Заосенилося...
- 08.10.23, 20:00
Заосенилося, неначе
Нічого більше й не було,
У вікнах ніч про літо плаче
І вогко дихає на скло.
Годинник крутить гострі вуса,
З’їдає полум’я свічу.
Пірнаю в роздуми. Журюся.
І осенію. І мовчу.
9
Останні статті
- Дві торби слів...
27.04.2024, 20:00 - Перечепитися і впасти...
16.04.2024, 20:00 - хіба забудеш Вас...
15.04.2024, 20:00 - Вечірнє
07.04.2024, 20:00
Коментарі
Гість: Inna_19
18.10.23, 20:02
rutzit
28.10.23, 20:28Відповідь на 1 від Гість: Inna_19
На_рече_На
38.10.23, 20:45
Чарівний вірш, сподобався,
дякую
rutzit
48.10.23, 21:44Відповідь на 3 від На_рече_На
Vivyenn
58.10.23, 23:53
Ще прийде у листах кленових
Те літо бабине яскраве
Свічу у пляс вологий подих
Запрошує. Ніч гасить барви.
Годинник, не дзвони уранці,
Зозуля, геть у теплий край !
Ще э ковток глінтвейну в склянці,
Ще шепотить "Добраніч" гай.
nebosklon
69.10.23, 06:46