Журналисты болгарской редакции “Радио Свобода” провели расследование, согласно которому ко взрывам на объектах в Болгарии, где производится оружие и боеприпасы, в 2014-м году, могли быть причастны разведчики ГРУ МО РФ. В течение 2014 года произошли четыре таких взрыва, один из которых в Горни Лом, северо-западнее Софии на границе с Сербией. Там погибли 15 человек.

21 марта и 14 апреля 2015 года в поселке Иганово произошли взрывы на Вазовском машиностроительном заводе "Сопот", где производятся противотанковые боеприпасы, зенитные ракеты и другое оружие.

По данным расследователей Bellingcat, гражданин России Владимир Моисеев (псевдоним Владимир Попов) въезжал в Болгарию в марте, сентябре, ноябре и декабре 2014-го и один раз в 2015 году. Даты поездок совпадают с датами взрывов. В Черногории этот же человек разыскивается в связи с возможной причастностью к неудачной попытке переворота в 2016 году.

С февраля и апреля 2015 года расследователями были зафиксированы визиты в Софию других российских граждан - Дениса Сергеева (псевдоним Сергей Федотов) и Сергея Лютенкова (псевдоним Сергей Павлов).

Еще один гражданин РФ Егор Гордиенко (псевдоним Георгий Горшков) прибыл в болгарский город Бургас во второй половине апреля 2015 в одно время с Сергеевым. Это было в то же время, когда болгарский торговец оружием Эмилиан Гебрев, который был связан с взорванными объектами и складами, был, предположительно, отравлен. Генеральный прокурор Болгарии Сотир Цацаров в 2018-м году по этому  поводу заявил, что один из “солсберецких братков” (Чепига или Мишкин) также находился в Болгарии в апреле 2015 года.

Премьер-министр Чехии Андрей Бабиш назвал россиян Александра Мишкина и Анатолия Чепигу подозреваемыми во взрывах в Чехии. В настоящее время они разыскиваются британскими властями за отравление Скрипаля новичком и были идентифицированы в 2019 году BBC и Bellingcat как подчиненные Дениса Сергеева (псевдоним Сергей Федотов).

Если в Болгарии отличились офицеры ГРУ, то в Чехии ситуацию активно раскачивали их коллеги из СВР. Еще 5 июня 2020 года премьер-министр Чехии Андрей Бабиш и бывший министр иностранных дел Чехии Томаш Петржичек дали совместную пресс-конференцию. Два российских дипломата были объявлены персонами нон-грата с требованием покинуть Чехию, в связи с “нанесением вреда российско-чешским отношениям”.

По словам Бабиша и Петржичека, в апреле 2020 один из российских дипломатов в Праге сообщил чешским спецслужбам об угрозе отравления рицином чешских политиков. Это и стало отправной точкой скандала. Информация была ложной, однако, чехи восприняли ее как достоверную, имея доверие к своим российским коллегам.

Угрозы отравления появились на фоне дискуссии о сносе памятника маршалу Коневу в Праге. По распоряжению властей Праги памятник Коневу, который был установлен на площади Интербригады в районе Прага-6, был снят с пьедестала 3 апреля. В ответ на это российские следователи возбудили уголовное дело по статье об осквернении символов воинской славы (ч. 3 ст. 354.1 УК).

По всей видимости, эта ситуация и послужила толчком к тому, чтобы один из российских дипломатов (вероятно, разведчик, работавший под дипломатическим прикрытием) тайно сообщил своим чешским коллегам, что представители другой российской спецслужбы готовят отравление политиков, ответственных за решение по памятнику.

После получения такой информации, чешские спецслужбы немедленно организовали круглосуточную охрану всех должностных лиц, которые могли оказаться под ударом. Это, конечно же, стало причиной серьезных непредвиденных трат чешского бюджета.

После того как ложь российского дипломата-разведчика раскрылась, по словам бывшего главы чешского МИД Томаса Петржичека, чешская сторона пыталась договориться с посольством РФ полюбовно. Однако “подход россиян” и их хамское поведение не оставлял выбора. Два дипломата были выдворены.

Один из них был тем, кто “настучал” в правоохраниельные органы Чехии об угрозе отравлений. А второй - тем, на кого “настучали”. Сергей Нарышкин, после их выдворения, объявил, что высылка российских дипломатов была “гнусной и подлой провокацией со стороны чешских властей” и пообещал чехам вендетту. Однако, позже в российском издании “Коммерсантъ” появилась подробная информация о высланных из Чехии дипломатах.

