хочу сюди!
 

Юлія

40 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «українська мова»

"Киев всегда говорил по-русски" Ану ж, перевіримо...

Демонструю зразок мови киянина, київського міського чиновника першої половини XIX століття.

Це скан-копії двох сторінок книги: Александр Паталеев, "Старый Киев. Из воспоминаний Старого Грешника"

Книгу створено ще в дореволюційні часи як своєрідний путівник по київській старовині. Є купа класних ілюстрацій, при чому не тільки у вигляді фотографій. А й, наприклад, отаких літературних вставок, як та, що ви можете бачити на двох картинках нижче.

Книгу перевидано у вигляді шикарного, на мій погляд, подарункового видання. Видано мовою оригіналу, тільки тексти подано в сучасному відповідно російському та українському правописі.

Коментувати наведені рядки книги, напевне, немає потреби...






Останнім часом до вжитку імперського агітпропу повертається дедалі більше гнилої антиукраїнської "аргументації", котра, здавалося, як давно бита карта, вже не може застосовуватися. Однак, невігласам на вуха - чого тільки не навішають...

Одним з таких "аргументів" є твердження, що, буцім-то, мовою Києва одвічно був і завжди залишався "русский язык", у значенні "російська мова".

Не викликає заперечень, що Київ ніколи не полишала мова русів. Але не треба плутати її з мовою Московського царства.

Для адекватної більшості киян, та й, мабуть, росіян, антиаргумент, який я тут навів у вигляді копій сторінок книги, є абсолютно зайвим. Бо, хто не бачить, що відбувається з мовою у великих та малих містах України, хто не пам'ятає переказів дідусів-бабусь на цю тему, хто не читав українських класиків, хто не риється в історичній літературі, той принаймні міг багаторазово бачити знаменитий радянський фільм "За двумя зайцами" за мотивами твору Старицького. Той самий, де Проня Прокоповна Сірко(ва) і Свирид Петрович Голохвостий Голохвастов та інші яскраві персонажі. Навіть у цьому російськомовному фільмі чудово видно, як саме імперсько-державна російська мова стала пануючою мовою Києва, витискаючи українську.

Але в наш час, виявляється, певна частина молоді, вихована російськомовними дітьми зрусифікованих Сірків та Голохвостих, не здатна критично сприймати дурний антиукраїнський агітпроп. Таким, дорогі друзі, показуйте оці сторінки з Паталєєва. ;)

"Киев всегда разговаривал по-русски" (Інформаційна оборона)

Демонструю зразок мови киянина, київського міського чиновника першої половини XIX століття.

Це скан-копії двох сторінок книги: Александр Паталеев, "Старый Киев. Из воспоминаний Старого Грешника"

Книгу створено ще в дореволюційні часи як своєрідний путівник по київській старовині. Є купа класних ілюстрацій, при чому не тільки у вигляді фотографій. А й, наприклад, отаких літературних вставок, як та, що ви можете бачити на двох картинках нижче.

Книгу перевидано у вигляді шикарного, на мій погляд, подарункового видання. Видано мовою оригіналу, тільки тексти подано в сучасному відповідно російському та українському правописі.

Коментувати наведені рядки книги, напевне, немає потреби...






Останнім часом до вжитку імперського агітпропу повертається дедалі більше гнилої антиукраїнської "аргументації", котра, здавалося, як давно бита карта, вже не може застосовуватися. Однак, невігласам на вуха - чого тільки не навішають...

Одним з таких "аргументів" є твердження, що, буцім-то, мовою Києва одвічно був і завжди залишався "русский язык", у значенні "російська мова".

Не викликає заперечень, що Київ ніколи не полишала мова русів. Але не треба плутати її з мовою Московського царства.

Для адекватної більшості киян, та й, мабуть, росіян, антиаргумент, який я тут навів у вигляді копій сторінок книги, є абсолютно зайвим. Бо, хто не бачить, що відбувається з мовою у великих та малих містах України, хто не пам'ятає переказів дідусів-бабусь на цю тему, хто не читав українських класиків, хто не риється в історичній літературі, той принаймні міг багаторазово бачити знаменитий радянський фільм "За двумя зайцами" за мотивами твору Старицького. Той самий, де Проня Прокоповна Сірко(ва) і Свирид Петрович Голохвостий Голохвастов та інші яскраві персонажі. Навіть у цьому російськомовному фільмі чудово видно, як саме імперсько-державна російська мова стала пануючою мовою Києва, витискаючи українську.

Але в наш час, виявляється, певна частина молоді, вихована російськомовними дітьми зрусифікованих Сірків та Голохвостих, не здатна критично сприймати дурний антиукраїнський агітпроп. Таким, дорогі друзі, показуйте оці сторінки з Паталєєва. ;)

Чому гобліни не розмовляють українською?

Я, взагалі-то не блогер, а смак до інтернет-боїв розгубив ще на початку даного століття. Але тут знову вліз в оцю халепу, і розібрала мене злість на деяких нерозумних істот.

Тому й вирішив зробити логічний висновок з нелогічної ситуації.

Отже - є Україна. Є український народ. І частина цього народу чомусь гидує власною мовою.

Одразу відкинемо тих осіб російської національності, котрі прибули сюди, впевнені в тому, що там, де ступив свого часу московський лапоть, їм повинні одразу піднести усі пільги, в тому числі і мовні, на блюдечку з блакитною облямівочкою. Що з них взяти - це діти Імперії. Біда їх ще не навчила - ось доведеться в недалекому майбутньому вивчати китайську, тоді зрозуміють.

Але поговоримо про т.зв. російськомовних українців.

Відомо, що за всіх часів московського панування, панство й чиновництво говорило російською. Нею ж велося діловодство. Нею ж навчали в школах та гімназіях. І хоча влада, що за царя, що за генерального секретаря була немилосердною до всього населення, російська мова чітко асоціювалася з владою, а отже - з силою.

Не секрет, що доволі велика частина людей поважає силу і владу. Селективний відбір довів цю масу поважаючих російськомовну владу і московський батіг до критичної точки.

Відомо також, що в Україні за царських часів, фактично не існувало україномовної інтелігенції (родина Косачів, та інші нечисленні винятки не в рахунок). Причини цьому відомі теж - через офіційні урядові заборони українська література, драма і т.п. могла існувати лише в Галичині, де австрійська влада була байдужа до мовного питання. Опісля 1905 року україномовна творчість "вийшла з підпілля", але то була творчість лише письменників-народовців, цілком присвячена багатостраждальному селу та бідноті.

Звісно, така творчість теж була потрібною. Однак, тодішня укр. інтелігенція зациклилась на селянській тематиці. Такий геніяльний виняток, як Леся Українка, котра підняла укр. драму на світовий рівень, знов-таки погоди не робив.

Суспільна думка твориться в великих містах. Це аксіома. А великі міста через відсутність літературних творів на теми козацтва, переможних воєн укр. народу, його ролі у світі як правонаступника Київської Русі, себе з українством не асоціювали.

Трохи відлиги настало в 20-х роках минулого століття. Саме тоді з явилися україномовні твори високого рівня на всі вищезгадані теми. Потім настали 30-ті роки і тотальне знищення. Українство було винищене фізично (виморене голодом україномовне селянство, котре могло б стати мовним резервуаром великого міста) і морально: письменники, поети розстріляні, або вислані, селяни, котрі втекли від розкуркулювання на великі будівництва, змушені були мімікрувати і вивчати мову переможців. Окрім того, продовжувалось, розпочате ще за Імперії, ввезення в Україну етнічних росіян (знов таки на будови віку), та вивезення з України укр. інтелігенції - як в концтабори, так і "по распрєдєлєнію" на інший край держави.

