хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Як за СССР


  У мене в магазин ходить наймолодший брат, і не тому, що нам його не жалко, а тому, що так було завжди, а він хоч і ниє щоразу, що знову він крайній, але завжди має свій інтерес в цьому ділі і навіть бере хабарі за купівлю різних смачних, але дуже некорисних речей, яких немає в списку lol
  Хоча частіше купує щось для себе, як от наприклад сходив він мені раз по хлібину, а чек був на 54 грн... І сухарики, і кока-кола, і ще щось.. lol
  А так як він в нас спортсмен, постійно їздить на тренування і змагання, то йому звично бувати в різних магазинах, де, звичайно ж, вибір різний всіляких смаколиків. А вдома що - ну і що, що супермаркет, хай маленький, всього на дві каси, але ж не такий вже і малий.
  Так от, приходить він звідти позавчора, і кладе на стіл решту. Дивлюсь, а її щось багато.. Вся ціла))) Запитую, що ж сталося, бо це зовсім на малого не схоже. Відповідь насмішила страшне - сказав, що там НІЧОГО НЕМА в тому магазині lol
  А ми ж з старшою сестрою, яка, до речі, пам'ятає Брєжнєва, якось намагались пояснити меншим, які виросли вже за незалежності - як воно, коли і гроші є, і купити нічого, бо в магазині ніби якісь товари є.. А купити НІЧОГО, бо все це було й місяць тому, і пів року тому одинаковим. А тут ще й додала - і взагалі такого асортименту не було й близько, як зараз, коли в магазин зайти.
  Оце їм схоже дійшло - як воно було за союзу. Мама так відразу пригадала lol
  

что за год такой?

Зима без снега.
Крещение без проруби.
Учеба без школы
Пасха без церкви.


Иван Васильевич меняет профессию» — 21 гифка из фильма

Павуки, очерет і лелеки. Що їли українські селяни у 1932-1933 рр

Висівки, жом, дерть, макуха, шпориш - сучасний український споживач інтернету і не знає, що ці слова означають. А у 1933-ому вони означали надію на виживання. Разом із ховрахами, горобенятами, слимаками, маторжениками та іншою "їжею".
  
Ніна Карпенко з села Мацьківці Лубенського району Полтавщини напекла для Бі-Бі-Сі маторжеників, які їли за часів голоду в Україні
BBC.CO.UK/UKRAINIAN

Починаючи з серпня 1932 р. кремлівською владою було оголошено перший план хлібозаготівлі, з яким переважна частина українського селянства впоралася.

Незабаром після цього, в жовтні, був продиктований додатковий план здачі, який становив 50% основної норми.

Селяни почали приховувати свої запаси, а представники партійних організацій та сільські активісти – ходити по дворах з металевими щупами, вишукуючи закопане зерно, заглядаючи в льохи, димарі, колодязі, печі, перекопуючи садки і городи, забираючи при цьому всі запаси продуктів (квашену капусту, огірки, квасолю, буряки).

В січні 1933 р. оголосили про третій план хлібоздачі – "лишків", який тривав до весни.

Майже повне вилучення органами влади продуктів харчування змусило українського селянина вишукувати  різноманітні замінники їжі, затрачаючи при цьому чимало зусиль, щоб приготувати щось подібне до страви, хоча стравою це неїстівне вариво було важко назвати.

Коли зазеленіла трава, почали викопувати коріння, їсти листя та бруньки.

Вживали в їжу кульбабу, реп’яхи, проліски, іван-чай, амарант, кропиву, липу, акацію, щавель, шпориш, льон, молочай, калачики.

Ці та інші рослини, які тоді складали основний "раціон" селянських родин, мали обмаль білків, і, споживаючи їх, люди діставали водянку, пухли й масово вмирали.

Селяни розкопували нірки ховрахів, щоб знайти хоч жменьку зерна, прихованого цими запасливими тваринками.

Товкли його в ступах, добавляли жменьку макухи (з конопляного сім’я), буряки, картопляні лушпайки і з цієї суміші щось пекли.

Ті, хто зумів приховати хоч трохи зерна, мололи його на залізних млинках з букси від колеса і варили затируху (вариво з невеликої кількості борошна, розтертого з колосків).

Загалом люди їли все, що можна було жувати.

Варили і їли сирими квіти акації, зелену лободу змішували з товченими качанами, облущеними від кукурудзи. Хто міг - а це було за щастя - добавляли жменьку висівок. Від такої їжі розпухали ноги, тріскалася шкіра.

