В армії я зробив цікаве дослідження: ми не одинокі у всесвіті. Пам’ятаєте захоплюючу кінострічку «Аватар»? У фільмі люди, керуючи тілами аборигенів, досліджували іншу планету, а потім навіть воювали разом з ними проти інших, поганих людей.
В українській армії теж є аватари! Служу я недавно, але, в силу своєї професії, побував у кількох військових частинах, і завжди поміж людських облич траплялися химерні маски: морда червона, зір розфокусований, з рота слина тече.
Аватари приїжджають до війська п’яними і примудряються залишатись у такому стані практично весь час, до самої демобілізації.
Коли аватара призивають, він, дізнавшись день і час, коли треба явитись з речами у військкомат, розпочинає довгий та ґрунтовний процес прощання з друзями та знайомими. А як же інакше? От він, майбутній герой, який іде на смерть, за свободу та незалежність своєї батьківщини! З таким всі хочуть випити, підбадьорити. І починається: «Давай, давай, наливай…».
У процесі проводів аватар гордо сидить на почесному місці, обіцяє зубами загризти всіх сеперюг та ногами розкопати російські танки. За кілька днів безпробудної синьки аватар, у рідких випадках сам, а здебільшого за допомогою колег по чарці, з’являється на призивний пункт. З собою він має неабиякий запас спиртного, бо мусить випити з майбутніми побратимами!
Відібрати в нього алкоголь неможливо, адже пляшки заховані між особистих речей, і законодавство не дає права працівникам військкомату ритись у сумках, бо в нас демократія, вільна країна, а кожен аватар дуже гостро реагує на порушення прав людини.
«Я на смерть іду!», – кричить мобілізований. – «Що ти мені заборониш? Ти, криса тилова!!!».
Стан алкогольного сп’яніння не є приводом для демобілізації, і аватара грузять у поїзд або автобус. Як правило, у транспорті вже сидить один, або кілька аватарів, які раді бачити особу свого роду-племені. Знову п’янка, в яку намагаються втягнути і звичайних українців – землян.
Риторика в аватарів досить переконлива. Наприклад, мало хто втримається відмовитись випити після тосту: «Давай за нашу перемогу!». Це ж гарантований конфлікт із майбутнім звинуваченням у сепаратизмі або шпигунстві на користь Російської Федерації! Землянин погоджується, і незабаром теж синіє та відрощує хвіст.
Отже, п’ємо за Україну, та нашу перемогу, а на ділі виходить, що за здоров’я Володимира Путіна.
Ватага аватарів, які прибули в частину – справжня проблема для офіцерів. Аватар проявляє чудеса винахідливості у питаннях пошуків спиртного. Перелізаючи через паркани або чіпляючись за борти техніки, яка виїжджає, аватар відправляється в місто, звідки його приносять місцеві жителі чи привозить міліція. Він ніколи не був на війні, але впевнено розповідає про вісім підбитих російських танків і вимагає свої «100 грам за збитий».
Через паркан він впрошує місцевих купити йому горілки, бо він, як Шаріков з відомого твору Булгакова, контужений «на колчаковських фронтах» і не може заснути, доки не вип’є.
Коли в аватара закінчуються гроші, він клянчить їх в тих солдат, які сильніші за нього, та вимагає від слабших, пише додому листи і просить гроші на форму, їжу, медикаменти, бо підлі військові нібито його обманули і нічого не дали. На той час форма, яку видала держава, може бути продана чи поміняна на горілку.
Найгірше, що командування частини не має жодного важелю впливу на пияка. Поставити аватара в наряд неможливо, бо практично весь час він перебуває у непритомному стані. Розмовляти немає сенсу, бо на завтра він навіть і не згадає, хто і що йому говорив. Бити не можна. Військова прокуратура не втрутиться, доки він не натворить чогось більш серйозного, ніж лежання у калюжі власного блювотиння. Посадити його на гауптвахту? Аватар винахідливий! Він дзвонить журналістам і заявляє, що це командир зводить з ним рахунки. Коли я ще був «на гражданці», мені дзвонив один такий. Я, палаючи праведним гнівом, прилетів у частину і дізнався, що «герой» за два тижні примудрився влаштувати три бійки, переплутати навчальний клас з туалетом, та заснути під військовим УРАЛом, який, коли рушав, дивом не розчавив йому ноги.
