хочу сюди!
 

Киев

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-53 років

Замітки з міткою «росія»

Чому саме нам Росія продає газ за найвищу ціну?





         Минуло
двадцять років нашої незалежності, а ми й досі не визначилися: чи йти
нам шляхом демократичного розвитку, чи повертатися туди, де були 






 


Європа таких, як ми
є, — з нашим беззаконням, корупцією, авторитаризмом із тенденцією до
толітаризму й іншими багатьма нашими «здобутками» — прийняти до себе
нас не може. Росія ж не приховує своїх намірів повернути в «дружну
сім’ю» ті території, які було втрачено під час розпаду Радянського
Союзу. А найголовнішою ланкою в цьому її прагненні є Україна. Бо без
України відновити вплив Росії у світі хоча б приблизно такий, який мав
Радянський Союз, неможливо. І Росія, особливо путінська, намагається
повернути Україну у свої «міцні обійми». Для неї найважливішим
завданням є — не допустити Україну до Європи. Бо якщо Україна стане
членом Європейського Союзу, Росія назавжди втратить можливість
повернути собі колишню колонію, якою Україна була протягом століть,
починаючи від 1654 року.

Поставимо собі питання. Чому саме нам Росія продає газ за найвищою
ціною, тоді як Україна розташована найближче до Росії, є найбільшим
споживачем та ще й транзитером цього газу до Європи?

Звісно, висока ціна на газ, й це зрозуміло, вигідна Росії з
економічної точки зору, й звинувачувати її в цьому не можна. Та головне
полягає в іншому. Така висока ціна є потужним важелем доведення нашої
економіки до колапсу, повного розвалу. Що якраз і допоможе Росії
досягти своєї стратегічної мети. Прийняти Україну в омріяну сім’ю
«народів-братів». Росію і тут можна зрозуміти. Вона діє у своїх
інтересах.
А в чиїх інтересах протягом двадцяти років діє Україна?
Із цього приводу дозволю собі навести розлогу цитатузі свого листа дворічної давнини.
«День» № 225 від 11 грудня 2009 року:

«Взяти хоча б нашу енергетичну залежність від Росії. Це — зашморг на
шиї України. Чому ж тоді ми не розробляємо своїх родовищ енергоносіїв?!

Із нашої преси відомо, що ми маємо унікальне явище — газові викиди
Чорного моря, що їх було відкрито експедицією Інституту біології
південних морів у 1989—1991 роках. Загальна потужність цих викидів із
донних порід досягає одного мільярда кубометрів на добу. Явище настільки
очевидне, що в районі острова Зміїний викиди досягають поверхні води, і
море тут «кипить». Дослідження наших і закордонних спеціалістів, що
проводилися тут, говорять про те, що чорноморський шельф містить нафти й
газу більше, ніж Каспійське чи Північне море.

Відомо також, що наприкінці 70-х років ХХ століття були відкриті
величезні родовища природного газу (близько 120 трильйонів метрів
кубічних) у так званому лиманському трикутнику: Слов’янськ —
Старобільськ — Луганськ. Цього вистачило б, щоб повністю задовольнити
потреби всієї України протягом декількох століть.

І, звичайно, не випадково антиукраїнські сепаратисти за підтримки й
безпосередньої участі чільних посадовців із Москви обрали саме
Сєверодонецьк для проголошення у грудні 2004 року так званої автономної
республіки ПІСУАР на території суверенної України. Адже поряд з цим
містом — предмет величезної зацікавленості тих, які ненавидять незалежну
Україну.
Відомо також, що в
1993 році в Україну приїздив американський нафтопромисловець Річард
Харт. Він вивчив усі відповідні дані американських досліджень NASA, а
також підсумки досліджень, виконані ще радянською геологічною
розвідкою, які дивним чином потрапили на Захід із Мінгеології СРСР.
Після ознайомлення із ситуацією Харт заявив: «У вас тут море нафти,
крім того, двокілометровий шар газогідрату метану та й ще метровий шар
антрациту. Я запропонував вам вигідні умови: 10% добутої нафти — мені,
90% — вам. Але мені було відмовлено. Мабуть, у вас є достатньо
зацікавлених у тому, щоб тримати Україну в залежності від імпортних
енергоносіїв».
Керуючий Одеським
регіональним відділом Національної академії наук України академік
Георгій Лапін якось говорив: «Сьогодні, коли неоціненні результати
геологічної розвідки осіли в спецсховищах Мінгеології Росії, в Києві
вдають, немовби нічого не знають про наші підземні комори, а обізнаним
та особливо настирливим відповідають: «Немає коштів». Значить, є кошти,
щоб купувати чуже, а видобувати своє — нема?!».

