Нагадаю - сьогодні УБОЗ вторгся у офіс компанії Простопринт за наказом януковича через те, що компанія друкувала футболки з написом "Спасибо Донбассу".
21
хочу сюди!
-
-
36 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років
Замітки з міткою «репресії»
Не дарма органи --- внутрішніми називають!
- 03.09.11, 13:56
- ВАРТА
Про затримання активіста Братства Св.Луки
Сьогодні була нагода поспостерігати за роботою правоохоронців, які вкотре вирішили погратися в секретних агентів.
Історія розпочалася в одній з Київських кав’ярень, де відбувалася нарада Братства Св. Луки.
В кав’ярню зайшло троє, замовили собі пиво і одразу почали косити під п’яних.
Ну і звісно за «випадкових жертв» вони вирішили обрати саме активістів об’єднання. Точніше активісток.
ПОВНІСТЮ ЧИТАТИ ТУТ
Сьогодні була нагода поспостерігати за роботою правоохоронців, які вкотре вирішили погратися в секретних агентів.
Історія розпочалася в одній з Київських кав’ярень, де відбувалася нарада Братства Св. Луки.
В кав’ярню зайшло троє, замовили собі пиво і одразу почали косити під п’яних.
Ну і звісно за «випадкових жертв» вони вирішили обрати саме активістів об’єднання. Точніше активісток.
ПОВНІСТЮ ЧИТАТИ ТУТ
16
Вся увага України прикута до спектаклю, що розігрується
у Печерському районному суді, де йде процес над колишнім
прем’єр-міністром і одним з лідерів «помаранчевої революції» Юлією
Тимошенко, пише The Independent.
Перший акт драми завершився у п'ятницю, коли Ю.Тимошенко нарешті було пред'явлено звинувачення. Вона відмовилася визнавати себе винною, назвавши всю справу «сфабрикованою за наказом президента». Український уряд наполягає, що «процес Тимошенко» — частина масштабного плану боротьби з корупцією, проте, як відзначає видання, «запропоновані їй звинувачення незвичайні, оскільки сконцентровані не на зловживаннях, спрямованих на особисте збагачення, а на газовій угоді з прем'єр-міністром Росії Володимиром Путіним від 2009 року, у результаті якої Україна втратила 118 млн фунтів». В ході процесу суд і звинувачення неодноразово порушували процедуру, за що отримали попередження від Єврокомісії і Держдепартаменту США. За твердженням команди Ю.Тимошенко, ця справа не окремий випадок, а «частина скоординованого наступу на опозицію напередодні майбутніх у наступному році парламентських виборів». Вісім членів колишнього уряду знаходяться під вартою, ще трьом заборонено залишати країну. Екс-міністр економіки отримав притулок у Чехії після того, як зазнав переслідувань на Україні. Юрій Луценко, колишній міністр внутрішніх справ, був заарештований напередодні Нового року озброєними людьми. «Як і у випадку з Тимошенко, звинувачення, що пред'являються йому, пов'язані в основному з політичним курсом, а не з особистими зловживаннями», — пише газета. На думку брата Луценка, справжньою причиною переслідувань стала порушена ним під час перебування головою МВС справа проти Бориса Колеснікова — близького соратника найбагатшої людини України Ріната Ахметова, а також проти колишнього губернатора Харкова Євгена Кушнарьова та інших представників оточення В.Януковича. «Але якщо метою нещодавньої кампанії було знищення політичних опонентів В.Януковича, то її наслідки, схоже, виявилися прямо протилежними, — відзначає автор статті Олівер Пул. - Українці проклинали нездатність лідерів „помаранчевої революції“ виконати свої обіцянки. Уряд Тимошенко було спаплюжено підозрами в політичних чварах і неналежному поводженні. Програвши В.Януковичу, Ю.Тимошенко не змогла згуртувати навколо себе опозицію. Однак сьогодні вона знову зображує жертву гонінь і повертає собі ореол лідера нації». «Ми в Україні мали досвід життя в Радянському Союзі, коли не було свободи взагалі», — сказала Ю.Тимошенко в інтерв'ю The Independent. «Ось чому я повинна тепер боротися за ці цінності: верховенство закону, свобода слова, справедливість». «Прохання про інтерв'ю у президента В.Януковича або члена його адміністрації не отримало відповіді до того моменту, як газету було відправлено у друк. Проте раніше у Страсбурзі голова держави чітко дав зрозуміти, що подання навколо Тимошенко закінчиться «швидко». Потім він додав, що люди зможуть побачити «хто правий, а хто винен, і ми зможемо робити висновки». Якщо Ю.Тимошенко буде визнано винною, то їй загрожує до 10 років позбавлення волі і відсторонення від участі у парламентських виборах наступного року і президентських виборах у 2015 році. Якщо ж її виправдають, то це означає, що В.Янукович зіштовхнеться з набагато більш небезпечним політичним противником, ніж якби драми, що розгортаються зараз в Печерському районному суді, не мали б місця», — резюмує автор статті.
