хочу сюди!
 

Ирина

35 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «музей»

Мукачево

Немного фотографий с поездки в Мукачево - для просмотра альбома нужно кликнуть по фотографии

Мукачево - кликнуть для просмотра других фотографий

...а на довесок можно посмотреть несколько фото на тему ремонта телевизоров - удаление обломков штекера, ремонт тюнера, и пр.

Ремонт телевизоров - фото

Киев музей - просять не плевать на пол!



Андреевский спуск в Киеве, несмотря на незаконченную попытку благоустройства, отложенную на неизвестно какие времена, в силу вполне объективных причин, является тем местом, где мне не надоедает периодически совершать хадж - сверху вниз, снизу вверх, или еще протопать по Воздвиженской, забраться по ступеньках на одну из возвышенностей, или отобедать слегка в одном из заведений, созерцая доступный обзору пейзаж. Может оно и не то место, куда стремятся наведываться искушенные пониманием настоящего уровня ценностей, но все же, в этом уголке Киева что то все таки есть, своя индивидуальность, хранящаяся уже немало лет.

Внизу Андреевского спуска есть музей - "Музей одной улицы". Посетив его, можно увидеть элементы интерьера, одежды, книги, вещи, которые служили своим хозяевам, живших в разные времена на этой улице. Еще в музее представлена тема массонства в Украине, если кому это интересно, тоже можно полицезреть. Несмотря на довольно скромную площадь музея, времени на основательное рассмотрение экспонатов потребуется немало, минимум один час (по моему восприятию). В музее разрешено фотографировать, поэтому и этой возможностью грех не воспользоваться.

В фотоальбоме есть несколько фотографий, хоть они и не хорошего качества, но для "затравки" их можно просмотреть, проплюсовать, прокомментить, это все доступно.



Киев Музей Фото

Музеи в Киеве есть разные - и под открытым небом, и всепогодные. Посещение музеев Киева все еще вполне доступно по цене, и является довольно неплохим времяпровождением. Чтобы запечатлеть интересные экспозиции, можно воспользоваться даже камерой мобильного телефона, и затем просматривать на досуге свои хоть и не профессиональные, зато 100 проц. авторские снимки.

Обнаружив в своем компьютере накопившиеся некоторое количество фотографий, оставшихся после посещений музеев Киева, решил их переместить сюда, чтобы если ненароком будет чистка - не избавиться от них окончательно. А кому интересно - смотрите, сколько хотите, мне не жалко, прошу сорри, если качество снимков оставляет желать лучшего...

Фотогалереи:

Киев музей Пирогово

Киев музей авиации

Киев музеи археологии, краеведческий и др...

Киев Печерская лавра +...

Аккерман

Если бы я составлял список мест Украины, где стоит побывать, то эта крепость в Белгород-Днестровском заняла бы место в первой десятке. За несколько часов невозможно насытиться ее первым впечатлением, потому хочется приезжать туда снова и снова. 

Тролейбусний музей у Сандтофті (Великобританія)

  Поки нікуди не їздиш лишається лише мріяти. Добре, що є інтернет і можна подорожувати не виходячи із дому. Отож відшукав відео з найкращого тролейбусного музею в світі — Сандтофтського. Приклад тролейбусного музею для всіх інших. Цей музей цікавий тим, що у ньому є
1) двоповерхові британські тролейбуси (вперше про існування тролейбусів-даблдеккерів дізнався рік тому);
2) діючі тролейбуси і автобуси, на яких влаштовують покатушки;
3) рідкісні моделі тролейбусів (не обов'язково двоповерхових).

  Про двоповерхорві англійчські траліки. Виявляється, що на одній базі могли бути встановлені різні кузови і не зважаючи на схожість (єдиний типаж) тролейбуси трохи відрізняються зовні. Головне, уловити нюанси.


Отже, приємного перегляду!

Нарядный ёж.

Людоед отведавший Ленина поделился впечатлениями:


Гаспачо - заряд енергії : 1 месяц, 4 дня

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 1 голос

50%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Після п’ятирічного ремонту відкрився музей Пабло Пікассо у Париж

П’ять років продовжувався тривалий ремонт, після якого музей Пабло Пікасо готовий відкрити свої двері для усіх охочих побачити 5 тисяч робіт митця, які весь цей час зберігалися у сховищі.

