Не мовиш "так", не кажеш "ні"... Ти - сон, що бачу уві сні. Ти - швидкоплинна літня злива,  Тебе впіймати неможливо. Ти - мить - ось є , і вже немає. Тебе схопити як - не знаю. Потік стрімкий, вогонь мінливий -  Тебе торкнутись неможливо... 05.06.2009 Copyright 2009©Степанська Марина (SMG) Всі права захищені

Прийди в мої сни -
Я прошу, я благаю...
Для тебе я серце
своє відчиняю.
В чеканні потужному
тої весни,
Що впаде, мов дощ,
в мої зболені сни.
Прийди в мої мрії,
у повінь думок,
У пісню, що ллється,
мов срібний струмок,
Що зблисне прозоро
і весну посіє,
Що створить із снів
ту посріблену мрію.
Ввійди у життя,
В кожен день,
В кожну мить!
Постань оберегом
у битві століть.
Мене розгорни,
немов книгу буття -
Ввійди в моє спрагле,
прогіркле життя.
Просійся пшеницею,
житом впади,
Простягся десницею
з сплеском води,
І сонцем яскравим
Мене ти зігрій,
І вітром ласкавим
у душу повій...
Зрости мене, милий,
З землі і з води,
Й люби - що є сили,
Люби - назавжди...

Навшпиньки я стану - торкнуся;

І пестити пристрасно буду, 

І цілуватиму ніжно...

Я прагну до сонця дістатись

І в пригорщах небо тримати...

02.05.2009

Copyright 2009©Степанська Марина (SMG) Всі права захищені

-Привет! (или пока-
есть разница?)

-Ну, как твои дела?
(мне тоже безразлично)

-Давно тебя не видел!
(вообще и не хотел)

-Чем занимаешься?
(мне все-равно…)

-Ой, ладно я спешу!
(ты надоел мне!)

-До скорой встречи!
(надеюсь через год!)
                                                искренне ваша   тортика кусОК

Наповнити коханням аж по вінця

Тебе; собі напитись досхочу!

Осяяти, зігрити твоє тіло,

Душі твоїй не дати спорожніти!..

...........................................

...Як вітер дме! Хмарки куйовдить...

29.05.2009

©Степанська Марина (SMG)

Краплинкою дощу 

На гілці - я. От-от впаду...

Підстав вуста. Відчуй мій смак - 

Солодкий, життєдайний!

З тобою нероздільні ми віднині.

26.05.2009

Copyright 2009 ©Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені  

В застиглому нічному небі

Тоненький місяць зблиснув, 

Немов повіка величезна

Напіввідкрила мудре око, 

Що позирало крадькома униз.

         Й туманність не знайома

         Чомусь була на вухо схожа,

         Яким безмежний Всесвіт прислухався

         До всіх думок таємних і подій.

©Степанська Марина (SMG)

Теленькає годинник-розбишака...
Залізу у прадавню дивну шафу -
Дістану прадідів важкі скарби.
Там - гомін велелюдної юрби,
Там - плин спокійний чарівної річки,
Там - круків перекрак і дзвін синички...
Усі віки, усі роки і дні
У мить одну промчали у мені.
Чого не знаю - те умить згадаю -
Весь біль, всю радість степового краю...

Запечатано словом,
Затавровано білим листом,
Все, що жило в мені,
І усе, що раділо.
Я іще не готова
Стати темним вікном,
І забутим вінком,
Залягли десь на дні -
Неминуче й невміло.
Не готова до зради,
І не вмію поради
Своїх вчинків і слів
Вичеканювать дзвінко.
Лиш - зостануся радо
Схлипом зимнього саду,
Смутком темних кутків,
Сном самотньої жінки.
Зойком тихим і болем,
І засніженим полем,
Чистим ранком морозним
І бокалом порожнім...