Скільки будеш літати ще Чорний крук, Над землею наших Батьків, дідів, прадідів? Скільки будеш клювати ще Їх тіла, та нащадків їх? Досить з них знущань Голодоморів, війн усіх. Досить вже. Повертайсь назад У своє гніздо, У країну зла. Настали наші часи. Твоя пора пройшла. Хватить сил у нас. Дати всім відсіч. Хто під кнутом своїм Бачить нашу Січ. Вже в кайдани нас не взути, Та не закувати. Буде й над нашим краєм Голубка літати. Соловей в гаю співати, Й жайворонок в полі...

Читати далі...

Кандидат в нардепи по російські Чомусь розмовляє. Знехтував він рідну мову, А може й не знає. Життя нам солодке, Й гарне обіцяє. А в мріях Тризуба Орлу продає. Нас в кайдани знову Хоче нас він взути, Та цього ніколи Уже не бути. Нас вже обманули Ходимо голодні. Та віримо скоро Вийдемо з безодні. Поки Бог є в Небі Вірою живемо. Й у Верховну Раду Найкращих оберемо. Тих хто любить свій народ Й Неньку Україну, Мову свою рідну, Й пісню солов’їну. А тих хто промовляє...

Читати далі...

Джигитивська сила вийшла з м"язів геть: старість -гірка неміч, чорна, братоньки! Не поможуть тілу ліки, хіьба Смерть: старість -неміч чорна, гірка, братоньки! . Хорий здужає- нездужає старий: ліки допоможуть зранку до пори; серце порхне і полине догори. Старість - неміч чорна, гірка, братоньки! . Пожувати хочеться- зубів нема. Щось попрошу в сина- не чува. Слабі очі мла вечірня укрива. Старість- неміч чорна, гірка, братоньки! . Як до сотні лИшилося менше тридцяти, вже не...

Читати далі...

Ти не справжній, ти - синтезований, Поліестру дві треті, третина - коттону, Перецукрено, пастеризовано, В етикетки барвисті загорнуто. Хоч і з гарантією - та вже використаний: залаковані стерті кутики. Тій душі, що колись була розхристаною, Не забули пришити гудзики. Ганна Шишкіна &nbsp...

Читати далі...

Зажурилась рідна мати. Ненька Україна. Заплутала в свої сіті. Її павутина. Павутина та червона. Форму зірки має. Із – за неї українець, Окрім лиха, Нічого не має. Голодують лікарі, Вчителі і вчені. Робітник і селянин, Та пенсіонери. Прокиньтеся брати й сестри. Годі уже спати. Чекають змін від вас діти, Й Україна мати. Прокиньтеся тай знімайте Оті павутини. Щоб життя було кращим У нашій країні. Перестане Україна Тоді сумувати. І ніхто не зможе нами Більше панувати...

Читати далі...

Дощ іде в стакан. Із пляшки вина. Люди всі сплять. Ніч. В завтра вранці вставати. Кому в п’ять, Кому в шість, Кому в сім. А мене манить у другі світи. В далечінь. Пора зайнятися своїм Ділом. Досить крейдою вже малювати. Пора знайти в житті своє місце. Треба пензлі у руки брати. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua...

Читати далі...

Чому так влаштований світ. Я не знаю чия тут провина. І куди не підеш брехня. Всюди, ллється кров, мов з бочки вина. Знаю кохання збереже світ. Але воно мене погубило. Й на серці моєму журба. Й рубцями покрито тіло. Я брехні оголошу війну. Краще з правдою жити гіркою. Чим застряти по вуха в брехні. Я за правду стану горою. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http...

Читати далі...

Вождь душу дияволу продав, Коли до влади йшов. Й на червоному прапорі його Невинна наша кров. Кров мого народу. Нас все життя на обмані. На брехні навчали. І брехню ту чомусь Правдою назвали. І новоспечені вожді. Клялись на нашій крові, Що жити будемо краще ми, Що будемо ситі і здорові. І ми жили по таборах Ситі не волею. Хто в тюрмах, Хто у лікарнях. З тяжкою долею. Дмитро Дідківський 1998 рік. Російська версія цього...

Читати далі...

ХОЧУ. Я дивлюсь телевізор І бачу твій образ. Слухаю радіо І чую твій голос. Дивлюся, на перехожих І бачу в їх тебе. Я не знаю, що трапилося Зі мною. Ніхто не може впізнати мене. Я хочу бути з тобою. Я хочу бути з тобою завжди. Ми живемо у різних квартирах. Різних будинків. У різних кварталах. Ти з подружками відпочиваєш У нічних барах. Я з друзями пю горілку В брудних підвалах. Я хочу бути з тобою. Я хочу бути з тобою завжди. Але знаю одне я на певно. Наші...

Читати далі...

Не має щастя, Є лише горе. Не має радості, Є лише болі. В невзаємній любові. Вірші читаєш І квіти даруєш. У відповідь лише Грубощі чуєш. В невзаємній любові. Не маєш шани. Поваги не має. Ніхто тебе більше Не зустрічає. В не взаємній любові. Так завжди було На цьому світі. Кому в полі бур’ян. Кому в лузі квіти. В невзаємній любові. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http:/...

Читати далі...