Облущені качани кукурудзи, лушпиння з проса селяни сушили, товкли, перетирали з бур’янами і варили супи, пекли млинці. Такі страви неможливо було розжувати, організм не міг їх перетравити, тому в людей  боліли животи. З макухи та кропиви або подорожника пекли млинці, так звані "маторженики".

Доходило до того, що селяни кришили солому на дрібненьку січку і разом із просяною та гречаною половою, корою з дерева товкли в ступі. Все це змішували з лушпинням від картоплі, від якого дуже труїлися, і з цієї суміші пекли "хліб", споживання якого  викликало найтяжчі шлункові захворювання.

Люди записувалися  в колгоспи, в СОЗи , в артілі  надіючись на порятунок, адже там часом видавали  "миску баланди" чи макухи:

А у СОЗі при дорозі роздають макуху.

Хочеш жити –  йди до СОЗу, бо впадеш без духу.

Колгоспники  крали кормові буряки, ховаючи їх у халяви чобіт. Дехто  готував з них узвар, інші терли на тертку, домішували "кользи" (ріпак) і пекли коржі – колзяники.

Зі свіжого жому та люцерни пекли млинці. Доярки на фермах крали молоко, щоб нагодувати вдома голодних дітей, чоловіки ж там могли взяти ячмінної дерті.

Колгоспники, пересіваючи полову, приносили додому по піввідра всякої всячини, переважно насіння бур’яну. Перемелювали цю суміш  на жорнах, додавали до тертих буряків і готували "плесканчики", які були колючі та гіркі на смак.

Жорна теж конфісковували, їх доводилося ховати, вони давали хоч якусь надію на життя, адже здобуті замінники їжі треба було змолоти, причому так щоб ніхто не взнав і не доніс.

Були випадки, коли сільські активісти забирали і розбивали жорна, ступи, горщики зі "стравою", аргументуючи це так: "Не виконали заготівлю, а самі щось мелете".

Про штучність голодомору засвідчують факти заливання водою жару у печах селян, сільськими активістами. Адже будь–що знайдене чи збережене з продуктів треба було приготувати на вогні, а сірники можна було придбати лише шляхом обміну на власні речі, або купити в місті, що не кожен міг зробити.

Перетерті жолуді з кукурудзою слугували замінниками борошна, з якого випікали "хліб".

Як замінники їжі використовувались: каштани; кора з осики і берези; бруньки; коріння очерету; глід і шипшина, що були найсмачнішими; збирали різні ягоди, навіть отруйні; перетирали на борошно насіння з трави; варили з цукрового буряка "мед", пили  воду, заварену гілками вишні.

Йшла в їжу і серцевина соняшникових штурпаків.

Найгірше доводилось новонародженим дітям, адже в матерів не було грудного молока. Зі свідчень відомо, що мати давала дитині ссати напій з маківки, і вона засинала на днів три.

З ранньої весни селяни почали перекопувати старі картоплища.

З перемерзлих картоплин пекли клецьки, гнилу картоплю розтирали в макітрі і пекли млинці, – змащуючи сковорідку мастилом для коліс. Також з такої картоплі і вівсяної муки, замішаної на воді, пекли "блювали", їх так називали через те, що були дуже смердючі.  

Споживалися в їжу також продукти тваринного походження. Вже наприкінці 1932 р. зарубіжний кореспондент виявив, що у селі, розташованому за 30 км на південь від Києва, мешканці поїли всіх котів і собак. "З голоду й собаку з’їси", каже тодішня приказка.

З настанням весни 1933 р. у людей порозпухали обличчя, ноги та животи.

В їжу пішли миші, щури, жаби, їжаки, вужі, жуки, мурашки, хробаки, тобто те, що входило до харчових заборон і обмежень і ніколи до цього не вживалися людьми.

Про жахливість голоду  свідчить також вживання в їжу павуків, які в українському суспільстві заборонено вбивати з обрядових міркувань.

У деяких місцевостях варили слимаків, юшку споживали, а хрящове м’ясо подрібнювали та перемішували з листям. Це запобігало набряканню тіла і сприяло виживанню.

Полювали, заливаючи нори водою, на байбаків, ховрахів та іншу дрібноту. В місцевостях  поблизу  річки рятувала ловля риби, хоча це було суворо заборонено і каралось позбавленням волі. До того ж рибу могли ловити лиш ті,  в кого були волоки.

Разом із рибою попадався щавель, з якого обчищали кашку, сушили, товкли і пекли з неї "ліпники". Використовували в їжу розтерту водяну ряску.

Зовсім дрібну рибу перетирали з сіллю і пекли у чавунках – це називалось товчениками.

Виловлювали пуголовків, жаб, ящірок, черепах, молюсків. Варили їх, трохи присолюючи, якщо була сіль.

Якщо солі не вистачало, люди шукали на полях місця, де колись була селітра, збирали її по крупицях, відварювали і тим солили.

Хто мешкав поблизу шкірзаводів, обмінювали свої речі на шматок гнилої просоленої шкіри, з якої в річці вимивали шматочки солі. Такі дії, щодо здобування солі вказують на сильну потребу та майже повну відсутність її у селянських родинах.

Порятунком для голодного був також ліс. Полювати доводилось уночі, бо й це було заборонено. Трохи  допомагали гриби, яких було багато після дощів, хоча голодні люди від переїдання часто вмирали: "Не  їв – зомлів, наївся – звалився".

Зі свідчень очевидців відомо, що багатьом селянам допомагали вижити корови, яких ховали  по ярах та лісах, а жінки тихцем бігали їх доїти.

Взимку кормів для худоби також не вистачало, але селяни будь–що намагалися прогодувати своїх рятівниць. До молока добавляли полову, мелене зерно та різні дрібну живність.

Масово почалося вживання кінського м’яса, яке ще з часів Київської Русі вважалося нечистим, не гідним для споживання і було відсутнім у харчовому раціоні українців.

Вживання конини почалося з 1931 р., коли ще не почався масовий голод. Люди вночі добували зі скотомогильників здохлу конину, з неї робили холодець і засолювали про запас.

Здохлих коней для дезінфекції поливали карболкою або навіть смолою, але це не зупиняло людей, які билися за такий кусок конини, вимочували її і споживали.

Здохлих колгоспних свиней також поливали гасом, щоб люди не розбирали на харчі, але й це не допомагало.

Страшний голод змусив українського селянина порушити найсуворішу харчову заборону в традиційному харчуванні – вживання тварин, які гинули від недоїдання та через різні інфекційні хвороби. Люди мусили харчуватися здохлими курми, собаками, а інколи навіть викопували людські останки.

Порушувалися й деякі інші раціональні та ірраціональні заборони.

Голодуючі ловили журавлів, лелек, чапель, яких в Україні споконвіків оберігали, ніколи не руйнували їхні гнізда. За народними віруваннями, споживання лелечого м’яса прирівнювалось до людожерства.  

Проте вкрай виснажені люди шукали і смажили воронячі та сорочачі яйця, ловили диких птахів, забирали з гнізд пташенят.

Наслідком жорстоких репресивних дій щодо селянства стало знищення культури споживання їжі, регулювання скоромних та пісних страв. Постів ніхто з українських селян не дотримувався, адже через повну відсутність харчів саме виживання  людини було поставлене під загрозу.

Людей, які пережили Голодомор, дотепер не покидає страх, чимало з них завжди мають про запас мішечок борошна чи сухарі

https://www.istpravda.com.ua/research/4ced16b8d078d/

Nautilus Pompilius




- А что, нельзя было детей в школах закрыть на месяц? Чё домой-то сразу!?..

 

Фразы учителей на удаленке:
1. Выйди и зайди в скайп нормально.
2. Что за смех? Скинь ссылку, вместе посмеемся.
3. На физкультуре будем бегать стометровку, все взяли собак?
4. Сидим! Звонок для учителя, это в дверь звонят - пиццу принесли.
5. Папу с мамой быстро к монитору!
6. Ну-ка, тихо там на Камчатке! Да, Кузнецов, далеко ты к бабушке уехал.
7. - Можно войти в класс?
- In English please!
- May I come in my kitchen?
8. - Вы вместе сели, чтобы разговаривать?
- У нас один аккаунт на двоих.

 

Объявление: "Меняю две пачки гречки и рулон туалетной бумаги на адрес подпольной парикмахерской".

 

"Эпидемия будет продолжаться до конца карантина".
(с)
Виталий Кличко

 

Вовочка учится на удаленке.
- Марьванна, ну почему опять двойка за сочинение?!
- А что ты хотел, Вовочка, если в одном слове ты умудряешься делать по две ошибки! Вот ты пишешь: летом мы с родителями собираемся отдыхать на Балканах. С каких пор балкон стал писаться с заглавной буквы и через а?!

 

Загадка:
Сидит дед в темнице, а пи
…дец на улице.

 

В условиях эпидемии коронавируса песня "Чумачечая весна" заиграла новыми смыслами.

