богу богове
- 20.06.17, 21:18
1Ховав даремно здогадку блискучу
Від себе, від допитливих людей,
Та ти була для мене неминуча,
Світанком після мороку ночей.
Моїм гірким й непроханим уроком,
Єдиним куснем хліба на столі,
Була ти одкровенням, я – пророком,
Останньою Кассандрою Землі.
Мене Ви не покликали до раю,
Навіщо божевілля Вам в раю?
А я не знаю, що іще чекаю,
Даруючи мелодію свою.
А я не знаю, що у ній такого,
Що чують люди виключно своє,
Що там знайшли величного й п’янкого?
Чим серце полонило їх моє?
І я себе і мучу, і караю,
І невідомо нащо ще пою.
Мене ж Ви не покликали до раю,
Навіщо божевілля Вам в раю?
Квітне місячна заграва,
Розіллялась навкруги,
Ти печаль, а не забава,
Ти не літо, а сніги.
Ти не пісня великодня,
І не зоряні світи,
Та мені твою безодню
У житті не обійти.
Ти зі свого задзеркалля
У мої приходиш сни.
Я кричу в твоє провалля,
Та не чую і луни.
Я – палаюче-яскравий,
Та тобі не до смаку,
Ти – печаль, а не забава,
Білий сніг в моїм віку.