хочу сюди!
 

Элла

45 років, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 39-49 років

Замітки з міткою «вірш»

богу богове

червневим ранком у губи цілуй
пої таємницею райдужки
і тільки це може мати ціну
все решта окремо байдуже

на рівні кожної із клітин
оголеністю літа соковитою
торкайся мене візерунком плетись
тобою щоб був овитий я

і сонце відкриє очі за мить
в наш простір зірвавшись поглядом
і цілий всесвіт для нас самих
тому що богу богове



Гибридная война

Снаряд в Авдеевке попал..
...На Евровиденьи финал
...Девченки сиротами вдруг
...Звенит бокалом высший круг
...Костюмы стоят миллион
...Несет потери батальон
...Джеджула два лимона взял
...Боец 200-х забирал
У нас гибридная война
У нас гибридная страна
В которой как бы нет войны
В которой гибнут пацаны…
14.05.2017

колискова

засинай і живої води океани
понесуть у долонях маленький човник
молоком розіл'ється небо розтане
теплим сяйвом навколо зірково-чорним

поцілунком у тайни повік закритих
засинай не бійся твій ангел поряд
у м'яку нескінченність загорнуті миті
і тобою милуються місяць і зорі

твої сни моя дівчинка будуть солодкими
на губах залишуться ранком усміхнені
капучиномелодії карамельними нотками
в теплоті твоїх сонець і променей їхніх




квітни

цiлую твої веснянi вуста
i губ насолоду злизую
істина поряд проста
істинна близкість
попри час та вiдстань
сонця промiнням яскравим
в нiжностi твого листя
до тебе в трави
а ти стелися
квiтни в долонях ось вони
проростай до глибин самих
квiтни в мені до осенi
до нашої з тобою зими

***

пелюсткова моя 
тендітна
квітнева

в погляд одіта
в душу мою

і в небо
прозорі сходи
назустріч сяйву

долоней дотик
торкання пальців

Хай буде так, як я згадаю


1
Хай буде так, як я згадаю,
тільки душа часів на знає.
Якби прийдешне і минуле
мої два серденька всміхнули.
Якби я осінь проминула,
неначе сон повільноплинний,
якби про зиму я забула,
щоб милуватись ніжним, синім
вчорашнім щастям. Слово „грати“ -
викреслить з мови будь-якої.
Якби нам тільки зустрічатись,
а розлучатися - ніколи.
І щоб можливі були тільки
широкі небеса і свята,
книги і діти. Вибухівка
для витонченості завзятій,
для вашої. Для мене ж кроком
утопії-країни строки
про невеличкі чудеса.
Дощ теплий падав і звисав
рідкими краплями з карнізу
за комір даху. Тут... про кризу.
2
Ось охоронець-херувим
стежить з верхів суворим оком
за тим, що діється, за всім -
глибоким там, чи за високим.
Хтось мірить мірою страждань
поснулі квіти: час букетів.
Дурні години сподівань,
хвилинами невчасно стертих
стрімких загублених шляхів,
для тих, хто винен - катування.
І ангел до душі злетів,
чудово завершив завдання.
Та я загибелі красу
відчую неодмінно вранці
і у долонях донесу
квиток до предостанніх станцій.
В кишені - декілька сердець.
Його я навіть не благала.
Лише зім'яла папірець,
який з дитинства зберігала,
і на якому олівцем
щось там записане, щось - стерте.
Була не жертвою, гравцем.
Мене перемогли вчетверте.
3
Ось той, мій самий перший раз,
злетів з якихсь дитячих правил.
Порушення законів мас -
подруге - світ душі затьмарив.
Дорослість - втретє. Любий дім,
кохання-сцена - замість плахи.
З цим рахуванням, вам смішним,
рівняються картинні жахи.
Зарозумілість навіть в снах.
Я ж - на узбіччі вижидаю,
коли розкриє крила птах -
чорний як ніч. Звичайно, знаю -
куда він цілить. Ця мішень...
Чому ти плачеш? - Звістка злая
утримує вчорашній день
за зламану дугу трамваю.

Ховав даремно здогадку блискучу

Ховав даремно здогадку блискучу

Від себе, від допитливих людей,

Та ти була для мене неминуча,

Світанком після мороку ночей.

Моїм гірким й непроханим уроком,

Єдиним куснем хліба на столі,

Була ти одкровенням, я – пророком,

Останньою Кассандрою Землі.

Мене Ви не покликали до раю

Мене Ви не покликали до раю,

Навіщо божевілля Вам в раю?

А я не знаю, що іще чекаю,

Даруючи мелодію свою.

А я не знаю, що у ній такого,

Що чують люди виключно своє,

Що там знайшли величного й п’янкого?

Чим серце полонило їх моє?

І я себе і мучу, і караю,

І невідомо нащо ще пою.

Мене ж Ви не покликали до раю,

Навіщо божевілля Вам в раю?

Квітне місячна заграва...

Квітне місячна заграва,

Розіллялась навкруги,

Ти печаль, а не забава,

Ти не літо, а сніги.

Ти не пісня великодня,

І не зоряні світи,

Та мені твою безодню

У житті не обійти.

Ти зі свого задзеркалля

У мої приходиш сни.

Я кричу в твоє провалля,

Та не чую і луни.

Я – палаюче-яскравий,

Та тобі не до смаку,

Ти – печаль, а не забава,

Білий сніг в моїм віку.