 

Как предательски звенит во время карантина по утрам в пакетах мусор...

 

Наконец-то экстраверты страдают.
Тема следующей пандемии - страдающие жаворонки.

 

На самоизоляции я узнал о себе много нового. От жены.

 

В Хогвартсе перестают подмешивать в еду галлюциногенные препараты. Магия пропадает. Грустные дети с метлами ходят по двору и просто подметают.

 

В своём обращении к народу президент пообещал на 3 месяца снизить на треть свою зарплату, зарплату своих замов, министров и замминистров и направить эти деньги на борьбу с вирусом. А также призвал к аналогичным действиям должностных лиц государственных учреждений и руководителей крупных компаний.
Жаль, что это был президент ЮАР.

 

Городок у нас небольшой, все друг друга знают.
Поэтому слово "анонимных" в названии нашего клуба мы убрали.

 

Люся регулярно здоровалась с бабушками у подъезда, поэтому считалась самой вежливой проституткой в доме.

 

Во время коронавируса безопаснее грызть ногти на ногах, чем на руках.

 

Бог создал Америку, чтобы люди видели как надо жить, а Россию, чтобы видели, как не надо жить.

 

- Привет, красотка, а молодой человек есть?
- Да, есть!
- Хорошо. А немолодой?

 

Надоело сидеть без денег – ложись.

 

Россия - это страна, в которой люди без совести рассказывают людям без памяти, как хорошо им жилось без штанов.

 

- Назовите своё самое негативное качество.
- Предельная честность.
- Ну, я не думаю, что честность — это так уж плохо...
- Мне похер что вы там думаете…

 

давай с тобой сыграем в город
я говорю тебе какой
а ты внезапно уезжаешь
в него с вещами насовсем

 

Якщо рік заснування Лаври 1051, а Москви 1147, якого біса вона московського патріархату?

 

Ищешь нового мужчину, не расставшись с предыдущим? Правильно! Ты же не босиком приходишь в магазин за новыми сапогами.

 

Птицы, прилетающие на зимовку из России в Турцию, пьют, матерятся и мешают отдыхать другим птицам.

 

Видеть вас – одно удовольствие. А не видеть – другое.

 














 

 


Київ в диму з Чорнобиля.

  • 16.04.20, 22:36
Зараз, 22.30 - повний Київ диму.
.
Звідки - з Чорнобиля. З горілих чорнобильських лісів. Мало короновірусу, ще треба добити радиацією.
.
Так вже четвертий раз.
.
Пожежники тушать вже третій раз.
.
Почалося це ВСЕ - з третього квітня.
.
Тхнуло горілим торфом ( звідти, з боліт тих місцевих.
.
Вже четвертий раз, але вже з димом у повітрі все сиве. 
.
Запах був 09.04.2020, 10.04.2020, 14.04.2020, і тепер, 16.04.2020.
.
Чому ж так. Начорта??
.
.
тому що ви недоумки вибрали ідіота, подібного старому кличку меру, і цей ідіот тягне на посади - росіян.
.
і не виганяє з посад - росіян. Нещасних, криворуких, КРЖ,.чечЁткин...Завідувач МЧС.
ну хай би бив - чеч'тку - краще б вийшло. Як Ви не розумієте Значення призвіщ і значення россіян???
Голова ПОЖЕЖНИКІВ!!!!! 
криврука система там - руцька. Потушити  Вони - Нічого НЕ ЗДАТНІ!!!!
е пожежники у знайомих. а голова - руцьке. і генералів там - тисяча. руцькі.
.
.
Я вже два роки Пишу - Усіх у кого росіянське прізвище - потрібно вигнати з посади....
як ви не розумієте...там де росіянське прізвище - там усім - гаплик. там крадійство, брехня, і криворукість...
.
де б воно не було...і там тисяча генералів МЧС руських ( росіян генних криворуких) сидить намертво засіли криворукі.
.
.
не доходе головою - дихайте димом. Криворуким непотушеним вчасно. Усім, хто не в Києві - по барабану це все. і слова. і думки.
.
знесуть пость після жалоб місцевих росіян. прекрасно. давайте і далі жити у бардаку їхньому.
.
А дим - ЗАРАЗ, увесь київ. тушити - не здатні.
.
Пробую додзвонитись до Головних Редакторів Газет та Сайтів. Що ви думаєтє? - в них усіх тільки міські телефони....які на редакцію зав'язані, та вдень працюють, ліві секкретарки сидять... оце - наша влада і наш Час такий.....