Избиратели Петра Порошенко не в таком виде мир на Донбассе представляли себе изначально.  Им обьяснили, что мир будет в результате очень быстрой антитеррористической операции.  Избиратель президента на это согласился. Потом, после неудачной АТО выяснилось, что это не тот мир, а мир через сдачу территории в аренду террористам на неопределенный (фактически) срок.  А жители будут заложниками резервации.  Люди не понимают, что это за мирный договор, каковы его последствия, как долго он будет продолжаться.

 Тем более, избиратели видят, что после первого раунда перемирия, Мир то не наступил. Может, интенсивность боев уменшилась, но война - продолжается. Конечно же, нет разъяснений закона, как про особый статус, так и про амнистию, он вызывает большие сомнения. Тот ли это мир, который был обещан во время предвыборной кампании?

Если действительно будет подтверждение, что есть тайная договоренность, что украинские войска должны выйти из Счастья и Дебальцево, отдавая ТЕЦ самопровозглашенным республикам, то это может стать серьезной политической катастрофой для Петра Порошенко. Это выяснится, буквально в течении ближайших семи -десяти дней.

 

Сергій Власенко 

К сожалению, полностью подтвердилось то, о чем я говорил в эту пятницу у Шустера: нет никакого договора о перемирии и прекращении огня с Путиным. 

В этом документе нет НИКАКИХ обязательств России.  Например в п. 1 речь идет о ДВУХСТОРОННЕМ (Украина с одной стороны и ДНР+ЛНР с другой) прекращении огня.

Так что регулярные войска Путина, которые вторглись на нашу территорию "никому ничего не обязаны". Весь протокол еще раз подтверждает, что Путин не агрессор, а посредник и член контактной группы. По-этому они и стреляют под Мариуполем.

Это полный бред и абсурд: вести войну с одной стороной (с Путиным), а переговоры вести и заключать договора и протоколы с другой стороной ( с ДНР и ЛНР).

Президент Украины Петр Порошенко отдал приказ начальнику Генштаба Вооруженных сил приостановить огонь в зоне антитеррористической операции в Донецкой и Луганской областях сегодня, 5 сентября, с 18:00. Таков итог переговоров в Минске между Украиной, Россией, ОБСЕ и представителями террористических "республик" ДНР и ЛНР, сообщает информагентство УНИАН.

Кроме того, Петр Порошенко поручил министру иностранных дел Украины Павлу Климкину обеспечить максимальный международный контроль за соблюдением договоренностей о прекращении огня, которое должно нести строго двусторонний характер. Для этого необходимо привлечь представителей ОБСЕ, которые должны внимательно наблюдать за происходящим в зоне АТО.
     Детали договоренности не сообщаются.

Киеву придется смириться с тем, что зачистить Донбасс полностью не получится. Потому что фактически Украина воюет не с группой террористов, а с богатым сбежавшим ворюгой, за спиной которого стоит недружелюбная соседняя страна. Компромисс по Донецкой и Луганской области вообще мало кому понравится. Но это для компромисса в такой ситуации скорее норма, чем исключение.
    
Перемирие заканчивается, возобновлять вялотекущее АТО у власти нет никакого желания. Хотя бы потому, что расплачиваться жизнями патриотов за сомнительные выгоды, как минимум расточительство. А как максимум – преступление. Так что Порошенко придется идти на уступки. С другой стороны – тяжелая экономическая ситуация в России и перспектива получения уже реальных санкций заставляет Путина умерить аппетиты и как минимум отложить расширение подконтрольных земель. Верхи не могут победить, низы не хотят войны – эти два фактора и определяют компромисс в Донбассе. Не выгодный, но позволяющий всем крупным игрокам сохранить лицо.
    
В результате соглашения, которое уже по факту достигнуто, но еще не обнародовано, Донецкая и Луганская область останутся в составе Украины. С очень широкими правами автономии, русским языком и прочими атрибутами, которые должны стать ответом на вопрос «За что боролись?!» Бюджетная федерализация, своя милиция, которую наверняка сформируют на основе нынешнего ополчения, практически всевластие местных вождей. Политическую систему вожди автономии скопируют с российской – не демократические же ценности им устанавливать. То есть часть Украины вернется к феодальному строю. Справедливости ради отметим, что не просто вернется к феодализму, а к привычному феодализму. Правда, с кадровым составом феодалов все будет не так просто.
    
