От багато є в Інтернеті міркувань і зітхань
щодо того, що важко познайомитися з такою людиною,
яка вимальовується в уяві як така, що є саме такою, яка потрібна…
А де ж шукаєте таку людину?Ось опитування досить цікаве… якщо не проігноруєте…
Де Ви знайомитеся найчастіше?
От чим замінити цю стандартну фразу? Як правило далі йде наступна типова переприска:
- Та нічого, все нормально. А в тебе як?
- В мене теж все окей!
І далі, як правило, переписка заходить в глухий кут. Той хто почав розмову, тупо не знає що далі написати щоб продовжити цю розмову!
Звичайно, такий сценарій відбувається не завжди, але погодьтеся що кожен з нас бував в такій ситуації!
Як Ви дієте в таких ситуаціях?
Олена Сібірякова.
Нынешние ток-шоу не имеют отношения к коммуникации политиков с гражданами. Это всего лишь место маленького и большого телебизнеса на драчках политического класса. Необходим новый формат публичной дискуссии на телевидении.
Продолжая завязавшуюся дискуссию относительно доминирования политических ток-шоу на отечественном телевидении, мне хотелось бы сразу озвучить свою позицию. Формат политического шоу в Украине не реализовал свой потенциал. Те же передачи, которые сегодня называют политическими ток-шоу и которые стали едва ли не обязательным атрибутом украинского национального вещания (наравне с вечерними новостями), не имеют отношения ни к отечественной политике, ни к коммуникации украинских политических элит с гражданами. По большей части, они стали местом маленького и большого телебизнеса на драчках политического класса.
Формат политических ток-шоу в Украине полностью соответствует принципам, которые сегодня исповедует украинская правящая элита.
Привычка публично сводить счеты друг с другом и уходить от реальной дискуссии - характерные черты устоявшегося стиля общения украинского политического класса со своим народом. Нынешние политические ток-шоу, пережив ряд мутаций, достигли полного соответствия этому стилю. Неизбежным следствием такого положения вещей является, с одной стороны, тот факт, что рейтинги политических ток-шоу в большей степени зависят от того, подрались ли в эфире представители политического класса или допущен ли на эфир опальный политик со скандальными заявлениями, нежели от темы передачи или тех аргументов, которые приводятся в рамках дискуссии. Моя первая учительница Марья Ивановна наверняка бы поставила двойку авторам этих передач, приписав замечание: «Тема не раскрыта!»
С другой стороны, политические ток-шоу на отечественном телевидении - это то, под что продюсеры и сегодня собирают аудитории - участников программ и их зрителей, понимая, что политика - это не шоу, но именно на этом ресурсе строится преимущественное большинство рейтинговых политических форматов! Как таковой формат политического шоу вполне уместен и даже необходим в стране, где разрыв между элитами и простыми гражданами достиг небывалого размера. Подобные форматы могут отчасти восполнить отсутствие коммуникации между руководством государства и страной. Поэтому в продолжение актуальной дискуссии, развернувшейся благодаря Владимиру Грановскому и Виктории Сюмар, будет сделана попытка показать неиспользованные возможности этого популярного телеформата, а также предпринята попытка нивелировать риски, которые они несут для гражданского просвещения и про которые постоянно говорят на протяжении последних нескольких лет, как верно заметила сама редакция «Телекритики».
Публичное мнение и страгедия украинских политических шоу «Страгедия - стратегия, целенаправленно ведущая к трагедии, катастрофе или гибели. Страгедия - это план, ведущий к уничтожению тех, кто в него верит». Михаил Минаков. «Толковый словарь опечаток». В нашу эпоху политика - это борьба за доминирующее положение по правилам публичности. Понятие «публичность» ввел Юрген Хабермас, назвав им то место, где действует машина государства, где происходит драма политической конкуренции и где граждане свободно объединяются для защиты своих интересов (см.: Ю. Хабермас. «Структурные трансформации публичности»). Эта сфера функционирует эффективно лишь там, где коммуникация между всеми тремя составными частями происходит свободно и открыто. Недаром немецкое слово «публичность» (ffentlichkeit) означает еще и открытость. Публичная политика основана на структурах свободной открытой коммуникации государственных мужей, политиков и граждан. Без этого эффективная политика невозможна. В этой связи мнения, которые доносятся до граждан, очень важны. Важно, чтобы люди - граждане, избиратели, телезрители - понимали, на чем основаны решения, определяющие судьбу всех, живущих на одной территории. Роль свободных и ответственных СМИ чрезвычайно важна для формирования общественного мнения, которое разделяют и компетентные граждане.