Відправити аватара в АТО? Це однозначно, що підписати цій людині смертний вирок, більше того, через такого пияка можуть загинути інші люди, може опинитись під загрозою військова операція. Військові фіксують, коли і за яких обставин загинула людина. 70% загиблих у тій чи іншій мірі були під впливом алкоголю!
Але аватар не боїться смерті і щиро впевнений, що ворожі кулі мають від нього відскакувати. На всі спроби пробудити його совість, аватар відповідає: «Я сюди не просився! Не подобається, то я розвертаюся і їду додому».
Прошу зауважити, як змінилась риторика аватара з моменту приходу на призивний пункт і зараз, коли він прослужив кілька тижнів.
Що робити? Дійсно відправити його додому? А що тоді скажуть інші бійці, які чесно несуть службу? Вони також залишили свої сім’ї, роботу. Вони підуть під ворожі міни, а п’яничка поїде у рідне село, чи місто, де його зустрінуть як героя?
У Львові я вже бачив такого красеня, який у камуфляжі підходив до нічних клубів і нібито збирав гроші на білет додому. Мовляв, ви тут гуляєте, а я там за вас кров проливав, то дайте, не скупіться…
Зараз у 14-й бригаді випробовують новий спосіб боротьби з аватарами. Керівництво пише лист матерям алканів, в якому розповідає про подвиги їх синів. Копію листа відправляють в органи місцевого самоврядування, додавши фотографію прибульця у непритомному стані.
Навряд чи це вирішить проблему, оскільки, зазвичай, аватару наплювати, що про нього думають. І все ж, такий лист не дозволить хизуватись вдома своїми військовими «подвигами».
Я б взагалі зробив в інтернаті сайт, де виставляв фото наших «синіх» друзів. Шкода, що це наразі не можна зробити. Подібна сторінка стане невичерпним джерелом натхнення для російської пропаганди.
Аватар – яка влучна назва! Це тіло, яке думає, що він патріот України, а насправді лялька, від якої Росії більше користі, ніж від армії найманців та диверсантів. І це не перебільшення. Кошти на утримання аватара, користі від якого ніякої, держава витрачає? Так! І, наприклад, каска, яку загубив аватар, могла б врятувати життя якомусь бійцю. Моральний стан підрозділів, у складі яких є алкани, падає? Факт! Авторитет армії в очах цивільного населення знижується, коли люди бачать такого «бійця»? Безперечно. Тепер скажіть, яка диверсійна група могла б завдати стільки шкоди Україні?
В яскравому кіно із назвою «Аватар», хвостаті аборигени списами та стрілами трощать космічний флот ворогів. Але тут не кіно і підбити російський танк пустою пляшкою з-під горілки, неможливо. Щодня на фронті гинуть солдати. Можливо, хтось з них залишився б живим, якщо б поруч опинився тверезий побратим.
Влад Якушев
http://zik.ua/ua/analytics/2015/07/28/viyskovyy_shchodennyk_zustrich_z_avatarom_611157
Здравствуйте!
Да, думаю, так поприветствовать читающих эту статью (бред, белиберду и т.д., как ВАМ БУДЕТ УГОДНО) будет правильно. Я не констатирую, что ДЕНЬ ДОБРЫЙ, а ПРОСТО желаю Вам ЗДРАВСТВОВАТЬ!
Для начала – 2 важных момента:
1. Всё описанное ниже – реальное история отношений разрешенных законом наркотиков и человеческого организма (в данном случае – моего). В зависимости от пола, возраста, других психологических и физических факторов это влияние вариируется.