Это были  Андрей Кончаков, руководитель “Российского центра науки и культуры” и директор “Россотрудничества” в Чехии, а также Игорь Рыбаков, подчиненный Кончакова. Он занимал формальную должность начальника отдела "Россотрудничества" или что-то вроде этого.

По данным, слитым российским журналистам, Игорь Рыбаков родился в Омске в 1971 году, в 1992-95 годах работал корреспондентом компании «ТелеОмск», затем перешел на службу в Омское управление ФСБ.

С 2001 по 2007 год он занимался бизнесом. Затем поступил на дипломатическую службу в Межгосударственном фонде гуманитарного сотрудничества государств-участников СНГ. А с 2014 работал в “Россотрудничестве”, окончив Академию ФСБ и курсы повышения квалификации в Дипломатической академии МИД.

По мнению журналистов, именно Рыбаков написал донос на своего начальника Кончакова в правоохранительные органы Чехии, которые на основании его доноса, обеспечили государственную охрану как минимум трем чешским чиновникам. Впоследствии было выяснено, что Рыбаков дезинформировал своих чешских коллег, преследуя какие-то свои цели.

Вероятно, именно он сообщил, что, якобы, в Чехию “прибыл сотрудник российских спецслужб с целью отравления чешских политиков веществом рицин”, в качестве мести за решение демонтировать памятник Коневу.

Скорее всего, речь шла именно о Кончакове. Их обоих впоследствие и выгнали из Чехии. В отношении Кончакова следует сказать, что руководящие должности российской организации “Россотрудничество” за границей, обычно занимают представители СВР России для ведения разведдеятельности под дипломатическим прикрытием. Однако, очень вероятно, что Рыбаков является сотрудником другой спецслужбы. Предположительно ФСБ. Скандал разгорелся в тот период, когда Нарышкин и Бортников перестали быть политическими партнерами.

Таким образом, невооруженным взглядом видно, что российские разведслужбы уже очень давно "испытывают терпение" чешской администрации. Будем надеяться, что теперь их не спасет и чешский президент Милош Земан, который уже успел заявить, что “не все так однозначно”. Ряд чешских политиков уже высказали свое негодование, по поводу его очередного пророссийского демарша.
https://censor.net/ru/blogs/3261869/kak_rossiyiskie_razvedchiki_zadolbali_chehov?fbclid=IwAR3sAowG7Rr2tFzzXKbgF_4HVE3HER6RY_gy4MQ6AEPCekqoS90Btlhztk8
Источник: https://censor.net/ru/b3261869

Росія підтримала сирійський уряд поставками зброї, військової техніки і боєприпасів, а також організацією навчання фахівців і наданням військових радників.

На Близькому Сході у Росії залишилося два надійних союзника - Сирія і Іран. Росія має ключові інтереси в цьому районі. Сирійський порт Тартус є єдиною для Росії військовою базою поза територією країни. Крім того, Росія веде торгівлю озброєннями з Сирією на суму в понад 4 млрд. доларів США. Тому з питання Сирії Росія відверто протистоїть західним країнам.

В рамках РБ ООН під час обговорення проекту резолюції з питання Сирії Росія висунула три принципи: по-перше, влада не можна змінювати в ненормальному порядку, по-друге, іноземні сили не можуть проводити військове втручання, в тому числі, озброювати опозицію, по-третє , не можна вводити санкції.

Путінська Росія вже давно звикла порушувати міжнародні норми та правила. Тому не дивно, що другий свій же принцип «іноземні сили не можуть проводити військове втручання» для самої Росії виявився «не указом». Військове втручання у внутрішні справи Сирії Росія реалізувала за рахунок так званих «іхтамнетов» - приватних військових компаній. Славнозвісні ПВК Вагнера та ПВК Патріот.

У Сирії ПВК Вагнера представлена підрозділами, які по суті своїй, є розгорнутою бойовою частиною. Це чотири штурмові бригади, три артдивізіона, танкова рота, диверсійний підрозділ, тил, штаб. Загальна чисельність ПВК у Сирії перевищує дві з половиною тисячі бійців. Але при цьому вона формально ніяк не пов'язана з Міністерством оборони. Хоча і готують «вагнеровців» на базі, яка була розгорнута поблизу хутора Молькіно Краснодарського краю, та й користуються вони тими ж самими полігонами, танкодромами, стрільбищами, на яких йде навчально-бойова підготовка в/ч 51532, відомої як «10-а бригада спецназу ГРУ». І в Сирію їх перекидають літаками ВКС Росії і великими десантними кораблями ВМФ.

Саме ВДК доправили до Сирії «вагнерівських» артилеристів разом з гарматами, зенітками, мінометами, отриманими з армійських складів у Росії. Але для офіційного Кремля такого підрозділу не існує!

