Почав робити зарядку вранці та ввечорі, більше рухатись та харчуватись здоровою їжою (як і обіцяв всесвіту на 19 січня) - в результаті схуднув приблизно на 6 кіло за цей тиждень, почуваюсь бадьорим настільки, що іноді хочеться бігати замість того, щоб ходити (до речі, семе так я і роблю - більше бігаю, ніж ходжу пішки)

Підкачав прес, по трішки таскаю гантелі... під жиром ще не дуже помітно, але це поки-що... скоро буду накачаним як Леонідас з фільму "300 спартанців".

Вчора трішки прихворів (начебто мала бути ангіна, але я не дуже розбираюсь - зігрівся чаєм, проспався та сьогодні вже одужав)

Сьогодні маю занести свою заяву про звільнення в відділ кадрів... не знаю, навіщо це робити... заради збільшення макулатири на планеті?? Мені від них нічого не потрібно...

Сьогдні має відбутись якнайменше - дві важливих розмови із людьми, з якими я маю намір співпрацювати... Попереднє відчуття, що в першій розмові пійде про припинення взаємодії, а в іншій - про фінансові питання співпраці... Хмм... і чому я називаю ці дві розмови важливими? Не знаю. Скоріш за все ці розмови дійсно важливі, але не для мене, а для тих людей. Для мене пусті балачки, які ні до чого не призведуть (зараз все поміняється, але лише на деякий час, коли я сам вирішу, що час поміняти справи на такі, які потрібні мені, а не їм)

А ще я з самого ранку отримав довгоочикуваний дзвінок, на який розраховував вже місяць... Варто було "відпустити цю думку", та перестати піклуватись про те, як же пійде та справа, як вона пішла найкращим для мене чином (таким, на який я і розраховував пару тижднів тому).

Що-ж, тепер я маю ще більше можливостей реалізувати себе... Зі всіх сторін.

УРА-УРА-УРААААААААААААА!!!!

(паганих новин на сьогодні не буде) 

...без дівчини, без жінки, без коханої...

можливо я не зовсім точно підрахував, можливо не рівно 1000, ну ±10 днів, але вже майже три роки я в цьому статусі - холостий та одинакий парубок.

три роки тому я робігся із своєю коханою дружиною. півтора роки взагалі не міг дивитись на дівчат, а будь-яке нагадування про існування кохання доводило мене до істерики...

потім я трішки одужав, і ще один рік присвятив митарствам, в пошуках другої половинки - нікого собі не знайшов. як завжди, одні відгортались від мене, від других відгортався я сам.

останні півроку я просто самотній - немає такої дівчини, яка б мені телефонувала, чекала б на мене, згадувала, тероризувала та піклувалась про мене.

але саме ці останні півроку я знаю, що все гаразд. Те, що я не зайнятий ніким, не означає, що мене має обліпити купа закоханих прихильниць. Та і не потрібно... бо серед натовпу я можу не збагнути відразу, де ж та сама, моя єдина, кохана, жадана, та, яка буде зі мною всю решту мого життя, та окрім якої мені ніхто не буде потрібний для щастя!

навіщо поспішати? я наполегливо придивляюсь, бо маю зробити один-єдиний, але вірний вибір на все останнє життя!

тисяча днів позаду... і десятки тисяч днів попереду!

кохана! у нас із тобою ще безліч часу! я шукатиму тебе та чекатиму на тебе скільки завгодно! 

Саме стільки жителів Полтавщини відпочивають за свій рахунок. Такий "відпочинок" пропонували переважно підприємства транспортної галузі (30,1% штатних працівників), лісового господарства (12,9%), будівництва (9,7%) і промисловості (9,1%), повідомляє Державний комітет статистики України. Також у режимі скороченого робочого дня (тижня) у листопаді працювало 10,0% штатних працівників промислових підприємств області. Нагадаємо, згідно з результатами третього етапу соціологічного дослідження змін споживчих можливостей "Пульс кризи", з початку листопада 2008 року відсоток респондентів, чиї друзі або родичі вже були звільнені унаслідок кризи, збільшився з 33,9% (за наслідками опитування, проведеного з 5 по 10 листопада 2008 р.) до 49,6% (на початок грудня).

Збільшилася і частка тих, хто зіткнувся із затримкою виплат зарплати - з 15,3% до 18,3%; переходом на неповний робочий тиждень - з 1,5% до 4,8%, вимушеним виходом в неоплачувану відпустку - з 1,4% до 3,3%.

