20 листопада 1945 року в 10 годині ранку в Нюрнберзі почав роботу Міжнародний військовий трибунал. Перед ним постали нацистські злочинці, що призвели світ в саму кровопролитну в історії людства війну. Відсутність прізвища Бандери на сторінках вироку призвело до появи альтернативних думок, і виникло твердження, що Степан Бандера не є злочинцем, оскільки не був засуджений Нюрнберзьким судом.

Доказів злочинної діяльності націоналістів предостатньо. За даними історичних досліджень, С. Бандера був агентом абверу (розвідка і контррозвідка Збройних сил гітлерівської Німеччини - вермахту). За інформацією ряду джерел, на початку 1941 року він провів ряд зустрічей з керівництвом німецької військової розвідки, результатом яких став початок формування батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд». Навесні 1941 року ОУН (заборонена в РФ організація) в особі Бандери отримало від Абверу 2,5 мільйона марок на ведення підривної боротьби в СРСР.

Створені по команді Гітлера оунівські каральні батальйони - 201-й шуцманшафт батальйон (батальйон охоронної поліції), дивізія СС «Галичина», полк «Бранденбург», українська допоміжна поліція разом з айнзатцкомандамі (воєнізовані ескадрони смерті) - здійснювали військові злочини: брали участь в масових вбивствах мирних громадян і каральних акціях проти партизан в Білорусії і на Україні.

Слід зазначити, що на лаву підсудних в Нюрнберзі не були багато, хто міг бути засуджений до смертної кари. Поряд зі Степаном Бандерою не було Івана Дем'янюка, Клауса Барб'є, Вільгельма Шубера, Густава Зорге, Романа Шухевича ,  не було десятків тисяч садистів і головорізів, винних у смерті мільйонів мирних жителів. Більшість з цих десятків тисяч не було навіть заочно, як це було з Борманом на Нюрнберзькому процесі.

Розглядаючи причини відсутності Степана Бандери в списку злочинців, засуджених Нюрнберзьким судом, слід враховувати кілька факторів.

Відповідно до Статуту Міжнародного військового трибуналу (МВТ, іменованого традиційно Нюрнберзьким трибуналом) злочинами, які ведуть за собою індивідуальну відповідальність, зізнавалися: злочини проти миру, воєнні злочини, злочини проти людяності. А заснований трибунал був для переслідування головних військових злочинців. Незважаючи на свою активну діяльність, за об'єктивними показниками Бандера не належав до групи головних. Це одна з причин, чому він не знаходився на лаві підсудних Нюрнберга.

Необхідно взяти до уваги і той факт, що Нюрнберзький трибунал судив тільки верховне керівництво Німеччини і визнав злочинними саме німецькі формування. Що ж стосується організацій, які розгорнули свою діяльність в інших країнах, то в розрахунок вони не приймалися. Трибунал вирішив, що на місцях повинні працювати свої, національні, трибунали.

У зв'язку з цим виграли війну держави - СРСР, США, Великобританія, Франція - в 1946 році почали проводити в своїх окупаційних зонах локальні трибунали.

Свою роль зіграв і документ, який свідчить про антинімецьких діях бандерівців.

Наприклад, документ 014-USSR - секретний циркуляр по айнзацгрупою С-5, датована 25 листопада 1941 року. У ньому відображений достовірно встановлений факт: «рух Бандери» ОУН (б) готує антинімецьке повстання на окупованих територіях з метою створення незалежної української держави. У зв'язку з цим айнзацгрупою пропонувалося всіх виявлених бандерівців після ретельного допиту розстрілювати, а протоколи допитів негайно відправляти начальству.

Це документ, представлений трибуналу радянськими прокурорами, дозволив представити бандерівців жертвами злочину німецьких нацистів - позасудових розправ за ознакою приналежності до політичної організації.

На користь версії про ведення антинімецької діяльності говорить ще один документ - звіт Служби безпеки рейхсфюрера про події на Україні від 23 жовтня 1942 року. Німці розташувалися на підступах до Сталінграда, нацистські прапори майорять над обома вершинами Ельбрусу, а до Головного управління імперської безпеки надходить секретна доповідь: «Організація Бандери зайняла явно ворожу позицію по відношенню до Німеччини і вживає всіх заходів, аж до збройної боротьби, до відновлення незалежності України ».

Незважаючи на те що звинувачення, винесені Нюрнберзьким трибуналом, безпосередньо до Бандери не належать, є пункти статей, які поширюють свою дію на нього. Наприклад, стаття 6:

1. b)  військові злочини , а саме: порушення законів чи звичаїв війни. До цих порушень відносяться вбивства, катування чи відведення в рабство або для інших цілей цивільного населення окупованої території; вбивства або катування військовополонених чи осіб, які перебувають в море; вбивства заручників; пограбування громадської або приватної власності; безглузде руйнування міст чи сіл; розорення, не виправдане військовою необхідністю, та інші злочини;
   

Міжнародний трибунал в Нюрнберзі «озброїв» національні трибунали повноваженнями і матеріалами, необхідними для винесення вироків злочинцям. Стаття 5 говорить, що всі положення даного Статуту повинні неухильно дотримуватися національними трибуналами: «У разі потреби і в залежності від кількості які потребують розгляду справ можуть бути засновані інші трибунали; порядок установи, функції і процедура кожного з трибуналів будуть тотожні і будуть регулюватися цим Статутом ».

У Радянському Союзі не існувало практики заочних судів, тому вирок Бандері не було винесено.