http://blog.i.ua/community/1400/ - Тут писатимуть свої замітки, висловлюватимуть свої думки тільки українською мовою. Хочете іншою мовою - шукайте інші співтовариства.

 

Многие россияне считают, что достаточно сказать вместо "читать" - "читати", а вместо "уже" - "вже", и они наполовину выучили украинский язык :)
Я не буду рассказывать, что в современных русском и украинском только около
10% слов имеют общее уникальное происхождение (не считая похожих, заимствованных
из других языков). В этой статистике лексики я не учитываю диалектные
украинские слова, которые так любят к месту, а чаще, не к месту употреблять
современные гей-патриоты, и которые так раздражают или вызывают веселье у
русских (равно, как и надписи на баллончике дезодоранта на болгарском или
казахском).
Наши литературные языки заметно отличаются и произношением некоторых звуков.
Явный пример – известная буква Г, которая в украинской транскрипции
произносится как [h] . К слову, есть у нас и [г] (пишется Ґ, с «хвостиком»).
А с детства я запомнил, как проверяли «настоящего» украиноязычного от «ненастоящего»: просили произнести слово «паляниця» (это украшенный большой хлеб, типа каравая, есть похожее и русское слово «паляница»). Тут аналогичная ситуация с
библейскими «шибболет» и «сибболет».
Так вот, слово «паляниця» выбрано не случайно: в нем присутствуют целых ЧЕТЫРЕ звука, которые русские произносят иначе.

Угадаете? :)

Надибала цікавий сайт з можливістю завантаження української (і зарубіжної) літератури: http://www.ukrlib.com.ua/




Знайшла багато цікавого, що не зустрічала раніше

То ж і Ви завітайте!

Дозвольте нагадать Вам нашу стародавню слов*янську абетку, де буква УК означає Знання.

Тож УК-Ра-їнці, згадайте Силу свою!

 

І хочу поділитися тим, що прийшло трохи з годом:

Ук - Знання,

Ра - Сонце, Світ, Абсолют...

тож виходить, що УкРаїнець, це той, хто Пізнав Бога (Абсолюта),  пізнав Світло, а значить  став Осяйним, Просвітленим (Просветленным)

 Тож  в нас, шановні ДоброДії, є змога замислитися над нашим призначенням.

 

з — я.

Буки — букви, письмена.

Віди — пізнав, вивчив (доконаний минулий час від відіти — знати, відати).

Поєднуючи акрофонічні назви перших трьох букв Азбуки, отримуємо таку фразу:

Я пізнав букви.

Глаголь — слова, мова.

Добро — надбання, багатство, скарб.

Єсть — є.

Мова — це скарб.

Живіте — живіть.

Зіло — дуже , завзято, сильно, потужно, з напруженням, ревно .

Земля — планета Земля, фізичний світ, рівень грубої матерії.

Іже — який, котрий, так що, тому що, бо.

Живіть потужно, бо це Земля.

(або Живіть дружно на Землі -мій варіант)

і — і.

Како — як, подібно.

Люди — Люди (люди як образ Божий).

Мисліте — мисліть, осмислюйте.

Наш — наш, свій, рідний.

Он — той.

Покой — спокій, мир, духовна гармонія.

І як люди осмислюйте той наш мир.

(І як Боги творіть свій світ - мій варіант)

 

Рци — говори, речи , висловлюй.

Слово — слово, знання.

Твердо — переконано, сильно, непохитно, пильно, безпомилково.

Ук — вчений .

Неси знання непохитно, вчений!

( Впевнено неси Світ, Пробуджений! - мій варіант) 

 

(Взято з замітки "Згадай себе!")

 

 

 

Ось про такий новий товар я сьогодні довідався з рекламних листів мегамаркету "Білла". Наче схоже на звичайнісінький друшляк. Але ж... дуршлаг круглий

Повний абзац!

.