"Новини Полтавщини".

Рано или поздно в руках наших детей появляются деньги.

И ребенок, впрочем, как и взрослый, который не освоил науку отношений с деньгами в детстве, должен четко знать, зачем они ему и как с ними правильно обращаться.

Первое, что узнает ребенок в этой жизни о деньгах, что они существуют для того, чтобы их тратить и получать взамен вкусные и интересные вещи, которых так много в магазинах, которые он видит вокруг.

Поэтому будем обсуждать с ним следующий вопрос:

- а что будет, если ты потратишь все, что у тебя есть?

- Ничего.

- А как сделать, чтобы что-то оставалось ?

Вряд ли ребенок ответил вам сразу на этот вопрос, потому что он не понимает, зачем делать так, чтобы оставалось. А если не понимает, то никогда делать не будет. Впрочем? как и взрослые: если они не понимают, они никогда и делать не будут.

Второй вопрос , который будем обсуждать с ребенком ,

- а зачем надо, чтобы что-то оставалось?

- Во-первых, потому что без денег трудно, почти невозможно, прожить в этом мире .

И если они кончаются, человек не может купить себе ни еды, ни воды, ничего из того, к чему он привык и делал это ежедневно.

Во-вторых, наличие резервных денег , т.е тех. которые частично откладываешь с каждого поступления средств, решает вопросы безопасности.

Потому что , когда деньги по каким –то причинам кончаются, а это может произойти в любой момент, то ситуация становится очень опасной.

Как в сказке про Муху-Цокотуху. Была у нее денежка, правда, она ее не заработала , а нашла. Потратила она ее: купила на все деньги самовар и пригласила гостей, а беда тут как тут ! Появился паук, который всегда охотиться за мухами, и хочет Муху убить, Цокотуху погубить.

И никто из гостей, которые пили и ели Мухино угощение, не пришел ей на помощь точно также, как и в жизни, когда человек попадает в сложную ситуацию ему приходиться справляться со своими проблемами самому.

Откуда в сказке пришло спасение?

Прилетел Комарик и спас бедную Муху, и не просто так – а за возможность жениться на ней, т.е. он , конечно, ее спас от смерти, но при этом она лишилась свободы.

Невыгодный обмен, надо сказать, получился!

Не говоря уже о том, что в реальной жизни комары на мухах не женятся , и рассчитывать на такой вид помощи вряд ли приходиться.

А если бы Муха знала бы принципы управления деньгами, она бы себе не пир закатила, а дом-крепость построила, чтобы никаких случайных пауков там, где она собирается пить чай с гостями, не ходило. И только после этого устраивала вечеринки.

Потому что основной принцип управления деньгами – платить себе в первую очередь, т.е. часть своего дохода сразу откладывать для обеспечения своей безопасности и для особого использования в будущем.

Третий вопрос , который обязательно возникнет в обсуждении

-но я не хочу иметь удовольствия и хорошую жизнь в будущем, я хочу иметь все это прямо сейчас.

-Секрет состоит в том, что на будущее ты откладываешь только малую часть , обычно 10% , которые при умелом использовании с годами превратятся в большие деньги.

На решении текущих проблем и удовольствий эта отложенная часть практически никак не отразиться. Ты просто перераспределяешь все имеющие деньги с особой тщательностью и стараешься делать правильный выбор при покупке, только и всего.

Но это лишь первая часть схемы , которая приведет тебя к хорошей обеспеченной жизни.

На одной экономии богатым можно стать только через много лет и только тем, у кого в запасе есть большой период времени.

Вторая же часть накопительной схемы состоит в том, чтобы научиться свои доходы увеличивать, и только после этого половину нового дохода опять пускать в накопление.

- А как же удовольствия? Я ведь хочу все-таки жить прямо сейчас!

- Так вот второй секрет в этой денежной схеме состоит в том, что половину заработанной сумму ты однозначно можешь потратить на себя! И это уже не те крохи, которыми ты довольствовался ранее, а существенные суммы, потратив которые ты можешь изменить жизнь свою в лучшую сторону.

А что касается Мухи–Цокотухи, то ей надо было не ходить просто так по полям и искать денежку, а учиться их зарабатывать.