Із цього всього робимо висновок. В Україні нема проблем з
енергоносіями. У нас є великі проблеми з антиукраїнським саботажем, з
антидержавною п’ятою колоною!

Якщо ми боїмося американців, а самі не можемо освоїти наші родовища, то
чому не запросити когось іншого, наприклад, норвежців, які мають
великий досвід добування нафти й газу в Північному морі. І можна бути
впевненими, що норвежці нас не колонізують.

Енергетична залежність наша від Росії — це найпотужніший економічний
фактор впливу на Україну, та далеко не єдиний. Засоби масової інформації
(дезінформації) — як електронні, так і друковані — повністю
господарюють тут. Книги, кіно, телебачення майже все російське або
проросійське. Дуже потужні сили активно діють проти нас, і різноманітний
їхній арсенал. А ми такі беззахисні своєю роз’єднаністю. Щоб вистояти в
таких умовах і зберегти поступ України до справжньої незалежності, а
українців — до достойного життя, всі ми (або переважна більшість нас)
повинні консолідуватися і не чекати «в хаті, що скраю», та хоч обирати
собі в поводирі патріотів, а не яничар та чужинців.

А якраз об’єднання — це є найтяжчим, майже неможливим завданням для
нас. Бо наші поневолювачі за багато століть, а особливо — за останні
десятиліття перед здобуттям незалежності вичавили з нас, українців,
любов до свободи та відчуття національної гордості. Це вже в наших
генах. Ми й народжуємося з відчуттям меншовартості — йди й сідай нам на
шию. Тож так похабно з нами і поводяться».
Так я писав два роки тому.
А що ж ми маємо сьогодні?
Чи змінилося за ці два роки щось в нашому житті?

Найбільшою нашою бідою і тепер залишається те, що суспільство, як і
раніше, є неконсолідованим, не об’єднаним метою побудови демократичної,
справді незалежної держави. Як результат цієї неконсолідованості
суспільства, ми маємо більшість у Верховній Раді, уряд і Президента, які
не зацікавлені в досягненні цієї мети! Навіть, навпаки, відверто діють
на шкоду Україні. Красномовний з цього приводу приклад — процес проти
Тимошенко.
Цей процес був
задуманий, щоб убити двох зайців. По-перше, нейтралізувати Тимошенко як
політичного конкурента Януковича. По-друге, зробити так, щоб Угоду про
асоціацію з ЄС було не підписано й не ратифіковано. І щоб це виглядало
не відвертим саботажем цієї Угоди. А те, що останні місяці перед
самітом наші високопосадовці постійно, особливо — Президент,
проголошували європейський вибір України, не що інше, як демагогія,
розрахована на простаків.
Непідписання ж цієї Угоди відкинуло Україну назад від Європи, до якої ми, начебто, були так близько.
Діло зроблено. Мету досягнуто. «Доброзичливці» наші задоволені.
А народ і опозиція сплять.

Хіба можуть ті, хто в грудні 2004 року відривав Східну Україну від
нашої держави, проголошуючи так звану автономну республіку ПІСУАР; ті,
що мають королівські маєтки тут і за кордоном чи мають мільярдні кошти в
офшорах, вести Україну в Європу, де високопосадовець за
найменшою підозрою в неправових вчинках відразу подає у відставку?!!

Наших можновладців можна зрозуміти з позицій людей, для яких багатство
і можливості, які дають це багатство, є головним у житті. Вони
відчувають себе напівбогами і мають від цього найвище задоволення. Але
чи можливо при таких очільниках побудувати правову державу?
А що ж народ? Як він реагує на стан справ у своїй державі?

Ми й досі не виросли із патерналістських постгеноцидних штанців.
Чекаємо таку владу, яка кине нам якийсь матеріальний мінімум, — і ми
задоволені. А керманичі нехай роблять що хочуть. Не розуміємо, що треба
будувати таку державу, де влада буде залежати від народу, а не навпаки.
Де всі діють в рамках закону, де захищені права громадян. Де бізнес
працює в рамках закону, де вільна конкуренція і нема рейдерства, тільки в
таких умовах зростатиме економіка країни, а значить, і добробут її
громадян.
Якби ми, громадяни
України, усвідомили це, ми б обов’язково об’єдналися і не сиділи б,
чекаючи подачки від влади, і рішуче стали б на шлях побудови потрібного
нам суспільства, поки це можливо зробити шляхом мирним, шляхом чесних і
прозорих виборів.
А то опозиція, бачте, й та начебто за ці самі ідеї, а домовитися між собою не може.
Шановні опозиціонери!

