Пережурилося - і глухо,

У неба - місяць на лиці,

У ніч зайці встромили вуха,

Іще нелякані зайці.

А у луни немає слова,

А в далини немає дна,

І ходить тиша чорноброва,

І снів виводить письмена.

За подихом небесної блакиті,
За ламаними спинами горбів,
Є дивний кінь, якого я не видів,
І навіть уявить собі не смів.
У нього з літа бабиного грива,
У нього хвіст з туманів і дощів,
На ньому тихо їде Бозя сивий
І висипає зорі з рукавів.

Стоїть зоря навпроти ночі,

Стоїть зоря та не іде,

В шипшині висять сни сорочі

Про голубе і золоте.

Вологий ліс туманом дише,

Вологий час на землю ліг,

І під листочком сірій миші

Чомусь подумалось про сніг.

І ще подумалось охоче

Про волошково-теплі дні,

І зажурились сни сорочі,

І стали плакати мені.

Я так вірю у Вас, неполохано-юний Ікаре,

І у Вашу удачу, і в міцність нечувану крил,

Ви побачите, знаю, із космосу райдужні хмари,

І дорогам повернете їх перетоптаний пил.

Ви торкнетеся неба. На це у Вас вистачить духу,

Ви проб'єте віки на безсмертну і чисту сльозу:

Краще пір'я та віск, а не воском заліплені вуха,

Краще сонця обійми, ніж темрява тут, унизу.

Де перестигле літо в'яне,
І рік рахує бариші,
Де тішать золотом баштани,
І ясносолодко душі,
Де степу незміренна дека,
І дощ до обрію прилип,
Збирають спомини лелеки,
І в'яже день останній сніп.

На жовтім - небо голубе,

Краде серпанок яву,

Кричить малеча "цоб-цобе" -

Малечі все цікаво.

Ворожить пилом давня путь,

Поля - на латці латка,

Додому літечко несуть

Корови і телятка.

Несе і чорне, і рябе,

Рогате і безроге.

На жовтім - небо голубе,

А межи ними - спокій.

Пішло у ніч велике слово,

Мале зібралося за ним,

Співало поле колискову

І співом тішилось своїм.

І я лишавсь один-єдиний,

І проводжав слова у путь,

Нехай ідуть, як є причина,

Куди їм хочеться ідуть.

Предивне царство чорноти,

Самотньо і волого,

Сидять у темряві чорти

І дражняться із Бога.

Злітає сон тривожний з пліч

І силиться тікати,

А більш нічого - ніч та ніч,

І пустуни рогаті.

За темнополем спить село,

І ніжиться, і мліє,

Із неба сонце утекло

Шукать далеку мрію.

Мовчить лукаво таїна,

І річка сяє гола,

І у копиці спить луна

Отам, за темнополем.

У лісу погляди сумні

І думи прохолодні,

І дятел довго на сосні

Вистукує самотнє.

Туман гадає на сльозу,

А у яру глибокім

Лисиця слухає росу

І снів осінніх кроки.