2. Данная статья не носит КОММЕРЧЕСКОГО или РЕКЛАМНОГО характера, так как книги, упомянутые в статье, возможно приобрести в различных книжных магазинах, рынках, газетных раскладках. Или же просто скачать в Интернете. Разумеется – только для ознакомления. J
Итак. Я – бывший дважды наркоман. В это время. Надеюсь, останусь им и в будущем. Я не веду речь о наркотиках типа конопля, марихуана, ЛСД, “герыч”,“винт” и другие, запрещенные законодательством Украины.
Речь идет о разрешенных наркотиках, реализуемых в большинстве торговых точек наряду с продуктами питания: АЛКОГОЛЕ и НИКОТИНЕ.
Итак, по очереди. Начнем с БАХУСА, то бишь АЛКОГОЛЯ.
Первая бутылка алкоголя, выданная мне родителями, содержала вино ЧИО-ЧИО-САН. Ёмкость бутылки, если не изменяет память, составляла 0.7 л. Повод для её употребления был простой -16-ти летие. Даже сейчас, спустя 21 год, я помню лёгкое головокружение и потерю координации от вина, выпитого в тот день.
Но было и покруче: в школе на больших переменах в третьем семестре (конец зимы-начало весны) мы умудрялись приносить и распивать вино ЗОЛОТАЯ ОСЕНЬ, которое продавалось во всех магазинах нашего СМТ и стоило копейки, иногда умудрялись разжиться самогоном.
Апофеозом добычи спиртного стала перегонка браги в кустарных условиях (у деда одного из одноклассников, на крыше дома. Емкостью для браги был старый чайник, изоляционным материалом – тесто, замешанное на воде и муке, медные трубочки, выходящие из носика чайника, проходили через охладитель, состоящий из крышки от хлебницы, забитой снегом или заполненной холодной водой, в зависимости от поры года). В общем, есть что вспомнить, только похвалиться нечем.
С окончанием школы и поступлением в ВУЗ диапазон употребляемых спиртных напитков свелся к пиву и водке, реже – к вину (честно говоря, моя физиология неважно воспринимает вино). В общем, началось регулярное употребление спиртных напитков. Не могу сказать, что пили постоянно, но пиво – довольно часто. Вино в основном передавали родители, да и водку с самогоном тоже (и не мне одному, естественно). ЗАБЕГАЯ НАПЕРЕД СКАЖУ: РОДИТЕЛИ, ПРЕДОСТАВЛЯЯ СВОИМ ДЕТЯМ АЛКОГОЛЬ В ЛЮБОМ ВИДЕ, ДЕЛАЮT ОДНУ ОГРОМНУЮ ОШИБКУ.НЕ ПОВТОРЯЙТЕ ЕЁ.
С окончанием ВУЗа и началом рабочей деятельности употребление алкоголя не прекратилось. В принципе, со временем оно стало носить более “упорядоченный” характер (мне странно сейчас применять термин УПОРЯДОЧЕННЫЙ к систематическому отравлению организма спиртным): профессиональные праздники, встречи с друзьями, дни рождения, новые знакомства… Как ни странно, но мы считаем нормальным по всем этим поводам пить спиртное. А зря. Ладно, не буду отступать. Вступив в брак и с рождением дочки ситуация не изменилась. Пребывая в ПЕРИОДИЧЕСКИ-РЕГУЛЯРНОМ алкогольном плену, я не мог адекватно оценивать радость рождения дочки, как ценю его сейчас). Да и более напряженная работа, стреес от которой снимал в основном спиртным, не добавляла оптимизма. В общем, МЫ ОБЪЯВИЛИ БОЙ ПЬЯНСТВУ, ПЬЯНСТВО ПОБЕДИЛО! Шутка.
