А як у вас(!) із тим?

"Я пропадаю без обійм твоЇх, без щирих слів, що щастям серце повнять, без вуст п’янких, що медом мене поять, моя душа холодна, ніби сніг.

 

Порожній звук - відлучені серця,

життя повз нас біжить, як пізній потяг,

і в нім осінніх днів останній потяг,

який ми не збагнули до кінця…"                                          Angel W  

                                                                           http://blog.i.ua/community/2051/532952

Я думав ти мене давно забула... І серце оповило все журбою. І сум туманом хижим в душу прокрадався. Та голос, мов почув твій, і одразу схаменувся. Кричала то душа твоя... безгучно розідравши простір... Кричала із останніх сил, благала лиш зігріти... І кригу розтопити , шо на душі створилась. І враз... у мене відросли, немовби, крила... І сила вітру понесла мене до тебе. Далеку відстань подолав миттєво. І в ту ж секунду зміг я обійняти, Такую рідну ... та зеленооку, Що ніжно-ніжно на мене дивилась. І цілував вуста твої та очі, і пестив я такі ласкаві руки... І зігрівались від обіймів душі... Серця від поцілунків... запалали...                                        Master

Цілий ранок зі мною хмурою
 і тихою осінь була...
через те, що учора грубістю
 на дзвінок твій відповіла.

І вночі з тягарем - у койку
 і удень покалічена мовби
І навіщо така відвертість,
якщо серце налилось злобою!?


І не  стримавшись месседж відправила
Пересиливши своє Я
І заграло у грудях серце
Як веселка після доща. :)
 

    
    

     Одна старшого віку пара перед тим, як поїхати на відпочинок, пішла до лікаря на перевірку.

     Оглянувши й переслухавши чоловіка, лікар сказав:

   - У вас із здоров'ям усе в порядку. Може маєте якусь медичну причину, яку б хотіли обговорити зі мною?

   - Так, лікарю, - відповів чоловік. - Коли я маю секс із своєю жінкою перший раз, я зазвичай пітнію і мені гаряче. А коли другий раз, то мені дуже холодно.

   - Це цікаво, - сказав лікар. - Я постараюсь це з'ясувати, а тоді ми з вами повернемось до цієї проблеми.

     Після того лікар оглянув жінку того чоловіка і сказав:

   - У вас із здоров'ям усе в порядку. Може вас щось турбує і ви б хотіли обговорити це зі мною?

     Жінка відповила, що не має ніяких нарікань.

   - Тоді я хочу вас дещо запитати, - сказав лікар. - Вашого чоловіка турбує, чому він гарячий і спітнілий після першого сексу, а мерзне, коли робить це вдруге. Чи можете ви це пояснити?

   - О, дуже просто. - відповіла жінка. - Один раз ми кохаємось у липні, а другий зазвичай у грудні.

  (с) З журналу "Всесміх" (Канада)

"Я б до нього приходила в сни,                              берегла їх від смутку й печалі, Я б летіла до нього в піснях,                              що дарує весна й солов’ї, Та чи буде він шепіт весни,                              серцем слухати, дивлячись в далі, Чи шукатиме він в її снах                              мої очі і вірші мої? Чи мене він покличе в політ,                              викладаючи зорями стежку, І чи буде любити мене,                              не любив як нікого ніхто? Хто ж мені, підкажіть, відповість                              на питань нескінчену мережку?.. Я ж люблю його… Серце лише                             розбивати не хочу я знов... "                     Oliviya