 

Будівлею для музею служить маєток 17 століття, на той час відомий готель Sal, який нещодавно був відкритий наново за участі президента Франції Франсуа Оланда. У промові він висловив своє захоплення красою музею та підкреслив величезне значення цього арт-простору. Під час церемонії відкриття музею відбулося також святкування дня народження Пабло Пікассо.

 

Хол готелю Sal

 

Після ремонту площа музею збільшилася втричі. До уваги відвідувачів представлені картини з синього періоду, скульптури у стилі кубізм, сюреалістичні  картини 1924-1930 років, вирізані з металу листи і багато іншого.

 

Щодо власної колекції Пікассо, то вона є надзвичайно різноманітною та включає в себе Іберійські статуї, маски з Африки та Океанії, та картини таких відомих художників, як Гоген, Ренуар, Модільяні та Міро.

 

Архітектор Жан Франсуа Бодан

 

Для більш глибокого та детального вивчення мистецтва та майстерності Пабло Пікассо музей планує проводити одну велику виставку кожного року. Уже всередині 2015 року у колаборації із New York City Museum планується організація виставки, тема якої обертатиметься навколо скульптур Пікассо.

 

Морок тоталітаризму, вогнище патріотизму


13 червня в Музеї української пропаганди в Києві відбулася виставка «Від Сталіна до Путіна». Експозиція відображає насильницько- кривавий шлях комуністичних реалізаторів світової революції, який нині творчо продовжують реінкарновані з минулого злочинні за своєю суттю будівничі великого «русскаго мира» на чолі з колишнім полковником КДБ Путіним.

Цей громадський музей на Троєщині, де досі немає ні театру, ні картинної галереї, ні стадіону, перший і досить незвичайний. Не тільки за назвою, а й за приналежністю. Це музей при журналі «Музеї України», який багато років підтримував музейну справу в країні, про яку держава давно практично забула. В атмосфері панування у сфері ЗМІ й донині зиску та заказухи провідників великого капіталу друковане видання патріотів на чолі з головним редактором цього журналу Віктором Тригубом через брак коштів зупинилось. Але журнал існує в електронному варіанті, продовжує знайомити читачів з широкою гамою матеріалів, сповіщає про власні проекти та ініціативи однодумців. Музей відкрився наприкінці травня і нинішня експозиція вже друга.

Світле і просторе, як на нинішню суто прагматичну добу, приміщення з вдвох частин надали господарі популярного на Троєщині торгового центру «Радосинь». Поки що відкрито один зал, але й цього було досить, щоб виставлені експонати: географія смертельного павутиння ГУЛАГу, примітивні поліграфічні витвори сталінської пропаганди і маленькі, кричущі задавленою правдою, листівки спротиву ОУН-УПА підступності нкаведистів.

На стінах плакати – німі реєстратори бездоганно прорахованої системи винищення носіїв українства з допомогою Голодомору, систематичного вбивства патріотів у Биківні, Сандормоху, на Соловках та багатьох інших сумно знаних місцях країни Рад.

Основна експозиція буквально приголомшили перших відвідувачів: особисто запрошених громадських діячів, письменників, істориків, журналістів, а також мешканців масиву, які довідались про цю подію з радіо та інтернет-анонсів , пронизливим трагізмом пережитого радянським, у переважній більшості українським народом, часу. Доби великих завоювань соціалізму, за якої життя і смерть незліченних тисяч громадян радянської країни, де, як співалося «так вольно дышит человек», вирішувала політична доцільність і маніакальна ідея ленінської гвардії про світову революцію пролетаріату.
Органічним і величним доповненням антитоталітарної експозиції сприймаються поки що нечисленні свідоцтва подій недавньої Революції гідності, яка змінили свідомість українського суспільства. Глибоко символічно і вражаюче виглядає на запрошенні обличчя дівчини з рисочками національного прапору на щоках і чолом залитим кров'ю. В плані висвітлення історичних подій на Євромайдані багато роботи попереду, розповідає фундатор музею - доктор історичних наук з Інституту українознавства Павло Гай-Нижник. Поки що не до цього,бо кожен день дає нам нові й нові свідчення, що боротьба українського народу за своє світле майбутнє з зимового майдану тільки почалася. В країні багато сил політичних, бізнесових і військових, які не сприймають ідей народовладдя і справедливості, за які полягла Небесна сотня. Захоплення путінськими неоімперіалістами Криму і професійна організація ними братовбивчої війни в Донецькій і Луганській областях під облудливою вивіскою багаторічного прагнення економічної самостійності та захисту російської мови стануть новим розділом в цьому музеї.