ПВК Патріот, яка формується з кадрових російських військовослужбовців та імовірно пов'язана з міноборони РФ, як мінімум з весни 2018 року бере участь в бойових діях в Сирії. Ця ПВК є прямим «конкурентом» ПВК Вагнера, але на відміну від ПВК Вагнера, яка частіше бере на себе бойові завдання, ПВК Патріот більше займається охороною перших осіб.

Саме через такі ПВК Росія веде свою політику військового інтервенціоналізму в Сирії. І при цьому Кремль заперечує свій зв'язок з ПВК, які приймають участь у бойових діях на території цієї країни. Замість незалежності Сирія отримала тотальний контроль та залежність від Російської Федерації, яка на поталу своїх імперських та бізнесових амбіцій кладе свободу, незалежність та саме життя народів інших країн.Источник: https://censor.net/ru/b3260529

Ці події, а також те, що за ними послідувало і те, що їх супроводжувало, дуже чітко визначили, що зовнішня політика сучасної Америки, яка була чітко окреслена в недавньому виступі президента Байдена на мюнхенській конференції з безпеки і у виступі державного секретаря Блінкена перед американськими дипломатами - це вже не просто лише слова, а абсолютно реальні практичні дії.

«Війни пам'яті», які ще недавно залишалися важливим, але все ж таки вузькопрофесійним предметом вивчення істориків, увірвалися в велику політику. У Росії ці війни особливо помітні, і ведуться вони на двох фронтах: внутрішньополітичному, де відбувається боротьба з «фальсифікаторами історії» в самій Росії, і зовнішньополітичному, де спотворення Кремлем історії є невід’ємною частиною гібридної війни Російської Федерації проти Заходу.

Не секрет, что с началом оккупации Россией части территории Донецкой и Луганской областей, в умы населения данных территорий последовательно вкладываются определенные нарративы, которые в полной мере соответствуют посылам, насаждаемым кремлевскими пропагандистами. Впрочем, есть там и своя специфика.

В распоряжение группы «Информационное сопротивление» всего лишь за пару бутылок местного шмурдяка, выкаченого «по-брацки» ценному, но сильно пьющему «шакалу ротационных машин» из Донецка, попал документ под названием «Протокол совещания по медиапланированию», спущенный местным «виртуозам фарса» «Администрацией Главы Донецкой народной республики».

Часть тем, содержащихся в нем, касается Украины, безусловно, в негативном контексте, например, «преступления Украины на Донбассе», или «на Украине хуже», куда должны входить все лживые сюжеты, которые в самой «администрации» обозначили, как, дословно, «все новости по ухудшению жизни на территории Украины».

В то же время, все, что касается Российской Федерации, а также деятельности «властей ДНР», подается исключительно в розовом цвете, что должно создать у населения ОРДЛО иллюзию счастливой жизни.

С полным содержанием «темников», по выполнению которых местные пропагандисты должны отчитываться в установленные сроки, можно ознакомиться из скринов «документа», приведенных ниже.

https://sprotyv.info/rassledovaniya/fabrika-lzhi-po-kakim-temnikam-rabotaet-propaganda-dnr-dokument?fbclid=IwAR2iAhamnvcT-H6kK2alqhC1p0ojrsxaSE3UXSXoKEI1hG93xxlkd2UroPQ

Міністерство освіти Росії схвалило серію підручників з російської та загальної історії під редакцією помічника президента Росії, колишнього міністра культури РФ, голови Російського військово-історичного товариства (РВІТ) Володимира Мединського. Підручники вже найближчим часом підуть в друк. Вихід першого тиражу намічений на кінець квітня - початок травня.

За словами голови РВІТ, «маніпулювання історичним порядком дозволяє впливати на громадян Росії і їх світогляд». «Вважаємо важливим підійти до питання розробки і затвердження основ державної історичної політики, так само, як вже були прийняті в свої роки основи державної культурної політики» - сказав Володимир Мединський. «Спільно, з науковим співтовариством, іншими зацікавленими структурами ми повинні розробити такий короткий, зрозумілий і певний документ. Він зараз просто життєво для нас необхідний» - зазначив він.

В ході круглого столу в Раді Федерації Мединський заявив: «Росії необхідно на державному рівні виробити основи історичної політики».

Російська влада залюбки застосовує викривлення історії з метою підкреслити власну велич та приховати історичні катастрофи Імперії.  Маніпуляції з історією та спотворення історичних фактів, яке почалося з історії Другої Світової війни, вже поширюються на інші часові проміжки. Дуже влучно сказав академік А. Д. Сахаров: «Народом, що не знає свою історію, можна маніпулювати».     Інструментом саме таких маніпуляцій і є серія підручників з російської та загальної історії під редакцією Володимира Мединського.

