хочу сюди!
 

Альона

36 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «життя»

Мій годинник

Це жорстоко і незбагненно.
Може в цьому й моя провина.
Дві години назад за мене
невідомий солдат загинув.

В нього - холод, а в мене - протяг.
В нього - "нуль", а у мене - справи.
Пролилися на теплий одяг:
в нього кров, а у мене - кава.

Вітер бавиться; дощ скажений
не вгамується у долині.
Дві хвилини назад за мене
невідомий солдат загинув.

В мене - ліжко, а в нього - вирва;
й переляканий крик зозулі.
В мене раптом в висках зболіло,
а у ньому - чотири кулі.

Так жорстоко і так буденно,
мов життя й потойбіччя змова:
Дві секунди назад за мене
невідомий загинув знову.

Вітер бавиться, свище хижо.
Мій годинник рахує всюди:
Рік. Хвилина. Година. Тиждень.
Дві секунди. Одна секунда.

Альона Васильченко

Бути потрібним

Комусь війна триває тільки рік
Для когось рік цей виявився вдалим
А я - немолодий вже чоловік -
Терплю удари

Там не потрібен, тут уже не той
У чомусь там некомпетентний, чи невмілий
Не молодець, не майстер, не герой
Напів зотлілий

Колись горів, ще зовсім не загас
Запал, можливо, ще не весь розтратив
І пережив, мабуть, уже не раз
Публічні страти

Хотів чогось - давно перехотів
Лишились мрії - в кого ж їх немає?
Люблю собак і не люблю котів -
Таке буває

Не тішать і не пишуться пісні
Нема на них натхнення і наснаги
І не самотньо, і не холодно мені
Й не без уваги

Я мав багато друзів - зараз менше -
Війна забрала багатьох із них
Я пам‘ятаю їх - останніх, перших
Люблю живих

Мене не вабить компліментів злива
Не марю я ні золотом, ні сріблом
Та є одне - чи не найбільш важливим -
Бути потрібним.

Олександр Положинський

Біль

Ці, подібні на ангельські крила,
Чорні протяги зайшлих століть...
Те, що вчора терпенно боліло,
Нині просто нестерпно болить.
Пам'ять, ніби ікона у храмі,
Поміж геть обгорілих ікон
І поцілений хрестик на брамі,
І абетка, мов зграя ворон,
І душа сповідалась у вірші,
І за віршем виднілась орда,
Випливала із лютої тиші
Та, що мертвою стала, вода...
Озивалась опівніч совою,
Місяць був, як сльоза скрипаля,
Тихо вчилася бути вдовою
Після шлюбної ночі земля...
В ніби кимось придуманій драмі
Прилітала звізда, як снаряд,
Де хрестили на згарищах храмів
Незачатих іще немовлят...

Богдан Томенчук.

Таке життя

... Пів світу плаче, пів світу скаче...
Таке життя...
Хтось в камуфляжі, а хтось в ВЕРСАЧЕ...
Не відкриття...
Хтось помирає, хтось заробляє...
На цій війні...
Отут вже кожен сам обирає...
Що у ціні.
Для когось воля щаслива доля...
Для когось страх...
Хтось в повен зріст посеред поля...
Хтось по ярах...
Хтось мовчки робить не горлопанить...
Хтось лиш кричить...
Один лікує, а інший ранить...
Коли мовчить.
Хтось розуміє, хтось не уміє...
Пізнати суть...
Хтось геть заслабне, а хтось зміцніє...
Пройшовши путь...
Комусь для щастя достатньо промінь...
Комусь ввесь світ...
Когось потопить весняна повінь...
Хтось зробить пліт.
Для когось в радість зустріти старість...
Дожити день...
Хтось вірить в долю, а хтось в реальність...
Одну лишень...
І всі звемося людьми неначе...
Не відкриття...
Пів світу плаче, пів світу скаче...
Таке життя.
25.04.2023
Галина Момот