А потом развод. И вот уже здесь стало не до шуток. В двух словах, мы побили горшки с бывшей супругой. Очень. В общем, мстили мне самым болезненным для меня – лишением возможности видеть дочь. Да, я не был ангелом в браке, но не был и самым плохим супругом. Зато теперь на мне отыгрывались. И с запасом. Ладно, что наше – то наше. Так вот, сложилось так, что я не видел дочь полтора года. Да, я ездил к родителям бывшей, но дочку мне не показывали. Полтора года. В принципе, как тюремный срок. Только другим мужикам это по барабану, но не мне. И, как обычай, единственным “спасением” для меня стал алкоголь. В реальности, летом-началом осени 2012 года моя “норма” была 3-4 бутылки в неделю – понедельник, среда, пятница, воскресенье. Хотя, честно говоря, я брал водку ЧТО БЫ ВЫПИТЬ ДЛЯ АППЕТИТА 50 ГРАММ ПЕРЕД ЕДОЙ. Да, я выпивал 50 грамм, потом ещё 50, потом…. В общем, утром я просыпался с пустой бутылкой, жуткой головной болью, сильным перегаром и чувством стыда перед самим собой. Да и родителям в состоянии опьянения мог позвонить и наговорить такое, что на следующее утро было стыдно. День отходил, клялся что пить не буду, но на следующий день, как на автомате, я заходил в магазин и покупал спиртное. При этом пиво или вино меня уже не устраивало: мне нужны были крепкие напитки.
В какой-то момент я четко уяснил, что передо мной стал ВЫБОР: ИЛИ Я ПОБЕДЮ АЛКОГОЛЬ или ПРОСТО СОПЬЮСЬ. Да, я понимал что выхода в алкоголе нет, но меня съедало одно: ГРОМАДНОЕ ОЩУЩЕНИЕ ПУСТОТЫ И ТЯЖЕСТИ В ДУШЕ. И ТОЛЬКО ОДНО ЭТО ОЩУЩЕНИЕ заставляло меня выбрасывать сотни гривен на спиртное, регулярно отравлять себя алкоголем, ощущать чувство вины перед самим собой и родными.
А решение проблемы… Решение впервые я увидел на книжной раскладке. Хорошо помню, как на раскладке, располагавшейся на Северной платформе станции Киев-Пассажирский, я увидел книгу Аллена Карра ЛЕГКИЙ СПОСОБ БРОСИТЬ ПИТЬ. Думаю, многие из Вас слышали о книге ЛЁГКИЙ СПОСОБ БРОСИТЬ КУРИТЬ того же Аллена Карра. Да, обе эти книги написал один и тот же человек.
Когда передо мной стал ВЫБОР, я четко понимал, что не хочу продолжать ПИТЬ. Но пил. Я не хочу и не буду раскрывать Вам содержание книги ЛЕГКИЙ СПОСОБ БРОСИТЬ ПИТЬ. Не хочу. Единственное пожелание Вам: ПРОЧИТАЙТЕ ЕЁ.
Два года назад я закончил её чтение. И просто прекратил пить. Да, я испытывал страх перед тем, как дальше жить без алкоголя. Но живу. И ничего не потерял. Как и прежде, у меня бывают стрессы, связанные с работой и личной жизнью, бывают плохие дни, но ЗАЛИВАТЬ ГОРЕ АЛКОГОЛЕМ – НЕ ВЫХОД, и теперь я это прекрасно понимаю. Я посещаю застолья, празднования, встречаюсь с друзьями, которые употребляют алкоголь, но никакого дискомфорта не испытываю. Я с удовольствием общаюсь, наслаждаюсь вкусом блюд, наслаждаюсь дружеской атмосферой застолий, но НЕ ОТРАВЛЯЮ СЕБЯ СПИРТНЫМ.
Я не осуждаю за употребления алкоголя людей, которые не контролируют выпивку и выпивают постоянно. Мне их жалко. И я понимаю их. В большинстве случаев, такая ЗАВИСИМОСТЬ вызвана не физиологическими причинами, а ОЩУЩЕНИЕМ ВНУТРЕННЕЙ ПУСТОТЫ, ТЯЖЕСТИ И СТРАХА. И их причина – АЛКОГОЛЬ. Да, сейчас я тоже иногда испытываю ощущения внутренней пустоты и страха, но они не идут ни в какие сравнения с тем, что я испытывал раньше.
