* Розваги, друзів і вина Для себе кожен тут знаходить. Щоденно дівчина одна В цей храм веселощів приходить. Сьогодні знов сама прийшла. Весь вечір знов когось чекає. Сердитим поглядом очей Всіх кавалерів відганяє. Забутий келих у руці... Така задумлива личина... Сидиш зажурено сама... Кого чекаєш ти, дівчИна? Чекаєш, зараз підійдЕ, У твої очі ніжно гляне. Промовить - Я тебе знайшов- И довгождана мить настане... 7 травня 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

* Як минуло чотирнадцять, То з такой нагоди Отримала подарунок В бога, чи в природи. Випирають груденята І стрункіші ніжки. Та й задок вже штаненята Розпирає трішки. Далі краще...І в сімнадцять Квіткой розцвітала. Зрозуміла: - Підкоряти Світ пора настала. Із примруженого ока Бісики пускала. Серед статі чоловічой Вже пригод шукала. На отой призИвний погляд Скільки ж їх злетілось... Закрутилось,завертілось... Й далі покотилось... Всі беруть тебе,сердешну, Спереду...

Читати далі...

* Карими очима Дивишся стрОжко. Чи не поворожиш Ти мені ворОжко? Розкажи про долю, Що мене спіткає, Про мою кохану, Що мене чекає. Може не чекає, Може не нудьгує. У чужих обіймах. Іншого цілує. Тільки серце каже Ліпшої не мати. І тому про зраду Краще вже не знати. Про таке дізнатись Мабуть ні до чого. І тому ворожка Не кажи нічого. 8 травня 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

* Розпахали, сплюндрували Вже давно степів немає. Нищить sapiens природу Зовсім жалості не має. Замість степу террикони, З труб заводу сірий дим Найбруднішим в світі місцем Став давно наш рідний дім. У ранковому повітрі Тільки сірки запах чую. Степовий вінок чудесний Вже ніколи не відчую. І немає вже надії В те, що люди схаменуться Й чари тих степів Донецьких Знов назад до нас вернуться. Тільки в небі серед диму Тепле сонечко зосталось. Те, що sapiens зоветься, Ще до ...

Читати далі...

* Літо наступило. Сонечко пече, Аж в очах тьмяніє Й по спині тече. Чом ти,моє сонечко, Так жорстоко грієш. Та чому сердешних нас Зовсім не жалієш? Ми тебе чекали У зимовий холод Чом своїм теплом ти б’єш Як ковальський молот. Де ж ти, моє сонечко, Зиму зимувало. Чом своє жорстке тепло Там не вгамувало. 2 Червня 2007 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

* І знову у безмежному відчАї Впаду з благанням перед богом ниць: -За що жорстоко так мене караєш? Живу порядно я, а тягне до блудниць. Навіщо, боже ,з мене ти смієшся? Ти сам до них мої думки звертаєш. Слухняно підкоряюсь твоїй волі, А ти мене за це іще й караєш. Не можу зав’язати плоть на вузол, Завжди ходити, опустивши очі, Коли навколо так яскраво сяють Принади і опуклості жіночі. То що ж мені з бідой такой робити? До тебе із питанням я звертаюсь. Після гріхів тяжкИх...

Читати далі...

* Чарує й лякає жіноча природа Могутня та сила Жіночая врода. Вона надихає, вона окриляє, А також безжалісно й легко вбиває. Поети жіночу красу оспівали. Вродливих жінок за красу повбивали. Але і жінки у боргу не зостались, З за них скільки люду з життям вже розстались. З дворянами тілом своїм торгувала, З за влади Павла-чоловіка вбивала. Німкеня-блудниця царицею стала, Розгульна пора у палацах настала. Невільниця Настя в гаремі султана Для нього дружиною кращою стала...

Читати далі...

* Вогонь каміна відблиском своїм Малює кришталеві визерунки. У келихах, наповнених вином, Неначе залиша свої чарунки. Твої напіврозтулені вуста. Що на палкі чекають поцілунки, Немов благають знов відчути смак Мого кохання випитої трунки. Жагуча пристрасть хвилею м'якой В туманний вир кохання піднімає. На всьому світі лИше ти і я... Все інше більше значення не має. Гойдає хвилей і п'янить любов З свого полону нас не відпускає. Та цей полон жаданніший за всі. Ніхто у світі...

Читати далі...

* Ми зустрілися в інеті і в житі не знаєм Хто ми,що ми, як живЕмо, і кого кохаєм. Наша зустріч випадкова і не зобов’язує. Та щоденне спілкування все ж таки прив’язує. Потихеньку спорідняє душі спільним духом. І слідкуєш,мимоволі, вже за кожним рухом. Є вже спільні інтереси і уподобання. Ось прийшло, хоч віртуальне, та усе ж кохання. Доторкнутися до тебе можу тільки в мріях. Та все ж наше спілкування мою душу гріє. Зустріч геть нас розчарує, глянули й розсталися. Ми не...

Читати далі...

Ти на словах неначе камінь, Змовчиш і витримаеш все. І як, і хтоб тебе не зранив Для тебе все воно пусте! Ти посмішкою радий світлу, Ти голосом хвилюєш час... І з далечіні гучні ритми Ти знову винайдеш для нас. Ти як завжди твердіш за скелю І холодніший за метал, Бо сине небо твоя стеля, А сонце настрій і запал. Але бува щемить в тя серце, Не видко сонця з-поза крон І боляче чомусь нестерпно Але мовчиш, бо ти закон.