Поскольку именно Кремль приложил массу усилий к установлению нового порядка вещей, он претендует на свой кусок властного пирога. Фактическим хозяином региона станет Виктор Медведчук, а вот статус местных феодалов будет пересмотрен на основе проявленной лояльности. По Донецку и области уже можно говорить о фамилиях, но я специально не буду их здесь приводить, потому что дело не в личностях. Дело в новом принципе построения власти в Донецком и Луганском регионах. За сценой главный Медведчук, а на сцене – удобные ему фигуры. Формально это Украина, фактически – независимая территория.
    
Дискуссионным остается вопрос избирательного права и государственного бюджета. То, что новая автономия не будет особо перечислять средства в Киев понятно. Другое дело – будет ли Киев субсидировать эти регионы? Ну а представительство в Верховной Раде – самый сложный момент. Подконтрольные феодалам привычные «выборы по-донецки» дадут нам людей, которые в высшем законодательном органе будут представлять совсем не украинские интересы. В общем, есть в этом донецком уравнении два неизвестных, но это уже будет решаться в процессе.
    
Несмотря на все эти вопросы, такое решение устроит всех участников. Президенты Украины и России смогут заявить о достижении цели (заявить обоснованно). Местные князьки сохранят «власть и крепостных», а крупный бизнес сможет работать в качестве украинского – не страдая от статуса непризнанной республики. Консервация ситуации без продолжения боевых действий – главный результат переговоров. Пентагон добьется увеличения военного бюджета, а НАТО повысит суммы взносов – все убедились, что враг существует и от него необходимо защищаться. В процессе примирения Украина слегка урежет территорию «Луганды» северные районы Донецкой области отойдут к Харьковской, западные к Днепропетровской, а на Юге будет создана Приазовская область со столицей в Мариуполе.
    
Впрочем, новая автономия не будет особо страдать над утраченной территорией. Во-первых, потому что лучше так, чем полноценное АТО, а во-вторых… это ведь не окончательные границы. Кремль и лидеры сепаратистов претендуют на куда более серьезные территории, освоением которых займутся в ближайшее время. И тут перед украинской властью встает достаточно серьезный вопрос – как обозначить границу автономии? То есть – где строить эту великую стену имени Игоря Коломойского.
   
Донецкие вести.    Кирилл Сазонов

Европейский Совет завершил техническую подготовку к подписанию Соглашения об ассоциации между Украиной и Евросоюзом.
    Об этом говорится в заявлении Совета ЕС.
Соглашение направлено на углубление политической ассоциации и евроинтеграции Украины с ЕС и введения зоны свободной торговли. Политическую часть Соглашения стороны подписали 21 марта".
     "Текст соглашения стороны подпишут во время саммита Совета ЕС 27 июня. Президент Европейского Совета Хегрман Ван Ромпей, президент Еврокомиссии Жозе Мануэль Барррозу и главы стран и правительств ЕС подпишут документ Соглашения от имени ЕС и государств-членов", - говорится в заявлении.