Я забыл, что такое перегар, ощущение похмелья, провалы в памяти после обильных возлияний. И не хочу снова испытать их. Не хочу.
Посещая супермаркеты, я воочию убеждаюсь, какие суммы денег высасывают из нас производители спиртного, ведь не за “красивые глазки” на всевозможных витринах расположены различные спиртные напитки, в разной таре, различных производителей. Общая их цель – изъять Ваши деньги из Ваших кошельков, отравив при этом Ваш организм. Не правда ли, смешно платить посторонним людям деньги за своё самоубийство?! А ведь мы так и поступаем. В частности и потому, что торговля алкоголем приносит средства в бюджет. Жаль что наше государство заинтересовано в самоуничтожении нации. Кроме того, прекратив пить, я “лишил” себя так называемых производных растрат на спиртное: многие из нас склонны после возлияний проехать на такси пару километров (хотя запросто в трезвом состоянии проходим их пешком), выпить пивка (как говорят - ШЛИФОНУТЬ), можем продолжить возлияние в барах, пабах, да просто на парапете ближайшего супермаркета (тоже, разумеется, не а бесплатно)….
В общем, моя рекомендация проста: ПРОЧИТАЙТЕ книгу ЛЕГКИЙ СПОСОБ БРОСИТЬ ПИТЬ. Выход из алкогольного рабства – ЛЕГОК и ПРЕКРАСЕН. Поверьте мне.
Перейдем теперь к НИКОТИНУ.
Ситуация практически та же. Мой отец курит длительное время. Раньше, лет 30 назад, когда мы жили в хрущевке, он курил в квартире. Для меня уже тогда периодически возникал вопрос зачем человек курит: я был свидетелем как мой отец с утра очень долго откашливался. Сейчас я более чем уверен, что тот кашель был спровоцировал курение.
Свой никотиновый путь я начал в школе, когда начал с одноклассниками выкуривать по сигаретке за компанию на перемене. Далее – больше. Наркотическая сущность никотина со временем провоцировала увеличение необходимой для снятия «ломки» дозы никотина. Начав с одной-двух затяжек в день в 1990-1991 годах, я «довел» норму до двух пачек сигарет в день (при этом я курил не «слимовские» тонкие папироски, а «настоящий» красный МОНТЕ КАРЛО – ВДУМАЙТЕСЬ, 40 КРЕПКИХ СИГАРЕТ В ДЕНЬ).
Что я получал взамен откурения:
1. 22года*12мес*30 дней = 7920 дней (стаж курения). Считаю, что в данный период я выкуривал в среднем 1/2 пачки красного МОНТЕ КАРЛО в день, т.е. 7.5 гривен. Если кого-то эта цифра смущает – можем добавить расходы на кофе под сигарету, стоимость прожженных рубашек, прокуренных свитеров, которые стирались с кондицонерами и шампунями (а это тоже деньги), расходы на лекарства от «производных болезней курения» типа хронического насморка, постоянной головной боли и т.д. Но не будем. В общем, потеря (только расходы на сигареты) составляет 59400 гривен. 2. Отвратительное амбре, которое усложняло общение с окружающими (опять таки расходы на леденцы, жевательную резинку, ополаскиватели)….
3. Чувство отвращения к самому себе. Я был РАБОМ НАРКОТИКА. Проснувшись посреди ночи и, обнаружив, что осталась одна-две сигареты, я одевался и шел в магазин/ларек, пополнить никотиновые запасы. Несмотря на время суток и погоду за окном (дождь, снег, слякоть, зной)… Все равно шел. Потому что был РАБОМ, осознавал этот факт и презирал себя за это.