И четвертый вопрос , о котором , нам, родителям, надо знать , обсуждая с ребенком тему сбережения, что стремление к чрезмерному накопительству может перерасти в опасную болезнь.

Поэтому надо быть острожными и не допустить ситуации, когда ребенок решит быстрее прийти к большим деньгам и перестанет тратить их вообще , когда страх потратить лишнюю копейку убьет их веру в свои способности зарабатывать деньги и добавлять ценность не только в жизнь других людей, но и в свою собственную.

Скупость – это болезнь, и ее развитие надо вовремя остановить.

А для этого, надо учить ребенка правильно тратить деньги и не бояться принимать финансовое решение.

Автор: Галина Острикова

xxx: Мир странный. Вот люди садятся играть в MMORPG. На старте у них никакое оружие, денег нет, заклинания не знают, скилы нулевые. И ведь играют, годами. И их не волнует что они не смогут себе пати собрать, и что в клан их не примут. Сидят и упорно прокачиваются из дня в день. И однажды таки становятся достаточно крутыми.

xxx: Какого ж хуя в реальной жизни они ноют, что не могут найти работу и девушки у них нет? А объясняют тем что жизнь несправдливая, а они одинокие и неопытные.

© bash.org.ru

Прикольно подивитись на зміни в собі за один рік:
Зовсім перестав гратись в комп'ютерні ігри та чати в інтернеті. Частково через те, що на це нема часу, але в основному через освідомлення того, наскільки це безглуздо - витрачати своє життя на здобуття віртуальних перемог, коли так само можна займатись своїм реальним життям. До речі, зв'язок зі своїми віртуальними друзями я зовсім не втратив, і продовжую із ними спілкуватись по асьці, по телефону, і навіть в гості до них заїзджаю іноді. Віртуальні друзі стали мені реальними як тільки я вирішив відмовитись від життя в інтернет-іграх.

Став частіше вдягатись в ділові костюми - піджаки, брюки, рубахи, краватки, туфлі. Чомусь, все моє життя мені такий стиль не дуже подобається. Але рівно до того момента, як вдягнусь "по формі". Тоді відношення до костюма змінюється на протилежне - я почуваюсь зручно та комфортно і ношу його із задоволенням. Цього року обов'язково куплю собі новий костюм. І цього разу це точно буде костюм, пошитий мені на замовлення, і саме по моїх розмірах! Краса має бути зручною! (-:

Перестав гризти нігті... Здається, це втретє в моєму житті, коли я перестаю їх гризти. Вперше - коли закохався, вдруге - коли так забруднив руки, що тягнути пальці до рота декілька днів було боязно, а втретє - зараз... зараз перестав гризти їх просто тому що думка про вигляд погризаних нігтів на моїх пальцях відбиває всяке бажання робити цю справу. Не розуію, чому раніше ніколи ця думка не була для мене такою переконливою та приоритетною? Я ж чув тисячі разів про те, що на нігті завжди звертають увагу при знайомстві, і ухожені нігті викликають повагу, та і дивитись на них приємно. Доки всі навколо це мені казали - гриз собі і нікого не слухав... Соромився своїх пальців, намагався нікому не демонструвати руки, але наполегливо гриз нігті. А як перестали казати та наказувати що мені робити з нігтями - так сам і збагнув що до чого, і тепер гризти не хочеться (-;

Став багато читати. В основному - літературу по власному розвитку. Якщо порівняти із минулими роками, то в 2008 році я прочитав в 7 разів більше друкованих книжок, ніж за період з 2004 по 2007. Про читання в інтернеті я нічого не кажу - цього завжди було достатньо. зпочатку - чати, потім форуми, розсилки... зараз переважно блоги. Технології еволюціонують, намагаюсь встигати за часом. Але все-одно дуже добре, що в світі залишились старі добрі книжки! Обожнюю читання!

Про те, що я перестав палити, пити та близько підходити до наркотичних та підозрілих речовин, я вже писав. Можу лише додати, що вдало продовжую в тому ж напрямку. До гідоти зовсім не тягне. Нажаль, поки-що ніхто окрім мами мене не підтримує - всі навколо палять, бухають і все інше, кому що хочеться. Кажуть, що радіють за мене, але не розуміють, навіщо від цього кайфу відмовлятись... знаходять мільйон причин того, чому вбивати свій організм це круто та корисно... А що я їм скажу? Вони самі собі хозяїва. Лише їм самім вирішувати, як до себе ставитись.