8
Розстріли в'язнів в червні-липні 1941 р. Як це було (ФОТО)
- 25.06.11, 17:23
24.06.2011 _ Ігор Дерев'яний
Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.
Червень 1941 року запам'ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу.
Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР - масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня - початку липня 1941 року.
"Історична Правда" наводить приклади трьох таких розправ: у тюрмах Львова, соляних шахтах Саліни і в тюрмі Луцька. Сьогоднішній текст присвячено масовим убивствами у Львові.
 |
| Перша сторінка розстрільного списку в'язниці № 3 у Золочеві. Чітко видно написи на документі - винесення вироку начальником слідчої частини УНКГБ по Львівській області Шумаковим та накладання санкції до виконання вироку прокурором Львівської області Харитоновим. Двоє осіб вирішили долю тисяч... Архів Центру досліджень визвольного руху (ЦДВР) |
На прикладі Львова можна достеменно показати криваву діяльність "доблесних борців із контрреволюцією".
У самому Львові було три в'яниці: № 1 - на Лонцького, № 2 - Замарстинівська та № 4 - Бриґідки. Тюрма № 3 перебувала у замку м. Золочева, що близько сімдесяти кілометрів від Львова - сюди відправляли в'язнів, коли львівські тюрми були переповнені (а таки були переповнені: у тюрмі на Лонцького при ліміті 1500 осіб перебувало 3 638 в'язнів).
 |
| Ліва частина попереднього документу. Напис червоним олівцем, зроблений рукою слідчого Шумакова: "Приговор как врагов народа расстрелять". І прізвища - Баренлейм (?), Дідух, Крачковський, Цверлінг, Бондар, Мазурчак, Котик... |
У тюрмах Львівщини станом на 22 червня 1941 року було 5 424 в'язні. Більшості інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто - контрреволюційну діяльність.
"Процес 59-ти". У грудні 1940-го львів'ян засуджували за те, що вони - українці
Негайними офіційними заходами у вирішенні проблеми переповнення в'язниць стали наказ № 2445/М наркома державної безпеки Меркулова від 23 червня 1941 р. та наказ начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 р.
 |
| Права частина попереднього документу. Напис чорними чорнилами - дозвіл на страту - написаний рукою прокурора Львівської області Харитонова: "Расстрел как врагов народа санкционирую" |
У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГУ, і тих, кого необхідно розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКГБ).
У другому документі йшлося про евакуацію в'язнів, до нього додавався "План евакуації", згідно з яким депортації з Львівської області підлягало 5 тисяч арештантів. Для цього виділялося 204 вагони.