4. Проблемы со здоровьем. Курение в значительной мере ухудшало моё здоровье, а последствия курения, как говорят врачи, могут проявить себя и через десятилетия. Насморк курильщика, постоянные боли в груди, головные боли, спазмы – небольшой печень «подарков» курения. Черно-бурая, а вследствии темно- и светло-коричневая слизь, которую я выхаркивал на протяжении полугода с момента, как бросил курить, ясно указывала влияние сигарет на организм. Иногда я выплевывал эту слизь на ладонь и растирал, боясь обнаружить кровавые вкрапления (очень боялся получить рак легких; пока курил – о этом не думал). Кстати, смешиваясь с потом, эта слизь начинает «обладать» запахом общественного сортира (личный опыт – не вру). Так задайте простой вопрос: ЕСЛИ Я СОЗДАЮ ВНУТРИ СЕБЯ АНАЛОГ ВЫГРЕБНОЙ ЯМЫ – О КАКОМ ЗДОРОВЬЕ Я МОГУ ВЕСТИ РЕЧЬ???!!!.
Мне жаль людей, которые курят. Что они получают взамен кроме вышеперечисленных недостатков? ТОЛЬКО ЧУВСТВО ИЛЛЮЗОРНОЙ ПОТДЕРЖКИ. Иногда мне хочется подойти к курящим девушкам, попросить отдать мне свои сигареты и рассказать о вреде курения. Но не знаю, поможет ли?! К своему решению этой проблемы я шел 22 года. Я очень надеюсь, что больше не закурю. Я очень хочу больше никогда не закурить.
Решение этой проблемы также изложено в книге. Я пробовал ТАБЕКС, НИКОРЕТТЕ, другие заменители никотина. В общем, пытался решить проблему медикаментозным способом. А решение уже много лет было в книге ЛЕГКИЙ СПОПОБ БРОСИТЬ КУРИТЬ. И этот способ работает. Пример тому – я.
Уникальная методика Аллена Карра действительно помогает прекратить употреблять алкоголь и быть зависимым от никотина. Это огромное счастье – быть свободным от разрешенных наркотиков. Прошу Вас: ПРОЧТИТЕ ЭТИ КНИГИ И ВЫ САМИ ЭТО ПОЙМЕТЕ.
П.С.
ЛЕГКИЙ СПОСОБ БРОСИТЬ КУРИТЬ изложен в различных печатных вариантах (сокращенный (100 стр.) и расширенный(600 стр), в картинках, специально для женщин и т.д.). Также снят фильм продолжительностью около 55 минут. Но, если вы допускаете употребление алкоголя(ДАЖЕ В ОГРАНИЧЕННЫХ ДОЗАХ), Я рекомендовал бы вам для начала прочесть книгу ЛЕГКИЙ СПОСОБ БРОСИТЬ ПИТЬ. Аллен Карр, написав и перевыпустив книгу ЛЕГКИЙ СПОСОБ БРОСИТЬ КУРИТЬ, применил свой метод к прекращению употребления алкоголя. Книга получилась читаемой, понятной, незанудной и ЭФФЕКТИВНОЙ. Вполне реально, что, прочев книгу ЛЕГКИЙ СПОСОБ БРОСИТЬ ПИТЬ, вы примете решение ПРЕКРАТИТЬ БЫТЬ РАБОМ АЛКОГОЛЯ. И это будет правильное решение. Кроме того, по своему опыту скажу: каждый раз, употребляя алкоголь, вы «снимаете предохранители» и способны на не совсем рациональные поступки (кстати, этот механизм детально расписан в книге ЛЕГКИЙ СПОСОБ БРОСИТЬ ПИТЬ). Таким образом, вы, под влиянием алкоголя и курящих друзей, можете допустить так называемую «всего одну сигарету» и свести все свои усилия насмарку. Поэтому повторю свои рекомендации: читайте книги в следующей последовательности:1. ЛЕГКИЙ СПОСОБ БРОСИТЬ ПИТЬ. 2. ЛЕГКИЙ СПОСОБ БРОСИТЬ КУРИТЬ. Надеюсь, хотя бы кому-то из Вас это да и поможет!