В Украине одна из основных макрополитических проблем состоит в том, что голос групп интересов почти не слышен из-за отсутствия публичных каналов их трансляции. И в этой ситуации политические ток-шоу могли бы быть одним из мест преставления интересов разных социальных групп украинцев в прямом контакте с ведущими политиками страны. Основываясь на разговорах с политиками, я пришла к заключению, что кроме имиджевых задач, многие из них - участники политических ток-шоу - пытаются использовать телепрограммы для получения обратной связи по тому или иному поводу. В украинских ток-шоу они часто ссылаются на общественное мнение и нужды украинских граждан как резоны своих действий.
[ Читати далі ]
Всім привіт, цікаво, що ініціатива запису в цей блог, була швидше проханням. Так от, для розуміння, тут буде йтися про відносини між людьми, а саме між всіма людьми. Так як це досить широка тема, і над цим багато років всі собі б'ють голову тому вона і постійно розростається, адже кожна нова думка, це певне відгалуження від певного ідеалу, та за для розуміння, в певних ситуаціях буде ідеал, але не забуваємо що в світі все відносно і все може не тільки здаватися, а ним і бути! Так от, при розумінні, кожна людина, має знати, що будь-який контакт з іншими це вже відносини, вони можуть бути різними і не мати взагалі нічого спільними з іншими і навіть вами.
Маленька порада, за для покращення відносин вже завтра, сьогодні, ні кожен день Ви маєте знайомитися на вулиці, в метро, в транспорті, парках, театрах і таке інше, коротше кажучи в живу, принаймні з однією людиною. Чому завтра поясню, а ви спробуйте, адже деякі ваші вчинки не мають мети, принаймні та що вам відома...
нижче будуть написані, для когось зрозумілі, а для когось ні, мої власні думки, які не обов'язково сприймати як належне, але я вважаю, що кожен, хто хоч раз думав над своїми вчинками бачив в самому собі мінуси, яких на щастя чи на біду ніхто не помічали, але він їх виправляв і я кажу не про сумління як таке, а про ступінь розуміння самого себе...
))) Вам колись ставили питання:"Про що ти зараз думаєш?", і я можу з певністю сказати, що Ви не відповідали на нього, ви думали над тим, що відповісти, і тут немає нічого погано та доброго, просто такі Ви і я також...
+++я поважаю кожного хто це читає, і називає, обзиває, зневажає, коротше кажучи, має "власну думку" і надалі буду на "ти", нехай Ваш егоїзм просто не пропустить це цензурою)))+++
саме так звана "власна думка" - цікавий феномен, адже ти спочатку кажеш її, і в більшості ти її будуєш на протиріччі і просто протилежності, просто щоб показати себе і все, а коли тебе просять обґрунтувати, ти вже починаєш думати, і тут ти обламуєшся і ліпиш все в підряд, так ніби ти кинув на землю дах, а фундамент підсовуєш, тобі залишається тільки не погодитися, а хоча б зроби собі, так саме собі ласку і будь чесним перед собою!)) Одна з китайських філософій, а саме "Шоу-Дао", каже, що людині не можна говорити свою думку, адже ти ображаєш його правду! І до релігії - християнська віра також спростовує існування ображання чужої думки, "не суди сам, і не судимий будеш", чи щось таке... коротше кажучи, поважай чужу думку і май по-справжньому свою, та вмій визнавати її неправильність!
і хотілось сказати, як на мою думку потрібно осмислювати(аналізувати) ситуацію, в кожній ситуації в тебе має бути принаймні 3 думки, "щас")) поясню:
перша викликана природою(інстинктами), що перше реагує, так званий захисний рефлекс і тварина суть людини, та що за прикрістю чи то обставин, чи то виховання, чи то просто своєї свідомості є в більшості "людей" головною
друга, куди більш знайома, це так звана "власна" думка, збагачена певними обставинами, причому, я не бачу сенсу в цьому(даному) наближенні, розрізняти на правильну і не дуже, вона є основною в більш розумних, чи навпаки людей( є тільки два погляди, МОЄ і неправильне), що навпаки ставить їх нижче за рівень інстинктів, адже в них думка виправдана біологічним фактором, а в них складається з власного егоїзму
третя, яку називаю осмисленою істиною, це коли коректно зважені всі фактори, та "за" і "проти", і в ідеалі відповідає справжній істині, але вона розмита, в силу оціненої ситуації з сторони кожного, чи всіх аспектів, які за природою є суперечливі, але в силу порядку малості(важливості), і простої елементарної логіки, є істиною...