Невже ви не бачите (не усвідомлюєте), що країна (поки ще не колонія)
стоїть на краю прірви, а ви не можете вгамувати свої амбіції й
врешті-решт стати пліч-о-пліч, щоб рішуче діяти разом і повести
співвітчизників на справедливі (наскільки це можливо при новому законі)
вибори?!!
Перебуваючи протягом
двох десятиліть на межі між світами-антиподами, демократичним та
антидемократичним, балансуючи на цьому рубежі, як на вістрі ножа,
Україна, нарешті, повинна вибрати свій шлях, бо подальше перебування в
підвішеному стані дуже небезпечне.

Якщо до вас не доходить голос України, яка стогне під тягарем проблем,
гадаю, й це звернення із найвіддаленішої глибинки ви проігноруєте, то,
може, почуєте голос Великого Тараса:
Подивіться на рай тихий,
на свою країну,
Полюбіте щирим серцем
велику руїну!
Розкуйтеся, братайтеся —
і в чужому краю
Не питайте, не шукайте
того, що немає
І на небі, а не тільки
на чужому полі.
В своїй хаті — своя
правда, і сила, і воля!..
Із глибокою пошаною, Віктор ЗОЛОТИЙ, с. Василівка Миколаївської обл.



"Путін, Росія і Захід" ефір Бі-Бі-Сі.

Путін був готовий зупинити "помаранчеву революцію" силою.

П'ятниця, 27 січня, 2012 p., 09:39 GMT 11:39 за Києвом  Бі-Бі-Сі

Чим більше Захід підтримував демократичні рухи на кордонах Росії, тим авторитарнішим ставав режим Владіміра Путіна. Такий висновок роблять автори другої частини документального фільму  "Путін, Росія і Захід", що вийшов в ефір Бі-Бі-Сі.

Значна частина другої серії, яка називається "Загроза з боку демократії" (Democracy Threatens), присвячена "кольоровим революціям" в Грузії та Україні, а також ролі, яку відігравала Москва у цих подіях.

"Помаранчева революція" стала серйозною поразкою для Кремля, який "поставив на свого кандидата мільйони та репутацію Путіна", - йдеться у документальному фільмі, знятому на замовлення Бі-Бі-Сі.

У фільмі розповідається, що Владімір Путін приїхав до тодішнього президента України Леоніда Кучми, щоб обговорити, "як отримати такі результати на виборах, що захистили б російські інтереси".

Як згадує екс-президент України Леонід Кучма, Владімір Путін натякав йому, що він має жорстко діяти щодо опозиції. "Путін - людина жорстка", - задумливо говорить в кадрі Кучма. - "Певні натяки, так би мовити, були. Це не секрет. Але в лоб: "Давай танки на площу"- він не казав".

Екс-президент України Кучма розповідає, що Путін дуже не хотів приходу Віктора Ющенка до влади в Києві

Події в Україні змусили Кремль переглянути внутрішню політику. За словами політтехнологів, що працювали на Кремль, саме після цього почали створюватися прокремлівські молодіжні рухи.

Эспозито: Не поеду к вонючим русским

Фил Эспозито в матче Суперсерии 1972 года. Фото с сайта 1972summitseries.com


Участник Суперсерии СССР-Канада 1972 года капитан канадской сборной Фил Эспозито не хочет ехать в Россию, если ему не заплатят 100 тысяч долларов. Как сообщает Vancouver Sun, об этом он заявил в интервью информационному агентству Postmedia News, комментируя планы проведения в России матча к 40-летию легендарной серии. "У меня нет желания ехать в Россию, ни малейшего. Нет, если только мне не заплатят 100 тысяч долларов. Вот как сильно я хочу поехать. Почему вы хотите, чтобы я отправился в Россию? Лишь потому, что вонючие русские хотят от меня этого? Пускай кто-нибудь другой едет. Никто не захочет. Поверьте мне", - сказал Эспозито. "Ну разве что Пол Хендерсон. Но он будет единственным", - добавил Эспозито. Хендерсон - автор знаменитого гола, забитого за 34 секунды до конца последнего матча Суперсерии.

