Просто дуже хочеться з кимось поділитись, а найкращий друг зараз далеко.

 Одже почну спочатку щоб все було ясно: я зараз на другому курсі в одному з унівєрів м. Луцька. Перший курс я наймав квартиру і сумліно ходив на всі пари, але мені набридла моя група (просто не люблю людей які кажуть одне, а роблять геть інше), і я написав заяву на вільне відвідування. Зараз я приїджаю на навчання два рази в тиждень і майже не бачу як мої одногрупники поливають одне одного брудом (але замітка не про це).

Через те що я рідко зявляюсь в університеті, я майже не бачу першокурсників. І ось коли я приїхав на навчання, і їхав маршуткою до свого унівєру, на одній із зупинок в автобус зайшла вона... Звичайно що я звернув на неї увагу, тому що вона була не така як всі, не наче з іншої країни. Спробою описати: темне волося, маленька на зріст-десь 160-170см, але видно що вже не школярка. Загалом звичайна дівчина, якби не одна особливість, вона мулатка. Незнаю чому але це мене найбільш  привабило і зацікавило.  Заплативши за проїзд вона пройшла далі в салон маршутки і сіла десь далеко по заду мене. Я ж повернув голову до вікна і задумався про щось своє. Яке ж було моє здивування коли вона вийшла на кінцевій (кінцева це мій універ). Вона швидко зайшла в приміщення, а я залишився на дворі бо вирішив зачекати свою одногрупницю, яку я помітив їхавши в маршутчі. Того дня я її більше не бачив, і тому якось забувся про неї. Приїхавши  наступного разу на одній з перерв я зустрівся з нею поглядом на на сходах. Мене за чарував її погляд, її облича, і якись не звичайний спокій в її очах. І я зрозумів що хочу бути з нею!

Я навіть не знаю її ім"я, знаю лише що вона навчається в моєму унівєрі на 1 курсі. Звичайно можна підійти і  сказати їй про свої почуття, але є дві проблеми.

Всі подібні історії закінчувались однаково, мені просто набридли обломи!

І друга: Я живу за 80км від Луцька і просто фізично не можу кожний день туди їздити.

Ось така історія. Галіма штука Кохання

14 способів відшити хлопця:  

   1)Він: Ми раніше не зустрічалися?   Вона: Можливо, я працюю в реєстратурі вендіспансера.       2)Він: Здається я вас десь бачив?   Вона: Так, і тому я туди більше не ходжу.      3)Він: Це місце вільне?   Вона: Та і моє теж звільниться, якщо ви сядете.      4)Він: Ми підемо до тебе або підемо до мене?   Вона: Одночасно. Ти - до себе, а я - до себе.      5)Він: Я хотів би тобі подзвонити. Який у тебе номер?   Вона: Він є в довіднику.   Він: Але я навіть не знаю твого імені!   Вона: Воно теж є в довіднику.      6)Він: Так чим, ти займаєшся по життю?   Вона: Я трансвестіт.      7)Він: А під яким знаком ти народилася?   Вона: Вхід заборонений.      8)Він: Ти які яйця любиш вранці на сніданок?   Вона: Що не запліднили!      11)Він: Гаразд тобі! Що приховувати, ти тут, в цьому клубі з тієї ж причини, що і я...   Вона: Правда? Щоб знімати тьолок?      12)Він: Я тут щоб утілити твої найсміливіші фантазії!   Вона: Ти хочеш сказати, що у тебе є козел і німецька вівчарка?     13)Він: Я хочу віддатися тобі.  Вона: На жаль, я не приймаю дешевих подарунків.     12)Він: Якби я міг побачити тебе голою, я б помер від щастя.  Вона: Можливо, але якби я побачила тебе голим, я б померла від сміху.     13)Він: Ради тебе я піду на край світу...  Вона: Так, а зміг би ти там залишитися?     14)Він: Як це ти робиш, щоб так добре виглядати?  Вона: Я роблю зворотне тому, що робиш ти.

пропонуємо варіанти...