Згідно з інструкцією НКВД СРСР від 29 грудня 1939 р., один вагон ешелону вміщував тридцять депортованих осіб, отже вказаних вагонів вистачало б на евакуацію 6 800 в'язнів. Проте евакуювали лише 1822 із 5 000 запланованих.
 |
| Сташинський Петро Васильович (1904-1941), уродженець с. Борщовичі Ново-Яричевського р-ну Львівської області. Заарештований 9 жовтня 1940 р. Член Просвіти, організації "Сила" та ОУН. Обвинувачений за ст. 54 пп. 6, 11 КК УРСР. Розстріляний у в'язниці №1 м.Львова на вул.Лонцького 26 червня 1941 р. Фото довоєнних часів, зроблене на площі Ринок у Львові. Архів ЦДВР |
3602 людини залишились у тюрмах Львова. А куди поділися ешелони - документи мовчать.
Самі ж екзекуції розпочалися 22 червня - розстріляно засуджених до смертної кари. Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи.
26 червня затвердили розстрільні списки - ще 2068 осіб підлягали знищенню. Їх вбили протягом 24-28 червня.
 |
| Трупи розстріляних в'язнів у камері в'язниці на Лонцького. м.Львів, 1 липня 1941 р. Деякі такі камери німцям довелося замурувати, щоб уникнути епідемії. Повторну ексгумацію провели в лютому 1942 р., коли вдарили морози. Архів ЦДВР |
Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в'язнів. Проте підрахунки не узгоджуються: залишилося у тюрмах 3 602 особи, а розстріляли більше.
Відповідь на це питання дає доповідна того ж таки Лермана: тут йшлося також про надходження нових ув'язнених. Тюремні документи на цих людей належним чином не оформлювали.
У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали причетними до ОУН, шпигунами, диверсантам - тобто особами, котрих належить розстріляти.
 |
| Процес ексгумації розстріляних в'язнів у тюрмі. 3 липня 1941 р., м. Львів. Для проведення цих робіт німці примусово зігнали львівських євреїв. Архів ЦДВР |
Це лише один фрагмент трагічної статистики, поняття, розділеного Сталіним. Справжня картина розкривається, коли поглянути на всю карту Західної України - близько 24 тисяч вбитих.
Спочатку застосовували звичну для НКВД практику: індивідуально, у спецкамері, постріл у потилицю. Коли наближався фронт, а плани не було виконано - розстрілювали масово: зганяли в'язнів до камер підвалів та через дверцята для передачі їжі стріляли з автоматичної зброї.
Віконечко відкривалося - і в'язень, замість їжі для підтримки життя, бачив засіб знищення... останнє, що бачив у житті).
 |
| Львів'яни шукають серед розстріляних своїх рідних у подвір'ї в'язниці № 1. м.Львів, 3 липня 1941 р. Архів ЦДВР |
А в останні дні - кидали до камер гранати. Або відкривали двері камер, в'язні виходили в коридор, гадаючи, що їх звільняють, та в цей момент їх розстрілювали з автоматичної зброї.
Тіла вивозили вантажівками та ховали у спецмісцях, котрі сьогодні поступово відкривають археологи.
На Прикарпатті розкопали масову могилу. Схоже, жертв 1941 року (ФОТО)
Проте перед самим приходом німців чекісти, поспішаючи, ховали вбитих у подвір'ях та підвалах тюрем. Згодом розкопки цих гекатомб стали матеріалом для нацистської пропаганди - звісно не з міркувань людяності.
Відбувалися також й знищення евакуйованих в'язнів в центрально-східних областях України - у пересильних тюрмах Умані, Києва та Харкова. Ці міста були так званими проміжними пунктами етапування, де відбувалося перемішування в'язнів, щоб уникнути повстань та масових втеч під час депортації.
 |
| Нацистська пропаганда розстріляних у тюрмах - здебільшого українців, поляків та євреїв - називала фольксдойчами. Напис німецького кореспондента Губнера на фото наслідків масових розстрілів в'язнів. Архів ЦДВР |
Окремо заслуговує на спомин Заліщицька трагедія на Тернопільщині, коли з тактичних міркувань було зруйновано залізничний міст через Дністер, а з обох боків надійшли два ешелони по сім вагонів із в'язнями (14 вагонів кожен із 50-70 арештованими).