До великого жалю маємо додати, що й підла зрада в українському військовому середовищі, в наслідок якої наступної ночі після відкриття музею в Києві російськими найманцями за чорні гроші проклятого народом на століття втікача – президента під Луганським аеропортом було збито військово-транспортний літак з загоном десантників – патріотів, теж знайде відображення в матеріалах виставки «Від Сталіна до Путіна».

Значну організаційно-ідеологічну допомогу в організації музею надав Центр зовнішньополітичних досліджень «ОПАД», виконавчий директор якого Сергій Пархоменко веде активну роботу на Троєщині. Показовою відмінністю путінської пропаганди, яка наслідує набутки геббельсівських і сталінських майстрів міфів і наших підходів, каже він, в тому,що в Москві шукають зовнішніх і внутрішніх ворогів, а у Києві пишуть про героїзм своїх синів і дочок попри незаперечне багаторічне вільне існування в Україні «п'ятої колони».

Неоціненною у створенні експозиції музею є участь науково-виробничої фірми «ТАНАЇС» на чолі з Василем Панасенком, яка проводить розкопки на місцях битв Великої Вітчизняної і почала передавати для експозиції частину своїх знахідок, які допомагають створенню історично-правдивої фону для розповідей про той важкий і героїчний час.

Привітати організаторів виставки прийшли представники Міжнародної організації «Козацтво України», яку з редакцією журналу і Центром «ОПАД» пов'язують роки співробітництва. Адже важко представити якусь важливу для українського суспільства справу без участі козацтва, сучасних носіїв його кращих традицій, тим більше, коли йдеться про історію народу і відсіч агресору.

Начальник штабу «Козацтва України» генерал-полковник козацтва Петро Чорновіл наголосив на винятковому значенні створення виставок такого глибоко-патріотичного для виховання молоді, розширення їх світогляду і вироблення рис характеру,необхідного для захисту своєї родини, своєї Батьківщини, чим насамперед уславлені наші героїчні козацькі попередники. Він розповів про нещодавнє створення спілки «Об'єданне козацтво України», яке очолив відомий економіст, громадський ліричний Валентин Соколовський. Завдання нового козацького утворення акумулювати сили і ресурси сотень козацьких товариств, яким поодинці не під силу в нинішніх умовах виконувати свою історичну роль – бути захисником інтересів і свободи народу. Присутні тепло сприйняли передане від Верховного отамана ОКУ Соколовського вітання організаторам виставки та відвідувачам, побажання її розвитку і служіння правді та добру, миру та злагоді в українській державі.

Віктор Тригуб сподівається, що ідеологічно-мистецький наступ на Троєщині на укорінену байдужість значної частини мешканців масиву продовжиться, що місцева влада нарешті долучиться до створення там сучасного культурного середовища. Наступна вершина, яку він з однодумцями і бізнесменами-спонсорами збирається подолати – створення на улюбленому,але все ще спальному районі, Дитячого театру.

Зичимо, пане Вікторе й надалі успіху, а наше козацьке слово й діло допомагатимуть вам. Перемагаймо разом!

Микола Нємцев
Прес-служба
«Об'єднаного козацтва України»

http://moku.org.ua/proekti/zakhodi/item/114-pam-yat-totalitaryzmu-vohnyshche-patriotyzmu

Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?


В Киеве  при Национальном музее  народной архитектуры и быта Украины  открылась постоянно действующая  выставка  современного политического плаката  Украины. Точнее две - "Плакаты Майдана" и "Крым - это Украина!", созданных командой Музея плаката Украины.

   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
   Ваш автор,  так же  был приглашен на  официальное открытие выставки и подготовил небольшой фоторепортаж. В этой статье так же  попытается  поделится  своими впечатлениями от увиденного.
 
      Первые  впечатления  хорошие.  Известным  украинским журналистом и главным редактором журнала "Музеи Украины" Виктором Тригубом, действительно собранна хорошая  коллекция плакатов и других  материальных  предметов  бывших в ходу  у протестантов во   время  Второй Оранжевой революции - "Евро майдана". 
   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
      Передвижная  выставка  размещенная  в одном из помещений НМНАиБ в Украине,  это скорее всего  авторский анонс самой идеи о необходимости  создания в Украине  такого  вида музея. Ведь революционные события в Украине дали  тысячи ярких примером  создания  новых типов политического плаката.
   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
     
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
     
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
     
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
     
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
 
  
   Жаль, что у Музея плаката Украины нет собственного помещения, где  можно было бы  разместить постоянную выставку и хранить фонд. А это минимум несколько сотен квадратных метров сверхдорогой киевской недвижимости, получить которую просто нереально... В итоге теснятся на тридцати метрах...
 