Отже, наприкінці 20-го століття, коли всі перетурбації трохи уляглися:

1. В українських містах Сходу фактично не було українських шкіл. При чому населення цих міст у більшости своїй поповнювалось україномовними селянами області, діти яких вже були повністю русифікованими.

2. В багатьох українських містах не існувало україномовних вузів. Фактично вся вища освіта за винятком кількох західних областей, була російськомовною.

3. В шкільних програмах фактично вивчалася з зарубіжних лише російська література. Тим самим дітей переконували про її величезне місце в літературному масиві (а не те, що вона є рівна серед рівних в європейському суспільстві). Те саме було з фільмами та іншими засобами впливу на розум.

4.Інтелигенція України в більшости своїй розмовляла російською. До 90-х років було чітко сформована суспільна думка - українською говорить лише малоосвічений селянин, з яких городян ненав язливо привчали знущатись, забувши про те, хто їх, цих городян, годує.

5. Людина з інтелігентів, котра вперто розмовляла українською в вузі, на роботі і т.п., ризикувала або вилетіти з вузу (роботи) або й потрапити в холодні місця. За цим пильно стежили певні органи.

Однак, на початку 90-х більшість населення України проголосувало за незалежність. Багато хто свідчить - люди сприйняли спокійно і державну укр. мову. Ясно ж було - ніхто нікого не силуватиме, однак освіта буде українською. Тому, навіть росіяни з приїжджих, віддавали дітей в укр. школи - знадобиться.

Оскільки ж при владі в Україні зосталися фактично колишні комуністи і партократи, то їм стало вигідно утримувати населення України в стані постійної напруги. Тому вони роздули неіснуючу мовну проблему як московський піп кадило. Без цієї "проблеми" не обходилися жодні вибори

Патріотичного виховання українців за ці 20 літ фактично не існувало. А що б простіше - хто поліг за рідну землю, той і герой. А у нас досі при слові УПА у декого очі на лоба вилазять.

І що ж ми бачимо нині?

Виросло понівечене покоління, котре ненавидить свою країну і свою мову. Котре говорить російською, навчається російською, читає книги російською, однак впевнене, що якісь міфічні "націоналісти" йому все те заважають робити.

А за ці 20 років сильна Українська Націоналістична Держава могла виховати таку молодь, щоб її усі боялись і не насміхались.

Сумно жити в орчатнику, панове...

"Займіться ділом, а не язиком!" Дозвольте нагадати...

Акція відбудеться 18 жовтня в обласних центрах України.

Основні гасла акції:

Займіться ділом, а не язиком!

Не нацьковуйте язик на мову!

Владо, не розколюй країну!

Справжнє мовне питання: Де дешевий газ?

"Злидні"... "Нищета"... Стало легше?

http://vkontakte.ru/club20343080

Державна мова

Якщо на вулиці  хтось заговорить до нас російською, ми враз переходимо на російську. Чому?? Чому переходимо на його мову, коли бачимо, що він навіть не намагається сказати хоча бслово по нашому? Бо він росіянин?? Бо він не знає української?? Бо він російськомовний українець?? Але за такої ситуації росіяни і всілякі російськомовні   коні троянські  завжди  будуть вважати себе кращими за нас. І навіть через  200 років  нічого не змінимо, а світ буде вважати, що Україна  - це одна із російськомовних країн.

                                  ****  ****   ****   ****

Прийшов Человік до місцевого відділку реєстрації громадян, щоб улагодити дуже важливу, термінову справу. 

--Здравствуйте – сказав  самовпевнено.

--...?? – відповів Чиновник.

--Что ви молчите? Я сказал здравствуйте! – розсердився  Человік.

--…??   у відповідь знову німе запитання.

--Я хотел уладить очень важное,  очень срочное дело! – майже крикнув відвідувач.

Тиша...

--Я хотел уладить очень важное, срочное дело!! – повторив Человік неприємним голосом, бо ця ситуація  вже почала його дратувати. 