НКВД вирішив проблему швидко: вагони облили пальним, підпалили та скинули у ріку. Береги Дністра тут дуже високі та стрімкі - ніхто не вижив.
Звісно, радянська пропаганда "повісила" всі ці злочини на нацистів (як, зрештою, і розстріли польських військовополонених), і, на жаль, ці міфи привидами ходять навіть у сьогоденні.
 |
| Подив і жах на обличчі львів'янки, котра щойно зайшла у двір тюрми. 3 липня 1941 р., м. Львів. Архів ЦДВР |
Західноукраїнська громадськість пережила шок від побаченого. Адже такого не робили поляки на початку Другої світової в 1939-му (тоді в'язниці відкрили та звільнили всіх політичних в'язнів; і навіть попереджали: рухатися суто на схід, оскільки у прифронтовій зоні колишніх в'язнів можуть і розстріляти).
Згодом, у 1944-му такого не стали робити й нацисти (адміністрація залишала живими в'язнів концтаборів перед приходом союзників). І це страшне у своїй безглуздості масове убивство арештованих стало одним із головних чинників укорінення антирадянських позицій тогочасного та наступних поколінь.
Щороку львівська громада приходить до тюрем, пом'янути загиблих, а в колишній тюрмі №1 на Лонцького нині діє музей-меморіал пам'яті усіх жертв окупаційних режимів.
Ігор Дерев'яний
Історик, науковий співробітник Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького"
Теми: ЧК-КГБ, XX сторіччя, Друга світова війна, Велика вітчизняна війна, історія України, Львів, Львівщина,
10
Тарас Токар звільнений з роботи
- 25.05.11, 23:46
- УВО
Фахівця з інформаційно-технічного забезпечення Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Тараса Токаря звільнено з роботи. Підстава – скорочення посади з 23 травня.
Тарас Токар працював у фонді з дня його заснування, тобто з 1998 року. «Непотрібним» він став у розпал переслідування органами прокуратури його батька Віктора Токаря.
Як відомо, Т.Токар є активістом ВГО Альянс «Майдан», помічником-консультантом народного депутата України Олеся Донія (на громадських засадах), журналістом та активістом двох революцій в Україні.
Своє звільнення та переслідування батька Тарас Токар пов’язує виключно зі своєю громадянською позицією.
(Повідомлення сайту http://viktortokar.wordpress.com/)
Тарас Токар працював у фонді з дня його заснування, тобто з 1998 року. «Непотрібним» він став у розпал переслідування органами прокуратури його батька Віктора Токаря.
Як відомо, Т.Токар є активістом ВГО Альянс «Майдан», помічником-консультантом народного депутата України Олеся Донія (на громадських засадах), журналістом та активістом двох революцій в Україні.
Своє звільнення та переслідування батька Тарас Токар пов’язує виключно зі своєю громадянською позицією.
(Повідомлення сайту http://viktortokar.wordpress.com/)
10
Фахівця з інформаційно-технічного забезпечення Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Тараса Токаря звільнено з роботи. Підстава – скорочення посади з 23 травня.
Тарас Токар працював у фонді з дня його заснування, тобто з 1998 року. «Непотрібним» він став у розпал переслідування органами прокуратури його батька Віктора Токаря.
Як відомо, Т.Токар є активістом ВГО Альянс «Майдан», помічником-консультантом народного депутата України Олеся Донія (на громадських засадах), журналістом та активістом двох революцій в Україні.
Своє звільнення та переслідування батька Тарас Токар пов’язує виключно зі своєю громадянською позицією.
"Припиніть репресії проти Віктора Токаря!".
Тарас Токар працював у фонді з дня його заснування, тобто з 1998 року. «Непотрібним» він став у розпал переслідування органами прокуратури його батька Віктора Токаря.