В конце декабря прошлого года источники в канадских хоккейных кругах сообщали о том, что 40-летие Суперсерии-1972 планируется отметить встречами молодежных команд Канады и России. Два матча предполагалось провести в Ярославле и два - в Канаде. Канадская ассоциация хоккея пока не приняла решение о месте проведения этих матчей.

Между тем премьер-министр Владимир Путин на встрече с президентом российской любительской хоккейной лиги Александром Якушевым заявил, что намерен лично пригласить в Москву ветеранов Суперсерии и руководство Национальной хоккейной лиги, чтобы за игрой в хоккей обсудить с ними вопрос об участии российских легионеров в Олимпийских играх в Сочи. "Я бы хотел пригласить сюда наших друзей и ваших друзей и знакомых, с которыми вы играли 40 лет назад, а некоторые из них остаются в спорте и влияют на принятие этого решения, пригласить их сюда, поговорить на эту тему", - заявил Путин Якушеву.

Премьер также заметил, что можно не ограничиваться только разговорами, но и сыграть в хоккей. "Можно не только поговорить, но и сыграть - мы с ними договоримся, можно это сделать. Не ради результата,а для того, чтобы и наши болельщики и их болельщики могли еще раз вспомнить то, что было 40 лет назад", - добавил он.

В апреле 2011 года легендарный французский футболист Зинедин Зидан отказался ехать в Чечню на открытие стадиона имени Ахмата Кадырова. "Я не получал никаких приглашений. И совершенно очевидно, что я не поеду ни в какую Чечню. Даже если бы я захотел, моя работа в мадридском "Реале" не позволила бы мне поехать в Грозный. Мне очень неприятно видеть, как организаторы каких-то мероприятий, и это происходит все чаще и чаще, заявляют в СМИ, что я буду на них присутствовать, что в большинстве случаев оказывается наглой ложью. Людей сознательно вводят в заблуждение, а я таких вещей не выношу", – заявил Зидан.

О том, что Зидан приедет в Грозный на открытие новой спортивной арены, рассказал министр спорта Чечни Хайдар Алханов. "Мы надеемся, чтовеликий Платини приедет в Грозный. Зидан уже подтвердил свое участие впразднике", – заявил Алханов сразу нескольким информагентствам.

Джерело: Фанати-соціальна мережа фанатів спорту

Русские за УПА

русский и бывший воин УПА: я горжусь, когда меня называют бандеровцем!

Рівень масової свідомості в Росії досі міфологічний - Афанасьєв

Російський історик, один із засновників та співголова руху «Демократична Росія» Юрій Афанасьєв відзначає, що рівень масової свідомості в Росії й досі здебільшого міфологічний. Про це він сказав під час круглого столу у Києві у книгарні «Є».

«Це той рівень, на якому тримався і тримається в одному випадку імперський ідеал, а в другому – його синдром. Цього не подолати вмить якимось декретом чи рішенням», - вважає Афанасьєв.

Він відзначив, що Європа позбувалася міфології близько 400 років. «Сказати, що там узагалі немає такого типу свідомості, не можна, це перебільшення. Однак панівною таки є раціональна свідомість. Зміна йшла дуже важким шляхом, можливо, навіть 500 років, та ще й у кілька етапів. Був етап відродження, етап реформ та етап просвітництва. Кожен із них тривав майже 100 років, навіть більше. Так Європа викорінювала міфологічну свідомість і релігійні уявлення про існування якогось абсолюту, котрий є десь зовні, де завгодно. Так різні країни проходили вдало точку біфуркації. У Росії, як на мене, вона не відбулася, її навіть не намацано, бо стан масової свідомості росіян міфологічний, традиціоналістський», - відзначив Афанасьєв.

Детальніше про це читайте у статті «Володарі-холопи» у № 4 Тижня.

Очистим родину от инвалидов!

В 1949 году, перед празднованием 70-летнего юбилея Сталина, в бывшем СССР были расстреляны фронтовики инвалиды ВОВ. Часть их расстреляли, часть увезли на далекие острова Севера и в глухие углы Сибири.Валаам — лагерь инвалидов второй мировой войны расположенный на острове Валаам (в северной части Ладожского озера), куда после второй мировой войны в 1950—1984 свозили инвалидов войны. Основан по указу Верховного совета Карело-Финской ССР в 1950 году. Находился в бывших монастырских зданиях. Закрыт в 1984 году.