Мені сняться чарівнії сни, вони інколи ледь кольорові. В них приходить відлуння Весни - найчарівніша жінка у світі. Вона палко цілує мене, дуже ніжно торкаючись скроні. В її синьо –блакитних очах...  лиш для мене буяють там... квіти. В моїх синьо – смарагдових  снах...  бачу очі її волошкові. Мені сняться чарівнії сни, де вона по стежинці із зірок... Що, як краплі роси, в блискотінні своїм мерехтять. Прямувала  ходою легкою… на крилах кохання і мрії... І співала, щось тихо... Розчув  лише  ледве:"Ти мій"... Що кохає мене, усім серцем своїм в те я вірю. Я прокинувся вранці, із радісним подивом вірші побачив... І розчулено мріяв, в сподіваннях своїх знову очі твої малював. Тії вірші  Кохання принесла до мене... зовсім юна Весна!!! Але в них лише твою я посмішку...  рідну пізнав. Але чомусь... в ній сум, гіркота. Твоє серце в журбі, смутком все оповито... тріпоче. Воно Щастя, Любові та Долі щасливої хоче. I кохає так сильно, як тільки у цілому світі можна кохать. Хіба можу я Віру її у Кохання... та Щастя... зірвать?!                                            Master  

Слова я твої, моя мила.
Іздалеку дуже почув.
Мені ти хотіла намисто
Дарунком віддати із снів.
Мене ти жадала кохати,
І сонечком бути ясним.
Пісні колискові співати...
Як хочу... почути той спів!
Як хочу з тобою радіти,
А Смуток й Печаль відганять...
І літо з тобою зустріти,
І разом з тобою літать.
Любов подарує нам крила...
І вітром підніме до зір…
Ok! будем разом щасливі,
Стрибнем … у Любові цей вир?!

Пальцями на склі малюю сніг –
Білий і холодний як зима.
Теплі кроки твоїх босих ніг
Розтоплюють його і він – вода.

Хочу чути тихий голос твій,
Як шепочуть гаряче вуста;
Торкатися очима твоїх вій,
Змішуючи подих у вітрах…

Серцем битись хочу я в тобі;
Замінити кисень на любов!
Малювати хочу я на склі:
Сніг і зиму, щоб зігріла знов.

Якщо зникаєш, то зникай…
Якщо не знаєш, то не знай!
Та не кажи мені «бувай»-
Любов на згадку залишай.

І ті сторінки небуття
Згорни до купи та спали,
Або залиш для каяття,
Щоб повернутися могли.

Чорнилом із солоних сліз
Пиши без помилок листи.
Малюй там щастя повен віз,
Малюй троянди пелюстки,

Щасливі усмішки й думки,
Обійми і солодкі поцілунки.
Малюй, що хочеш ти,
Бо це не просто є малюнки…

Якщо зникаєш, то зникай!
Бери усе що тобі треба!
Любов мою запам’ятай,
Запам’ятай ти сльози неба.

Димить «Гламур». Її думки в полоні літа-
Зникають мляво з кожним подихом журби.
Сама. Став бавитись волоссям вітер,
Примруживши їй очі. Погляд в нікуди…

Промінням сонця на бокалі з-під вина
Виблискують останні каплі сподівання:
«Можливо він прийде, не залишуся сама.
Я вірю що мине… я вірю у кохання!».

Він не найде й вона це добре знає.
Його нема — він це вино, що допила.
Він — це журба, що душу розриває!
Вона зробила що змогла… Пішла.


Інші мої вірші також можна знайти тут: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko

Якщо зникаєш, то зникай…
Якщо не знаєш, то не знай!
Та не кажи мені «бувай»-
Любов на згадку залишай.

І ті сторінки небуття
Згорни до купи та спали,
Або залиш для каяття,
Щоб повернутися могли.

Чорнилом із солоних сліз
Пиши без помилок листи.
Малюй там щастя повен віз,
Малюй троянди пелюстки,

Щасливі усмішки й думки,
Обійми і солодкі поцілунки.
Малюй, що хочеш ти,
Бо це не просто є малюнки…

Якщо зникаєш, то зникай!
Бери усе що тобі треба!
Любов мою запам’ятай,
Запам’ятай ти сльози неба.


Інші мої вірші також можна знайти тут: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko