Томас Україні надано. Наші вітання!
- 12.10.18, 12:11
- Ми любимо тебе, Україно!
Кожна країна, будь-яке суспільство або організація обов’язково мають свої закони, які регулюють взаємовідносини, встановлюють правила поведінки та принципи існування серед людей. Багато законі в діють на певній території, обмежені періодом часу й іншими чинниками. Але є один Закон, який призначений для всіх часів і народів, будучи основою існування життя людей на Землі. Це Десять Божих Заповідей.
Сам Бог дав цей Закон людству як вічний, незмінний стандарт добра, зразок поведінки. Десять Заповідей визначають наш зв'язок з Творцем і Спасителем, а також наші обов’язки стосовно людей. Порушення цього Закону Святе Письмо називає гріхом: “Кожний, хто чинить гріх, чинить і беззаконня, бо гріх є беззаконням” (1 Івана 3:4).
Святе Письмо вбачає в Законі Божому риси характеру Бога. Як і Бог, “Господній Закон досконалий” (Псал. 18:8). “Отже, Закон – святий, і заповідь – свята, праведна та добра” (Рим. 7:12). “… всі твої заповіді справедливість” (Псал. 118:151). Десять Заповідей – короткий виклад вічних принципів добра – звернені до всього людства на всі часи. Біблія називає головний принцип життя: “… Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині” (Екл. 12:13).
Цей Закон унікальний, у першу чергу тому, що Десять Заповідей дуже прості, але водночас мають всеосяжний характер. Вони настільки короткі, що навіть дитина може їх швидко запам’ятати, але мають таку глибину, що охоплюють всілякі гріхи. Унікальність Десяти Заповідей полягає також у тому, що це єдині слова, які Бог сказав вголос до всього народу і Своєю рукою написав на двох кам’яних скрижалях, які повинні були зберігатися в ковчезі, у Святому Святих храму. Яке ж призначення Божого закону, Його Десяти Заповідей?
Перш за все він покликаний захистити людину від самознищення: ігноруючи закон, люди перестають розуміти різницю між добром і злом. Закон відкриває людині Божу волю. Тільки так ми можемо зрозуміти, чого Бог очікує від нас, якою має бути наша поведінка, яких життєвих принципів треба дотримуватися, щоб життя було благословенним.
Кожен з нас свого часу повинен постати перед судом Божим, “бо всі ми маємо з’явитися перед судовим престолом Христа, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі робив: добро чи зло” (2 Кор. 5:10). Тому Закон Божий буде підставою для розгляду наших справ. Кожен з нас буде суджений за цими справедливими принципами, а не згідно з нашими уявленнями.
Без Десяти Заповідей люди не здатні правильно розуміти Божу святість, а також власну провину і потребу в каятті. Не відчуваючи себе порушниками Закону Божого, вони не усвідомлюють свою гріховність і не бачать необхідності у примиренні з Господом Ісусом.
Закон діє подібно до дзеркала, допомагаючи побачити свій справжній стан. “Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя в дзеркалі: тож побачив себе, відійшов і відразу ж забув, який він. А хто дивиться на досконалий Закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях” (Якова 1:23-25). Апостол Павло писав: “… я пізнав гріх, тільки через Закон” (Рим. 7:7) Звинувачуючи грішника в його гріхах, Закон допомагає йому усвідомити, що він потрапив під Божий суд і підлягає покаранню.
Закон Божий – це засіб, з допомогою якого Святий дух веде нас до справжнього навернення. Побачивши свій справжній характер, ми усвідомлюємо себе грішниками, що не мають надії, і тому гостро відчуваємо потребу в Спасителі. Таким чином, Закон вказує на Христа, єдиного, Хто може звільнити нас від вічної смерті. Закон відкриває нашу гріховність, але не може врятувати нас. Як водою змивають з лиця бруд, так і ми, виявивши свою гріховність за допомогою морального Закону Божого, шукаємо воду, щоб змити гріх і бруд, а очиститися ми можемо тільки кров’ю Агнця.
Закон Божий стримує зло і приносить благословення. Хвиля злочинності, насильства, аморальності, що захлеснула світ, – це наслідок нехтування Десятьма Заповідями. Там, де цей Закон приймається, він стримує гріх, спонукає до правильних вчинків. Ті народи, які включили Божі принципи в свої закони, отримали великі благословення, і навпаки, зневага Заповідями веде до занепаду.
“Бо це любов до Бога – дотримуватися Його заповідей! А Його заповіді не тяжкі” (1 Івана 5:3). “Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса” (Об’явл. 14:12). Це тільки два висловлювання з безлічі, записаних на сторінках Святого Письма, які закликають нас бути слухняними Закону Божому. На жаль, деякі вказують тексти, які нібито скасовують покору Десяти Заповідям.
Який закон скасовано жертвою Христа на Голгофі? Так, після смерті Христа сталися величезні зміни в служінні Господу. Але Біблія говорить про два закони: моральний (Десять Заповідей) і церемоніальний (жертвоприношення). Моральний закон – це Десять Божих Заповідей, незмінний вічний стандарт правди. Церемоніальний закон (про жертвоприношення) був тимчасовим заходом проти гріха і вказував на Христа, як на справжню Жертву, яка знімає провину за порушення Закону Божого.
Закон Божий, тобто Десять Заповідей, регулює відносини Бога і людини, а також відносини між людьми, тому його ще називають моральним законом. Цей закон написаний Богом на кам’яних скрижалях (Вих. 31:18); поміщений в ковчег (Втор. 10:1-5); затверджений Христом (Рим. 3:31); розкриває гріх (Рим. 3:20); неспростовно встановлений навіки (Псал. 110:7,8).
Другий закон, так званий закон жертвоприношень, покликаний був показати шлях врегулювання відносин в разі порушення Десяти Божих Заповідей. Закон жертвоприношень, який ще називають церемоніальним, записаний Мойсеєм у книзі (Втор. 31:24); покладено збоку ковчега (Втор. 31:24-26); скасований Христом (Ефес. 2:15,16); бо жертвоприношення (Левит 7:35-38); були тимчасовим явищем (Євр. 9:9,10).
З даного порівняння бачимо, що всі закони про жертвоприношення вказували на Христа. На Голгофському хресті вмирав істинний Агнець. Під час Його смерті в храмі завіса розірвалася навпіл (Луки 23:45), і жертвоприношення припинилися. Цей закон був тимчасовим, а моральні принципи залишились незмінними і до цього часу.
Закон не рятує людей, головне – віра. А якщо Закон не рятує, то можливо його виконувати не потрібно? Міркуючи таким чином, люди часто не звертають увагу на те, що Закон ніколи не давав порятунку. Як у Старому Завіті, так і в Новому порятунок завжди був і залишається даром Божим для людей. Моральний закон визначає, що добре, а що – зле, що можна робити, а чого не можна, що таке гріх; а церемоніальний закон говорить про те, як отримати прощення за гріх. Прощення ж ми отримуємо тільки за допомогою віри, виконуючи Закон Божий.
“Праведний житиме вірою своєю” (Авак. 2:4) – це принцип життя людей як Старого Заповіту, так і Новоо. У старозавітній час люди жили вірою, але вони також виявляли послух Закону господа. Про Авраама сказано: “Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої” (Бут. 26:5). Порятунок, який ми отримуємо по вірі, не звільняє нас від виконання принципів, встановлених самим Господом. Навпаки, їх виконання приносить нам благословення.
Отже, Закон Божий допомагає людині виявити свою гріховність, віра в Спасителя світу відкриває грішникові шлях до прощення, що відбувається по вірі, і тільки по милості Бога. Але отримане прощення не дає нам права надалі жити, нехтуючи Десятьма Божими Заповідями. Прощення – це подарунок Бога, який неможливо оплатити, а послух Десяти Заповідям – визнання вищого авторитету Бога, Його моральних і духовних принципів.
