хочу сюди!
 

Нина

49 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 50-56 років

Замітки з міткою «вірш»

Протяни мне, пожалуйста, руку

Протяни мне, пожалуйста, руку!Я стою на самом краю.Протяни мне, пожалуйста, руку.Без тебя ведь я упаду.Дай глоток мне любви напиться!Ведь не много прошу, - увядаю.Ты пол шага, я - десять на встречу...Кто спасет у самого края?!Дай последний раз насладиться!Посмотри мне в глаза и прости...Стану вольною-вольной птицей.Подтолкни меня и отпусти...

А ця осінь, вже мрії розбиті....

Ти сидиш у теплій кімнаті, п`єш гарячий індійський чай. Десь на Сході гинуть солдати, матерів огортає печаль. Ти сумуєш, звичайно, потрібно, в цьому плані ми всі як один. Ти не з гордістю, а з стабільністю хочеш нових найвищих вершин. Адідаси, найки і рібоки, У дівчат там подібне щось. Схаменіться, будьте ж ви гідними. Українці ми чи здалось? Тої тихої, пізньої осені, коли ми піднялися з колін, закричали всі разом:"Досить з нас! Добивали, та не змогли!" Та зима, що змінила кожного І...

Читати далі...

Вірш "Хай напнуться серця струни!" і дуже гарне відео

Ой награй, Скрипалю, пісню,Що в лісах дуби шепочуть,Де лежать сніги торішні,Не цвітуть, не родять вишні,Тільки слід у хащах вовчий.Грай, Скрипалю, пісню вітру,Хай течуть щоками сльози,Що їх ніжний промінь витреІз небесної палітри,Грай, бо Ти у ласці Божій!Твоїх звуків серце просить -Грай, щоб міг зцілити душу,Заглуши гарматний постріл,Віджени незваних гостей,Грай, хай гори з місця зрушать!Як натхненно будеш гратиТи у Божій цій сторонці –Розцвітатимуть Карпати,Згине ворог наш проклятийІ до тла...

Читати далі...

Поїхала кума з кумом сало продавати.

[Приєднана картинка]Поїхала кума з кумом сало продавати.Лишила вдома чоловіка худобу доглядати.Бо він в комерції не тямить, що там говорити.То кум краще розбереться, якщо догодити.Попродали вони сало, дещо прикупили.І поїхали додому, бо вже звечоріло.Довірилися вони волам- ті дорогу знали.Кум пригорнув куму до себе, та й позасинали.А воли ті ішли мляво, ніде не звертали.Поки не вперлися у рівчак. Та там і застряли.Прокинулись кум з кумою, як уже стемніло.Подивилось навкруги, та й взялись за...

Читати далі...

*Віктор Бойко: ЗАВТРА ОСІНЬ

ЗАВТРА ОСІНЬ Сьогодні день останній літа,А завтра час новий гряде,І лист багряним самоцвітомОзнакой осені впаде.Ріки покриються туманами,На трави випаде росаІ осінь – золотиста паніНам скаже, що таке краса.У небі знову закурличуть,Полинуть в вирій журавліІ ми завжди їм будем зичитьДобра від рідної землі.Листочок тихою рікою,Від нас у осінь попливеІ літо забере з собою –Нехай у других поживе.Старий художник зафіксує,На полотні цю дивну митьІ ми із трепетом...

Читати далі...

Берестечко

Ліна Костенко.Берестечко Не пощастило нашому народу. Дав бог сусідів, ласих до нашесть. Забрали все - і землю, і свободу. Тепер забрати хочуть вже і честь. ... Сусід північний, хижий і великий. Дрімучий злидень, любить не своє. Колись у греків Янус був дволикий. А в цих орел двоглавий. Заклює. ... Та все усіх об'єднують, та з миром. Ці об'єднають, тільки попусти. То їхня слава приросла сибіром, а це вже нами хоче прирости.

(без назви)

Немов пелюстки тендітних троянд,розгублені і прозорі.В незнаних досі тіней краях,потойбіч страху і горя.Їх шлях у сутінках десь лежить,в якомусь іншому серпні.Не повернеться ніхто і на мить,назавжди зоставшись у серці.І кожен самотньо за обрій йдучипо полю, нескошеним житом,назад погляне і промовчить, що так хотілось пожити.

Рихмопльотство дитяче (майже)

Кіндер видала Жив собі Вася Був він таксист Не легке життя було в нього Та він не журивсь Світами блудивсь Темненькими досить ночами Однак не життя Як не стане біда Машинка тут щось поламалась І тяжко і важко зробити її Без неї робота погана Пішов наш герой щастя-долі шукати І довго предовго блудив Та так находився, так утомився Настав його ножкам капець І вирішив Вася: "Машина то вєщь" І треба її починити В здоровому тілі здоровий хоч дух Та ніжки старіють...

Читати далі...

Сергій Жадан

Сергій Жадан *** Образ твору Кожного разу, коли вони зустрічалися, коли сварилися і сперечалися, все перекочувалося і не закінчувалось, і кожного разу повітря засвічувалось, з очей виганяючи найменший сумнів, і історія їхніх дивних стосунків не мала продовження і жодного змісту, але варта того, щоби її розповісти. Коли вони втомлювалися і поверталися, коли вивітрювалися і не віталися, боролися вперто зі своїми видіннями, і говорили тільки з псами і тінями, вони трималися...

Читати далі...