хочу сюди!
 

Ольга

45 років, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

коли день новий...

коли день новий

то неначе прокляття

і шансів спливає крізь пальці

пісок

коли із думок

догорає багаття

і пам’ять катує

незроблений крок

і виють довкола

потворні химери

і сіє мовчання

небесна блакить,

рибалки із теслею

стукають в двері

і просять до себе

погрітись пустить



Шановні судді й прокурори

  • 21.04.20, 19:57
Не пускали діток у садочок,
бо ті прививок не мали,
а що як інших синів й дочок
прийшли б й позаражали
Звісно діти без прививки
можуть захворіти 
та чого боятись іншим 
чого так трепотіти
раз є у вас прививки , той  є й імунітет
ось так би мав сказати батьківський комітет

Зараз цеї в нас проблеми вже давно немає
всі сидять на карантині
всіх держава опікає
правда тануть грошенята, 
як той лід на сонці
скоро станемо багаті 
напевно ,як японці.
Знов суспільство розділилось
і не йдуть до згоди
деж цю Паску святкувати 
хотілося б  свободи
тож одні пішли до церкви,
інші зосталися вдома
урядовці вже планують
 продовження будь вдома
бо мовляв напевно стане
більше хворих після свят,
щож можливо так і буде
тож дальш глядітемо малят
І дивляться  вовками люди 
один на одного
посварило свято
із-за карантину цього
Та мабуть не в святі справа,
що продовжують його
чи така у нас держава, 
чи , ще не вкрали , що в кого
чи чекають на вакцину
щоб бюджет туди списать,
і брешуть , брешуть без упину,
 а люди хочуть вже гулять

А є у світі ще країни,
що йдуть шляхом природної вакцини-
голандці, шведи , білоруси
усе нас тягнуть до спокуси
порушить тую постанову
й не сидіти вдома знову й знову

Шановні судді й прокурори 
не ховайтеся у нори 
оцінку дайте постановам
оцим злочинним настановам
оцим злодюгам брехунам
і буде шана вам.


Микола Федорась           с Кустин

     





 

Листопад на Богданових стежинах, ч. 1

  • 21.04.20, 19:49

«А ви все одно колись повернетеся сюди, це ж Холодний Яр. Побачений одного разу, він уже не відпустить», - не дослівно, але якось так наставляла в дорогу наглядачка церкви в Суботові відвідувачів, що вже збиралися йти, коли я тільки зайшов. А й правда. Побувавши тут уперше в березні минулого року, приїхав знову вже через вісім місяців, і може, ще колись приїду – занадто вже місця цікаві та насичені історією…

Погода у листопаді уже буває нестабільною, тому довгих поїздок на цей період не планую. Вирішальним поштовхом до спонтанної покатушки може стати хороший прогноз погоди в якомусь регіоні та наявність квитків на поїзд за пару днів. Так і вийшло цього разу з Черкащиною, хоча… Що буде сонячно я-то примітив, а от що при цьому -7 і вітер, не звернув уваги.

1. Та плани міняти не став, і морозного суботнього ранку ступив на вулиці безлюдних у той час Черкас, над якими якраз палала світанкова заграва.


[ Суботів ]

Золотые слова...

...если тебя упрекнули в неблагодарности , спроси сколько это стоит , уплати стопроцентный платеж и больше не общайся с этим человеком.*bravo*.

Від безділля - словоблуддя.

Вже n-й день карантину, я вже і не рахую. Занадто багато цифр я бачу останнім часом: кількість хворих, одужавших, летальні випадки, політична статистика, робочі звіти. Крізь всю цю суху вертикальну матрицю до мене пробираються екзистенціальні питання, які стають  гострішими, коли стоїш все ближче до 30-ти літньої позначки) Я думаю, що більшість, коли причісуються, або чистять зуби, всі ми ловимо поглядом нові маленькі зморшки на обличчі, і всі трішки засмучуються) Ці хвильки під очима наче підписи на річних звітах)  Зізнаюсь, я довго приводила до ладу ці депресивні думки: "я старію", "юність вже минула", "треба знайти толкового косметолога".  Іноді у мене це виходило, проте бували дні, коли накривало мене знатно. Мене бісила моя ж радість від нової сковорідки, голова розривалась від протиріччь. Доводили до сказу малознайомі люди, яких чомусь дуже цікавило, чому у нас немає дітей. І немов вірусною інфекцією ці думки проникали мені в голову. І це були ті питання, на які я знала відповідь, проте в голові вони лунали чужими голосами і чужими емоціями. Тому одне з наймудріших рішень було свідомо ігнорувати таких людей, не намагаючись пояснити їх мотивацію. Згодом, до мене стало доходити, що не потрібно з"єднувати своє ставлення до світу, свої причини для радості з цифрою в паспорті. Я отримую неймовірний кайф, коли бачу, як дорослий дядечко щось мугикає собі під носом, або бабуся, яка освоює XBox. Так, ось чого я боюсь - постаріти емоційно. Я хочу отримувати від нових пісень теж задоволення, як і від Бумбокс в 2000-х, хочу дивитись на молодих акторів не як на "молокососів", а як на талановитих особистостей. До мене нарешті дійшло, що дорослішання дозволяє поєднати нове з вічним. Слухати нові музикальні композиції, а вечорами переглядати такий "олдскул" як "Пропала грамота", або  "Кішка на розпеченому даху". Той факт, що моє покоління застало часи касет і бабін, стаціонарних телефонів, листів з вітальними картками від бабусь, а потім поспішно занурилось в шквальну бурю технологій з усіма VR-окулярами, та соцмереж, - демонструє мінливість усього: часу, людей, цінностей. Треба сприймати себе теперішнього, і що ти можеш зробити для себе майбутнього. А всі ці зморшки, сиві волосини чи пару зайвих кіло - це всього сценічний грим, а за ним ми все одно залишаємось тими, ким ми самі себе бачимо.   

Да все клас

  • 21.04.20, 18:23
Не просто все клас нет желания пойти погулять нет желания праздновать и сильно так общаться да по телефону... Да это оно это моё. Всё происходит и случается правильно. У меня даже дурная мысль закралась а может это все я вот так сделал... Ну своим набором и последовательность мыслей поставил мир в вот такую вон позу, а может нас много и мыслю не просто материальная с отложением происходящего...

Нет счастья в бездействии

.
Лужа лежит на асфальте, мечтает:
- Как хорошо ей лежится!
Солнце лучами её согревает,
Луже пришлось испариться.

Если ты тоже лежать и мечтать
Будешь, как мокрая лужа,
Можешь таким же пустым местом стать,
Глупым совсем и ненужным.

Ну, а мораль здесь тогда лишь поймешь,
Дело когда для себя, ты, найдёшь.

*
Сергей Прилуцкий

актуальность

  • 21.04.20, 17:00
Я сижу на карантине
Вся в шелках и юбке мини
По карнизу ходит кот
Он - свободный идиот
Он без маски, без перчаток
Без кредита и накладок...
Карантин закончится, все коту припомнится
А сейчас я в юбке мини жру сосиски и мартини
Кот сидит же за окном
И свободный, и пленен.