 

 

Виходячи з цього, ми дійшли висновку, що кожний довільно обраний предикативно абсорбуючий об’єкт
раціональної містичної індукції можна дискретно детерменувати з аплікацією ситуаційної парадигми
комунікативно-функціонального типу за наявності детекторно-архаїчного дистрибутивного образу в Гілбертовому конверґенційному просторі; однак за паралельного колабораційного аналізу спектроґрафічних множин, ізоморфно релятивних до багатосмужних гіперболічних параболоїдів, які інтерпретують антропоцентричний багаточлен Нео-Лаґранджа, виникає позиційний сиґніфікатизм ґентильної теорії психоаналізу, в результаті чого потрібно взяти до уваги наступне: оскільки не тільки езотеричний, а й екзистенційний аперцепціонізований антрополоґ, антецедентно пасивіарізований високоматеріальною субстанцією, має призматичну ідіосинхразію; але оскільки валентий 
фактор є негативним, то й, відповідно, антагоністичний дискредитизм деґрадує в ексгібіціонному напрямку через те, що,перебуваючи у претуберантному стану, практично кожний суб’єкт, меланхолійно відтворюючи ембріональну клаустрофобію, може екстраполіювати будь-який процес інтеґрації та диференціації в обох напрямках; звідси виходить, що в результаті синхронізації, обмеженою мінімально допустимою інтерполяцією образу, всі методи конверґенційної концепції вимагають практично 
традиційних трансформацій неоколоніалізму.

Неоколонії, що репродукуються ґемацією, мають веґетаційний період від 3 до 8 фенотипових ґемозиґот,
але всі вони є лише фундаментальним базисом соціоґенетичної надбудови кріоґенно-креативного процесу ґеронтолоґізації.

Збільшити цей базис можна за допомогою гектоплазмового прискорювача біоінертних колоідних клітин контаґіозної конкретизації; однак запровадження конкретизації призводить до необхідності застосування 
методів теорії множин і дистрибутивного аналізу, що обумовлено тим, що трансцендентальна поліконденсація 
нероноспори у перплексному хаосі може інбабуліювати комплексний морфоз тільки тоді, коли конституент 
домінанти є квазітенденційно універсальним, і відбувається доволі непередбачено.

Очевидно, що все вищеперераховане дає зрозуміти теорію предикативних почуттів суб’єкта, абсолютно 
нефункціональних в умовах абстрактного хаосу ...

Українська лайка та матюки з етимологічної точки зору:


Слова «хуй», «пизда», «мудак» «їбати», та інші є питомо українськими словами, що мають спільнослов'янське походження. Запозиченим же з російської мови було лише їхнє використання у якості повсякденної лайки, до цього основна сфера їх застосування - еротична, соромітницькі пісні та примовки, також у якості бранних слів - для образи супротивників. Етимологія цих слів є прозорою для мовознавців та має не тільки спільнослов'янське, але й індоєвропейське походження.

Хуй "чоловічий статевий орган, пеніс". Також хуєрик, хуїсько, хуйок, хуйочок, хуйня, хуйовий, хуйовина, хуякати;

Приклади з інших слов"янських мов:
болгарська - хуй,
польска - chuj,
албанська - hu,

Походження:
Із індоєвропейських неслов"янських мов зберігся у сучасній литовській як skuj «хвоя», у ірландській як sc «глід»; далі сходить до прабалтослав"янської skaujas «колючка», далі до індоєвропейської skhuj «колючка»; 

Давні синоніми в українській мові: пуцька, патик, кілок, прутень; (синонімічний ряд для Баженової)

Пизда "жіночий статевий орган".

Походження:
Із індоєвропейських неслов'янських мов зберігся у литовській як pyzda, у латвійській як pzda, у албанській як pith, сходить до індоєвропейського pisd-eH "вульва".

Блядь - ретранскипція слова «блуд», «блудити» («блядити»).

Мудак походить від тепер забутого українського слова «мудо», що означає чоловічі ядра (яйця). Зафіксовано у «Словарі української мови» Бориса Грінченка (Київ, 1908).

Їбати — найдавніше з усіх чотирьох згаданих вище і має споріднений індоєвропейський корінь, на санскриті yabhati "злягатися".

-------------------------------------------------------------------------------------------
Лист запорожців турецькому султану без цензури:

Запорожские казаки турецкому султану!

Ти, султан, чорт турецкий, і проклятого чорта брат і товарищ, самого Люцеперя секретарь. Якій ты в черта лыцарь, коли голою сракою ежака не вбъешь. Чорт высирае, а твое вiйско пожирае. Hе будешь ты, сукiн ты сыну, сынiв христiянських пiд собой маты, твойого вiйска мы не боiмось, землею і водою будем биться з тобою, распроеб твою мать. Вавилоньский ты кухарь, Макидоньский колесник, Iерусалимський бравирник, Александрiйський козолуп, Великого и Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего свiту і пiдсвiту блазень, самого гаспида внук и нашего хуя крюк. Свиняча ты морда, кобыляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, мать твою въеб. От так тобi запорожці виcказали, плюгавче. Hе будешь ти і свиней христiанских пасти. Теперь кончаемо, бо числа не знаемо і календаря не маемо, мiсяц у небi, год у книзя, а день такий у нас, якиі і у Вас, за це поцелуй в сраку нас!

