хочу сюди!
 

Ирина

48 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Замітки з міткою «поезія»

Ніби... знайшов половину. Експромт на вірш Oliviya.

"З літер складається слово, Слів поєднання – вже фраза, Фрази сплетемо в розмову Й зникне самотність одразу. З дотиків губ – поцілунок, З подихів – ритми бажання, З такту сердець – подарунок Долі, що зветься кохання. Нотка до нотки – й акордом Щиро вони озовуться, Всі ці акорди в не горду Й світлу мелодію зллються. Шепіт до шепоту – мрія, Ніжність до ніжності – миті Сплеску любові й надії, Снами польоти умиті. Слово складається з літер, З нот – переливи...

Читати далі...

"Я тебе не люблю..."

Я тебе не люблю... Я ніколи тебе не любив. Це лиш тільки гормони, горілка і кава. Грім ударив зненацька Блискавкою засліпив І здалося на мить, Що це зірка щаслива упала. Я тебе не люблю... Я ніколи тебе не любив. Просто взяв що тоді Опинилось мені під рукою. Випадкове весло І мій човен кудись понесло, І за зіркою я загадав Хай пливе... Тільки поруч з тобою. Юрко...

Читати далі...

Таке промовисте мовчання…

Мовчання красномовним бути вміє – Він та Вона в Коханні, і не сміє Ані словечко сполохнути мрію. Лише торкання, погляд очі в очі, Тремтлива, найсолодша тиша і пророча. Таким промовистим бува мовчання – Вона та Він в передчутті прощання, Слова безсилі, бо нема Кохання. Торкання мертві, погляд – вбік, не в очі, Тремтлива тиша наполохана, пророча. 16.11.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Як я тебе кохаю?

Як я тебе кохаю? Важко сказати – як... Бачу я небо раю В чистих твоїх очах. Сильно? Не знаю міри Сили ночей без сну, Ранків, без тебе – сірих, Днів, що без тебе – сум. Ніжно? Звичайно, ніжно. Палко? Шалено? Так. Шепче казкарка-вічність Про таємничий знак. Про королівські шати, Привиди давніх веж... Легко тебе кохати – Дихати легко теж. Наталка Шевченко (Очкур)

Інша ніч

Ти не залишишся зі мною, Ця ніч належить не мені... Самотність в темному сувої Гортає зваблені пісні. І на розтрощених цимбалах Вона нестямно виграє... Пробач – я знову не вгадала, Що в цьому болю не моє. Я так хотіла побувати У світі справджених поем, Там, де зима у білих шатах Кришталь до снігу додає. Де поле – аж до небокраю - Заткане в атласні світи... Та буде інша ніч, і знаєш – Я вже не дам тобі піти. Наталка Шевченко (Очкур)

Ти - звичайнісінький

Ти - звичайнісінький. Негарний. Як тінь розбитого вінця, Але на вій своїх чагарник Ти все нанизуєш серця. А їх - багато. Так багато. Вони караються, живі... Чи то спокута, чи розплата, Та що отримали - ловіть! Ти - звичайнісінький. Безпечний. Ці очі - сірі, наче дим, Одноманітний почет речень, В яких - ні згадки про "завжди". Ти слів, які панянкам любі, Ніколи вчити не бажав, Та погляд твій - сердита згуба, Для снів і спокою - іржа. А усміх твій - такий...

Читати далі...

Вступ до абетки

Вчусь я букви впізнавати, Буду з букв склади складати; Як навчусь книжки читати, В них знайду пригод багато. Колобок від баби й діда Втік до лісу, непосида; А ось курочка рябенька Яйце знесла золотеньке. Там Телесик у човні Рибу ловить в глибині, Змія б'є Котигорошко, Лісом ходить сам Морозко. Звірі лісові говорять, Див багато різних творять… І такі казки чудові Зможу я читати скоро.

Зорепад

присвята моїй любій доні Передзим’я. Старий-Листопад Кволий, труситься... Крутиться світ. ЗореНіч... ЗореРух... Зорепад… Леоніди летять – ЗореКвіт, ЗореДиво! – Дивуюсь, дивлюсь; Поміж тисяч малих тих свічад Є й моє… Тихо Богу молюсь – «Зустріч нам подаруй в зорепад!..» Час минав… От і Спас на порі! Пахнуть яблука, мед… ЗореНіч! Персеїди палають вгорі – Сотні Богом запалених свіч. При надії, пильную на мить Чудотворення, вгору дивлюсь … ...

Читати далі...

ОДНО СЛОВО Леся Українка

з нагоди відзначення 9 листопада Дня української писемності та мови ОДНО СЛОВО (Оповідання тубільця з півночі) Було їх тута три, чужих людей; тепер нема. Один умер одразу, як тільки що приїхав,— був слабий, такий, як дівчина, огнем все дихав, не їв нічого, тільки сніг і лід, і з того вмер. Другий «чужий» поїхав кудись, не знаю, може, що додому, а може, далі, ми не розібрали, як він казав. А третій зоставався ще довго тут. І сам у хаті жив, не хтів нікого. Я ходив до нього, мій ...

Читати далі...

Хай буде легко... це був лиш сон

Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ — березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. Це був лиш сон,що ледь торкнувся пам'яті вустами. Ліна Костенко