Просматривая наши патриотический сайты, типа  zaxid.net  и еже с ними сильно напрягает какая-то бестолковость всей этой говорильни. Праведный  гнев, герои - мученики, кляти москали, язык и мова. Как будто действительно именно это и есть злоба дня. Страна падает в полное дерьмо, даже поляки хватаются за  голову при одном упоминании о нашем состоянии как государства, люди еле сводят, а местами уже и не сводят, концы с концами, а так называемая интеллигенция, с пеной у рта, вопит о делах "давно минувших лет", как будто если мы сейчас тут признаем все их сомнительные правды, то жизнь народа  станет человеческой.  Все клянутся в самозабвенной любви к Украине, готовые бросить на ее алтари  чьи то там жизни, конечно же в  духе  "Германия понад  усэ".Хотя любому  человеку в  здравом уме и светлой памяти понятно, что все эти идеологические симулякры ну никак не могут быть выше человеческой жизни по значению. Потому как "садок вышневый биля хаты", как и "Днипро шырокый " все это Богом данное, и им же будет  отнято, если так карта ляжет.  А вся эта борьба за "незалежнисть" кроме страданий людей, что тех кто погиб от рук "ястребкив", что тех, кто от рук лисовых братив, ничего так и не принесла.  Назалежнисть Украины, как и сама Укриана,  упали нам в руки не ждано - не гадано, и только лишний раз подветдилась та простая максима, что если хочешь насмешить Бога, то расскажи ему о своих планах.

Даже как-то  страшновато иметь дело с людьми, для которых Украина важнее украинцев, а некое сомнительное украинство, важнее человеческой жизни.  Когда евреи, во время вавилонского  пленения, почувствовали что теряют свое еврейство, то они не стали бороться с Вавилоном, а организовали синагоги, где то еврейство и окрепло и , в конечном итоге и победило.

А мы, в том что с нами тут творится, готовы обвинить хоть папу римского, хоть черта лысого, только не самих себя. Даже более того, вот мы то как раз и есть соль земли и пример для подражания  окресным народам. Вот токо примите нас в евросоюз и мы вам такое покажем… Народ европейский как бы догадывается какое,  и испугано крестится в нашу сторону. Чур, вам, чур…

И каково резюмэ? Да то простое, что та долбанная  интеллигенция, как  была гнилой, так таковой и пребудет, во веки веков.  И кроме вреда от нее ждать ничего не следует. Потому как все эти "мытци" , как и положено людям искусства, живут в измышленных ими же мирах, и если б они в этом месте остановились, то все бы от этого только выиграли. Но они пытаются убедить остальных, что их эстетические идеалы есть прототипы наших этических правд.  И тут начинается бред и поножовщина

При виході з кафе «Орешек» на розі Олександрівського проспекту і вулиці Троїцької загинув від ножових поранень у результаті нападу групи проросійських бойовиків активіст патріотичної громадської організації «Січ», студент одного з навчальних закладів Максим ЧАЙКА. Другий активіст «Січі» з ножовим пораненням госпіталізований. Про це сьогодні повідомили УНІАН в обласному об`єднанні «Просвіта».

Керівник відділу громадських зв`язків УМВС України в Одесі Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА уточнила, що «за фактом вбивства 20-річного М.Чайки слідчим Приморського РВВС Одеси порушено кримінальну справу. Деякі особи, причетні до нападу дають свідчення, співробітники міліції вживають заходів для розшуку одного з підозрюваних у скоєнні злочину».

В інтересах слідства прізвище підозрюваного у вбивстві та обставини скоєного злочину не розголошуються.

Звертає на себе увагу той факт, що в одному із своїх виступів колишній лідер депутатської групи в Одеській міськраді Ігор МАРКОВ, який організував зі своїми охоронцями і прихильниками напад на групу демонстрантів-«просвітян» і активістів інших організацій біля будинку облдержадміністрації 2 вересня 2007 року, висловлював публічне схвалення подібним акціям місцевих проросійських екстремістів.

Слідче управління УМВС України в області півтора роки тому порушило кримінальну справу, в якій фігурують імена екс-депутата І.МАРКОВА та його охоронців, проте досі нікого до відповідальності не притягали. Минулого місяця звільнений з посади начальник Слідчого управління УМВС України в області Василь НЕЗНАМОВ.

УНІАН.

Зараз вже зрозуміло всім, що якщо в Україні буде ще трохи тривати безвладдя, то Україні прийде кінець. І цей кінець буде гіршим за України часів Мазепи, Грушевського, Бандери. Україна потребує кардинальних реформ, яких нинішня владна «еліта» не збирається робити. Владна верхівка ділить повноваження, рештки державних підприємств, національні багатства, повністю забувши за народ.

Україна потребує змін. А хто їх робитиме? Хто врятує Україну від знищення? Це запитання я ставлю в опитування, яке проводжу на своєму блозі http://tarastokar.blogspot.com/ Запрошую вас взяти участь в опитуванні. Воно проводиться анонімно. Реєстрація не потрібна.

Давайте разом подумаємо над тим, хто врятує Україну від знищення. Голосуємо у блозі, коментуємо нижче під цим повідомленням.

Шановні пані, запрошую Вас взяти активну участь у наповненні розділу "Україночка" на форумі "Україна понад усе!". Цей розділ для жінок, про жінок. Тут існує діалог "жінка-чоловік", "чоловік-жінка". Мода. Рецепти. І все-все найкраще.

Довкола питання ролі націоналізму у творенні Української Держави не перше десятиріччя точиться полеміка. Ця проблема завше лишається «каменем спотикання», котрий аж ніяк не сприяє об’єднанню мешканців різних регіонів України в єдину монолітну силу. Точніше, не саме питання заважає, а численні його трактування.

Ставляться до націоналізму по-різному: дехто підтримує, позаяк тямить, що він є рушійною силою становлення й зміцнення національного духу українського народу, а дехто ототожнює його з нацизмом. Часто чуємо і «Слава Україні – героям слава!», і «Фашизм нє прайдьот!» - зауважте, про одне й те саме явище. Власне, суперечки довкола націоналізму нині є радше засобами політичної гри, ніж намаганням дійти істини й урешті-решт дати конкретне визначення поняття саме УКРАЇНСЬКОГО націоналізму.

Я навмисне акцентую вашу увагу на слові «УКРАЇНСЬКИЙ», бо націоналізм буває різним. Наприклад, російський націоналізм носить наступальний характер; він безжально душить усіх і вся, що бодай трішечки відрізняється од «свого», російського. Керуючись принципом «не російське – отже, мусить бути знищене», північні «націоналісти» впродовж століть вели криваву війну проти культури своїх сусідів.

Український націоналізм кардинально відмінний. Зародився він іще у прекрасну, романтичну добу козацтва. Прагнення до волі, бажання жити на своїй рідній землі й бути тут повноправними господарями, створювати й підтримувати власну культуру та мову – ось ті принципи, що лягли в основу нашого націоналізму. Нам не властиво забувати звитяги наших попередників, бо ми – українці – народ удячний і добрий. Також не нашою традицією є відхрещуватися од свого рідного (мови, культури, історії, принципів тощо) – ця згубна «звичка» набута нами за останні років сто і викликана вона багаторічною війною проти українського народу.

Вважайте вищевикладене передмовою. Для того, щоб спрогнозувати можливі шляхи розвитку українського націоналізму… скажімо, на років п’ятдесят уперед, потрібно зрозуміти його сучасний стан. А справи, відверто вам скажу, кепські. Погляньте-но самі: наче гриби після дощу з’являються «націоналістичні» об’єднання, котрі на практиці є просто фашистськими збіговиськами (цього питання я торкався докладніше у низці матеріалів для газети «Молодь України», зокрема у статті «Марш УПА, дубль два»). Позиціонуючи себе «охоронниками української нації», вони чинять справжнісінький геноцид проти всього, що відрізняється од українського. Таким чином, цей «націоналізм» набуває притаманних російському великодержавництву рис. Таке явище сприяє зміцненню стереотипу «націоналіст = фашист» у суспільстві, відтак і до такої неоднозначної його реакції на прояви іншого штибу націоналізму – справжнього, культурно-просвітницького, проукраїнського.

Через наявність купи нацистських об’єднань, в Україні важко знайти бодай кілька справді націоналістичних. Такі, безперечно, є, проте вони лишаються в тіні збіговиськ голомозих молодиків, які підносять руку у фашистському привітанні. Чого ж прагне справжній український націоналіст? Усе просто: він пропагує повагу до мови, культури, моральних засад українського суспільства, його традицій, здорового способу життя й любові – у найширшому розумінні цього слова. Саме любов є характерною рисою нашого націоналізму, позаяк він ґрунтується на загальнолюдських принципах: ми любимо всіх, якщо вони ставляться до нас із повагою; ми вибачаємо людям; ми допомагаємо друзям. У той самий час ми готові задля відтворення української державності помирати на полях баталій, битися за мову, за пам'ять про наших попередників до останнього набою, а коли кулі завершаться – кидатися на ворога голіруч.

Що чекає на український націоналізм у майбутньому? Я виділяю два можливі варіанти розвитку подій. Перший, найгірший: перейнявши всі риси російського нацизму, націоналісти цілковито перетворяться на стадо (іншого слова, даруйте, не знайшов) пустоголових агресивних кретинів, яке й гадки не матиме, чим є українська культура; хвиля неонацистів просто нищитиме усе відмінне од того, що, на їхній погляд, є правильним (причиною ненависті стане інший колір шкіри, інша манера одягатися тощо). Другий, найліпший: нинішні націоналісти-«скіни» стануть дорослішими, наберуться глузду й затямлять, що любов до своєї нації є почуттям святим і вищим за те, чим вони займалися раніше. Буде проведено величезну роз’яснювальну роботу серед населення, а далі з’явиться українська влада, відродиться наша мова, стане престижно бути українцем…

Погодьтеся: на превеликий жаль, другий шлях розвитку видається вельми примарним. Куди там стати патріотами молодому поколінню, що не бачить далі свого носа, цікавиться лише пивом і цигарками, є абсолютно байдужим до духовного самовдосконалення й давно вже абстрагувалося від ментальності свого народу. Суспільство лінивих споживачів не може стати цвітом українства – це аксіома. А позаяк росте покоління саме таке, то й їхні діти будуть такі, і так далі.

Наше з вами, браття, завдання – не допустити смерті націоналізму, що вже ледь дихає. Без нього перестане існувати Україна; вона, багатостраждальна, віддасть Богові душу й стане «Украиной» чи «Ukraine». Якщо таке станеться, то наша історія, наші колядки-щедрівки, наша вишивка, наші танці, наша літера «ї» та все українське згине. Столицю вже русифіковано. Чи бажаєте ви бачити свою державу в такому стані? Задумайтесь…

Богдан «Хмара» Ковальчук – спеціально для upu.org.ua

24 блогери сайту I.UA вважають себе українськими націоналістами. Це показують результати вчорашнього опитування, які можна побачити тут.

В Україні з'явився новий тип блогерів - блогери-націоналісти. І ці блогери-націоналісти вже почали гуртуватися на сайті "Україна понад усе!".

Що ви думаєте про те, що в Україні розпочинається нова хвиля українського націоналізму? Якою, на вашу думку, вона буде?

Якщо ви вважаєте себе українським націоналістом, то приєднуйтеся до нашої новоствореної команди.

Чи вважаєте Ви себе українським націоналістом?

Було отак:


А стало так:


Робіть висновки, панове політики! Тернопільщина дала перший сигнал.

За матеріалами сайту "Майдан" взято тут: http://upu.org.ua/