Ми усі вивчаєм жінку,Щоб якось її збагнуть,Та пробити лобом стінку -Це реальніше, мабуть.Це ж якого треба лоба,Щоб аж синій був від гуль,І яка б не була спроба,В результаті маєм нуль.
Розумія всю ту марність,Чоловік простий, як борщ,А вона - мінлива хмарність:То в ній сонце, то в ній дощ,Загадково-випадкова,Невлов
има наче ртуть,І завжди неоднакова -Ось така жіноча суть.
Кожен раз вона інакша,Кожен раз вона нова,Вдень твердіша, вночі м'якша.Синусоідна крива.Це єдина наша втіха,Й, водночас...
Читати далі...