   У многих  посетителей  выставки политического плаката часто   возникает и мысль: "Мол, а  искусство  ли это - плакат?"  

       Да плакаты признаны  предметами искусства. И в качестве примера  подтверждения  могу привести тот факт,что только в Российской государственной  библиотеке   хранится 1.5 миллиона  экземпляров разных плакатов.

      Так же  не все,  как я лично убедился  в беседах с посетителями выставки,  могут сразу  дать и ответ на простой  вопрос: "А что же    означает само  понятие-плакат?"
   
   Плакат (стенгазета) (нем. Plakat от фр. placard — объявление, афиша, от plaquer — налепить, приклеивать) — броское, как правило крупноформатное, изображение, сопровожденное кратким текстом, сделанное в агитационных, рекламных, информационных или учебных целях. (В другом значении — разновидность графики).
   В современном дизайне плакат воспринимается как «сведенное в четкую визуальную формулу сообщение, предназначенное современнику для выводов и конкретных действий». Данная формула отражает определенный уровень графического дизайна и информирует о предмете коммуникации.
 
    К особенностям жанра можно отнести следующее: плакат должен быть виден на расстоянии, быть понятным и хорошо восприниматься зрителем.
     В плакате часто используется художественная метафора, разномасштабные фигуры, изображение событий, происходящих в разное время и в разных местах, контурное обозначение предметов.
   
     В отдельный вид плаката можно выделить политический плакат, появившийся в начале XX века. Представители авторов плаката этого времени: французский художник Т. Стейнлен, немецкие художники Ю. Вальткорн и К. Кольвиц.
 
   Во время Первой мировой войны (1914—1918 г. г.) большое распространение получил агитационный плакат. Он использовался для агитации призыва в армию, подписку на военные займы, помощь раненым и т. п. Стилистика этой разновидности плаката оказала влияние на последующее развитие жанра. Представители, работавшие в этом жанре: А. Лит (Англия), Ж. Февр (Франция).
 
   В 1920—1930-е г. г. активно развивается политический плакат. Для этого времени характерна проникнутость революционнымпафосом. К представителям этого направления относятся такие художники, как Р. Береннь, М. Биро, Б. Уиц (Венгрия).
 
   1939—1945 г. г. — появляются выборные плакаты компартий и антифашистские плакаты, а после окончания Второй мировой войны — появляются плакаты в защиту мира. Представители: Г. Пехштейн, Джон Хартфилд (Германия); П. Пикассо (Франция); Л. Мендес (Мексика); Т. Трепковской (Польша).
 
      Ну, а современные события  в Украине 2013-2014 годах  дали новые  имена,   в основном молодых  украинских художников   создавшие яркие  творческие работы. В.Тригуб назвал эту группу Плакатной сотней, которая активно работала на Майдане, затем по Крыму, а ныне в Донбассе. Многие создатели плакатов не раскрывают своих имен из-за опасений за собственную безопасность. Особенно из России, Беларуси, Казахстана, Крыма, Донбасса... Поэтому, большинство выставленных работ в МПУ демонстративно не подписаны... Хотя, костяк авторов Евромайдана хорошо известен.

     

Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 

 

    Поэтому и  само ознакомления  с экспозицией  выставки ( когда  активные бои на Майдане  уже стали историей),  для лиц прямо не причастных к  событиям  ноября 2013-марта 2014 годов,  является сильным впечатлением и как  бы позволяет им  самим быть отчасти, если и не причастными к этим событиям, но дающим им повод   переосмыслить имеющуюся у них  информацию о "Евромайдане" и  его активных участниках. Пластиковая каска майдановца, пробитая пулей снайпера, жестянный щит, отразивший залп дроби из травмата, спасший кому-то жизнь, фанерные щиты, самодельный бронежилет, противогазы - передают атмосферу наглядно. Впечатляет и первая плакатная Стена памяти Небесной сотни, созданная еще 27 февраля...

Не удивительно, что крохотный Музей плаката стал настоящей изюминкой отдела "Современное село" Нацмузея в Пирогово. Это смелый эксперимент.

И сюда постоянно идут люди.

Владимир Бровко