отже в силу розвитку індивіда, він перетворюється на людину, і в силу занепаду людини вона перетворюється на індивід, а саме по мірі осмислення ситуації, або себе... і в ідеалі(правильна людина), має керуватися істиною, що цілком неможливо...
не є адекватною людина, інколи смішні розуміння про оцінку людини стають цілком правильні і навпаки, ти не можеш бути впевнений в собі, отже ні в кому, є мораль надіятися на людину яка не грає в твоєму житті ніякої визначної ролі, о до речі, вона буде цілком адекватна, до певної межі, яка залежить не від неї)))
"Знаєш, це дуже мило говорити, що все дуже добре закінчується, але коли людина не може стримати свою обіцянку, приділити на тебе трішки свого часу, і постійно все псує... то в кінців-кінці не залишається іншого вибору, як сказати:"іди НАХ@Й...", або щось подібне... "
далі буде...
,
Протягом дня людина виговорює близько 7 000 слів, про це свідчить статистика. Люди, які працюють із громадськістю, у сфері обслуговування та інших схожих місцях, промовляють значно більше. Одним із важливих чинників служить приналежність особи до екстравертів чи інтравертів, бо ж одні люди впевнено ведуть розмову, інші — замикаються в собі. Але сьогодні мова піде не про це. Кожне слово, як відомо, викликає своєрідні відчуття та емоції. Отож, пропоную на розгляд свій словничок, який містить 10 слів, які НЕОБХІДНО сказати протягом дня.
Пункт перший: слово “привіт”. Звісно, його можна замінити на “здоров” чи “хай”, в залежності від того, з ким розмовляєш. Якщо розпочнеш день із теплого “привіт”, то будь певен, що день вдався не лише у тебе, а й у людини, якій це слово адресовано.
Пункт другий:
“рятуй”. О, ні, я не вважаю вас безпомічними створіннями, які не здатні вирішити власних проблем. Навпаки, скажу, що лише сильна особистість може попросити про допомогу, оскільки не вважає це приниженням.
Пункт третій: “будь ласка”. Саме від цих слів залежить успішність того, за що взявся. Якщо просити про послугу, то лише так. Не забувай, що ти просиш, а не вимагаєш!
Пункт четвертий:
“дякую”. Спочатку читаємо все, що пише трохи вище. І от, коли ти попросиш когось допомогти тобі, то не забувай, що після цього варто подякувати. І хоч народна мудрість (чи не народна), голосить про те, що “дякую в кишеню не покладеш”, спробуй таки покласти.
Пункт п’ятий: «гарного дня”. Це вже не слово, а ціле сполучення слів, але відіграє важливу роль. Не бійся бажати людям гарного дня, позитивного настрою і т.д. Більше того, говори їм це! І побачиш, так і буде…
Пункт шостий: “бери”. Напевно, найфункціональніше слово за своєю структурою, оскільки знаходить застосування усюди. Не проходь повз жебраків з байдужим виразом обличчя. Не відмовляй друзям у допомозі. Усе, що даєш повертається колись сторицею. З цим словом можна навіть прийти серед ночі до своєї другої половинки…
Пункт сьомий: “заходь”. За рівнем функціональності можна його прирівняти до слова “бери”. Запрошуй людей на прогулянку, у кафе, у власний дім, і найважливіше – у своє серце.
Пункт восьмий: “люблю”. Кажи його усім. Без винятків! А собі в першу чергу. Кажи про любов батькам, друзям, коханим людям. І ще, не забудь про домашніх тваринок. Чи їх ти не любиш?
Пункт дев’ятий: “вибач”. Коли день добіжить кінця, то зрозумієш, що не вдалось уникнути помилок. Зрештою, усі ми — люди, маємо право. Але не вішай носа! Лише мужня людина визнає свою помилку. Слово “вибач” діє, як лікувальний бальзам на хворе серце.
Пункт десятий: “усмішка”. Насправді, це не слово, але і не жест. Чому вона завершує наш список? Тому, що не потребує жодних зусиль. Та й не важливо чи вимовляєш ти літери “л”, “р” та інші. Усміхнись світові, а він усмхінеться тобі, бо не зможе втриматись…
Правду кажучи, потрбіних слів сотні, а то й тисячі. Люди різні, і в кожного свої засади та принципи. Та й у кожного слова синонім є… Хтось весь день випромінює тепло, а хтось — кидається матюками. Вірю, що ти, шановний читачу, належиш до перших. Бо ж слова — то лише засіб вираження того, що диктує душа…
Автор: Юлька Гриценко
Більш за все бесіди оживлює не розум, а взаємна довіра.
Франсуа де Ларошфуко