Радянські джерела переконують, що УПА таки воювала проти гітлерівців

У результаті боротьби УПА з німцями в Західній Україні виникали цілі повстанські партизанські краї, де гітлерівці боялися навіть з’являтися. Один із таких було створено в травні 1943 року, де повстанці проголосили Колківську республіку. Я свідомо не використовую націоналістичні джерела, а тільки звіти німецького СД і партизанських з’єд­нань. Думаю в неправдивості цих документів годі сумніватися. Ці дані можна отримати в Центральному архіві вищих органів влади та управління України, що на Солом’янській площі в Києві, та в Центральному державному архіві громадських об’єднань України (вул. Кутузова, 8). У першому, у фонді 4628, містяться німецькі документи, котрі проливають світло на цю проблему. У другому — потрібні дані знайдете у фонді 1, опис 22, де зберігаються звіти радянських партизанів перед Українським штабом партизанського руху (далі — УШПР). Невже радянські партизани “брешуть”? Отже, розпочнемо з партизанських звітів, адже партизанів як представників радянської влади лідерові КПУ Петру Симоненку, представникам Партії регіонів та їхнім прихильникам важче буде звинувачувати в брехні. Про бойові дії українських повстанців проти Вермахту в УШПР повідомляв 1 червня 1943 року штаб партизанських загонів Житомирської області: «20.5.43 року націоналісти напали на німецький гарнізон с. Чудель, що в 20 км на Південний Схід від Сарн, у результаті було вбито 30 німців». Командир Рівненського партизанського з’єднання №1 Василь Бегма у своєму черговому звіті писав: «26.6.43р. в с. Хараїмівка Деражнянського району німці вели бій з націоналістами. Убито 4 німці й 19 націоналістів. При виїзді з Хараїмівки націоналісти влаштували засідку та вбили 7 німців». Українсько-німецьке протистояння підтверджує у власному щоденнику відомий комісар Сумського партизанського з’єднання Семен Руднєв: «Наконец мы попали в район действия так называемых «бульбовцев», это одна разновидность украинских националистов, которые дерутся против немцев и партизан. Здесь же в этих районах находятся «бандеровцы», тоже националисты, которые дерутся против немцев, «бульбовцев» и партизан». У наступному записі від 24 червня 1943 року він ще раз наголошує на збройній боротьбі УПА з німцями: «За эти дни… нервы настолько напряжены, что я вторые сутки почти ничего не кушаю. Так как здесь такое политическое переплетение, что надо крепко думать, убить — это очень простая вещь… Националисты — наши враги, но они бьют немцев. Вот здесь и лавируй, и думай». Свідчення німецьких документів А ось що з цього приводу пишеться в німецьких документах. У звіті СД за 19 березня 1943 року йдеться: «У генеральному окрузі Волинь-Поділля націоналістично-українська… банда розвиває власну активність. Численні напади на територію східніше від шосе Рівне — Луцьк проводять переважно члени цієї банди». В липні 1943 року занепокоєність ситуацією з УПА висловив керівник генерального округу Волинь — Поділля Шене в записці на ім’я А.Розенберга: «На Волині немає жодної області не зараженої націоналістичними бандами. Особливо в західних областях — Любомль, Володимир-Волинський, Горохів, Дубно, Крем’янець — діяльність банд прийняла такі форми, що вже декілька тижнів можна говорити про збройне повстання». Шеф СД в Галичині телеграфував 22 квітня 1944 року керівникові СС Г.Мюллеру: «УПА виступає в регіоні як переконлива дестабілізуюча сила, вона має намір посилити цю діяльність надалі й намагається захопити всю українську молодь так званою «лісовою ідеєю»… Окремі групи, особливо в південній частині регіону, не бояться навіть нападати на підрозділи німецького». У свою чергу, керівник охоронної поліції і СД в Тернополі у звіті за 22 травня 1944 року писав: «10 травня 1944 р. УПА знищила обоз жандармського пост Бучача, коли він перебував у Річиці, округ Дрогобуж». Колківська республіка У результаті боротьби УПА з німцями в Західній Україні виникали цілі повстанські партизанські краї, де гітлерівці боялися навіть з’являтися. Один із таких було створено в травні 1943 року на територіях Колківського, Маневицького, Рожищенського, Ківерцівського районів, у його межах проголосили так звану Колківську республіку. Як відомо, вона проіснувала до жовтня 1943 року й була знищена саме німецькими військами. До речі, аналогічні утворення виникали на звільнених від окупантів землях радянськими партизанами. Командир 1-ї Української партизанської дивізії ім. Ковпака П.