищних, міських, районних, обласних) рад та міських (сільських, селищних) голів обраних виключно на чергових виборах. Третя частина даної статті повідомляє про те, що чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах.

Як бачимо, ніде немає ані слова про термін повноважень осіб, що обиралися на позачергових виборах.

Дехто може вважати, що вибори нічого не змінять. Але які можуть бути альтернативи? На даний час їх просто немає. Можливо, щоб з'явився результат, киянам час привчатися відповідальніше ставитися до виборів і нести особисту відповідальність за їхній результат. Якщо обереш бандита чи злодія – тоді й не нарікай, що влада погана. Продаси свій голос за гречку чи копійчані доплати-подачки – не дивуйтеся чому ми вкотре матимемо в столиці саме ту владу, на яку дійсно заслуговуємо.

Повна відсутність відповідальності на свої вчинки – це одна з найшкідливіших звичок нашого суспільства. Звички, якої потрібно позбутися. Згадуючи відомий вислів у нашому випадку можна сказати, що нам потрібно відповідати за тих, кого ми обрали. Київ має захищати своє право на місцеве самоврядування а кияни - обрати нову відповідальну київську владу. Хочеться вірити в те, що кияни, після сумного уроку 25 травня 2008 року, коли відбулися позачергові вибори у Києві до цього часу вже зробили всі належні висновки. Якщо ж ні - нарікати немає на кого.

Прийшли до влади, щоб обкрадати свій народ !!!

Лідер партії «Громадянська позиція», нардеп від НУНС Анатолій Гриценко звинувачує міністра-злодія від палива та енергетики Юрія Бойка в розкраданні державних коштів при проведенні тендерних закупівель. Як повідомляється ним, дежавна компанія Міністерства палива та енергетики /підпорядкована особисто Бойку ???/ заплатила $400 млн. за бурову установку вартістю  $250 млн. Політик підмітив, що участь в тендері приймали підставні - британска і новозеландська компанії. Сайти цих компаній, зроблені нашвидкоруч  в Києві накануні тендера, містили інформацію на англійській мові з безліччю помилок, а в контактах - розміщувався тілько мобільный телефон, додзвонитися по якому було неможливо. «Минуло вже два тижні з обнародування журналістського розслідования про те, що держава Україна /а точніше народ України - бо це наші податки/  втратила 150 млн. при закупівлі цієї бурової установки,  ... але злодій Бойко і надалі залишається на своему посту. Ніхто по факту крадіжки державних грошей в особливо великих розмірах не відкрив !!!???  ...  При таком підході, підкреслив Гриценко, ні про який добробут населення в Україні в майбутньому не можу бути й мови - обурюється депутат  -  Розкрадання здійснюється масово, владою !!!

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

15%, 5 голосів

85%, 29 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Костусев: в Одессе не осталось украинских школ.

Мэр Одессы заявил, что после принятия программы сохранения и развития русского языка, в городе все школы имеют статус двуязычных.

«На последнем исполкоме мы внесли изменения в документы, в уставы 124 школ... Мы за то, чтобы никто никому не навязывал, на каком языке говорить, на каком языке учить детей. И поэтому теперь в Одессе школы, нет ни украиноязычных, ни русскоязычных, они все двуязычные – можно хоть так, можно хоть так», – сказал он.

По его словам, теперь родители могут сами выбирать язык обучения для своего ребенка. «Это их право. И такое право мы дали. И я считаю, что это демократия, я считаю, что это достижение. Надо понимать, что Одесса – это русскоязычный город, и наша культура, она русскоязычна. Если у Одессы отобрать русский язык, Одесса потеряет самобытность, она перестанет быть Одессой. Великие наши одесситы, великие писатели, мы знаем все их имена, они творили, писали на русском языке», – подытожил Алексей Костусев.

*******************************************************************************************************************************

Повідомляю:  "демократ" Костусев буде занесений в чорний список українофобів під № 2

Почти 90 процентов украинцев являются нуждающимися

                             ЗЕКІВСЬКІ ПОКРАЩЕННЯ (совкам та зеківцям одразу відповідаю аналітика московська)

В июньском номере журнала Росстата "Вопросы статистики" социологи пришли к выводу, что большая часть граждан стран-членов СНГ относится к группе малообеспеченных людей. Так, согласно статистике, 67% белорусов являются нуждающимися и низкообеспеченными. Исследование проводили представители социологических центров из России, Украины, Беларуси, Азербайджана и Казахстана. В Казахстане, Украине и Азербайджане (если анализировать эти экономики исходя из социальных стандартов России) к нуждающимся и низкообеспеченным относилось более 90% населения. Ситуация выглядит не намного лучше, если проанализировать расслоение в этих странах с точки зрения их собственных стандартов жизни. При любом методе исследования большинство белорусов, украинцев, азербайджанцев и казахов все равно не смогли попасть в категорию среднеобеспеченных граждан. Сравнение реалий СНГ с типичными моделями социально ориентированных стран выглядит удручающе. В социально ориентированных моделях общества оптимальное распределение населения по доходам складывается следующим образом: почти отсутствуют наиболее нуждающиеся и низкообеспеченные граждане, доля населения с доходами ниже среднего уровня ("относительно бедные") составляет около 20%, среднеобеспеченного населения - около 60%, 20% приходится на высокообеспеченных граждан. Анализ показал: перечисленные страны СНГ не только не соответствуют этому эталону развитых стран, но и бесконечно далеки от него. Такой неутешительный вывод социологи и статистики делают на основе анализа национальных данных о доходах и прожиточных минимумах за 2008 год. Если применить к странам СНГ западные ориентиры минимальных доходов, тогда Россия вместе с ближайшими соседями, скорее всего, попадет в группу бедных стран третьего мира, подытоживают эксперты, сообщает Banki.UA.

http://www.ej.by/news/sociaty/2011/06/02/pochti_70_protsentov_belorusov_yavlyayutsya_nuzhdayuschimisya.html


12%, 4 голоси

67%, 22 голоси

21%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.