Видання "Вічний скарб", грудень, 2010 рік
10-11 вересня у Чернівцях відбувся місіонерський конгрес Церкви Адвентистів Сьомого Дня під девізом “Ідіть на пустинні дороги!” за участю керівника відділу Адвентистської місії Української Уніонної Конференції пастора Дмитра Зубкова. За звичаєм, як і в минулі роки, місцем проведення став літній театр, здатний вмістити кілька тисяч людей.
Протягом двох днів учасники конгресу чули Божий заклик нести добру вістку в ті місця, де люди не знають про Божу благодать в Ісусі Христі, як єдиний шлях спасіння, і про Божий Закон, який є мірилом праведності для кожної людини. Великим натхненням послужили свіжі особисті досліди місіонерів, які розповідали про Божі чудеса, що мають місце під час місіонерських подорожей.
Конгрес прикрасили музичні виступи камерного хору “Те Деум”, інструментального ансамблю “Буковинська перлина”, дитячого хору, духового оркестру, соло Віри Дев’яткіної та Миколи Ринжука, тріо “Благодать” та інших виконавців. Особливо слухачам сподобався виступ групи “Маранафа”, пісні якої на цей раз були про блаженну надію всіх християн – Друге пришестя Ісуса Христа! Пастор Дмитро підкреслив особисту відповідальність кожного віруючого в справі спасіння. “Де б ви не знаходилися, Бог дав вам доручення нести добру вістку цьому світу” – сказав він. Пастор Дмитро висловив особливу подяку Богу і уряду України за релігійну свободу в нашій країні.
Якщо в апостольські часи існувала одна єдина істинна Церква Христова, то сьогодні прогресуюча кількість різноманітних деномінацій ускладнює для багатьох людей питання, яка ж Церква є істинною Божою Церквою в наш час? В Святому Письмі є ряд ознак, з допомогою яких можна визначити видиму істинну Церкву Божу.
Першою і найголовнішою ознакою є спадкоємність вчення Церкви. Апостол Павло пише про віруючих, що вони "збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос" (Еф. 2:20). Чи навчає Церква так, як вчили пророки, Христос і апостоли? Якщо відповідь позитивна, то ви на правильному шляху.
Друга ознака описана в Матв. 28:19 – "Тож ідіть, і навчіть всі народи". Істинна Церква Божа на землі – не національна, а всесвітня Церква, яка несе звістку про спасіння по Божій благодаті в Ісусі Христі, "благовістячи вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові" (Одкр. 14:6).
Третьою ознакою є віра в єдиного вічно сущого Бога в трьох окремих особах – Отця, Сина і Святого Духа. Несприйняття Ісуса Христа Вічносущим Богом (Ів. 1:1-3,14) і Духа Святого Божественною особистістю (Дії 13:2) вказує на відсутність біблійного підгрунтя релігійної спільноти.
Четверта ознака – прийняття Ісуса Христа, як єдиного посередника між Богом і людьми в питанні спасіння. "І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали" (Дії 4:12). Якщо Церква не визнає Христа єдиним посередником (1 Тим. 2:5), то слід замислитися над її істинністю.
П'ята ознака – істинна Церква очікує повернення Господа. І Святе Письмо і символ віри "Вірую" свідчать про друге пришестя Господа. Під час вознесіння Христа два анголи з'явились і звістили апостолам: "Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!" (Дії 1:11). Апостол Павло в Євр 9:28 сказав, що "Христос другий раз з'явиться тим, хто чекає Його на спасіння". Маючи хоча б елементарні знання латинської, можна легко визначити Церкву, яка очікує другого пришестя Христа.