Вершигора, описуючи це явище, зазначав: «Усе Полісся, за винятком великих комунікацій Сарни — Ковель, Ковель — Брест і Сарни — Лунинець, було повністю вільне від німців, величезна територія від Сарн до Буга було поділена між УПА і з’єднаннями радянських партизанів, виштовхнутих з-за Горині… Західний берег р. Горинь, райони Стиндень, Степань, Домбровиця, район Колки — Рафалівка були в руках УПА, за ними до Стохода — радянські партизани, і від річки Стоход на Захід — повністю націоналістичні райони УПА, партизанами навіть не розвідані, — якась біла пляма на карті Полісся». «Суперсекретний» документ російських спецслужб Зовсім інша ситуація щодо співпраці УПА з Вермахтом. Справа в тому, що в архівах є безліч документів, котрі підтверджують наявність відповідних договорів, на них і спираються відповідні політичні сили. Однак вони свідчать про підписання з кінця 1943 року лише локальних домовленостей, на окремо взятих територіях, але не було загальної угоди між вищим керівництвом Рейху та ОУН (б), про що говорять комуністи й окремі представники партії регіонів, явно маніпулюючи даними.  До цього питання варто підходи не з позицій сьогодення, а тогочасної ситуації, яка склалася в західноукраїнських землях. Наступ Червоної Армії поставив українських повстанців перед необхідністю вести боротьбу на два фронти. Розуміючи її безперспективність, націоналісти шукають контактів із Вермахтом. І справа не в прихильності до нацистського режиму — командири окремих загонів УПА намагалися в такий спосіб убезпечити себе від повного розгрому радянськими військами, адже розуміли, що в недалекому майбутньому саме з цією силою доведеться вести боротьбу за незалежність, тому й прагли отримати від німців зброю, звільнити своїх бійців із в'язниць та захистити місцеве населення від свавілля німецьких солдатів. Відповідні угоди підписувалися на тих територіях, де повстанці не мали змоги вести боротьбу з переважаючими силами противника. У свою чергу, радянські партизани, що перебували в таких районах, робили суперечливі звіти щодо діяльності УПА.  Наприклад, у змісті одного з договорів, укладеного з німецьким керівництвом Володимирського округу 5 грудня 1943 року, ішлося про те, що нацисти зобов'язуються не нападати на українські села з боку залізничних доріг (окупанти проводили каральні акції як відплату за диверсії червоних партизан на залізниці. — Авт.), відпускати полонених, відмовитися від практики переслідування сімей повстанців, вести спільні військові дії проти радянських партизан. У свою чергу, українці, мали проводити диверсійну та розвідувальну роботу в тилу радянських військ. З такою ж метою використовував УПА в районах Постойно, Кременець, Верба, Кохін, Бережанце, Подкамень, Деражне керівник відділу розвідки бойової групи «Прюцман» штурбанфюрер СС Шмітц. Варто визнати, що була спроба підписати загальну угоду щодо спільних дій. Такі переговори велися з січня 1944 року, проте безрезультатно. Обидві сторони зрозуміли, що не в змозі виконати вимог один одного. Упівці — не нападати на німецькі частини, не вести пропагандистську роботу серед поліції та солдат дивізії СС «Галичина», припинити терор проти польського населення. Німці — не проводити продуктові та каральні операції, не відправляти українців на роботи до Німеччини. Уже в ході цих перемовин нацисти дійшли висновку, що українські повстанці їх використовують. «Незважаючи на те, що контакти з Герасимівським (уповноважений для проведення переговорів зі сторони ОУН(б). — Авт.) і командирами УПА більш низького рангу підтримуються доволі довго, видається, що всі ці старання охоронної поліції залишаються безрезультатними, — писалося в одному зі звітів СД. — Хоча Герасимівський запевняє, що будуть негайно віддані накази про заборону завдання збитків німецьким інтересам… За діями загонів УПА в регіоні Галичина не помітно, що вони отримали від свого керівництва накази, що виходять із домовленостей… І надалі… українська сторона знищує німецьких поліційних чинів… Дезертири й перебіжчики з дивізії СС «Галичина» приймаються в загони, посилюється терор української сторони проти польських населених пунктів. Ці факти підтверджують припущення, що для бандерівської групи неважливо дотримуватися вимог німецької сторони та зміцнення співпраці. Поставши перед необхідністю боротьби на два фронти, вона, використовуючи тактику затримок та обіцянок, намагається опертися на німецьку сторону й дочекатися, доки остаточно проясниться військова ситуація». До речі, саме цей документ наводять противники УПА, говорячи про підписання договору як про доконаний факт. А російські спецслужби, після того як у СБУ почали розсекречувати документи тих часів, навіть вивісили його на своєму сайті, «відкопавши» його у своїх фондах, і піднесли як суперсекретний. Звідки ж їм знати, що в Україні кожен дослідник може безперешкодно ознайомитися з його змістом у Центральному архіві вищих органів влади. Німецькі документи доводять, що для окупантів ці переговори були вигідні з декількох причин: по-перше, зменшувалися напади українців на тилові продуктові склади; по-друге, з’являлася