Звільнився з роботи, організував свою справу, і ще маю декілька проектів на найближче майбутнє. Навколо - КРИЗА, ЖАХ, холод, голод, масові звільнення... а я з роботи звільняюсь... з такої роботи, про яку більшість населення України навіть мріяти не можуть, бо не можуть собі уявити, що така шара існує, і за неї ще близька 5000 грн в місяць платять... (ну, не всім, звісно, платять, але я стабільно на цю суму виходив, особливо легко це вдавалось, коли зовсім-зовсім не працював і нічого не робив...) ггг. Коротче кажучи, в цьому моєму вчинку у мене теж нема ані прихильників, ані підтримки - всі кажуть що я довбанутий безглуздий збочинець, якому життя надто солодке... Але я не спорю з ними. І скоріш за все вони праві. Але саме таке життя мені надає найбільшого задоволення! І саме так я і буду жити - щоб подобалось мені, і було на користь для всіх інших!

Став більше добра та любові віддавати в навколишній світ. Хмм... Став розмовляти з водою та повітрям так, начебто вони - живі істоти... Коли прокидаюсь - дякую їм за те, що вони дарують мені ще один день життя, який я зможу прожити щасливо та із користю. І саме так і намагаюсь жити - відкидаю зайве і займаюсь найголовнішим, найважливішим та найпотрібнішим. Іноді - для себе, іноді для інших людей, але завжди намагаюсь робити свої справи із любов`ю та вдячністю за те, що маю таку можливість - зробити себе та весь світ набагато кращим та приємнішим. Таким чином будь-яка робота, будь-яке спілкування - завжди приносять радість та задоволення!

За 2008 рік я став набагато відвертішим із людьми. Став казати більше правди, та практично перестав брехати (зовсім перестати казати неправду чомусь і досі не виходить, але я працюю над цим моментом!) Також, здобув собі нових друзів, нових знайомих, і взагалі, весь рік був для мене саме таким, яким мені бажали, щоб він був, мої друзі та знайомі! Прикольно! Мабуть не даремно я був Дідом Морозом? Можливо, всеж-таки чуда трапляються, а бажання здійснюються? Подивимось та з`ясуємо все це в році, що вже настав!

Життя прекрасне!

22 січня 2009 року о 7 ранку на мосту Патона відбудеться акція, присвячена Дню соборності. Цього року це свято справді особливе, адже ми відзначаємо 90-річчя з дня підписання Акту злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року. Беручи приклад із «живого ланцюга» між двома могутніми містами, Києвом та Львовом, ми станемо в одну шеренгу та, побравшись за руки, символічно об’єднаємо два береги Дніпра на знак усвідомлення себе єдиним, сильним, самосвідомим народом – народом України.

Вадим Васильчук, Отаман Братства козацького бойового Звичаю «Спас»:

Соборність України – це солідарність усіх її громадян, якими б різними вони не були і де б не жили, на шляху до спільної мети.

У програмі заходу:

21 січня

19:00 – Молебень на честь героїв України в Благовіщенській церкві при Києво-Могилянській академії.

22 січня

7.00 – збір;

7.00 – 7.15 – конкурс розмальованих облич «Синьо-жовта посмішка»;

7.15 – 7.25 – початок об’єднання двох берегів по середині Дніпра;

7.25 – 7.35 – беремося за руки, утворюємо живий ланцюг та символічно утворюємо 30 метрового прапора України;

7.35 – 7.50 – співаємо гімн України і робимо хвилю;

7.50 – 8. 00 – акцію завершено – відхід до зупинок транспорту;

8. 00 – 17. 00 – почесна варта біля інформаційного банера та 30-метрового прапора України;

8.00 – 12.00 – спеціальні групи проводять роздачу інформаційних листівок про День соборності України та синьо-жовтих стрічечок (долучись до акції – почепи стрічку);

Контакти:
Братство козацького бойового Звичаю «Спас»

Олександр Пресіч 8(093) 546 39 82

вул.Межигірська 5, м.Київ

[email protected], www.spas.in.ua

"Майдан".

"Ніхто не має права казати, що ти чогось не можеш! Не слухай нікого, хто таке каже, навіть мене! Ясно?!

Маєш мрію - захищай її!

Той, хто не може сам чогось - казатиме, що і ти не зможеш!

Маєш мету - добивайся!

Крапка."

