Додам трохи від себе. Моя думка не є узагальненою думкою більшості українців. Я кажу тільки за себе.
Народилась у російськомовному регіоні України. Як ущемляли тоді українську мову у шкільному віці не відчула. Бо цей час наклався на велику економічну кризу. Було багато сімей, в кого елементарно не вистачало грошей на їжу, про якісну освіту дітей не думали. Було питання елементарного виживання.
Замислилася, чому я не говорю українською зараз. Тому що російською говорять на вулиці всі навколо. Тому, що колись в нас була зовсім не лагідна зросійщина, як кажуть у відео.
Можливо, існує якесь травмування минулого покоління, яке передалося на мене... Якщо дослідити тему Голодомору то там всі психологічні порушення чітко відслідковують і підіймають теми поведінки українців і як на їх життя і навіть покоління потім вплинув Голодомор. Коли, наприклад, шматок хліба викинути це тяжкий гріх і потім великий страх перед неминучим покаранням у майбутньому за це...
Було б мені легше перейти на українську мову, якщо б усі навколо мене розмовляли українською на вулиці? Звісно, що так.
Чи є в мене якийсь неусвідомлений, підсвідомий страх не говорити українською, коли навколо мене говорять російською? Можливо. Я таку думку не видкидаю.
Якщо Голодомор наніс психологічні наслідки українцям, чому це не могла колись зробити і жорстка, насильницька зросійщина?
