Далеко-далеко, на високій недосяжній для
нас Небесній Горі, на її вершині росте з прадавніх часів височенне, могутнє,
розлоге дерево. Древо Кохання. Скільки
людство існує, стільки й росте воно. Непідвладне часу і стихіям, глибоко
вкорінене, товстелезне… На  незліченних
гілках квітнуть впродовж усього року духмяні білі квіти. Малі янголята,
збираючи на квітках медовий нектар до свого столу, запилюють квіти. А ще вони
струшують в торбинки золотий пилок для… Напевне, ми дізнаємося дещо пізніше, для чого янголята збирають золотий
пилок. Щодня безліч плодів зав'язуються з запилених квітів. Щодня достигає
безліч червоних солодких з терпкуватим присмаком плодів. Плоди з Древа Коханя
незвичайні. І насолодитися їх смаком щастить не всім.



 Стиглі плоди розтріскуються на дві частини, з
нерівними лініями розлому. Не буває двох однакових таких ліній. Половини плоду
становлять єдину унікальну пару ключа та замку. І падають на Землю
розполовинені плоди. В долоні чоловікам та жінкам. Кожному по половинці. Вони  доволі тверді
та несмачні. І не пахнуть. Запашними та солодкими стають лише тоді, коли
двоє, чоловік з жінкою, віднайдуть серед багатьох людей на Землі того, хто
тримає частину плоду – пару до тієї частини, яку має він або вона. З'єднуючись,
половини  створюють цільний  плід, лінія розлому зростається і  зникає. Чоловік з жінкою теж з'єднуються, ключ відкриває замок, лунає небесна
неповторна, божественна мелодія… Саме для них. Лише них двох. Отоді-то можна
куштувати плід і насолоджуватись його духмяністю, соковитим, свіжим, солодким
смаком. Отоді-то можна відчути СМАК НЕБЕСНОГО КОХАННЯ. І янголята дарують
закоханим обручки з пилку золотого, зібраного з квіток Древа…


Нерідко бува  так, що єднаються жінки та чоловіки, не
додивляючись до тих половинок плоду, які вони мають. І мулько їм в житті разом.
І відчувають, ніби прірва між ними. Чи вузька
вона, чи широка, та розділяє обох нездоланно. І смак плоду гіркий або
дерев'янистий,
або прісний. І тхне
він чимось неприємним, до відрази… І що то за музика луна?! Дисонуюча мішанина
звуків!..


Найщасливіші серед людей ті, хто з'єднав розполовинені плоди з
Древа Кохання!


А воно росте, квітує, достигають на ньому
червоні плоди… І, розлускуючись на половини, падають в долоні дітям небесним –
чоловікам та жінкам…



28.03.2011


by Stepans’ka Marina (SMG)

Зраджує - виродок.

Чергову спробу реабілітовувати донжуанів або бабників, як їх у нас, зробили американці з Університету Бінгемтона. Джастін Гарсіа з колегами по лабораторії еволюційної антропології і здоров'я оголосили: мовляв, можна не сумніватися - на зради людей штовхають гени. А точніше, мутація одного з них.

Іншими словами, бабник не винен в своїй згубній пристрасті. Оскільки виникає вона не від розбещеності, а зумовлена фундаментальними процесами в організмі. Тобто володіє непереборною силою. Обстеження близько двохсот невірних, доставлених в університет, показало: майже всі - мутанти. У них змінений ген DRD4, який пов'язаний з системою сприйняття задоволення від сексу. Воно, як вважається, виникає, коли в мозок уприскується дофамін - гормон задоволення. А особливі рецептори його сприймають. До гормону задоволення звикають, як до наркотика. Без нього починаються ломки. А як їх припинити? Тільки дозою безладного сексу. Або двома-трьома дозами. - Зраду, як правило, супроводжує ризик, а він лише підсилює сплеск дофаміну, - запевняє Гарсія. І вважає, що дослідження варто продовжити. Щоб пошукати інші гени, які, можливо, теж штовхають чоловіків і партнерів на слизьку доріжку невірності. Не зраджує - теж виродок Учені з Каролінського інституту у Стокгольмі розділяють думку своїх американських колег, що причина, принаймні чоловічих зрад, швидше за все, криється в генах. Але шведи вважають мутантами не бабників, а, навпаки, однолюбів. За їх даними, в хромосомах невірних один з генів (RS3) представлений в своєму повному різноманітті. А у вірних відсутній різновид 334. Що, по суті, є генетичним дефектом. Тобто мутацією. Не виключено, що сама природа внесла корективи в створений нею вид - поголовно хтивий, прагнучий завоювати якомога більше жінок. В результаті змін, що відбулися на рівні. Отже, за шведськими уявленнями вірні чоловіки стоять на еволюційних сходах вище за невірних. Все як у мишей Пошуки генетичних причин невірності почалися давно. І, як повелося, з експериментів на мишах. Благо серед цих тварин є дві дивовижні популяції - лугові полівки і степові. Самці першою украй блудні, злучаються направо-наліво. А ті, що з другої, все своє мишаче життя зберігають вірність одній самці. Учені вирішили розібратися, від чого таке диво походить. І начебто розібралися. - Наші дослідження, проведені щодо простої біологічної моделі, надають доказ, що посилення активності всього одного гена глибоко міняє основи соціальної поведінки, - говорить Ларрі Янг, професор Університету Еморі в штаті Джорджія. Виявилося: у головах вірних і невірних мишей міститься різна кількість рецепторів, що сприймають гормон вазопресин. Його виробляє мозок в одній ділянці, а засвоює в другій. Цей гормон, припустили учені, і породжує відчуття прихильності. І помірності. Для перевірки американські нейробіологи перенесли ген, що відповідає за рецептори вазопресину, від степових моногамних полівок до лугових паскудників. І сталося фантастичне перетворення: миші-казанови поголовно стали вірними «чоловіками». Такі вражаючі результати були отримані ще у 2004 році. Але оскільки відносилися до «простих біологічних моделей», то не створювали упевненості в тому, що їх можна розповсюдити на складніші - на людей. Сумніви розвіяли все ті ж шведи. У недавніх дослідженнях під керівництвом професора Хасса Валума вони виявили вражаючу схожість людей і мишей у частині хімічної природи зрад.