Чиновник нарешті озвався:

--Але про що ви говорите? Я вас не розумію. Звідки ви приїхали? З Болгарії? Чи,може, із Сербії?  Вибачте, та я не знаю чужих мов. 

Здивований відвідувач  в першу мить  притих ... Коли ж  оговтався, то   став репетувати:

--Вы не понимаете, что я говорю?? Как это может быть!? Ведь я говорю на нашем языке! Почему вы делаете вид, что меня непонимаете? Я вызовувашего  начальника!

--А може покличете Президента?  - іронічно запитав чиновникі продовжив:-- Чи ви не чули про нові закони!? В державних установах  говоримо тільки українською мовою. Кожному,  хто на державній службі   спілкується російською, загрожує п’ять років в’язниці. Тому ідіть геть звідси! Та не повертайтеся, поки ненавчитеся  користуватися українською!  Інакше  покличу не тільки начальника, але й прокурора. І розлючений чиновник схопив  слухавку:  - Прокурор? Прийшов сюди якийсь провокатор, приїжджайте чимскоріш!

Наляканий чоловік кинувся навтьоки. Потім довго не міг второпати, що сталося. Вдома розповів про все  дружині. Вона також не змогла розібрати вчому річ. Увімкнули телевізор, дивляться -- а по телебаченню всі говорять українською. Увімкнули радіо – тесаме.  Нічого не розуміють… Нарешті спало їм на думку, щоб увімкнути радіо Москва. Якраз почули такі новини:

«…..На Украине  вступил вдействие  новый закон о языке.Запрещается  разговаривать на  русском  в государственных учереждениях, в армии,  милиции, средствах массовой информации,   учебных заведениях   и тому подобное. Каждому,  кто  нарушит закон, угрожает не менее пяти  лет  тюрьмы….»

Чоловік, мовчки, глянув на дружину -дружина на чоловіка.... Що ж робити? Дружина,  дещо мудріша за свого чоловіка, зметикувала  і придумала:

--Тебе надозаписать на бумаге то,  что нужно сказать в отделении   на украинском языке. Пойдёш туда ещё раз, возьмёш шпаргалку и будешь читать. Пусть наш сосед  поможет  Тебе  составить  несколько предложений. Нет другого выхода.

Человік зробив так, як порадила йому дружина. Сусід добре не знав української мови, але  з неабиякими зусиллями  написав на аркуші паперу всі можливі запитання чиновника і відповіді на ці запитання. І Человік знову вирушив  до відділку реєстрації громадян. Коли увійшов, то побачив  того самого Чиновника --  і   трохи  злякався. Але його справа була термінова, тому зважився підійти. Взяв  у руку шпаргалку і став читати:  

--Добрий день… я хотіти… улагодити… вкрай… важлива… справа…

Чиновник  привітався у відповідь та  привітно посміхнувся:

--  І навіщо  було вам гарячкувати? Бачите, якщо людина дуже чогось хоче, тоді може це зробити.  Чим  я можу вам допомогти?

--… мені… треба… паспорт… я... хотіти... їхати... до Росія – сказав Человік звеликими складнощами і зітхнув, немов переплив  через  ріку, в якій повно крокодилів.

--А на який термінви хочете їхати до Росії?

--... – занімів у відповідь Человік. 

Такого запитання у шпаргалці не було…Человік стояв, дивлячись  у  свою картку…   і нічого не міг сказати. Не був упевнений, чи те, що було в нього написане стосується цього запитання. Розмірковував  подумки, чи відзиватися, чи, може, зновувтекти.  Але наважився і невпевненим голосом, що зазвучав неначе погано настроєна скрипка, заговорив:

--Я… хотіти… їхати… і... моя… дружина… також… я просити… ви… дати… мені…паспорт…- прочитав Человік не дуже впевнений у собі. Подивився на Чиновника зі страхом в очах, бо здалось йому, що той хоче взяти до руки слухавку і знову покликати міліцію або прокурора. Але ні. Цього разу Чиновник був стриманим і терплячим.Человік зітхнув та подумав, криво посміхнувшись: «Видно у него сегодня хорошее настроение». 