12 заповідей оптиміста

1. Не забувайте викидати сміття: з відра, з голови, з життя!
2. Коли ваші справи йдуть погано – просто не ходіть з ними.
3. Якщо помилку можна виправити – значить, ти ще не помилився.
4. Найкращий учитель у житті – досвід. Бере, правда, дорого, але пояснює дохідливо.
5. Дякую тим людям, які увійшли в моє життя і зробили його красивим. І спасибі тим людям, які вийшли з нього і зробили його ще кращим.
6. Завжди знайдеться хтось, кому не подобається те, що ти робиш. Це нормально. Всім підряд подобаються тільки кошенята...
7. Якщо хтось вас лає, злиться або ображається: «задави» його своїм позитивом.
8. Своє життя треба влаштовувати до тих пір, поки життя не почне влаштовувати тебе.
9. Не хочу вас засмучувати, але в мене все добре.
10. На граблі не наступаю. Я вже по ним танцюю. І з кожним разом все віртуозніше.
11. Рецепт молодості: радійте кожній дрібниці і не нервуйтесь через кожну підлу людину.
12. Найкращий день – це Сьогодні!

"Акцент"

Не кожен, хто вміє писати - поет!
Не кожен, хто думає гарно - філософ!
Не кожен, хто любить мистецтво - естет!
Не кожен жебрак, хто на паперті просить...
Не кожен співак, в кого є мікрофон,
Хто в білім халаті - не кожен той - лікар!
Не завжди у трИбуна виступ - резон...
Не завжди те гріє, що гарно нам світить!
У кого є зброя - не кожен стрілець...
Хто смітить грошима - не кожен у "Форбсі"!
Хтось бідним не є, хоч пустий гаманець...
Хтось бачить під лісом, а мав би під носом!
Хтось - відає й має, хтось - мріє й живе...
Та мрія про спокій і мир - в всіх єдина!
І я не відкрию вам щось там нове...
Лиш роблю акцент - ПАМ'ЯТАЙ! Ти -- ЛЮДИНА!

"АКЦЕНТ"
12.04.2024. М.Г. ( ГАЛИЧАНКА)

звіт-ревізія 05.08.24 (переважно про рослини)


вісімсот дев'яносто четвертий день в депресії періодично занурюючись на саме дно, періодично спливаючи ближче до поверхні...
нікуди не виїжджала... з різних причин, хоча якби мене вивезли - не заперечувала б...
практично ніде не буваю (страшно), майже нічого не фотографую (а раптом в кадр потрапить щось зайве), й практично нічого не пишу у блозі - ну хіба що щось типу такого




але вже кілька місяців збираюся хоча б зробити огляд того, що залишилося з мого домашнього рослинного світу...
залишилося, бо спочатку взагалі якось було не до рослин й щось само пропало, щось перестало цікавити й пізніше віддала...
смаки змінилися, якісь рослини стали байдужі й якось раптово захотілося завести фікус й молодило... фікус завела, аж два, з молодилом складніше - колись дуже давно, мабуть з півстоліття тому, їздили з батьками до лісу й там мама знаходила зарості молодила (заяча капуста, наукова назва семпервівум)... але я вже років з тридцять не бувала у справжньому лісі... зараз ця рослина стала дуже популярна, усі влаштовують альпійські горки, виведено дуже багато різноманітних сортів, в принципі можна замовити через інтернет, але усюди "мінімальне замовлення від 400 грн", а мені нема де влаштовувати, мені б пару-трійку паростків й не найдорожчих... ну може пізніше в магазинах оффлайн з'явиться...
ну от... мій сад-город:
почесний мешканець мого житла - алое, цим екземплярам більше 5 років (щось воно зараз надто повільно росте), але вони вирощені з пагонів тих екземплярів, які вже більше ніж півстоліття мешкали в нашій родині





