хочу сюди!
 

Елена

46 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 47-57 років

Замітки з міткою «вірші»

Сонце світить не так.

Днем сонце світить не так.

В ночі, хмара місяць ховає.

Тому що зі мною поруч

Тебе не має.

Ми з тобою розлучились

В той морозний день січня.

Все пройде що проходить,

Тільки істина вічна.

Дмитро Дідківський.

            1998 рік.

Російська версія цього віршу звучить так  http://blog.i.ua/user/730468/114518/

"Хто манатки нагрібає..." з Махтумкулі (мій пер. з узб.)

.

Хто манатки нагрібає,

хто худобу випасає,

хто думками приростає

чиї б хати зруйнувать.

.

Дехто себе тужно мучить,

люду каже про болюче,

а відтак один, розпучен,

здатен силу всіх приспать.

.

Хтось палаци покидає

щоб руїна стала в краї.

Жорно зерна затирає-

нічим буде засівать.

.

Дехто нехтує порадой,

клято бореться з громадой,

люд від грУнтів одриває,

виганяє старцювать.

.

Опоясаний мотузкой

вислючок гуляє труско,

хоч від жиру і не лусне-

здатен травки наскубать.

.

Десь невіста, говорили,

раз була недосолила-

зачорніла як могила

женихова благодать.

.

Небо з мене тягне мито,

глина цьомкає копита:

МахтумкУлі час старіти-

і колибом тихим стать.

.

Не сумуй.

Не сумуй дівчино.

Скоро смуток твій пройде.

На ніч сонце зайшло.

В ранці знову зійде.

Дмитро Дідківський.

       1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114517/

Життя.

Життя.

Живи не дрімай.

Після життя смерть.

Хто в пекло хто в рай.

Сам свій шлях обирай.

Дмитро Дідківський.

            1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114514/

Хай іде дощ.

Хай іде дощ.

З ночі і до світання.

Ніч покровитель закоханих.

Дощ покровитель кохання.

     Дмитро Дідківський

               1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так  http://blog.i.ua/user/730468/114479/

 

Сон довжиною в життя.

Сон довжиною в життя.

За життям криється смерть.

Сон із життя в смерть.

Не успієш і оглянутися.

Сон із життя в смерть.

Потрібно успіти проснутися.

             1998 рік.

Сірко.

*
Ніхто мене не чує
Скаву... Скаву... Скавуууу...
Прийдеться ночувати
В сусідському хліву.

Пустіть мене до хати,
Пустіть, ради Христа.
Я глечик стерегтиму
Від Мурчика кота.

Не я його розхлюпав,
Те кляте молоко.
Та всі репетували
Сірко! Сірко! Сірко!

Ніхто і не подумав
На Мурчика кота,
То я йому добряче
Намну його хвоста.

А їм я зовсім мало,
І в туалет прошусь,
І блохів я не маю,
І зовсім не чешусь.

Пустіть мене додому,
Пустіть, ради Христа.
А краще поспекайтеся
Ви Мурчика кота.

листопад 2006 р
Михайло ДIД.
Алчевськ

ТАБОР ,англ.нар.баляда (мій переклад)

Цигани стали до воріт

та й почали співати.

Хазяйка замку :"Га, диви!",

та й вийшла поза грати,

.

танцюючи, зпустилась вниз,

служниця- наперед.

Цигани оком чорним- зирк,

і круть обох ,і верть.

.

"Візьміть-но сте мантілью цю,

на лахми замініть.

Божусь усім ,що є, клянусь:

я з вами! Заберіть!

.

Учора в ліжку спала я,

а поруч- господин.

Сьогодні в сіно лягу я

як ви щонОчі всі".

.

"Лягай у сіно дорога.

Клянись, бо свідок-нож,"-

говОрив цИган Джоні Фа :

"Лишай на пана кош".

.

"Піду у ліжко з Джоном Фа,

бо любий він мені"-

на лезі красно поклялАсь:

"Не мій вже чоловік".

.

Ся повернув той господин,

спитав, де ся поділа.

Усі ревли. Повів один:

"За табором побігла".

.

"Сідлайте вОрона коня,

сідлайте ,ся підводьте.

Ганятись  стачить хІба дня

за жінкой молодою..."

.

Нас було сорок чоловік,

неписаних, немалих.

Лягли сорОк чоловіків,

лягли- і вже не стали.

Донбаський заєць. Смєрть шпіонам!

------------- 1----------------

Синенький зайчик

знайшов помаранчик,

плигав по снігу:

"Туточки з"їм го".

Де ті ворОни?....

Боже борОнить.

Вовчики, лиси...

Дідьків їм лисих!

Сів на пеньочок

"Юго-Восточний":

"Гей, апєльсінка,

тіпа я ситий"

ВтОді- надгризти:

ТЕЖ УКРАЇНЕЦЬ!

_______________2____________________

"Хто такий є fucking Soros?"-

Вовчик вчительку питає.

"You? bastsrd, де твОя  sorrow?"-

Марь Іанівнвна горлає.

.

Дістає мобілу Вовка:

"Їй- кінець. Отрута. Кнопка"

.

Тільки вчителька присіла-

де поділась вража сила?!

...............................

Передали по "Свободі":

"Нє садітє. Ми уходім"

Поклич блондинку!

*
То що ж ти надумав, мій друже, хворіти?
З хворобою дуже невесело жити.
Забудь про хворобу, блондинок згадай,
Відразу хворобі насунеться край.

Гірчичником зовсім тебе обпекло...
Багато ніжніше жіноче тепло.
І замість пігулок дзвінкі поцілунки
Багато смачніші, ніж лікарські трунки.

Від тіла жіночого жар вмить спадає...
Відразу хвороба кудись пропадає,
Як ним позаймаєшся десь із годинку...
До біса всі ліки, поклич лиш блондинку!

13 вересня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.