можливість у ймовірному збройному конфлікті з поляками отримати в особі повстанців якщо не союзників, то принаймні помічників для забезпечення порядку в тилу; по-третє, давали можливість отримати розвіддані про ворогів Вермахту від УПА, що полегшувало роботу німецьких спецслужб; по-четверте, зустрічі з представниками різних течій українського націоналістичного руху сприяли поглибленню розколу в ОУН; по-п’яте, знайомство з ватажками повстанської армії давало змогу її контролювати, а в майбутньому, за необхідності, ліквідувати. Співпраця УПА і партизанів Варто зазначити, що аналогічні угоди в 1943 році підрозділи УПА укладали з радянськими партизанськими з’єднаннями. Щоправда, умови в них відрізнялися: як правило, партизани прохали повстанців пропустити їх через свою територію, націоналісти — не розповсюджувати більшовицьку пропаганду. Нерідко і ті, й інші відзначали, що роблять спільну справу — б’ють гітлерівців. Коли партизани тільки з’явилися в західноукраїнських землях, то воліли не конфліктувати з націоналістами через слабкість своїх позицій у регіоні, відсутність підтримки населення та утримування повстанцями кращих вогневих рубежів, що могло призвести до непотрібних втрат серед особового складу. Причому підписання угоди про ненапад у одній області не убезпечувало від бойових дій в іншій. Деталі одного з таких договорів описав у своєму щоденнику вже згадуваний Руднєв: «Нам сегодня предстоит задача форсировать Горынь, переправ нет, за исключением Яновой Долины, но там немецкий гарнизон… Решили делать наплавной мост через Горынь между селами Крчин — Здвиждже, но националисты, человек 500, заняли Здвиждже и заявили, что переправу строить не дадут. Ковпак решил раз так, то дать бой и смести это село, чему я решительно воспротивился; это просто не требуется большого ума, но жертвы с одной и другой стороны, жертвы мирного населения, детей и женщин. Я решил пойти на дипломатические переговоры… Договорились не трогать друг друга. Наша бескровная дипломатическая победа является блестящим маневром… Оказывается, здесь надо быть не только хорошо грамотным в военном и политическом отношении, но и применять «дипломатию». Бойцы смеются, что придется писать 3-й том дипломатии» (напередодні війни було написано тільки два томи. — Авт.). Аналогічний договір уклали «народні месники» Григорія Балицького. Під час переговорів з повстанцями під командуванням Карпенка в листі до нього вони писали: «Шановний Карпенку! Одержавши Вашого листа, повідомляємо Вас і Ваших друзів у тім, що ми загін Червоних Українських партизан: наше головне завдання, як нам відомо, і Ваше, вести боротьбу з німецькими загарбниками. А тому зрозумійте Ви, що ми не ведемо боротьби проти Вас і мирного населення, а навпаки разом з Вами воліємо знищувати спільного ворога — німця». Після підписання договору партизани Балицького безперешкодно пройшли необхідною їм територією. Утім, партизанські ватажки не завжди притримувалися визначеної тактики. Невдоволення з цього приводу висловлював в своєму звіті секретар Рівненського підпільного обкому Василь Бегма: «Отдельные командиры партизанских отрядов стали на путь переговоров с полевыми командирами УПА и даже заключали с ними договоры о нейтралитете». Балицький у своєму щоденнику за 1 серпня 1943 року з цього приводу зробив ще більш гнівний запис: «Вечером приехал полковник Медведев со своей свитой. Поставил мне несколько вопросов, обвиняя меня в том, что я беспощадно бью националистическую сволочь. Я ему ответил, дипломатически: «Пошел ты к х-м, ты можешь вести дипломатические переговоры с этой сволочью, но я буду вести разъяснительную работу из автоматов и пулеметов». І це незважаючи на те, що його з’єднання також підписувало мирні домовленості. З наближенням до регіону Радянської армії дипломатія партизан змінилася, вони відмовилися від підписання будь-яких домовленостей і розпочали активні воєнні дії проти УПА, чим, власне, і підштовхнули упівців до пошуку союзника в особі німецького Вермахту. Неабияку роль у цьому відіграв і той факт, що радянська влада засуджувала й не сприймала дії українських націоналістів, спрямовані на відновлення української державності. …Як бачимо, у той час договори про неведення військових дій з УПА укладали не тільки німці, а й радянські партизани. Причому кожен із партизанських загонів чи німецьких військових гарнізонів переслідував власні цілі — у конкретний момент і в окремо взятому регіоні. Тому говорити в такій ситуації про співпрацю УПА з Вермахтом одночасно на всій території Західної України, на нашу думку, є абсурдним і некоректним. Мову можна вести про підписання локальних домовленостей, при цьому не варто забувати, що аналогічні угоди укладалися між українськими повстанцями й радянськими партизанами. Володимир Гінда, історик