Чиновник угледів цю посмішку:

--З чого ви смієтеся!? Чи бачите тут щось смішне!? Скажіть, що тут такогосмішного?  – запитав розсерджено.

Піт з’явився на лобі  відвідувача. Вже всерйоз наляканий,  він намагався щось сказати, але згадав, що російською  не слід говорити:

--Я... я... – зумів промовити тільки  дваслова.

  -- Що за «Я..я...»? – запитав грізно чиновник- Я поставив просте запитання: «На скільки часу ви хочете їхати до Росії», а нез ким ви їдете! – кричав чиновник. Чоловік, відчуваючи щораз більший страх іневпевненість у собі, стояв, дивився на чиновника і не знав, що відповісти. Нарешті наважився: ще раз підняв тремтячими руками свій папір  і трусячись  почав читати:

--Я… хотіти… їхати… і… моя… дружина… також…

--Годі! – пробив криком тишу чиновник. Ви так знаєте українську, як я китайську. Але для таких, як ви, ми робимо виняток. Даємо паспорти навіть тоді, коли в них таке знання української, як у вас. Причому то паспорти одноразового використання.  Поїдете тільки в один напрямок - туди. Без можливості повернення…

                                      ****    ****  ****  ****

.. І смішно і грішно…  Якби ж то наша влада булла іншою.. Якби  президентом не була  маріонетка без власних  поглядів, а рішучий і безоглядний політик,  справжній патріот…  

Або заведемо відповідні закони, або повік-віків будемо жити в дусі Радянського Союзу: вже назавжди в тіні Росії.  Прокиньмося! Бойкотуймо людей, які нав’язують  нам думку, що наша мова гірша. Не купуймо у крамницях, де не говорять українською, не відповідаймо людям на вулицях, коли питають в нас про що-небуть російською, не дозволяймо нашим дітям гратися з дітьми, яких батьки не хочуть навчати української мови, не читаймо газет, не дивімося телебачення, не слухаймо радіо на російській мові, не читаймо блогів, писаних російською, оминаймо десятою дорогою підприємства, в яких не говорять українською!   З такими людьми слід поводитися рішуче - не говорімо з ними! Просто  бойкотуймо їх всіх!! Рано, чи пізно вони будуть змушені  навчитися української або переселяться  звідси, якщо не зможуть нічого залагодити, не знаючи нашої мови. Показуймо завжди і всюди нашу українську гідність! Влада в нас така, яка є, зараз її не змінимо. Але влада - це не Народ. Бо Народ  - це звичайні люди, це ми! Показуймо всім, що ми українці і пишаймося нашою Батьківщиною!

Я знаю, що тепер нема такого політика, відважного, хороброго, який зумів би розбудити українській народ. Але  вірю, що така людина з’явиться.

Я вірю, що наша Україна зрештою стане справжньою Україною!

 

«Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми браття козацького роду!»

Не забуваймо слів нашого чудового гімну, не забуваймо, що ми українці, пишаймося нашою українською мовою і нашою  Україною!

 

PS - Нехтую коментарі писані російською мовою!!!! 

 

 

 

Народ український має свою рідну мову!

Народ український має свою рідну мову!

Хтось може здивовано запитати - "Що це за речення?? Що тут написано?? Звісно, що на Україні є своя рідна мова!"  Але не для всіх це  так очевидно. Чому  багато українців бажають говорити російською мовою?  Цікава річ: якщо  хтось  голосно скаже, що на Україні  треба говорити українською мовою, що рідна мова одна, що не треба нам російської,  то  почує у відповідь, що він націоналіст чи  бандерівець. Але що має наголошувати СПРАВЖНІЙ патріот?? Що рідною мовою України  є російська?     