Виявилось, що людський мозок взаємодіє з вазопресином так само, як і у гризунів. У вірних чоловіків гормону знайшлося більше і засвоювався він краще. У зрадників відповідно навпаки. А причина та ж - генетична відмінність одних від інших.

стаття

                                                                                           Кохання - це насамперед спілкування на духовному рівні... 
                                                                                                                                                              Антоніна. 
Я. Не той фінал
    Знову... Знову ти... В думках... У снах....
СЕРЦЕ. Йому нема що робити? Його справа - підтримувати життя на рівні ОК! Пульс норма.
    Я тебе не кохаю...давно... Так.., так..., бо я знаю, як ніхто інший знаю тебе. Мій мозок так вирішив і він не пожартував. Але... це дурнувате серце - Кумедне Мрійляве Дівча... Ні! Це вже занадто так сумувати за тобою.
МОЗОК. Мозок - це все. Мозок говорить, що ти дуриш.., жартома, ласощами, пестощами, примарами, з химерним присмаком хеппи-енду...
Сука. Ти
    Кохання - це завжди викрутаси з твоєю статтю... Її змушують, примушують, гвалтують, боготворять, вимолюють, улюлюкають, випробовують на тривалість, наче ти - корабель"Тітаник". НІ... ВСЕ... ГОДІ...
    Сьогодні він може приїхати тільки о сьомій...
    Три дні потому - на одну годину і щоб одягла червону білизну, а "ні!" - так і нічого не буде... А не занадто??? Чому він вимагає: все.., або...??? Або секс понад усе і ніяких обмежень, або - все! я його більше не...
КОЗЕЛ. ..САМОВПЕВНЕНИЙ І ДУРНУВТИЙ. Віддтрахає, як захоче...і.., відкинувшись на ліжку, і прикриваючи у блажі очі рукою, радісно видихає:
- СУКА!
    Спочатку це  для мене було...більш, ніж образа. І хотілося... вчепитися у горло і душити його... до хрипу.., до посинілого обличчя... І щоб очі його, нахабні очі, перестали жерти моє тіло під час сексу, жадібно..., із несамовитим бажанням торкатися своїм зором потаємних його куточків і доводити до жару кожну його клітинку...
ЙОЛОП... БРЕХЛИВИЙ.
Я НЕ СУКА.
ДУРНУВАТИЙ БЛАЗЕНЬ. Я найкраща в світі коханка. І це він мені не може пробачити...

                                                                                                                    ИЗЕ...

О! ТВОI   РУКИ!  О!  ТВОI  ОЧI!

*********************************

О! Твої руки!...О! Твої  очі!...

Як  не слухняні  мої  вуста....

Cказати   зараз   тобi  так  хочу:

Що, краще  би  iх  не знала  я!...

 

Я-- твоя радість. Ти  в  менi --біль.

Я  розчиняюся   в тобі, Любов!

Я  розчиняюся,  немов  та  сiль.

Я  забуваюся   знов  i  знов…

 

Ці   нiжнi  руки  пестять  мене !...

Помру  в  розлуці, тобi  клянуся!.

Невже  це   доля   знов  обмене?!

Ти  доторкнешся--я  розчинюся.

 

В дощі   чи  у вітрі, в пилку квітки,

Мені   посмiхнешся—я  проявлюся .

" Бувай"!- Непомітно  шепоче звiдти.

Дивлюся  на  тебе – не  надивлюся!

 

Цілую   руки, очі   твої....

А  в серця  ритмi - гімн  про Любов.

