Ирина Мусиенко:
Сьогодні стався зі мною такий випадок.
Була на ринку, хотіла купити персиків. Підхожу до ятки, торгують молоді хлопець з дівчиною, обом не більше 20 років.

Жіночка переді мною просить пакетика, щоб набрати персики, а дівчина-продавчиня їй каже: "Ми самі накладаємо"

Я їй зауважила : "Хіба ми в Радянському Союзі?"
Вона мені з льоту відповідає: "А хотілось би!"

На що я теж не забарилась:

"Дитино, от коли ти замість прокладки підкладеш собі тряпочку, та попереш її, а дупку газетою підітреш тоді може зрозумієш. І доречі, те чим ти займаєшься саме в цю мить, каралося статтею за спекуляцію, бо ці персики ти не виростила своїми руками, а перекупила на продаж, а я, щоб тобі не образливо було, піду до іншого продавця, бо вибір зараз такий, якого при совку не було".

Зараз схоже, що над цією темою почала працювати пропаганда, бо дуже багато такого стало вспливати.

На КПДВ красномовне фото Сергія Вікарчука зроблене на Шулявці.

- Походу, таких пассажиров можно задерживать и сдавать полиции - потому как совково-нацистская символика и ее реклама у нас запрещена...

- Персики ей? Гнилой капустой пущай хрустит, если соскучилась по совку. И кильку на сладкое.

- Шоп при совке поесть персиков надо было приехать на юга и там на "колхозном рынке" (ага, да, никаких перекупщиков, вы шо) купить втридорога. А апельсины нам посылками по почте бабушкины родственники из Ленинграда присылали.

- И хер бы ей стали сочувствовать другие покупатели. Сразу бы подняли вой - чё ты копаешься, бери что дают, не задерживай очередь.

- А чему вы все удивляетесь? Моя приятельница детям все время рассказывает, как чудесно жили в СССР: все были дружные, воспитанные, всего хватало, все было натуральное. Я ее спрашиваю:"А про Афган ты им правду рассказала? А про то, как в студенческие годы при нашей всеобщей" дружности", белье из общего душа нещадно воровали? А про то, что многие" воспитанные" в 90-е резко стали бандитами? - видимо слишком "хорошо" воспитали. А про то, как мы с тобой, чтобы что-то купить по ночам занимали очередь в ЦУМ после занятий и спали с номерками на руках?

- Хвалят совок те кто был у корыта при совке : торговля," передовые" пролетарии, партийные и профсоюзные деятели и т.п.

Валерій Прозапас

Найдивніші представники нашого ментально пошматованого  суспільства - це успішні та заможні совкодрочери.

Коли зубожілий пролетарій, який принципово не бере до рук книг, заливається пивом, шансоном, серіалами про мєнтов та каналами Медведчука, починає розмірковувати про "справєдлівость прі Союзє", "заговор амєріканцев" або споконвічне "взять і подєліть" - то таке соціальне оскотинення хоч має видиму причину, а відповідно шанси на лікування при належних діях держави в сфері освіти, інформації, підтримки культури та науки.

Як можна зрозуміти і радянську ностальгію вертухаїв пенсійного віку, які ще пам'ятають номенклатурну кормушку та часи коли їх "боялась Амєріка", а 90% населення ніколи не бачило пристойного одягу і стояло в чергах за маслом - проте вони відрижка тієї системи, це вже не лікується, і зникне природнім шляхом, як пам'ятники Лєніну.

А от коли обтяжені закордонною нерухомістю та активами, вдягнені на своїх селфі у брендові шмотки та регулярно звітуючі про відвідування знамених курортів успішні бізнесмени починають зі сльозою згадувати "врємєна когда всє билі равни" і "вкусний пломбір" - це реально виглядає психічним збоченням.

Такі чомусь дуже переймаються декомунізацією, "внєшнім управлєнієм" України та "завісімостью от западних крєдіторов" - впритул не помічаючи війну з РФ та окупацію її військами Криму та Донбасу.

Їх напружує українська мова - але навчають вони своїх дітей в закордонних вузах далеко не російською, і нічого, не обурюються такій несправедливості.

Вони один в один повторюють московську пропаганду про "страну 404" - але про фсбшний феодалізм і стан країни-бензоколонки чомусь не скажуть жодного кривого слова.

Бо такі переважно звичайні паразити, вони вбачають небезпеку в розвитку громадянського суспільства, їм не потрібна успішна держава - а аморфна малоросія в якій зручно стригти овець.

Втіленням їхніх мрій є приклад колективного Коломойського-Паліци-Дубінського, які примудрилися стати частиною державного механізму і тепер грабують як не в себе та ще і готові торгувати суверенітетом заради власної вигоди хоч з Путіним, бо той може дати велику ціну.

Деморалізованому, ошуканому суспільству вкрай необхідно зупинити цей совково-малоросійський реванш, для початку хоча б "в своїй голові", та знову скерувати державу на курс до цивілізованого світу - де ті товаріщі, до речі, вже давно забезпечили своє майбутнє, не наше.