
“Завдяки своїм білуватим квіткам, рослина відома також під назвою магнолія білоцвіта.
У природі магнолія оберненояйцеподібна трапляється лише в Японії та на Курильських островах, де спорадично росте в складі широколистяних мішаних лісів. А тому, цей вид занесений до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи і потребує охорони у природних оселищах”, – повідомляють у Ботанічному саду.
Валерій Прозапас
Найдивніші представники нашого ментально пошматованого суспільства - це успішні та заможні совкодрочери.
Коли зубожілий пролетарій, який принципово не бере до рук книг, заливається пивом, шансоном, серіалами про мєнтов та каналами Медведчука, починає розмірковувати про "справєдлівость прі Союзє", "заговор амєріканцев" або споконвічне "взять і подєліть" - то таке соціальне оскотинення хоч має видиму причину, а відповідно шанси на лікування при належних діях держави в сфері освіти, інформації, підтримки культури та науки.
Як можна зрозуміти і радянську ностальгію вертухаїв пенсійного віку, які ще пам'ятають номенклатурну кормушку та часи коли їх "боялась Амєріка", а 90% населення ніколи не бачило пристойного одягу і стояло в чергах за маслом - проте вони відрижка тієї системи, це вже не лікується, і зникне природнім шляхом, як пам'ятники Лєніну.
А от коли обтяжені закордонною нерухомістю та активами, вдягнені на своїх селфі у брендові шмотки та регулярно звітуючі про відвідування знамених курортів успішні бізнесмени починають зі сльозою згадувати "врємєна когда всє билі равни" і "вкусний пломбір" - це реально виглядає психічним збоченням.
Такі чомусь дуже переймаються декомунізацією, "внєшнім управлєнієм" України та "завісімостью от западних крєдіторов" - впритул не помічаючи війну з РФ та окупацію її військами Криму та Донбасу.
Їх напружує українська мова - але навчають вони своїх дітей в закордонних вузах далеко не російською, і нічого, не обурюються такій несправедливості.
Вони один в один повторюють московську пропаганду про "страну 404" - але про фсбшний феодалізм і стан країни-бензоколонки чомусь не скажуть жодного кривого слова.
Бо такі переважно звичайні паразити, вони вбачають небезпеку в розвитку громадянського суспільства, їм не потрібна успішна держава - а аморфна малоросія в якій зручно стригти овець.
Втіленням їхніх мрій є приклад колективного Коломойського-Паліци-Дубінського, які примудрилися стати частиною державного механізму і тепер грабують як не в себе та ще і готові торгувати суверенітетом заради власної вигоди хоч з Путіним, бо той може дати велику ціну.
Деморалізованому, ошуканому суспільству вкрай необхідно зупинити цей совково-малоросійський реванш, для початку хоча б "в своїй голові", та знову скерувати державу на курс до цивілізованого світу - де ті товаріщі, до речі, вже давно забезпечили своє майбутнє, не наше.

Зачем нам нужен мат? Мат нужен для эмоций. А
эмоций в нашей жизни – пруд пруди. Вся наша жизнь состоит из эмоций. А значит и
из мата. Даже у классиков. Помните полное собрание сочинений Пушкина, где
некоторые слова заменены строчками «х…» и «п…»? Если Вы считаете, что поэт имел
в виду слова «хлеб» и «поле», то…..
Как сейчас помню юношеские строчки Александра
Сергеевича, воспроизводящие разговор двух великосветских дам:
«…В моей п… соломинку ты видишь,
В своей – не замечаешь и бревна!..»
Как себя ощущали родственники великого поэта
после знакомства с этой стороной его творчества, я не знаю, но судя по тому,
что они прожили долгую жизнь, ощущали они себя неплохо.
Кстати, с перепиской Чехова с братом до сих пор
издательские проблемы потому, что все письма двух братьев (один писатель,
второй – актёр и режиссёр) полны ругани и плотских похождений. Например,
описывая свои похождения в Японии, Антон Павлович изволили заметить, что член ему
после совершения величайшего таинства на земле вытерли салфеткой. Это поразило
его настолько, что он не преминул это отметить. В кратких и ёмких «не парламентских» выражениях.
Великому матерщиннику Бунину мат не помешал
стать Нобелевским лауреатом. Надеюсь, что это сравнение с Великими утешит всех
воинствующих борцов за приличность языка.