Народний оглядач

Всеукраїнська Чорнобильська Народна Партія «За добробут та соціальний захист народу» (ВЧНП)

15.01.2012  
 
    Як було зазначено в публікації Партії ВЧНП (http://politiko.ua/blogpost74899 ) згідно порядку і процедури скликання «Собору» нами формується наочний практичний і дійсний приклад стосовно питання «переуступки вимоги боргу» в «порядку досудового врегулювання».
    Ми інформували, що допоки йде процедура скликання «Собору», кожен бажаючий (чі) може слідувати прикладу, який ми транслюємо. Тобто, викуповувати борги по соціальних гарантіях.
    Тому ми публікуємо зразок Договору про переуступку права вимоги боргу, який ми використовуємо для одного єдиного прикладу.  Усі копії з оригіналів документів про здійснення факту переуступки права  вимоги боргу та його виконання будуть опубліковані згодом.

                                           Договір про переуступку права вимоги

       м. ________                                                                             «____»_______________2012 р.

1.    Сторони Договору

1.1.    Первісний кредитор: ________________________________, який діє на підставі паспорту серія________ №___________________, який виданий  ____________________________________«_____»________________  та іменується надалі «Первісний кредитор», з однієї сторони і
1.2.    Новий  кредитор: Всеукраїнська Чорнобильська Народна Партія «За добробут та соціальний захист народу» (ВЧНП), в особі Голови Головного Секретаріату Ісаєва Миколи Всісовича, який діє на підставі Статуту Партії і надалі іменується «Новий  кредитор», з іншої сторони, на підставі Цивільного Кодексу України, зокрема статті 516 цього Кодексу заключили даний Договір про наступне:

2.    Предмет договору
2.1.    Первісний кредитор передає, а Новий  кредитор приймає Право вимоги боргу від Пенсійного Фонду України та його територіальних підрозділів, що надалі іменується «Боржник», який виник внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності Боржника та на підставі статтей 1, 3, 8, 19, 21, 22,  46, 48 і 68 Конституції України та Законів України, зокрема Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 р. зі змінами та доповненнями, Закону України “Про  основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 р. зі змінами та доповненнями, Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII від 05.11.1991 р. зі змінами та доповненнями, Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. зі змінами та доповненнями, а також на підставі рішень Конституційного Суду України, зокрема № 8-рп/99 від 06.07.1999 р., № 5-рп/2002 від 20.03.2002 р., № 7-рп/2004 від 17.03.2004 р., № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., № 20-рп/2004 від 01.12.2004 р., № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р., № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., пенсійного посвідчення Первісного кредитора №______ від «____»__________, виданого_________________ відділенням Пенсійного Фонду України, документів листування Первісного кредитора з Боржником та інших документів.
2.2.    Первісний кредитор передає, а Новий  кредитор приймає перелічені в пп. 2.1. даного договору відомості, документи, ксерокопії документів, які засвідчують права, що передаються, а також інформацію, яка є важливою для здійснення процедури Вимоги боргу.

3.    Сума Вимоги
3.1.    Право Вимоги боргу, яке переуступається Первісним кредитором - Новому кредитору, встановлюється Сторонами в розмірі, визначеному в останній Претензії до підрозділу Пенсійного Фонду України (№_______ від «____»__________ 20___ р.) та не вище розміру розрахункової суми станом або на 1.01.2012 року, або на дату виконання даного Договору.
3.2.    Розмір суми боргу, отриманий від Боржника на вимоги Нового кредитора встановлюється не вище суми, що була сплачена Новим кредитором - Первісному кредитору за даним Договором.
3.3.    Факт виплати фіксується документально і засвідчується нотаріально, ці документи є невід’ємним додатком до даного Договору на підтвердженням його виконання. Сума виплати становить  ___________(_____________________________________________)  грн.

