хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Спортивный дух

Стихотворение "Спортивный дух"

Всё детство я со спортом связан,
Но быть я профи, не обязан.
Люблю для себя спортом заниматься,
Чтобы здоровье моё могло закаляться.

Тренировки мне тренируют дыхание,
Когда ими я создаю испытания.
Двигаясь не спеша к своей цели,
Чтобы силы были на пределе.
И не важно какой результат,
Главное, чтобы был я этому рад.

Но, кто в спорте хочет достигнуть вершины,
И покупать потом дорогие машины.
Тот трудится должен усердно,
Чтобы быть в своём деле первым.
Только помнить нужно одно:
Дано тебе или не дано,
Важно здесь только одно,
Если спорт это твоё,
Тогда первым тебе быть суждено.

У Львові зацвіла рідкісна магнолія...



У Ботанічному саду Львівського національного університету зацвіла рідкісна магнолія.

“Завдяки своїм білуватим квіткам, рослина відома також під назвою магнолія білоцвіта.
У природі магнолія оберненояйцеподібна трапляється лише в Японії та на Курильських островах, де спорадично росте в складі широколистяних мішаних лісів. А тому, цей вид занесений до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи і потребує охорони у природних оселищах”, – повідомляють у Ботанічному саду.


Сломана кровать

Стихотворение "Сломана кровать"

Когда сломана кровать,
Не стоит паниковать.
Взять нужно волю в кулак,
И доказать всем, что ты не слабак.
Включи свое соображение,
Также применить нужно рассуждение.
И все свои усилия применить,
Чтобы кровать эту починить.
Конечно, проще новую мебель покупать,
Когда сломана кровать.
Но, когда с работой нелады,
То тогда кровать починишь ты.
Поэтому не бойся мужских трудов,
Они отблагодарят тебя потом.


Найдивніші представники ментально пошматованого суспільства

Валерій Прозапас

Найдивніші представники нашого ментально пошматованого  суспільства - це успішні та заможні совкодрочери.

Коли зубожілий пролетарій, який принципово не бере до рук книг, заливається пивом, шансоном, серіалами про мєнтов та каналами Медведчука, починає розмірковувати про "справєдлівость прі Союзє", "заговор амєріканцев" або споконвічне "взять і подєліть" - то таке соціальне оскотинення хоч має видиму причину, а відповідно шанси на лікування при належних діях держави в сфері освіти, інформації, підтримки культури та науки.

Як можна зрозуміти і радянську ностальгію вертухаїв пенсійного віку, які ще пам'ятають номенклатурну кормушку та часи коли їх "боялась Амєріка", а 90% населення ніколи не бачило пристойного одягу і стояло в чергах за маслом - проте вони відрижка тієї системи, це вже не лікується, і зникне природнім шляхом, як пам'ятники Лєніну.

А от коли обтяжені закордонною нерухомістю та активами, вдягнені на своїх селфі у брендові шмотки та регулярно звітуючі про відвідування знамених курортів успішні бізнесмени починають зі сльозою згадувати "врємєна когда всє билі равни" і "вкусний пломбір" - це реально виглядає психічним збоченням.

Такі чомусь дуже переймаються декомунізацією, "внєшнім управлєнієм" України та "завісімостью от западних крєдіторов" - впритул не помічаючи війну з РФ та окупацію її військами Криму та Донбасу.

Їх напружує українська мова - але навчають вони своїх дітей в закордонних вузах далеко не російською, і нічого, не обурюються такій несправедливості.

Вони один в один повторюють московську пропаганду про "страну 404" - але про фсбшний феодалізм і стан країни-бензоколонки чомусь не скажуть жодного кривого слова.

Бо такі переважно звичайні паразити, вони вбачають небезпеку в розвитку громадянського суспільства, їм не потрібна успішна держава - а аморфна малоросія в якій зручно стригти овець.

Втіленням їхніх мрій є приклад колективного Коломойського-Паліци-Дубінського, які примудрилися стати частиною державного механізму і тепер грабують як не в себе та ще і готові торгувати суверенітетом заради власної вигоди хоч з Путіним, бо той може дати велику ціну.

Деморалізованому, ошуканому суспільству вкрай необхідно зупинити цей совково-малоросійський реванш, для початку хоча б "в своїй голові", та знову скерувати державу на курс до цивілізованого світу - де ті товаріщі, до речі, вже давно забезпечили своє майбутнє, не наше.






 

Скоро весна

Стихотворение "Скоро весна"

Скоро весна,
Всё заново цветёт.
Скоро весна,
Всё худшее пройдёт,
И ты посмотришь вокруг,
Где что-то удивит тебя, вдруг,
Что всё проходит,
Ничего вечного не бывает.
Скоро весна,
Только заново всё расцветает.
Улыбнись, забудь ты беды все,
Скоро весна,
Всё расцветет везде.
Кто в чудо не верит,
Тому напоминаю,
Скоро весна,
И всё по расцветает.
Цени то,
Что скоро весна,
Жизнь будет прекрасна у тебя.


Українська музика 1147







0%, 0 голосів

100%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Трошки о матерном.

  • 10.06.20, 12:19


Зачем нам нужен мат? Мат нужен для эмоций. А эмоций в нашей жизни – пруд пруди. Вся наша жизнь состоит из эмоций. А значит и из мата. Даже у классиков. Помните полное собрание сочинений Пушкина, где некоторые слова заменены строчками «х…» и «п…»? Если Вы считаете, что поэт имел в виду слова «хлеб» и «поле», то…..
Как сейчас помню юношеские строчки Александра Сергеевича, воспроизводящие разговор двух великосветских дам:
«…В моей п… соломинку ты видишь,
В своей – не замечаешь и бревна!..»
Как себя ощущали родственники великого поэта после знакомства с этой стороной его творчества, я не знаю, но судя по тому, что они прожили долгую жизнь, ощущали они себя неплохо.
Кстати, с перепиской Чехова с братом до сих пор издательские проблемы потому, что все письма двух братьев (один писатель, второй – актёр и режиссёр) полны ругани и плотских похождений. Например, описывая свои похождения в Японии, Антон Павлович изволили заметить, что член ему после совершения величайшего таинства на земле вытерли салфеткой. Это поразило его настолько, что он не преминул это отметить. В кратких и ёмких «не парламентских» выражениях.
Великому матерщиннику Бунину мат не помешал стать Нобелевским лауреатом. Надеюсь, что это сравнение с Великими утешит всех воинствующих борцов за приличность языка.

Трудные дороги

Стихотворение "Трудные дороги"

В какую сторону идти?
Направо или налево?
Каждый столкнулся на пути,
Когда дошел он до предела.

Правый путь успех предзнаменует,
Но поначалу человек рискует,
В ущерб себе он по пути этому идёт,
Лишь потом честь приобретён.

Вот левый путь ничего не обещает,
Но и ничего с тебя и не взимает.
Таким путём идёшь и нету цели,
Но делают здесь все то, чего хотели,
Только такие вещи надоели,
И ни к чему не приведут,
Лишь одну грусть на душу наведут,
А там печаль, одни страданья,
И за них лишь наказанье.

Каким путём идти,
Каждый должен выбор делать сам.
Идти по правому пути,
Или идти налево по следам,
По тем, от которых больше ран.

Одно лишь существует утешенье,
Чтобы выбор сделать этот,
Нужно приложить много рассужденья.