© х/ф "Прагнення до мрїї"

---

Вразив діалог...

Ці слова варто запам'ятати кожному, і назавжди...

Є у мене один давній знайомий. Колись я називав його своїм другом, але після того, як дізнався, що він переконаний наркоман, перестав ставитись до нього як до друга, але і спілкуватись із ним не перестав, хоч рівень нашого теперішнього спілкування зовсім інший... Час від часу я намагаюсь дізнатись від нього навіщо він це робить, і чи не збирається передумати. Відповіді стандартні - він вживає важкі наркотичні речовини великими дозами тому що:

А) Це найкращий кайф в його житті (принаймні, був таким, доки у нього не почала з'являтись толерантність); Б) Тому що це надає йому можливість хоч іноді відчути себе міцним, енергічним та оригінальним. В) Таким чином він начебто тримає свою вагу на певному рівні - намагається схуднути, це йому не вдається, але і не набирає вагу. ...

Але я не про це хочу повідомити. Наркомани нам хоч і не друзі, але на їх помилках можна добре повчитись, і придбати такий досвід, який при відсутності знань про наркоманську реальність, здобути просто неможливо.

Роки три-чотири тому - ще до того, як він вперше спробував амфетамін, він казав що у нього є велика мрія: відкрити власниу харчевню, в який він сам був би і головним шеф-поваром, і адміністратором. Казав, що йому дуже подобається готувати та експерементувати у творінні нових блюд. Іноді я навіть ласощився тим, що він готував, коли приходив до мене "на горілку"... (ну да, до цього він не вживав наркоту - а просто пиячив. І пиячив так, що я особисто готовий розповідати справжні легенди про його талант професійного пиячки, бо перепиячити його ніхто на моїй пам'яті ще не зміг)

Отже, була у нього мрія. Велика, чиста мрія. І іноді я навіть вірив в те, що колись вона у нього здійсниться... Але замість мрії він зустрів наркоділера, і з того часу його життя змінилось повністю та безповоротно.

Тиждень тому він заходив до мене, щоб позичити трішки грошей. Казав що ми разом можемо дуже дешево та кльово приторчати і що він все влаштує, і щоб я ні за що не хвилювався ... ну і все в такому дусі. Я до таких його тріад вже звик, і відповідав напівавтоматично - "грошей нема", "складати компанію не хочу", "навіщо воно тобі потрібно", "забудь ти про цю гидоту..."

А він мені бац! І таке запитання в лоба:

- Скажи, Колян, а ты до скольки лет вообще дожить хочешь?

Так вже сталось, що якраз на днях я розмислював над цим, тому без паузи відразу відповів, що мене влаштує дожити десь до 150-400 років, в залежності від того, які будуть технології, методи та засоби подовження життя на той час, що мені пощастить прожити...

Він трішки засмутився, а потім сказав свій вариант:

- А я где-то до 40 лет поживу... и все... дольше не хочу.

... я глянув на нього і побачив що каже чисту правду.

... тоді я просто позіхнув та помовчав трішки, а потім сказав йому, що краще йому більше ніколи не підіймати при мені тему вживання наркотиків або інших засобів загублення свого життя, якщо він хоче, щоб я принаймні із ним вітався при зустрічі... бо нам з ним зовсім-зовсім-зовсім не по дорозі...

Баловство баловством, але тепер я боюсь знаходитись поруч із ним ще більше. Одна справа - наркоман... зазвичай наркоман вбиває сам себе... ну, іноді мабуть може на когось накинутись, щоб уникнути болі від ломок (не знаю... я з такими не спілкувався). А цей мій знайомий виявився просто камікадзе без башні, спрямованим на те, щоб не дожити до 40 років... І якщо йому раптом стане сумно йти на той світ самому,.... коротше, мені трішки не по собі стало тоді від таких роздумів, і я схаменувся на тому, що вбираю всі колячі та ріжучі прекмети в шкаф на кухні, щоб на очі не потрапляли.

... Я своє життя досить чітко оцінив тоді.

І стало цікаво, а хто зараз взагалі як розмислює про своє власне життя?

Запитав у декількох знайомих - ніхто не сказав, що збирається прожити більше ніж до 60 років... 

Це що, у всіх таке зараз????? 

Більше місяця не писав нічого про власне життя.

