Згаса - тремтить осіння мить,Щось красень ясен гомонить,
Ще ходить осінь виднокраєм,
Ще квітів цвітом догорає.
Горять каштани густо й сміло,
А тополина поріділа,
Лише верхів"я буйно в"ється,
Немов людське в безмежжя серце.
І пада, пада лист осінній,
Немов душі те голосіння...
Та що нам, осене, ридати -
Любов печалі не здолати.
Красу й любов святого Раю
Ніщо в житті не подолає...
Любов і врода не минеться,
Там, де палає вірне серце.
О.Райдуга