Пiдписали: Кошевой атаман Иван Сирко зо всiм кошем Запорожськiм.

------------------------------------------------------------------------------------------- далі

      Подаємо перелік деяких історичних подій та назв документів, які безпосередньо формували нинішню ситуацію з мовою та були спрямовані на знищення української мови, культури та нації:

      1686 р. - Ліквідація автономної української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.

      1689 р. - Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.

      1690 р. - "Анафема" Московського собору на "киевские новьіе книги" - книжки П.Могили, К.Ставровецького,І.Галятовського та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.

      1708 р., листопад - Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців - 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).

      1720 р. - Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими.

      1721 р. - Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.

      1729 р. - Указ царя Петра ІІ, який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.

      1755,1766,1769,1775,1786 рр. - Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.

      1764 р. - Інструкція Катерини ІІ князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.

      1769 р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.

      1784 р. - Русифікація початкової освіти в Україні.

      1786 р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість російської мови в Київській академії.

      1800 р. - Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.

      1817 р. - Закриття Києво-Могилянської академії.

      1831 р. - Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).

      1834 р. - Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації Південно-Західного краю.

      1847 р., 5 квітня - Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І під найсуворіший нагляд,із забороною писати й малювати, що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).

      1862 р. - Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.

      1863 р, 18 липня - Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П.Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії.

      1869, 1886 рр. - Укази царської адміністрації про доплати чиновникам російського походження в Україні за успіхи в русифікації.

      1876, 18 травня - Таємний Ємський указ Олександра ІІ про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.

      1881 р. - Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Ємського указу всім губернаторам Росії.

      1881 р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.

      1883 р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина,Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.)

      1888 р. - Указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.

      1895 р. - Заборона українських книжок для дітей.

      1899, 1903 р.р. - Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І.Котляревському в Полтаві.

      1907 р. - Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905-1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.

      1908 р. - Указ сенату Російської імперії про "шкідливість" культурної та освітньої діяльності в Україні.

      1910 р. - Циркуляр П.Столипіна про заборону створення неросійських асоціацій, у тому числі українських та єврейських, незалежно від їхньої мети.

      1914 р., березень - Заборонення царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т.Шевченка.

      1914 р. -Указ Миколи ІІ про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства "Просвіта", зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.

      1921 р., 22 листопада - Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом А.Тютюнника під м.Базар на Житомирщині.

      1921-1923 рр. - голод у степових районах України, спричинений політикою "воєнного комунізму" та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.

      1929 р. вересень - Арешт визначних діячів української науки, культури, й УАПЦ - за "належність" до вигаданих ОДПУ Спілки визволення України (СВУ) та Спілки Української молоді (СУМ).

      1929-1930 рр. - Перша фаза колективізації й "розкуркулення" в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.

      1930 р., 28-29 січня - Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ - і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита М.Борецького та інших церковних діячів.

      1930 р., 9 березня-19 квітня - Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури,УАПЦ - за належність до так званої "Спілки Визволення України" (СВУ).

      1932 р., 23 квітня - Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.

      1932-33 р.р. - Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.

      1933 р. - Самогубство декількох культурних діячів, включаючи М.Хвильового, як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.

      1933 р. - Погром українців на Кубані.

      1934-41 рр. - Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.

      1934 р. 13-15 грудня - У зв'язку з убивством С.Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких - письменники Г.Косинка, К.Буревій, Д.Фальківський, О.Влизько, І.Крушельницький та ін.

      1936 р., жовтень-1938 р., листопад - Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні(так звана "єжовщина").

      1937 р., листопад - Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).

      1938 р. - Сталінська постанова "Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР".

      1938 р., 24 квітня - Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.

      1939-1941 рр. - Широкомасштабні репресії органів НКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.

      1941 р., січень - "Процес 59" членів ОУН у Львові.

      1946 р. 8-10 березня - ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.