Росія  - це держава, яка ніяк не може змиритися, що колишні країни Радянського Союзу стали незалежними. Держава, яка з давніх-давен намагається, щоб її сусіди повністю підкорювалися їй. І  протягом багатьох віків, це їй  вдавалося.   В 90-их роках Україна, Білорусь, Литва та інші республіки здобули незалежність і  почали будувати своє політичне та економічне життя самостійно. Здавалося б, що українці, звільнившись нарешті від Росії, почнуть робити все, щоб Україна стала Україною, щоб світ не думав про неї, як про російську провінцію. Здавалося б... Але є люди, українці(?), яким байдуже, чи тут буде ПОВНІСТЮ незалежна Українська , чи завжди будемо залежними від Росії.

Як можна підкорюватися державі, яка протягом віків  різними способами намагалася знищити нашу Батьківщину, спотворити   нашу історію, пам'ять про наших героїв, про наших письменників, нашу чудову  мову? ( Був такий час, коли  можна було втратити життя, тільки тому, що розмовляєш українською мовою.) Знищити нашу духовність, нашу віру, пам`ять про наших предків, тобто водночас  і  нас…     Згадаймо лишень гоніння Греко-католицької церкви, священики якої були розстріляні або заслані до Сибіру, а сама церква на довгі роки загнана у підпілля. А чому? Тільки тому, що не погоджувалася з комуністичною владою, що прагнула  зберегти свою віру, культуру, тому, що була українською  і не хотіла співпрацювати з чужою владою. Владою, яка прийшла до нашої країни  загарбником  і  ґвалтом  заводила тут свої закони.

У 30-их роках, на Україні втратили життя мільйони людей. На селах люди вмирали від голоду, бо селяни також не хотіли підкоритися новим законом влади. Уявляєте? Вмирати від голоду на селах, у державі, яка могла б харчувати всю Європу? Від селян забирали  їхній урожай, а хто не хотів віддати, того вбивали… Жорстока політика, жорстокої, радянської влади... Все цілеспрямовано... Коли був найбільший голод, кожного, хто про те сказав вголос, розмовляв про те - або висилали  до ГУЛагу, або просто розстрілювали. Скільки українців втратило своє життя у  ГУЛагах, тюрмах, катівнях НКВД ?   А тепер нащадки цих людей не хочуть говорити українською мовою, вони говорять мовою своїх колишніх катів...

Як можна коритися державі, яка влаштувала нам Великий Голодомор, страждання?? Адже народ український постраждав найбільш з усіх народів,  що належали Росії! Бо так потрібно називати Радянський Союз  -   «Росія і народи, які їй належали»…

Звісно, кожен хто скаже, що не можна постійно жити історією, має рацію. Про історію треба пам'ятати, але не можна постійно нею жити. Треба намагатися жити у злагоді. Але як це робити з Росією, коли в неї своєрідне розуміння цієї злагоди? Вона дружбу розуміє так - ви робитимете все так, як ми вам накажемо, а взамін ми заведемо у вас наші закони. Здавалося б, що  давні страшні часи минули -  але ні!!!   РУСИФІКАЦІЯ  увесь час ПРОДОВЖУЄТЬСЯ!!!  Бо підкоритися чужій державі може влада, але якщо народ є проти, якщо народ намагається захищати свою традицію, мову, тоді можна сказати, що все гаразд, це здоровий народ. Але що, коли народ,  звичайні  прості  люди  охоче приймають все, що російське? Тоді треба відверто сказати - щось тут не так!  Наш народ хворий, а хвороба називається   РУСИФІКАЦІЯ.  А Путін радіє. Саме той Путін - вірний учень КГБ, колишнього НКВД, людей, які, протягом багатьох років, влаштовували Україні та українцям (і не тільки) голод, смерть, ГУЛ-аги...  Путін радіє, бо успішно продовжує русифікацію України.  Це страшно - великий жаль і жах... А ще хворий народ зробив президентом Януковича, маріонетку Путіна, маріонетку вірного учня КГБ... Треба нам доброго лікаря, щоб  вибратись  на правильний шлях.