4.    Порядок здійснення переуступленого права вимоги
4.1.    «Новий  кредитор» може здійснювати право вимоги боргу після сплати «Первісний кредитору» суми, визначеної Сторонами в п.3 даного Договору.
4.2.    Після сплати визначеної і зафіксованої суми на користь «Первісний кредитора», «Первісний кредитор» направляє «Боржнику» повідомлення про здійснення «Переуступки права вимоги». Повідомлення є невід’ємною частиною даного Договору.
4.3.    «Новий  кредитор», за бажанням, має право додати до повідомлення ті відомості для «Боржника», які вважає за доцільне.
4.4.    «Новий  кредитор» здійснює правовідносини з «Боржником» в рамках та згідно діючого Законодавства України.

5.    Права Сторін
5.1.    У виконанні даного Договору Сторони мають усі права, що гарантовані їм Конституцією  та Законами України. Які не заперечують Конституцію України.

6.    Обов’язки Сторін
6.1.    При виконанні даного Договору Сторони зобов’язуються керуватися умовами Договору, Конституцією та Законами України.

7.    Термін дії Договору
7.1.    Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і вважається виконаним в момент здійснення оплати
7.2.    Цей Договір складений українською мовою, на 3 сторінках у 2 примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу.

8.    Реквізити Сторін:
Первісний кредитор                            Новий  кредитор
__________________________            Назва    ________________________
__________________________            Юридична адреса______________
__________________________            Код ЄДРПОУ __________________
__________________________            Св-во платника ПДВ №__________
__________________________            (Св-во платника єдиного податку
__________________________            № __________________________ )
                                                          ІПН __________________________
                                                          Р\рахунок №___________________
                                                          в____________________________
                                                          МФО_________________________
                                                          Поштова адреса_______________
                                                          Телефон______________________

9.    Підписи Сторін:
Первісний кредитор                            Новий  кредитор
ПІБ_______________________              ПІБ________________________
__________________________                ___________________________
__________________________                ___________________________
__________________________                ___________________________
(підпис)                            (підпис)                  М.П.

_____________________________________________________________________

Додаток № 1 до Договору переуступки права вимоги

Керівнику _______________________
відділення Пенсійного Фонду України
________________________________
________________________________
Пенсіонер, «Дитина війни», інвалід
1 групи, постраждалий внаслідок
аварії на ЧАЕС.
Пенсійне посвідчення №______
видане «____»___________ _____р.
_____________________________
відділенням Пенсійного Фонду України
Адреса: м. ______________________
________________________________

м. __________                                                                                               «_____»____________ 2012 р.

          
                                                                  ПОВІДОМЛЕННЯ

    Цим повідомляю Вас, що «_____»___________ 2012 року, на підставі ст..516 Цивільного кодексу України, при наявності непогашеної переді мною з боку Пенсійного Фонду заборгованості, здійснено переуступку права вимоги боргу на користь Нового кредитора – Всеукраїнської Чорнобильської Народної Партії «За добробут та соціальний захист народу», юридична адреса ___________________, реквізити: _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
    Сума переуступленого права вимоги складає __________________________
(________________________________________________________________) грн.
    Надалі Вам належить здійснити сплату боргу в розмірі вищевказаної суми на користь Нового кредитора та за його вказівками та вимогами.

___________________________                              ___________________________
              П.І.Б.                                                                               (підпис)

                                    Повідомлення від Нового кредитора
    За наданим нам правом, повідомляю Вас про те, що борг в розмірі ________________________________________________________ грн. _____коп. , що Вам належить сплатити на нашу користь згідно «Договору про переуступку права вимоги» №________ від «________»______________2012 р., просимо направляти на адресу та на користь пенсіонера ____________________________.

Голова Головного Секретаріату
Всеукраїнської Чорнобильської Народної Партії
«За добробут та соціальний захист народу»          _________    М.Ісаєв
                                                                            М.П.  (підпис)
_____________________________________________________________________

Голова Головного Секретаріату Партії                               Ісаєв М.В.
Керівник експертних програм  ВЧНП                                Карпан М.В.

Контакти:    
Ісаєв Микола Всісович
E-mail: [email protected]
Відповідальна особа: прес-секретар Олена Треммері
Моб. тел.: (067) 501-20-28;    (044) 599-40-90
E-mail: [email protected]    
Далі буде….

 

З договору: "Договір складено у двох примірниках, що мають однакову фізичну силу".

.   .

. 

    

До питання "про коректність"...