      1946 р., березень - Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й.Сліпим
(ред.: Й.Сліпого було засуджено до тяжких каторжних робіт в Сибіру, де він провів 18 років, відморозив ноги та став інвалідом. Його було звільнено лише завдяки особистому втручанню Папи Римського Івана ХХІІІ та президента Кеннеді).

      1946 р., 24 серпня - Постанова пленуму ЦК КП(б)У "Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у "Нарисі історії української літератури", різка критика часописів "Вітчизна" і "Перець" (ця постанова була згодом підтверджена 16-м зїздом КП(б)У 25-26 січня 1949 р.)

      1947 р.,3 березня - Призначення Л.Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова "чистка" серед українських культурних кадрів, звинувачених в "українському буржуазному націоналізмі".

      1949 р.- Чергова "чистка" в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її 16-го зїзду 25-28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22175 її членів).

      1949 р., 28 серпня - Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві.

      1951 р., 2 липня - Погромні статті в московській газеті "Правда" проти "націоналістичних ухилів в українській літературі" (різка критика вірша В.Сосюри "Любіть Україну" та лібрето опери "Богдан Хмельницький" О.Корнійчука і В.Василевської).

      1954 р. 23-24 березня - 18 з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Cибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952-1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис.осіб).

      1954 р.,7 липня - Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.

      1957-61 рр. - Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монfстирів, семінарій).

      1958 р., 12 листопада - Постанова Пленуму ЦК КПРС "Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти", на основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а "за бажанням батьків" вивчення української мови в російських школах України).

      1959 р., 15 жовтня - Убивство C.Бандери агентом КДБ Б.Сташинським.

      1961 р., січень - Закритий суд у Львові над членами Української
Робітничо-Селянської Cпілки (Л.Лук'яненко, І.Кандиба, С.Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу CРСР. Засудження Л.Лук'яненка до смертної кари.

      1961 р., жовтень - Прийняття нової програми КПРС її 22-м з'їздом, яка проголошувала політику "злиття націй" і подальшу русифікацію союзних республік.

      1962 р. - Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.

      1963 р. - Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.

      1964 р., 24 травня - Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал "З приводу процесу над Погружальським").

      1965 р., серпень-вересень - Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П.Заливаха, С.Караванський, В.Мороз, М.Осадчий, А.Шевчук та ін.).

      1968 р., 26 листопада, 14 грудня - Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.

      1969 р., червень - Лист українських політичних в'язнів (М.Гориня, І.Кандиби, Л.Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.

      1970 р., 28 листопада - Трагічна смерть (вбивство) української художниці А.Горської у Василькові на Київщині.

      1972 р., січень-травень - Друга велика хвиля арештів інтелігенції в Україні.

      1972 р., травень - Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.

      1977 р., 5 лютого - Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М.Руденка й О.Тихого; суд над ними 23 червня - 1 липня і вирок М.Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О.Тихому відповідно 10 та 5 років.

      1977 р., 4 квітня - Арешт членів УГГ М.Матусевича і М.Мариновича(засуджені 23-30 березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).

      1978 р., 11 листопада - Директива колегії Міністерства освіти УРСР "Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітних школах республіки"(посилення русифікації).

      1979 р., березень-жовтень - Нові арешти українських діячів в Україні: О.Бердника (6 березня), Ю.Бадзя (23 квітня), Ю.Литвина (6 серпня), М.Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).

      1979 р., 18 травня - Загадкове вбивство композитора В.Івасюка біля Львова.

      1979 р., 29 травня - Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів CРСР.

      1980-81 р. - Арешт українських політичних діячів С.Набоки, Л.Мілявського, Л.Лохвицької.

      1983 р. - Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури ("Андроповський указ") та директива колегії Міністерства освіти УРСР "Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загально-освітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки", спрямована на посилення русифікації.

      1984 р. - Померли в таборах О.Тихий, Ю.Литвин, В.Марченко.

      1985 р., 4 вересня - У концтаборі помер поет В.Стус.

      1986 р., 26 квітня - Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.

      1989 р. - Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську) в СРСР.

      1990 р., квітень - Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.



P.P.S. У незалежній Україні українська мова є офіційною в усіх державних установах та школах.

      Вищенаведена інформація була приведена з дозволу доктора Григорія Півторака з його книги "Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов".

      Видавництво Академія, п/с 37, Київ 04119. Наявна у продажу в книжковій торговельній мережі