Пишу зараз до російськомовних українців - люди, у нашій державі є чудова рідна мова, пізнаваймо нашу історію, літературу, культуру,  просто – будьмо українцями!! Якщо почуваєш себе українцем - говори українською!  Звісно, у нас живе багато росіян. І що з того?? Людина, яка живе не у своїй державі, має навчитися рідної мови цієї держави. Як би це було, коли  б дехто переселився  до Швеції, мешкав там років 50, і не вивчив би шведської мови?   Чи хтось переймався б, що в нього проблема, щоб наприклад зробити закупки у крамниці? Ні!  Я якщо б  ця людина не дозволяла своїм дітям та онукам вивчали шведську? І ще мала б претензії до всіх навколо, що не говорять її мовою? Тоді це було б звичайне нахабство...    Тобто, український росіянине, російськомовний українцю - не хочеш говорити моєю рідною мовою в моїй державі? Тоді взагалі не будемо розмовляти. Бо якщо Тобі не хочеться вшанувати моєї мови, навчитися її, попри те, що живеш тут зроду-віку, тоді мені з тобою не хочеться бесідувати. Ти гребуєш мною, гордуєш, тому і я гребую тобою. І все. Їдь туди, де будуть тебе розуміти. Те саме стосується цих політиків, для яких українська мова гірша, які вважають, що у Верховній Раді треба користуватися російською, бо, на їхню думку, так годиться. А може вони, просто, не знають української?? Тоді чимскоріш викинути їх з політики! Всяких російськомовних, чи то росіян, чи українців нам не треба. Не треба і край! Політики, чи уявляєте, що у Верховній Раді Їзраїля говорять німецькою? Або, що збирається Верховна Рада Норвегії і депутати враз починають бесідувати мовою індіанців з Амазонії? Як би це виглядало? Визнаєте, що смішно? З вас також всі сміються, маріонетки російсько-радянсько-путінської влади. А якщо заведете закони, щоб російська мова стала другою офіційною на Україні, тоді надіюсь, що в наступних виборах люди покажуть вам, де ваше місце. Хотілося б написати, що у стоці, але не напишу того, бо вмію себе стримати...

У Чехії, після першої світової війни, багато хто говорив німецькою мовою. Але чеська влада була дуже рішуча. Вона видала  спеціальні закони, згідно з якими, кожен, хто не володів чеською мовою, не міг, наприклад, стати чиновником, підприємцем, не кажучи вже про те, щоб бути політиком. Людина, яка володіла німецькою, але не знала чеської не могла піднятися на вищий рівень в соціумі. А якщо хотіла покращати своє життя, тоді мусила вивчити чеську мову. Протягом десяти років, німецької мови майже взагалі не було чути у Чехії. Але, щоб те зробити, треба бути рішучим, відважним, а не мати вдачу російського офіціанта, який на таці приносить кожне замовлення російської влади.  Ми живемо у нашій державі Україні  і маємо розмовляти  НАШОЮ українською  мовою. Бо інакше ніколи не звільнимося  від   впливу Путіна, М`єдв`єд`єва та інших. 

Українська мова, безперечно, -  одна з найгарніших мов у світі!  Повноцінна, з чудовою граматикою, надзвичайно багатим та  розмаїтим  ресурсом слів.   Гноблена  впродовж віків, вона перетривала всі протистояння і зараз -  існує, розвивається, гарнішає.  Наша мова не загинула завдяки великим людям: письменникам, історикам, юристам, лікарям, вчителям та простим смертним, які любили її, щоденно користувалися нею... Чому сьогодні стільки людей нею гребує? Чому можна зустріти українців, які соромляться своєї мови?  Встидатися  рідної мови -  це найбільший сором... Чому, коли іноземець приїжджає на Україну, то спершу намагається говорити російською? Бо він часто не знає, що в нас є своя мова... І це нам треба  змінювати.