А тут вже і Новий Рік настав, і інших свят відбулось чимало. Подій стільки, що тепер про все можу навіть просто і не згадати відразу. Зазвичай, найцікавіші спогади надходять якраз в той момент, коли цього найменш чекаєш, під час розмови чи навіть просто так - щось побачив, а далі закружлялось, завертілось, і понеслось по смузі асоціацій та симптоматиці.

Почну з деякіх деталей зі свого Дня Народження... адже я нічого не написав, окрім "майже мільярда секунд", а це нікому окрім мене ні про ще не каже, а якщо і каже, то сенс в цьому сказанні буде зовсім не той, який я вкладав від себе.

Запрошених було небагато. Я б навіть сказав - мало. Зпочатку мені взагалі не хотілось нікого запрошувати. А потім вирішив, що якщо хтось виявить своє бажання привітати мене та разом посвяткувати, то відмовляти нікому не стану. І таким чином зібралось у мене аж сім гостей - сестра, брат з його дівчиною, дует Пумба+Фоміч, кума і Сергій МастерЙода. І ще була мама з двома її подругами - допомогали приготувати на стіл. І ще Маньйачеґ завітав в гості разом зі своїм сином і Романт_Тик зі своєю дівчиною. Ось всі ті люди, хто привітав мене особисто із днем народження, і я цьому дуже радий, бо із роками впевнююсь, що ближчих та дорожчих за них у мене нікого нема. Хочеться ще раз подякувати всім їм за те, що знаходяться поруч та підтримують мене. Я хоч і самодостатній, але іноді дуже хочеться відпочити від життєвих негараздів, і без дружньої підтримки це зробити набагато складніше.

Після дня народження почались інші свята і дні народження моїх друзів (ціла черга днів - що не день, то хтось народився - тільки і встигав пригадувати та вітати їх по телефону... добре, що окрім Маньйачеґа ніхто на святкування не запрошував... бо я б і по часу мабуть не встиг, і по фінансах навряд би витримав такий режим гулянь.

Розпочав власний проект - Клуб Бізнес-Кіно. Як на мій погляд - дуже перспективний. Зараз йде досить впевнений його розвиток. А ще, завдяки цьому клуові я познайомився із багатьма цікавими людьми, з якими зараз ми співпрацюємо.

Кинув палити, пити та вживати будь-яку гидоту... Намагаюсь слідкувати за своїм харчуванням, але це не дуже мені зараз вдається - після того, як перестав палити - почав багато жерти... а ще ж і свята якраз... Ох, набрав 15 кіло за цей місяць. Але зараз вже починаю потрішки повертатись до норми. Повільно але наполегливо приводжу своє тіло та розум до того стану, який давно вже хотів мати. І нічого страшного, що зараз трішки набрав ваги - нехай це буде на користь організму, який так довго страждав від мого алкогольно-тютюново-наркотичного терору...

Із дівчатами мені в цому році відверто не щастило. Правда я особливо і не переймався через наявність/відсутність дівчат в своєму житті цього року. І мабуть просто не бажав мати із ними справи. Але вже прямо в канун свята, Нового Року, здійснилась одна з моїх давнішніх мрій - я зустрів дівчинку, з якою не бачився вже 6 років... (І де вони такі беруться, невже я стільки дівчат кохав, що тепер постійно зустрічаю "кохання з минулого"?). Ця мені завжди подобалась - вона ОСОБЛИВА!!! Всі люди на світі особливі, особливо дівчата особливі, а ця особливо особлива особливо для моєї особистості! ггггг

...

Начитався різної літератури, наслухався різних речей, надивився різноманітного відео - корочше, отримав море інформації, яку тепер потихеньку розкладаю, систематизую, вивчаю та ділюсь нею із своїми друзями в міру їх бажання сприймати щось нове (і часто неприємне, бо вибиває з зони комфорту і змушує знаходити нову), і із новими людьми, з якими знайомлюсь по ходу справи. "Випадковість? Я віддаю перевагу неминучості? Будь-яка подія в нашому житті неминуча, інакше вона б не відбулась."© О.Б. Гранд з фільму "Траса-60".

