Я дивуюсь дому цьому,
З нагоди Неділі святих жінок-мироносиць, яка цього року припала на 29 квітня, Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь ікони Її "Нев’янучий Цвіт" напередодні організувало у приміщенні ЛПБА круглий стіл, темами якого були "Життя свв. жінок-мироносиць", "Жіноча психологія", "Роль Жіночності у побудові успішних стосунків".
Ввечері братчики і братчиці молились за Всеночним бдінням, яке звершив Високопреосвященний митрополит Димитрій. Опісля митрополит Димитрій звернувся з вітальним словом: "Дорогі сестри, я вас вітаю з днем жінок-мироносиць! Завтра день їх пам'яті і третя неділя після Святої Пасхи відповідно до цього називається неділею жінок-мироносиць, коли ми особливо шануємо їх подвиг. Традиційно так уже говорять, що потрібно, аби цей день був Днем жінки. І чоловіки, які приходять до храму, повертаючись додому повинні вітати своїх матерів, бабусь, дружин, доньок, сестер із цим церковним Днем жінки. Жінки-мироносиці несли особливий подвиг: вони, слідуючи усюди за Христом, не лише вистояли на Голгофі в часі страждань і хресної смерті Спасителя, але й пізніше усі стали рівноапостольними, на рівні з апостолами проповідуючи світові Воскреслого Христа. Дуже показовим є те, що подивившись на наш собор, та й на всі інші храми, ви побачите, що більше тут стоїть жінок, ніж чоловіків. І це правда, і так було завжди протягом усієї історії християнської Церкви. Тому, дорогі сестри, я вітаю вас усіх із цим днем, і закликаю до цього і всіх чоловіків, щоби не було так, що Церква закликає не святкувати "8 березня" і в результаті ніхто не вітає жінок ані тоді, ані на день православної жінки". Потім Владика Димитрій подарував усім жінкам, які молились у храмі по шоколадці.Наступного дня, у Неділю свв. жінок-мироносиць, у православний жіночий день, після Літургії у Свято-Покровському кафедральному соборі львівські братчики вітали жінок зі їхнім святом. Справжнім.
ТЕКСТ: ЮРІЙ БРАНІЦЬКИЙ ФОТО : ЛУКА КАРПЮК, МАРІЯ СИДІР
Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь ікони Її "Нев’янучий Цвіт"
Православний молодіжний веб-портал www.hram.lviv.ua
Пояснити не-галичанину, хто такий батяр, непросто. Найближчі синоніми – гульвіса, відчайдух. Однак вони не відображають змістового наповнення, а головне – духу цього культурного феномену львівської міської культури початку ХХ ст. Утім, дух батярства можна уповні відчути, побувавши на Святі Батяра у Львові.
Свято Дня Батяра у Львові – це відтворення тої історії міста, де панує справжній вир галицьких веселощів і забав. Адже львівський батяр – то ще той веселун, зірвиголова та справжній підкорювач жіночих сердець!
| 18:22 | |
 Перед початком ІІ світової війни в самому лише Львові видавалось близько 300 газет і журналів – українських, польських, єврейських. Загалом у воєводстві – 373 назви. Лише щоденних газет було: 6 польських – “Дзєннік польскі”, “Газета Львовска”, “Слово народове”, “Ілюстровани гонєц поранни”, “Ілюстровани експрес поранни”, “Вєк нови” (при цьому три останні мали ранкові та вечірні видання), три українські – найстаріше “Діло” (в 1937-1938 рр. щоденний випуск мав 10 сторінок, а в суботу 16), “Новий час” (тричі на тиждень), “Українські вісти”, дві єврейські – “Хвіля” (польською, виходила з 1928р., а з 1933 мала ранкове і вечірнє видання), “Морген” (єдина щоденна газета на індиші в Галичині і на Волині), одна російська “Русский голос” та одна німецька “Остдойчес Фольксблятт”.
А ще ж надходили щоденні газети з Варшави, Кракова та інших міст. Виникає питання: То ж це все читав?
Про населенність Львова перед війною можна говорити лише приблизно, бо останній перепис відбувся лише 1931 року. У Львові тоді мешкало 312231 особа. Далі йдуть цифри, що визначали віросповіданні і ріду мову, вони могли і не співпадати. Отже, католиків, вірмено-католиків і євангелістів було 161129 (сюди входили поляки, тисяч зо три, вірмени, близько 300 чехів та інших). Осіб єврейського віросповідання – 99595, хоча самих євреїв було більше, бо якась частина вихрещувалась. Греко-католиків нараховувалос 49747, православних – 1077. Серед православних було 462 росіянини, 24 білоруси, кілька греків, решта – українці. У 1939 році Львів нараховував 318433 мешканці.
Разивий наклад (тобто за один день) усіх львівських газет наближався до 220 тисяч примірників. Отже, навіть якщо частина газет розходилась поза Львовом, то можна все одно можна зробити висновок, що львів'яни пресу любили.
Найбільшою популярністю користувалися “Вєк нови” і “Діло”. Львів був цетром української видавничої діяльності в Польші. Видавнича спілка “Діло” (Ринок 10), видавала найдавніший і тривалий час єдиний український щоденний часопис. А ще такі часописи як “Назустріч”, “Неділя”, “Просвіта”, “Торговельний інформатор”, “Знак”. Видавничий концерн Івана Тиктора “Українська Преса” (Костюшка 1а) видавав щоденну газету “Новий час”, двічі на тиждень “Наш Прапор”, тижневики “Народн Справа”, “Комар”, місячник “Дзвіночок” та інші. Видавництво “Батьківщина” (Чарнецьког 8, тепар Винниченка) 3 1935 року видавало щоденник “Українські Вісти” і популярний тижневик “Батьківщина”. Однак загальний наклад українських щоденних газет був невеликим – 30000 примірників.
Така значна кількість періодики у Львові потребувала неабиякої поліграфічної бази. Всього на 1939 рік можна нарахувати 87 друкарень різної потужності. А крім них, ще купа дрібних друкареньок зі скромними технічними можливостями і застарілим обладнанням, що їх презирливо охрестили “курниками”. | |
