В небі хмара хизувалась силою,

В небі хмарі радісно було,

Над сивоголовою могилою

Блискавки ставали на крило.

Не було ні спокою, ні продиху,

Фарбувало безміри свинцем,

І тремтіли з переляку соняхи,

І молились Богові тихцем.

Перебуло, відсюркотіло,
Відворожило, відцвіло,
У виднокраї тонуть крила,
В барліг ховається тепло.
Блукають ранішні тумани,
Печаль влаштовує плачі,
І тільки небо й досі п'яне
Та сіє зорями вночі.

Тут стежки немає, і став обмілів,

І саду майбутнє не сниться,

Загублено тисячі сказаних слів

Над поглядом синім криниці.

Сюди забігають дощі мимохідь,

І йдуть, на жалі неспроможні,

І тихо минуле на призьбі сидить,

Та думає думи порожні.

Смаглява нічко, чуєш, де ти?

Прийди, вродливице, прийди!

Я там, де тіні-мінарети

У тишу дивляться води.

Моя спокуснице остання

Мій розділи зі мною сум,

Скуштуй шербет мого мовчання

І почуттів моїх лукум.

За вечором пряним, де сонце і мед,

Де птаха щебече про щось щебетлива,

Де небо ховає в кишеню секрет

Про зорі прозорі, про хмари і зливи,

Де спомином дивним мене обпекло,

Де думать про смертне відверто зарано,

Я думав про Вас, і прозоро було,

І сонячно так, і медово, і пряно.

Тихий диптих

Блакитний день, свобода і земля,

За виднокругом ходить незбагненне,

Як мати ніжно пестить немовля,

Так сонце ніжно дивиться на мене.

Печале – згинь, мої тривоги – цур!

Я вирушаю в зовсім інший вимір,

Де в тишині пасеться чорний тур,

Він точно є, я знаю, він не вимер.

                     ***

 Чогось собі задумався і жду,

Чого – не знаю, може, просто ночі,

Де вітер любить тишу молоду,

Яка лежати каменем не хоче.

А там і я за тишею услід,

До спокою, до простоти, до Бога,

І зоряний у небі стане рід

Показувати вірную дорогу.

Холодні сни, і літо не літує,
В календарі заклякли місяці,
Упала тінь на землю пресвятую,
І біль стікає сіллю по щоці.
Дими до неба тягнуть чорні шиї,
Кривавим криком труситься ефір,
Ідеш у ніч - а там сирена виє
І ненаситний пролітає звір.

І степ, і ніч, і ночі хміль,

Непосидючий мліє розум,

Чумацький Віз розсипав сіль -

Зламалось колесо у воза.

Куди не глянь - все дивина,

І в дивині усе поснуло,

Де вічна баба кам'яна

Безсмертним тішиться минулим.

Червоний вечір пилом пах,

Дива ходили світом,

У жовтооких гарбузах

Лягло спочити літо.

Стояли тіні край ріки,

Тремкі і нетутешні,

І спали втомлені думки

Та бачили прийдешнє.