Україною, українською мовою, українською історією треба пишатися у всьому світі! Народ, який забуває свою мову та історію, невдовзі не буде народом  --  а групою людей, в яких не буде ніякої мети, ніяких зв'язків чи спільних справ,  групою людей, яка завжди буде гірша за інших, яка завжди буде прислуговувати іншим, робити все, що захоче, в нашому випадку, Росія. Немов табун баранів, безглуздих, яких ведуть до бійні, а вони ще радіють, бо думають, що йдуть з ними на прогулянку... Так, будьмо в дружніх стосунках з Росією, але завжди, наголошуймо - треба нам пам'ятати, що ми не гірші, що ми на такому самому рівні, маємо гідність, честь! Згадуймо про наших великих письменників, наших народних героїв та пишаймося ними, щоб наша  люба  Батьківщина назавжди була незалежною і постійно  міцнішала у своїй незалежності!

До всіх, хто буде читати те, що тут написано:  Якщо ти російськомовний українець, тоді зосереджено обдумай все, що прочитав.   Подумай, хто ти - чи українець, чи росіянин? Може дійдеш до якихось висновків. Почни у своєму середовищі користуватися українською мовою, переконай своїх знайомих, що вона вартує того, щоб вважати її своєю рідною. Навчай своїх дітей мови, історії, культури української. Мабуть, не знаєш історії або мови, тоді  прочитай, навчися! Напевне дізнаєшся, що нашою історією можеш хвалитися всюди. А якщо не погоджуєшся з тим, що тут написане, тоді напиши якісь вагомі аргументи, щоб переконати інших, що маєш рацію. Якщо спаде тобі на думку  лаятися, тоді доведеш, що твоя культура знаходиться на дуже низькому рівні, у стоці, немов  у щура. А то значить - не варто з тобою розмовляти, опускатися до твого рівня. А може, випадково, опиниться на цій сторінці росіянин - кінь троянський, який не хоче вивчити української мови, хоч живе тут здавна, тоді хай краще чимскоріш вийде звідси.  З такими людьми не говоримо. Вони є тут persona non grata.

І наостанок  ще раз повторю речення, написане з самого початку - народ український має свою рідну мову,  і свою історію, і свою культуру.  Наша Батьківщина у нас тільки одна. Пишаймося нею, бо вона заслуговує, щоб нею пишатися, оспівувати її та любити!!

 

Моя рідна мова



Опитування:
Яка мова є для вас рідною?

63%, 30 голосів

27%, 13 голосів

4%, 2 голоси

6%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ось яка чудова українська мова

Як краще сказати українською?

Щойно на одному сайті прочитала:
дівчина, розповідаючи про свої уподобання,
каже:
Люблю ходити в театр

Думаю, краще сказати так:

Люблю відвідувати театр

Даєш україномовний Twitter!



Спільнота патріотів "Україна понад усе!" розпочинає нову інтернет-акцію. ЇЇ мета - донести до власників мережі мікроблогів Twitter ініціативу введення україномовної версії сайту. Нагадаємо, що зараз Твіттер представлений шістьома мовами: англійською, іспанською, італійською, французською,німецькою та японською. Український сегмент цієї соціальної мережі налічує багато користувачів. До того ж створення україномовної версії сприятиме залученню українців, які погано або взагалі не розуміють одну зі згаданих шести мов.

Для початку ми плануємо написати листа англійською до власників Твіттеру, де викладемо свою пропозицію. Потім шаблон цього листа буде опублікований і кожний користувач матиме змогу направити його від свого імені. Якщо ви бажаєте допомогти з написанням або перекладом листа, пишіть на скриньку upu.admin [собака] gmail.com

http://upu.org.ua/content/dajesh-ukrajinomovnii-twitter


Україна понад усе!

Promote Your Page Too