Шостою ознакою є дотримання заповідей Божих. Ця ознака настільки важливий, що згадана в Одкр. 14:12 поряд з вірою в Ісуса Христа. А в Одкр. 12:17 написано, що не всі, хто називає себе християнами, а лише ті, що дотримуються заповідей Божих, викликають особливу лютість у ворога душ людських. Істинна Церква визнає всі заповіді Десятислів'я, якими пізнається гріх (Рим. 3:20, 7:7).
І, останнє, істинна Церква Божа завжди знаходиться в опозиції до світу, за що гнана та переслідувала світськими людьми в усі періоди історії. Ісус сказав: "Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить" (Ів. 15:19). Неможливо догодити світу, і в той же час зберегти вірність Богу. Про Першоапостольську Церкву, яка зберігала чистоту євангельського вчення, говорили наступне: "Відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються" (Дії 28:22).
Істинна видима Церква Божа є. І визначити її з допомогою Святого Письма, яке є компасом у духовних питаннях, не так вже й важко.
Тед Вільсон, помічник єпископа Всесвітньої Церкви Адвентистів Сьомого Дня 25 червня 2010 року обраний на служіння єпископа Всесвітньої Церкви АСД, яка налічує 16,3 мільйона членів (разом з дітьми близько 30 мільйонів).
Тед Вільсон був запропонований 246 членами Виборчого Комітету і затверджений голосуванням 2410 делегатами сесії Генеральної Конференції 25 червня 2010 року. Він замінив Яна Полсена, який був єпископом Церкви з 1999 року.
"Ми є не просто організацією, не просто ще однією деномінацією, але Божої Церквою Залишку", – наголосив єпископ Вільсон у короткій промові після свого обрання.
"Я не можу знати всього і буду шукати мудрість разом з моїми співробітниками через вивчення Біблії і Духа Пророцтва" – зазначив він. "Дух Пророцтва є найбільшим даром Бога Церкви Адвентистів Сьомого Дня. Це відноситься як до минулого, так і до майбутнього. І ми йдемо додому!"
Вільсон закликав членів церкви "молитися про те, щоб Дух Святий дарував нам відродження та реформу".
Тед Вільсон почав своє служіння єпископа в 1974 в Нью-Йоркській конференції. Він був помічником директора, а потім директором служіння "Metropolitan Ministries" з 1976 по 1981 роки. Він продовжив служіння в Афро-Індоокеанском Дивізіоні, офіс якого розташований в Абіджані (Кот-д'Івуар) до 1990 року. А також здійснював служіння як керівник відділу, а потім як секретар Афро-Індоокеанского Дивізіону.
Після цього він здійснював служіння в офісі Церкви в Сілвер-Спрінг в якості помічника секретаря Генеральної Конференції на протязі двох років. З 1992 по 1996 роки він був єпископом Євро-Азіатського Дивізіону в Москві. Потім Вільсон повернувся до США в якості керуючого "Review and Herald Publishing Association". І був на цьому служінні до того, як його обрали помічником єпископа Генеральної Конференції в 2000 році.
Тед Вільсон має докторську ступінь у галузі релігійної освіти, отриману в Нью-Йоркському університеті, ступінь магістра богослов'я університету Андрюса і ступінь магістра в галузі громадської охорони здоров'я університету Лома Лінда.
Тед Вільсон одружений на Ненсі Волмер Луїз Вільсон, яка є фізіотерапевтом. У них троє доньок.
P.S. Адвентисти сьомого дня – всесвітня протестантська Церква, яка проповідує спасіння по Божій благодаті в Ісусі Христі та визнає всі без винятку заповіді Десятислів’я включно з четвертою про святість суботи, що повністю узгоджується зі Святим Письмом, яке наголошує, що не всі, хто вважає себе християнами, а тільки ті з них, що дотримують заповіді Божі, є Божим народом, а отже і Божою Церквою на землі. "І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що бережуть заповіді Божі та мають свідоцтво Ісусове" (Одкр. 12:17).