Псевдонауковець Мединський – один з тих, хто використовує історію, як засіб досягнення імперських забаганок Кремля, повністю ігноруючи історичну правду. Серед фахівців з історії він відомий тим, що «підганяє» історичні факти під свої забаганки обґрунтовуючи це тим, що історію слід розглядати виключно з позиції інтересів Росії. Мединський працював в уряді з 2012 року. Найбільше він запам'ятався активним протекціонізмом російського кіно, скандалом зі своєю дисертацією і крилатими виразами, які розлетілися по мережі.

Половці і печеніги - потім блискуча революція 1917 - потім героїчний народний улюбленець Сталін (про колоски і ГПУ - ні слова!). Потім відразу ВВВ та Перемога, потім - успіхи соціалізму, потім - геополітична катастрофа, але зате відразу - Путін-геній людства. Приблизно так виглядає «справжня» історія Росії на думку екс-міністра культури РФ. Були казки братів Грімм, казки Андерсена, Пушкіна, а тепер ось з'явилися і казки Мединського. А Мединський - ще той казкар!

Більш за все, серія підручників під редакцією Мединського не що інше, як розширена версія його тритомника «Міфи про Росію». У трьох книгах «Про російське пияцтво, лінь та жорстокість», «Про російську демократію, бруд та «тюрму народів», «Про російські крадіжки, особливий шлях і довготерпіння» відображені його власні версії і тлумачення російської історії. Книги серії «Міфи про Росію» неодноразово критикувалися за недостатньо науковий характер. Опоненти звинувачували Мединського у свідомому перекручуванні історичних відомостей, заміну негативних стереотипів про Росію «рожевими» міфами. Критиці піддавалися власні погляди Мединського - переконання в необхідності позитивного трактування вітчизняної історії та готовність інтерпретувати різночитання в джерелах на користь національних інтересів.

Навіть дисертація Мединського на ступінь доктора історичних наук піддалася значній критиці з боку вчених. На думку експертів Мединський відкидає або приймає історичні факти, спираючись виключно на власні суб'єктивні уявлення про те, «як все було насправді», відкидаючи як наклеп всі негативні повідомлення і беззастережно приймаючи позитивні. За висловом к.і.н., фахівця з історії Росії XVII століття  А. Н. Лобіна, роботу Мединського характеризують дилетантизм, несумлінність дослідження, ігнорування джерел. Як пише Лобін, «в результаті ми маємо не наукове дослідження, а якийсь наукоподібний сурогат на рівні курсової (правда, вельми об'ємної) студента 1 або 2 курсу. В основі дисертації лежить не сучасна методика, що відрізняються новизною, а повне незнання. Незнання реалій епохи, незнання основ соціально-економічного становища, незнання зовнішньої політики Російської держави». Наукова спільнота фахівців з історії намагалася позбавити Мединського наукового ступеня доктора історичних наук, вказуючи, в тому числі, на наявність в його дисертації безлічі грубих помилок, некоректну роботу з джерелами і пропагандистський характер роботи. Але Міністерство освіти та науки Росії видало наказ про відмову в позбавленні Мединського наукового ступеня.

Ось такий «науковець», а за сумісництвом - полум'яний апологет нинішнього путінського режиму і головний захисник ідеї, що шкільний підручник з історії Росії повинен бути тільки один - ідеологічно сумісний з цим режимом, буде вирішувати, яку «історичну правду» потрібно донести до підростаючого покоління росіян. Людина, яка відверто заявляє, що «факти взагалі не мають ніякої цінності, і якщо міф - духопід'ємне, то він має цінності більше, ніж факти», буде формувати історичну пам'ять нації.

Кремль використовує сюжети історичного минулого для задоволення своїх поточних, тактичних та стратегічних політичних цілей. Причому, не беручи на себе відповідальність за формування культури історичної пам’яті в суспільстві чи пам’яті про минуле. Такі небезпечні дії путінської влади обов’язково приведуть до конфлікту різних національних, етнічних, релігійних, соціальних груп у суспільстві. Маніпуляція минулим, виокремлення з історичного контексту тих чи інших подій, фактів, що влаштовують правлячу політичну силу, становлять загрозу громадянському суспільству і дестабілізують Росію не менше, а може й більше, ніж економічні та політичні кризи.
https://myc.news/ua/mneniya/istoricheskie_ulovki?fbclid=IwAR1vhXjbNpgX21TUXLXR9fzrWNUKksyiwFciwCsR-2lh_6YvGe93bAzR_Z8