хочу сюди!
 

Інна

47 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 38-48 років

Замітки з міткою «осінь»

розплатаний день

оця вулиця -
вхід без виходу...
чи то прірва там?
чи стіна?
може, море там?
Всесвіт зморений?
чи то брама там 
льодова?...
і з минулості
в обрій подихом,
що є осені аналой -
у забутості 
юрма ворохом
падолистами
в обрій той.
у синизності
день розплатаний
в нерухомості  мовчазний.
лабіринтами
юлиць-вуличок
мов розіпнутий
темний птах
весь обплутаний
день без виходу -
листя осені 
на вітрах
середмістю
в різнокольорі
чи вітрильник то,
чи вітряк.
і вітрила там
густо латані
на отих ото 
кораблях,
що на отмелю
хитко хитані
з лопотаннями 
у стягцях.
а незримими
втаємничено
тьмяно сяючи ліхтарі
мов привиддями
з німим окриком
у безвиході
угорі
на цій вулиці,
що без виходу
і що прірвою,
і стіна...
...у цікавості
мрія думкою
в скронях дзвонами
мов скляна -
в пошук виходу
в цій безвиході,
з тої дурості,
з туману.
чи з уявності
фентезійної,
з ліні,
млявості
чи зі сну?.........

******розплатаний = розпластаний

з настрою (а на місто спадає дощ...)

а на місто спадає дощ
та полоще простори площ
і будинки, завулки теж...
і немає цій зливі меж!

очі вирячені вітрин
сяють полисками краплин -
їх в далекі несуть краї
невгамовані ручаї.

в дощ уплетений срібний сніг
тане, падаючи до ніг.
мерзнуть в крапельках ліхтарі
в цій осінньо-зимовій грі.

а у променях безліч фар
злива в райдузі супер стар.
у лелітки вдяглись авта...
пада усмішка на вуста.

і не віють вітри від віт.
парасолевий різноцвіт
прикрашає дощу печаль
в цих осінніх в плачу прощань.

і стікає вода зі стріх,
від дворів та із вулиць всіх,
та зістрибує з парасоль
і пірнає у море доль.

...так на місто спадає дощ
та полоще простори площ
і будинки, завулки теж...
і немає цій зливі меж.

Для настрою

Трохи усмішок вам від позитивних осінніх листочківsmile


Поздней осени кайф

На моей на душе поздней осени кайф.
Землю листьев коврами укрыл листопад.
С упоеньем брожу я по парку одна
И гляжу я на небо: там птицы летят.
В полном кайфе гуляю по парку одна
И смотрю я на небо: там птицы летят.

Настроенье осеннее в ярких цветах.
Я тихонько иду, никуда не спеша,
И с улыбкой ловлю поздней осени кайф,
Красотою любуясь, листвою шурша,
Я с улыбкой ловлю поздней осени кайф,
Хоть по лету немного скучает душа.

Пусть по лету тоскует душа иногда,
Но осенней хандре я ни шанса не дам.
И в себе я храню поздней осени кайф.
Кайф меня согревает когда холода.
И храню я в себе поздней осени кайф.
Кайф согреет меня, сил придаст в холода.

Почти (с), так как фразу "На моей на душе поздней осени кайф" я когда-то ещё в детстве нашла в одном стихотворении, но сейчас никак не могу найти оригинал, написала свою версию.

Осінній блюз





Осінній блюз проникливий, тягучий,

легкий серпанок смутку проступа…

Цим таїнством щемливого співзвуччя

розчулений маестро листопад.

 

Чіпляла ніч собі зірковий килим,

вогонь у грубці тихо бурмотів.

А ми в медовім щасті запізнілім,

коли, по суті, не потрібно слів.



Як золото гартується в плавильні,

міцніє у жорстокий час любов…

Твої обійми -  чоловічі, сильні

від оприсків буття рятують знов.

 



 

Опять пора сплошных метаморфоз...





Опять пора сплошных метаморфоз…

Дожди плясали ноябрю в угоду,

Казалось, мокрый город в полный рост,

Как древний остров, уходил под воду.

 

Что непогода, коль закат погас,

Не в ней печаль, а в том, что света мало…

Была бы осень пристанью для нас,

Когда бы корабли не поджигала…

 

Никто не победил: "Прощай, прости" -

Ночь истерзалась вся от потрясений…

И, не надеясь от беды спастись,

Любовь тонула в сумерках осенних.

 

 

 

Замальовки воєнного часу-6

Як тільки став частіше виходити на свіже повітря не лише покращився настрій, а й з'явився контент для чергового фотозвіту з циклу замальовок воєнного часу. Цьому сприяло те, що ходив по лікарям (нажаль, є не дуже гарні новини) і захотів не проґавити золоту осінь, щоб насолодитись яскравими барвами в'янучої природи. А ще у місті розпочали два нових будівництва і закінчують старе — тож було цікаво глянути. Заодно, перевірив фотокамери на новому смартфоні. Тим паче, поки ще можна публікуватись з комп'ютера (бо Windows 10 отримав останнє оновлення і продовжувати виходити в інтернет з компа буде ризиковано).

1. Найцікавіше, що було за жовтень: осінні барви у парку ім. Т. Шевченка, стоянка списаних автомобілів медичної допомоги, завершення будівництва супермаркету та нове будівництво у парку(!).

Можу сказати, що цей жовтень видався хоч і дощовим та похмурим, але мальовничим.
[ Читати далі (+46 фото)... ]

Білий вірш(бо наснився перший білий сніг)

11:04 18.10.2025
Трапляються ранки як цей,
Де все тебе радує
Можливо це те, що перших холодів день?
Холодна натура твоя для осені створена
Для думок про листя, як ненадіслані листи
Коханців, що більше не разом
О, скільки їх!
 але кленове займає перше місце
О, яким же гарним він робить кожне місто!
Ненадіслані листи - опале листя
Запалені зірки може декілька сторіч як згаслі,
Заливши світло, що несеться із швидкістю світла
Та що нам знати, якщо нащі роки не світові!?
Якщо наші роки вимірюються тільки надійністю "я і ти"
Що нам галактики і світи
Якщо в очах твоїх живуть вони.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
30
попередня
наступна