Захочеш—слухай   пiснi  моi

А нi --так ні,  повторюю  знов….

 

Заглянеш  в  душу.-Побачиш  Світ.

Квіткою  дивною   квітне  Любов!

Я  з  вiтром  лагiдним  шлю  привiт!

Твій   образ  ясний   хвилює   кров.

 

В  очах  тих  гарних—  смуток,  туга...

О, Боже , дай  мені   духа   сили!--

Стукає  в  скронях:  бiль  та   нудьга

Спокуса  пізнати!- Не встояти! «Мила...

 

Ти--свіжий   вітер,  ковток... води...

Я  непомітно  зірву, мов   квітку...».

Ти  не  дізнаєшся…. Не скажу  тобi

Я  не  тримаю! - То пiдеш   звiдти?

 

У  пилку квітки, в  дощі, чи  у  вітрі:

Мiй  непомітний  шепiт: " Бай"!

Лагiдно  рiднi   вуста  менi   звiдти

Шепочуть  в  останне: «Не звбувай»!

 

*******   / 15.03.2011 г. /

 
(с)

http://www.mypishem.ru/stihi/lirika-lyubovnaja/o-tvo-ruki-o-tvo-och.html

 

 

Зворушливість тривалого

І вірного кохання...

Єднання Душ

І почуттів безкрайніх...

Жага до зустрічей

І дотиків натхнення...

Причетність Долі.

ВЕСНА!

І шепотять вітри слова

Любові і поваги.

Ми в полоні.

Твоя рука.

Моя рука.

Твої долоні.

Мої долоні.

       

                               ИЗЕ...

"Перепишу свою історію любові,
Перемалюю ілюстрації до неї,
Та так, щоб в кожному написаному слові
Не було смутку і розлуки апогею.

Перегорну сторінки із розчаруванням,
Переспіваю саундтрек ще раз вітрами,
Щоби сльозами не дощило в ній світання
І розпач протягом не шастав щоб ночами.

Передивлюсь усі бажання і розмови,
Візьму з них ноти, що давно у мріях снились
Й перепишу свою історію любові,
Щоб в ній був ти,- не він, не хтось, а ти лиш..."      Oliviya
 
Свою Історію і пристрасті... й кохання…
І я хотів би змалювати знову.
Щоби були... цілунки та зітхання...
Тремтіння голосу... у тій новій Любові.
Щоб ти така тендітна... та розважна...
Мене зустріла з посміхом привітним,
Про все забувши... довго цілувала...
Від ранку... до вечері... без обіду.
Щоб ми з тобою під дощем стояли,
І змокли до останньої до нитки.
А потім довго... довго роздивлялись...
Як в’ється та цвіте... барвінок.
Як жайворонок пісню нам дарує...
Та цвіркуни підспівують у травах.
Я хочу, щоб нарешті збулось...
Все те, про що ми мріяли. Так гарно...
Зустріти знов тебе. І знову разом мріять...
І знов радіти посмішці звабливій.
І цілувати очі, губи.. вії.
І відчувати, що ти поруч... ти лиш.                          Master

                                                         ПродовжуЄмо долучатися до рідної...

У вирії бажань і почуттів
Ми заблукали...
Час невпинно плине...
Згадай! Коли зустрілись ми
Уперше?
Пом*ятаєш?
Ти знаеш...
Коли нас поєднала доля
Почуттів яскравих, сильних
І душ політ до зірок небокраю..
Я знаю.,.
Як що буду плакати і сумувати,
Ти скажеш:
 - Облиш. Це зайве. Заспокойся...


                    ***

Такі дрібнички..., наче...
Чай стоїть холодний і не питий...
Рука крилом безсилим простяглась
На стіл і впала...
І от.., в очах вже зіркою тримтить сльоза...
Я так давно спокійно й міцно ніч не спала...
Колись.., я знаю...
Все оте... мине...
І долі я за все скажу подяку....
Так випадково, але доленосно
Я тебе зустріла...
Думки злітають в вирій і до тебе знову...
Нуу...Будьмо, Друзі!
І кохаймо РІДНУ МОВУ!!!

                       

                                                                      ИЗЕ...

На сторіці zamkova.info знайшов цікаве опитування, де задається просте питання про щастя. Цікаве опитування тим, що більшість (31%) відповіла, що для щастя їм необхідна впевненість у завтрашньому дні. Виходить, впевненості у завтрашньому дні немає у більшості. Далі за рейтингом (15%) йде сім'я, любов (12%), свобода/незалежність (10%), гроші (10%) і решта - незначний відсоток. Особисто я обрав варіант чиста совість, відсоток відповідей якого був найнижчим. І вибрав його не через це, а що справді, уявивши себе в ситуації, коли я впевнений у завтрашньому дні, я когось кохаю і в мене сім'я - на одній чаші. І якщо на іншій чаші особисто в мене була нечиста совість, то рівноваги не було б. Як ви думаєте?