Як відомо, Т.Токар є активістом ВГО Альянс «Майдан», помічником-консультантом народного депутата України Олеся Донія (на громадських засадах), журналістом та активістом двох революцій в Україні.
Своє звільнення та переслідування батька Тарас Токар пов’язує виключно зі своєю громадянською позицією.
"Припиніть репресії проти Віктора Токаря!".
16
Створено сайт «Припиніть репресії проти Віктора Токаря!»
- 21.05.11, 01:03
- УВО
Вже майже два роки голова Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Віктор Токар переслідується органами прокуратури. Віктор Токар є батьком українського патріота, громадського активіста, блогера і журналіста Тараса Токаря. Також Тарас Токар є помічником-консультантом народного депутата України Олеся Донія (фракція “Наша Україна – Народна самооборона”).
Адмінгрупою інтернет-спільноти «Україна – Ukraine» створено сайт «Припиніть репресії проти Віктора Токаря!». З публікацій, які будуть друкуватися на цьому сайті ви зрозумієте, що жодного криміналу Віктор Токар не робив. Все дуже просто – влада хоче будь-яким чином впливати на його сина Тараса Токаря, активність і патріотичність якого вже понад двадцять років не є зручною для влади.
Сайт створений задля інформування громадян про боротьбу голови Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Віктора Токаря з «беспрєдєлом» окремих чиновників органів прокуратури та контрольно-ревізійної служби.
Метою створення цього сайту є: координація дій по захисту Віктора Токаря; складання хронології подій по переслідуванню Віктора Токаря; концентрація основних публікацій різних ЗМІ на одному сайті по переслідуванню.
Адреса сайту: http://viktortokar.wordpress.com/
11
Спільна справа та Беркут показали, як не треба робити революцію
- 15.05.11, 02:08
- Ми любимо тебе, Україно!
Сьогодні, 14.05.2011р. об 11-00 біля Верховної Ради організація «Спільна справа» імені Олександра Данилюка почала безстрокову (принаймні так було оголошено) акцію протесту з амбіційними вимогами – про зміну всієї влади в Україні. І на додачу – ще з кількома дуже корисними вимогами.
Нажаль, замість заявленої кількості у близько 135000 душ народу, на таку добру справу прийшло лише кілька сотень людей. 300-400 приблизно. Можливо, 500, якщо пошукати по кущах. У тому числі – представники цілої купи інших організацій.
Мабуть, це спричинило серйозне розчарування міліції, котра даремно зібралася тут у неадекватно величезній кількості, розраховуючи на значно більшу чисельність учасників протесту. Бо ж у заявці на проведення акції організатори обіцяли зібрати 135000 людей (важко пояснити, чому не мільйон), і навіть з урахуванням звичайного перебільшення їх мало бути аж ніяк не 300! Авжеж, для Сашка Данилюка й це був поважний здобуток. Особливо враховуючи той факт, що Патронеса, подейкують, уже відмовилася фінансувати його героїчні спроби. Проте, міліція вочевидь була надто розчарована. Бо коли організатори дали своїм прихильникам команду розгорнути намети, повелася нечемно. Відбулася коротка сутичка, в результаті якої учасники акції зрозуміли, що 300 революціонерів - таки й правда, не можуть поставити намета у присутності 1,5 тисячі неприхильних міліціонерів, і взагалі не викликають у міліції аж такої поваги, щоб у неї з’явилася думка не виконувати накази свого командування, з рук якого кожен міліціонер отримує народні грошенята, а також зірочки та лички на погони, або ж догани та всілякі прочухани.
Отже, перший здобуток акції – чималий. Це справжній живий досвід, котрий не могли замінити жодні поради досвідчених активістів.
Що ж, уперед, до нових перемог!
Та з урахуванням того, що подібні фальшстарти навряд чи підуть на користь революції.
21
Як ми вже повідомляли, днями до Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі знову завітали працівники прокуратури Полтавської області.
