Люблю цей світ!!!!!!!!!!!!!!

Ти сказала колись: не люблю я уживані речі,
В них назавжди лишається частка чиєїсь душі.
І от саме в ту мить, коли спогади ляжуть на плечі,
Люди часто жалкують про те, що ці речі чужі.

І я, раптом, подумав: а що ж нам робити з серцями?
Бо серця пам‘ятають усіх, хто заходив до них.
Хтось грязюки наніс, мов на килим брудними ногами.
Ну а хтось з теплотою в тім серці навічно застиг.

Ми пускаємо в серце людей, почуття і тривоги.
Відчиняємо двері усім, хто постукав хоч раз.
Вперто ”юзаєм” наші серця, як комп‘ютерні ”проги”,
Сподіваючись кожного разу на ще один шанс.

Так влаштований світ, що ”новеньких” сердець не буває,
І гарантій на серце ніколи ніхто не дає.
Бо серця - то не речі, вони без любові вмирають.
Ми так прагнемо серед всіх інших впізнати своє.

                       

                       

Любов  розум мій п’янить
у забуття його кидає
і день,і ніч,як мить летить,
оце так почуття буває.

               

Я до любові йду,
як йоги до нірвани.
Втрачаю спокій і нудьгу,
я від такої дами.

              

Наповнююсь любов’ю вщерть,
як лавина, що з гори злітає,
переді мною відступає смерть,
бо тільки розум вона лякає.

                

Любов же розум підміняє,
мудрістю свідомість наповняє,
душа в той час весело співає
і настрій неймовірно піднімає.

                  

Спиртне,тютюн і наркота,
це все собача блювота.
Любові палкої,спробувавши раз,
ти скажеш:“Оце-то клас!” 

                             АНГЕЛ   ЛЮБОВІ

                      кого минає,кого обпікає,
                         а кого ніжно зігріває.

Забарився Амур…

Жартівливий вірш  :)

Чи заблукав десь наш Амур?

Чи в піднебессі теренкур,

Малий, долає досі?

       Згубив, можливо, стріли й лук

Та не знайшов?.. З дрижанням рук

Втирає піт на носі…

Забув адреси, імена?

Чи спить, у Бога, в  полинах      -     

Вина й медів напився?

       Поцілив, певно, і не ТИХ?!

В кущі сховався та й затих…     

Амур наш забарився… 

26.11.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

1

Плач, без схлипувань і сліз, душив мене. Він, здавалось, підіймався з самісінького серця, а воно розривалося від нестерпного болю. Здавалось, ще трохи, і я вмру від цього. «Немає!... Тебе немає!... І ніколи не буде!... Господи, допоможи мені це пережити! Як мені бути???!!!!.....»

2

Я прокинулася від невимовного, щемного почуття втрати. Сльози були на моїх щоках, а на серці туга…..туга….

Ти солодко спав поруч, і тепло твого тіла та подих привели мене до тями.

«Це лише сон! Яке щастя, що ти поруч мене, коханий!»

Нахилившись, і легко торкнувшись своїми вустами твоїх, я прошепотіла:

-Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ! ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!

3

Я спав без сновидінь. Які можуть бути сновидіння після цілоденної біганини та виснажливої роботи напередодні? Я просто впав у ліжко, витративши залишки сил на миття рук та вмивання, навіть не повечерявши.

Пробудило мене відчуття чиєїсь присутності в кімнаті. Ніби хтось доторкнувся до моїх вуст і я почув ніжний голос:

-Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ! ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!

Розплющив очі. Порожньо.

«Дивно…», - зринула спантеличено думка. Наступна думка, в’їдлива та сердита, не забарилась: «Нічого дивного! Кого ти сподівався побачити в своїй парубоцькій кімнаті?!»

26.10.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Що я лечу й не повертаюсь,

Це знає всяк - не новина.

В дорогу довгу я збираюсь -

Мене заждалася вона...

І я у себе все питаю,

Чому буває даль сумна?

Лише з тобою розквітаю,

Адже у мене ти одна.

Я так журився день при дні,

Чекав на тебе, ждав без міри...

І на життєвій бистрині

Не поспішав на поклик ліри.

Тепер же я в любов повірив -

Ув очі я дивлюсь ясні.

В. Кулик, 2001