циперус, теж дуже давній, час від часу оновлюю його





цієї весни він навіть порадував цвітінням



хлорофітум, щось чахне не росте
мій й дочка свій принесла





аспарагус


нарешті розцвів, я вже подумувала позбутися його, але хотіла про всяк випадок залишити насіння... але насіння так й не зав'язалося(((



улюбленці: красула овата - 5 років, три роки майже не росла (тут є фото, якою вона була https://blog.i.ua/user/886749/2340380/ ... https://blog.i.ua/user/886749/2372676/)



її нащадок



в компанії з сансев'єрою



ще одна сенсев'єра (сансев'єрія) - найневибагливіша рослина, за що дуже вона мені подобається
а ще в неї дуже ароматні квіти, ось тут є фото https://blog.i.ua/user/886749/2303527/   https://blog.i.ua/user/886749/2294181/



красула голем



й ще один маленький големчик



з нових уподобань - кілька ехеверій й можливо якихось інших сукулентів



вони ж іншого ракурсу



на укоріненні, бо щось занадто витягнулося



впала, поламалася(((



дитячий садочок - з уламків



трохи занедбаний інжир... минулого року, коли захотілося завести фікус, з'ясувала, що інжир є родичем фікуса - з'їла інжир, насіння посіяла... він вже був таким красивим, аж настала та шалена спека, й я якось забула його вчасно полити... 



а був він таким




а от і фікус, бенджаміна
восени вкоренила гілочку, майже не виріс - старі листочки втратив, нові наростив



а цього придбала з тиждень тому



й ще улюблені рослинки - герань пахуча, 2 штуки, росте шалено, час від часу оновлюю - легко вкорінюється, але за багато років жодного разу не цвіла





аіхрізон... дерево кохання... все думаю, чи не позбутися його, але якось... 
навіть цвіло колись, може в попередніх звітах є фото квітів



хавортія... теж давно думала позбутися, але теж, якось вона не хоче... це вже якийсь її нащадок в третьому покоління мабуть



те, що залишилося від жасміна... щось теж набрид він мені...



цвів напочатку літа



залишки кактусів





цьому вже більше 20 років



рипсаліс, більше 15 років йому, щорічно цвіте, в попередніх звітах є фото квітів (ось тут він цвіте https://blog.i.ua/user/886749/2382536/ тут фото його квітів та інших моїх кактусів https://blog.i.ua/user/886749/2292407/)
хотіла віддати його, але щось бажаючих немає



ще один рипсаліс у двох екземплярах, йому більше 5 років, але не цвів, теж віддала б
цього року якось залила його й коріння пропало, то переукорінювала - вийшло 2 вазони





залишки каланхое, два сорти (на випадок, якщо знову захочеться його вирощувати)



залишки лимона - йому вже хрінзнаєскільки років, листя пішли на заварку чаю, щось пропало, щось вкорінене з гілки, але щось ще є...



учора придбала, як альтернатива молодилу, пошук у інтернеті ідентифікував цю рослину як анакампсерос







ще одна спроба завести троянду... колись дуже давно була у мене троянда, яка жила багато років, цвіла, добре росла, легко укорінювалася, але якось вона пропала... після того усі інші троянди гинули протягом року, більше того - щойно з'являлася в квартирі троянда, як на ній з'являвся павутинний кліщ... на цій теж вже з'явився, обприскала, наче вилікувала, але стоїть зараз на балконі й щось мабуть не буду я її заносити у кімнату...



це портулак... той що усюди на вулиці росте... от чомусь захотілося його додому принести...


ну й звичайна петунія на балконі... 



подивилася свої попередні звіти... о... я вже й забула про деякі рослинки, що у мене були... здається зараз ще багато лишилося, а раніше - невже на все у мене вистачало місця й часу??? а ще в доінтернетні часи було дуже багато усього...
звіт 2019 року https://blog.i.ua/user/886749/2322602/ - там вперше з'явилася красула овата