Я не хочу прокидатися одна серед ночі - ліжко холодне, в холодильнику знову здохла миша, тебе немає, лише повна недопалків попільничка нагадує ,що ти був. Ти був і тебе немає,ну немає тебе - я знову залишаюсь одна у твоїї хаті, так самотньо куди ти пішов четверта година ночі, я увімкнула свії мобільник дзвоню - зайнято. Знову якісь справи. Знаходжу на полички якесь печиво сумнівне на вигляд - їсти хочется ,"зараза", заварюю чай. Дивний ти чоловік ніколи нічого маїже немає поїсти у тебе, але чай та кава завжди є, немов ти не живеш у ції квартирі. Я тупо роздивляюся наліпки на холодильнику, чай вже безповоротньо покрився кригою, та мені байдуже. Та ось раптом ти уриваешься немов сонячко, шлем під пахвою волосся розкуїовджине, та якась незрозуміла посмішка "іди спати" твоя рука ледь торкається моїх русяво-рудих кучерів.Я підіїмаю очі "мені все одно завтра не на роботу". "А мені на роботу " відповідаєш ти. Вбивчий аргумент, а головне переконливий, нічого не зробиш - зітахю та плетуся у ліжко. Ти кладеш шлем на стіл та ідеш слідом, скидуючи із себе одяг, шкіряна куртка падає з гуркотом, пайта летить у незрозумілому напрямку. Ти наздоганяешь мене, хоча ліпше було б сказти підходиш та лагідно і обережно обіїмаешь за талію. "Ну, Олюся не сердся" видихаешь ти у моє волосся. "Не серджусь я" майже не чутно промовляю тобі, зупинячі рух. А ось і ліжко, я лягаю з боку звертаючись клубочком ти поряд зі мною, забираєшь у свої широкі обіїми і я миттево засинаю.

Чому я не можу втрутитись... я міг би змінити все ... я міг би... я... я! Я!
Скільки часу минуло? Не памятаю що було вчора. Кудись поділись крила і на хвилю я став... як вони. Я відчув...
Це прекрасне людське почуття. Тепер я розумію Його. Мені все ясно. Я відкрив для себе найнедосяжнішу
і таку просту таємницю... Але тепер це міняє все. Я мав би здогадатись ... ми - це вони тільки позбавлені всього
що даровано їм... і як при цьому вони ще можуть грішити, зраджувати, сіяти ненависть... Для чого тоді я? Для
чого я коли мені не дозволено нічого змінити. Просто спостерігати. Спостерігати і нашептувати... нашептувати і
спостерігати... шепотіти... тихо шепотіти почуттями... шшшшшш...
І знову мовчати. Століттями.
ТИ ПОВИНЕН ЗНАЙТИ ЇХ. ОБОХ. ВОНИ БЛИЗЬКО. ОДНЕ У ІНШОГО ПІД НОСОМ АЛЕ ВОНИ ЩЕ НІЧОГО НЕ ЗНАЮТЬ.
ДОПОМОЖИ ЇМ. ТИ ПОВИНЕН НАШЕПОТІТИ ЇМ ОБОМ КОХАННЯ! кохання.....
Справді. Мушу діяти. Робота не важка. Вони ж знають одне одного. Просто ще не знають про це... Знають але
незнають... знають... незнають... зна-ю-ть!
Поглянь на неї. Які прекрасні очі... ти бачиш у них себе чи не так? Заглянь глибше. Там відбивається небо. У ній
твоя дорога туди. Згадай. Ти милувався нею ще тоді. Ти відчував щось... щось інше.
Це була навіть не симпатія. Ти відчував її. Ніби знав. Ніби був впевнений. Поглянь... поглянь... поглянь...
--- Привіт! Памятаєш мене? Як справи?
Знаєш здається у мене вийшло. ТИ ЗРОБИВ СВОЮ СПРАВУ, А ТЕПЕР СІДАЙ ЗРУЧНІШЕ ТУТ БІЛЯ МЕНЕ І
ПОДИВИМОСЬ ЩО З ЦЬОГО ВИЙДЕ.