Цього разу з новою вимогою – надати документи, на підставі яких проводить свою діяльність Фонд та надає фінансові послуги населенню області, а також забезпечити прокурору відділу прокуратури Полтавської області Айдаєву Р.З. можливість провести перевірку з викладених вище питань.
- За два роки прокуратура вивчила про фонд все, що тільки могла, - коментує вимогу прокуратури працівник фонду, помічник-консультант народного депутата України О.Донія Тарас Токар. – Прокуратура мала б вже знати, що Фонд займається виключно наданням державних кредитів сільських забудовників на Полтавщині і не надає фінансових послуг, про які йдеться у вимозі. Так само не надають фінансових послуг 24 з 25 аналогічних обласних фондів України. Наданням фінансових послуг займається тільки один – Луганський фонд.
Відповідно до ст. 1 п. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (№2664-ІІІ від 12 липня 2001 року) «фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів».
Фонд не залучає жодних фінансових активів ні своїх, ні третіх осіб «з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів». Тому надання кредитів сільським забудовникам, яке здійснюється виключно з державного, обласного та місцевих бюджетів не можна вважати фінансовими послугами.
На думку Тараса Токаря, йому зрозуміло до чого веде прокуратура. Надання державних кредитів сільським забудовникам прокуратура, напевно, має намір трактувати як «фінансові послуги». З вищезгаданого Закону України видно, що це не так. Але якщо так трактувати, минаючи Закон, то виходить, що Фонд мав отримати ліцензію відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Враховуючи те, що Фонд не займається «фінансовими послугами» та відповідно до ст. 2 Закону «Про ліцензування…» діяльність, якою займається Фонд не підлягає ліцензуванню.
І так думає не тільки Т.Токар. Без ліцензій працюють аналогічні фонди в 24 областях України. Щодо так званого «ліцензування» за дванадцять років діяльності до Фонду не виникало запитань ні в Контрольно-ревізійного управління, ні в органів Державного казначейства, ні в тієї самої прокуратури.
"Майдан".
Цього разу з новою вимогою – надати документи, на підставі яких проводить свою діяльність Фонд та надає фінансові послуги населенню області, а також забезпечити прокурору відділу прокуратури Полтавської області Айдаєву Р.З. можливість провести перевірку з викладених вище питань.
- За два роки прокуратура вивчила про фонд все, що тільки могла, - коментує вимогу прокуратури працівник фонду, помічник-консультант народного депутата України О.Донія Тарас Токар. – Прокуратура мала б вже знати, що Фонд займається виключно наданням державних кредитів сільських забудовників на Полтавщині і не надає фінансових послуг, про які йдеться у вимозі. Так само не надають фінансових послуг 24 з 25 аналогічних обласних фондів України. Наданням фінансових послуг займається тільки один – Луганський фонд.
Відповідно до ст. 1 п. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (№2664-ІІІ від 12 липня 2001 року) «фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів».
Фонд не залучає жодних фінансових активів ні своїх, ні третіх осіб «з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів». Тому надання кредитів сільським забудовникам, яке здійснюється виключно з державного, обласного та місцевих бюджетів не можна вважати фінансовими послугами.
На думку Тараса Токаря, йому зрозуміло до чого веде прокуратура. Надання державних кредитів сільським забудовникам прокуратура, напевно, має намір трактувати як «фінансові послуги». З вищезгаданого Закону України видно, що це не так. Але якщо так трактувати, минаючи Закон, то виходить, що Фонд мав отримати ліцензію відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Враховуючи те, що Фонд не займається «фінансовими послугами» та відповідно до ст. 2 Закону «Про ліцензування…» діяльність, якою займається Фонд не підлягає ліцензуванню.
І так думає не тільки Т.Токар. Без ліцензій працюють аналогічні фонди в 24 областях України. Щодо так званого «ліцензування» за дванадцять років діяльності до Фонду не виникало запитань ні в Контрольно-ревізійного управління, ні в органів Державного казначейства, ні в тієї самої прокуратури.
"Майдан".
5