Тобто, всі ці нові знайомства і нова інформація - все це надходить до мене не випадково, а просто тому, що тепер не може бути по-іншому. Я відкрив себе для нових людей, і я їх постійно зустрічаю. Я чекаю щоб вони були зголоднілими на інформацію - і вони саме такими до мене й приходять. Мій розум відчинено для нових знать, і ті ллються туди нескінченним струмом. Хіба може бути інакше? (-:

Як кажуть джерела, яким я схильний довіряти, до 19-го січня всесвіт відкритий до отримання "замовлень", і цей канал працює на повну потужність. Тому до 19-го числа хто бажає, той має встигнути спланувати своє майбутнє та попросити у всесвіта здійснення ваших планів, бажань та мрій. Можна в будь-якій формі - поставити перед фактом, зачитати ультіматум, невпевнено запросити. Все спрацює. Головне- не мовчати. Ніколи. Якщо чогось бажаєш - прохай на це, і тобі надано буде!

...

Намагаюсь втручатись в бізнес матеріальний (посередництво, виробництво)... але це мені не так вдається, як бізнес інформаційний. Взагалі поєднувати поширення інформації із бізнесом дещо складно. Коли в справу втручаються гроші, то вони завжди заважають казати все що думаєш та саме так, як про це думаєш. Так само важко давати те що знаєш і саме в такому вигляді, як про це знаєш...

Гроші - це енергія, що змінює світ навколо себе. Гроші мають своє інформаційне поле, яке впливає на оточення наче радіація на природу. Гроші - матеріальне та енергетичне втілення ідей та намірів певних людей, які не зацікавлені в розповсюдженні правди та чистих знань. Із грошима дійсно набагато простіше просто заробити інші гроші (більші, або менші - це вже не так суттєво, і кожен сам вирішує, в якому напрямку йому рухатись: набувати або втрачати. В енергетичному плані це звичайний струм, який може йти як на збагачення, так і на збиток, і це впливає лише на провідник ("контур"), але зовсім не на джерело та не на призначення цього струму).

...

Новий Рік зустрів в оригінальній компанії - серед тих хто гостював у мене в цей час були хлопці з Дніпропетровську, Київа, Запоріжжя, Дніпродзержинську, Донецьку та Севастополя. І ще була дівчинка з Мінську! Святкували всі разом. Як тільки вийде це зробити - обов'язково викладу декілька фотографій з наших гулянь.

Я знов виконував роль Діда Мороза. Снігурки не було. Саму новорічну ніч ми зустріли прямо на центральній місцевій ялинці в Парку Глоби. Як ми туди дістались - це саме що не є святкове диво!!! Бо без чверті на дванадцяту я витягнув всіх бажаючих на вулицю, впевнюючи, що ми і пішки встигнемо до ялинки дістатись, і що це набагато краще, ніж сидіти вдома... і вони мені повірили... а потім нам пощастило спіймати останню маршрутку (яка вже їхала без подсвітлення - мабуть так само як і ми прямувала на ялинку, щоб святкувати), і ми всі разом веселим швидким експресом без зайвих зупинок промчались і дійсно встигли потрапити на ялинку саме як я і планував - хвилина в хвилину прямо в 00:00! Там в парку та по місцю ми гуляли аж десь до третьої години ранку, а потім зібрались додому, і нам знову пощастило спіймати нічного маршрутника, який довіз нас швидко та дешево, через що всі були раді та задоволені.

Наступного дня частина гостей відсинались після бурхливої ночі, сповненою веселими подіями, а я зібрав тих, хто в Дніпропетровську був вперше, та влаштував їм екскурсію по набережній та центральній частині міста. А ввечорі ми поїхали в баню, де нас парили віниками... Ух! Це незабутнє відчуття! Якщо ще хтось не парився з віниками- дуже раджу!!! Вам це обов'язково сподобається, і без віників ви більше не побажаєте паритись в банях!

...

Про роботу - то окрема тема... зараз писати не стану... Можу написати лише те, що вдічи в одну і ту саму воду ніколи вже не зайдеш. Мені вже не місце серед найманих робітників. Буду іноді сумувати та насолоджуватись приємними спогадами про ті часи, коли я працював на окремих дядь та цілі корпорації 

...

Ось таке моє життя-буття за останній місяць.

Щось більше нічого на зараз не пригадується... Мабуть на цьому і зупинюсь. А як пригадаю, то ще допишу.

(Мабуть наступний запис буде про ті плани, які я складав на минулий рік - що з всього цього здійснилось, а що ні, і поділюсь своїми планами на цей рік, що вже настав!)

...

Живіть щасливо, любі друзі!

З любов'ю, Микола Калакуцький!