 Ну пробачте, що у мене не плоскі сідниці, тому мої міні-спідниці так і норовлять показати усьому світові, якого кольору у мене білизна! Пробачте у мене нормальні жіночі ноги з круглими колінами, а зовсім не як у жирафи - ростуть від корінних зубів.Пробачте у мене немає цицьок п'ятого розміру жахливо незручних, у мене нормальна середнестатистична грудь другого розміру. Даруйте я не нарощую волося, адже воно у мене від природи кучеряве та густе! Даруйте я не білявка, я руда так це не мій природний колір волосся це хна , так що це просто внутрішній стан моєї душі я руда - за усіма параметрами! Пробачте я не червонію коли чоловіки пошлят у мої присутності, а посміхаюся! Ще раз пробачте за мою нескромність, але я обожнюю своє тіло, так у мене на стегнах є целлюліт, але мої чоловіки люблять мене і такою ! Та взагалом скромність шлях дурнів!  Пробачте за те що я можу сказати що я полюбляю секс та не знепрітомніте від сором'язливості через це, адже я дійсно це люблю! Пробачте за те що іноді я  расістка але мене дійсно напружують покидьки не білого кольору шкіри, які чомусь полюбляють пускати щодо мене плоскі компліменти! Ну пробачте що я розмовляю, а не "разговаріваю", але я живу  в країні під назвою Україна і не бачу ніякого сенсу розмовляти іноземною, хоча і живу в Криму! Пробачте що я можу дозволити собі босоніжки за 150 $ з зарплатнею у 220 $, просто я за них не плачу!
Перепрошую але я не вірю у прислів'я, що з любим рай у шалаше, я погоджуся на нього лише за однієї умови, якщо мій чоловік буде прес-аташе!

"Дівчино, а чому Ви не вагітні?!" на це питання дівчина опускає очі додолу червоніє та замислюється.
На це питання людина, яка його задала може получити безліч відповідей від грубого "А іди ти.." до ввічливого "Тому що нема гідного чоловіка".
Дівчина і рада б народити та заважає безліч чинників, які на жаль ще існують у нашій країні нестабільність, немає коштів і врешті решт немає гідного чоловіка.
Та колись, коли дійсно прийде її час вона відповість лагідною посмішкою чоловіку своєму чоловіку: Тому що шукала тебе!

- Ах, Любовь! Я так мечтаю быть такой же, как и ты! - Восхищённо повторяла Влюбленность. Ты намного сильнее меня.
- А ты знаешь, в чём моя сила? – Спросила Любовь, задумчиво качая головой.

- Потому что ты важнее для людей.
- Нет, моя дорогая, совсем не поэтому, - вздохнула Любовь и погладила Влюблённость по голове. – Я умею прощать, вот что делает меня такой.


- Ты можешь простить Предательство?
- Да, могу, потому что Предательство часто идёт от незнания, а не от злого умысла.

- Ты можешь простить Измену?
- Да, и Измену тоже, потому что, изменив и вернувшись, человек получил возможность сравнить, и выбрал лучшее.

- Ты можешь простить Ложь?
- Ложь – это меньшее из зол, глупышка, потому что часто бывает от безысходности, осознания собственной вины, или из нежелания делать больно, а это положительный показатель.

- Я так не думаю, бывают ведь просто лживые люди!!!
- Конечно бывают, но они не имеют ни малейшего отношения ко мне, потому что не умеют любить.

- А что ещё ты можешь простить?
- Я могу простить Злость, так как она кратковременна. Могу простить Резкость, так как она часто бывает спутницей Огорчения, а Огорчение невозможно предугадать и проконтролировать, так как каждый огорчается по-своему.

- А ещё?
- Ещё могу простить Обиду – старшую сестру Огорчения, так как они часто вытекают одно из другого. Я могу простить Разочарование, так как за ним часто следует Страдание, а Страдание очищает.

- Ах, Любовь! Ты действительно удивительна! Ты можешь простить всё-всё, а я при первом же испытании гасну, как догоревшая спичка! Я так завидую тебе!!!
- И тут ты не права, малышка. Никто не может прощать всё-всё. Даже Любовь.

- Но ведь ты только что рассказывала мне совсем другое!!!
- Нет, то о чём я говорила, я на самом деле могу прощать, и прощаю бесконечно. Но есть на свете то, что не может простить даже Любовь.
Потому что это убивает чувства, разъедает душу, ведёт к Тоске и Разрушению. Это причиняет такую боль, что даже великое чудо не может излечить её. Это отравляет жизнь окружающим и заставляет уходить в себя.

Это ранит сильнее Измены и Предательства и задевает хуже Лжи и Обиды. Ты поймёшь это, когда столкнёшься с ним сама. Запомни, Влюбленность, самый страшный враг чувств – Равнодушие. Так как от него нет лекарства.

якщо чоловік не вітає тебе з днем народження та 8 березня, значить це не твій чоловік.