Захоплення Києва Муравйовим

Муравйов був першим хто використав у Громадянській війні отруйні гази заборонені всіма міжнародними угодами. Армією Муравйова по Києву було випущено 15 000 снарядів завдавши місту величезних руйнувань , а після захоплення починається різанина.

Задорнов про пукінське кодло

Задорнов про пукінське кодло
http://mzadornov.livejournal.com/53076.html

Більше посилань від Задорнова в його твітері: https://twitter.com/#!/mnzadornov

Люмпени у театрі

Червоне бидло ніколи не бачило ночних сорочок , вирішило що це такі собі особисті вечерні сукні для відвідування театру.

Львівське метро

Львівський метрополітен було побудовано броварями у 1715 році для транспортування пива. Післе переходу Львова до Австро-Угарщини метрополітен знаходився у занепаді. Ситуацію згодом погіршили й перша з другою світові. Про метрополітен згадали тільки в 1991,

Про існування львівського метрополітену знають виключно всі. Всі. Всі! І навіть так звані москалі! Використовується більшою мірою для залякування і реабілітації  тих самих москалів. Варто лише налякати одного москаля, як той налякає іншого, а той в свою чергу ще якогось. Така ланцюгова реакція!

Розклад реабілітації москалів:

  • Читання «Кобзаря» з 6:30 до 9:30,
  • Поїдання галушок з 9:30 до 10:30,
  • Приготування ритуального борщу з крові замордованих «руССкіхъ бабушєкъ» з 10:30 до 14:15,
  • Перегляд фільму «Тіні забутих предків» з 14:15 до 16:00,
  • Курси бойового гопаку з 16:00 до 18:00,
  • Поїдання вареників з 18:00 до 19:00,
  • Поїдання сала та запивання його горілкою з 19:00 до 20:00,
  • Мордування москалів з 20:00 до 23:00,
  • Виготовлення глобусу України з 23:00 до 24:00,
  • Здоровий сон з 00:00 до 6:30.

300px-Metro-lviv.jpg magnify-clip.png Схема львівского метрополітену ім. Степана Бандери Короткий опис станцій :

1 Бандерівська (на згадку про головного бандерівця Бандеру)– тут проводять випробування ліків на російських людях.

2 Незалежна (на честь акту самопроголошення “незалежності”)– сюди привозять вкрадених російських немовлят і варять з них борщ.

3 Гітлерівська (на честь “Гітлера-визволителя”) – тут знущаються над православними (РПЦ-МП) священиками.

4  Конотопська – катівня №1.

5  Шевченківська – катівня №2.

6 Лемберґська (на згадку про фашистську назву Львова) – тут знаходиться офіс метро, його керівництво.

7 Натовська (на честь сотоНатівців) – тут знаходиться учбовий центр метро – тут навчають мистецтву тортур над російськими людьми.

8 Бабо-параскинська (на згадку про відому оранжоїдку) – секретна станція, ніхто, окрім керівництва не знає, що на ній відбувається.

9 Гранична – сюди доставляють росіян, що намагалися перетнути межу т.з. "україни" з боку Польщі.

10 Донецька (гордовите знущання – назвати станцію ім’ям міста з 100% російським населенням) – розподільник, сюди привозять нові жертви.

11 Кримська (знову удар по моралі і російській гордості) – крематорій, тут спалюють останки тих, хто героїчно загинув під час тортур.

12 Українська (знову удар по російській гордості, ви розумієте?) – газова камера. Може пора вже відключити їм газ? Ні, Матінка-Росія не кине своїх одноплемінників в тимчасовій окупації.

14 Щаслива – тут знаходяться кімнати відпочинку для співробітників метро, душ і кінозал.

Працювати у львівському метро вважається дуже престижно. Чергувати на станції в День Народження Бандери – ось те, до чого учать прагнути молодих львів'ян. (Якщо хтось не памятає це 1-го січня.)

300px-Ohrana_lm.jpg

На вході до метрополітену стоїть охоронець .

Портал в Львівське метро є на станції “Львівська Брама” київського метро. Працює він тільки в один бік, на прийом москалів для тортур із столиці.

427px-Lviv_metro_plakat.png 507px-47.PNG