хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Телефонний віртуал)))

  • 18.08.21, 14:30
Дорослий дядько, 43 рочки, пише, що не одружений, не вживає, адекватний (ну це він про себе так вважає)))... Пише на пошту @i.ua, бажає познайомитися, але для знайомства треба одразу надати номер телефону і на вайбер вислати йому мої фото... Пропоную просто зустрітись і познайомитися, містечко в нас маленьке, кафе всі в центрі, час пропоную вечірній, щоб вже роботи позавершувати... У відповідь отримую, що я віртуалка і "не пиши мені більше"... От що воно то було?)))
Питання риторичне) Всім чудової середи!

Розумна людина оцінює іншу лише за вчинками та переконаннями

Українці і сусіди-мусульмани — сторінки спільної історії
Перші відомості про іслам, мусульманський світ наші предки отримували під час торговельних подорожей і військових походів. Арабські купці діставалися до Києва, подорожуючи на північний захід, але постійної арабської колонії у Києві не було. Цей етап ознайомлення Русі-України з ісламом має своєрідну кульмінацію. Йдеться про вибір віри великим київським князем Володимиром (X ст.). Згідно з літописними відомостями, у полі зору Володимира були іслам, християнство та іудаїзм. Володимир почав «випробування віри» через особливі посольства. За допомогою одного з цих посольств і відбулося ознайомлення київського владики з ісламом на землях Булгарстану (Поволжя). Надалі ж мусульмани, які з’являлися час від часу на наших землях, зустрічалися вже з християнізованою Руссю. Першими мусульманами на її теренах були представники народів, які кочували від Приазов’я до Дону. У XI ст. на службі в київського князя була кіннота з мусульман-печенігів. Першу мечеть в Україні було зведено в м. Остеню за велінням князя Костянтина Острозького (XVI ст.) для татар-мусульман, що були у нього на службі.

Після прийняття ісламу Золотою Ордою в 20-х XVI ст. у Києві протягом 40 років постійно перебувала група мусульман-ординців. Політичні діячі України в пошуках виходу зі скрутних політичних ситуацій часом звертали погляди на південь, до сусідів-мусульман. У лютому 1648 р. у Бахчисараї було укладено союз між українським гетьманом Богданом Хмельницьким і Кримським ханом Ісламом-Гіреєм III. A в 1654 р. Хмельницький розмірковував про встановлення державного протекторату Туреччини над Україною. Прихильником турецької орієнтації був гетьман Петро Дорошенко (1627-1698). Особливо делікатним є питання щодо українців-мусульман. Літературні джерела свідчать про осідання українців з числа полонених в Туреччині. Вони, прийнявши іслам, ставали домоправителями, ковалями, садівниками. Частина невільників залишалася в Криму. Адаптувалися в мусульманському середовищі й ті, хто поселявся з метою заробітку, — аргати. Мусульманські громади в різний час існували в Хаджибеї (Одеса), Азанеї (Азов), Акермані (Білгород-Дністровський), Ачи-Калс (Очаків), Кам’янці-Подільському. У 20–30-х роках XX ст. в Україні під тиском радянської влади було закрито мечеті, мусульманські школи — мектеби і медресе, майже весь мусульманський актив було репресовано. У 1944 році з Криму було виселено майже 189 тисяч татар. Нормалізація життя мусульманських громад почалася в Україні з проголошенням незалежності.

Джерело: https://buklib.net/books/33009/

Студент-медик Яхья Альбабелі з великою шаною приймає ту гостинність та ті можливості, котрі дарує йому наша країна — Олег Володарський (відео)

Яхья Альбабелі, директор ГО «Вінницький ісламський культурний центр»

В центральній частині міста на затишній вуличці розташувався Ісламський культурний центр Вінниці. В затишному, гостинному будинку розміщуються і мечеть, і культурна організація. Двері цього місця завжди відчинені для усіх, хто щиро, з відкритим серцем хоче доторкнутися до ісламської культури: молитовні зали, бібліотеки, недільні школи, курси арабської мови та культури мусульманських народів, спортивні гуртки — все це та багато іншого кожен охочий може знайти в цій оазі ісламського світу, розташованої посеред гостинного, затишного українського міста.

Ми заздалегідь домовилися про «Сповідь» з імамом — духовним очільником центру. Але, на жаль, через хворобу ми не змогли зняти програму з ним самим, але все ж таки знайшли змогу насолодитися гостинністю Ісламського центру. Яхья Альбабелі — студент-медик, директор ГО «Вінницький ісламський культурний центр», привітно зустрів нас, провів екскурсію та люб’язно знайшов час для цікавої та пізнавальної бесіди, якою стала для мене «Сповідь» з цією людиною.

На перший погляд, здавалося, що між нами так багато відмінностей: етнічне коріння, національність, мова, релігія. Але все ці відмінності — лише форма. Суть набагато глибша та простіша. Це був діалог між двома людьми, котрі вірують в Бога, котрий вчить їх любові, заповідає любити ближнього. Коли приходить усвідомлення цієї суті, будь-які відмінності між нами втрачають свою «роздільну здатність». Залишається лише любов до ближнього.

Національність, мова, релігія, культура, історія — це все інструменти самоідентифікації, усвідомлення себе у цьому світі. Їх необхідно знати, відчувати та цінувати. Але всі вони покликані не розділяти, а об’єднувати, створювати красу та гармонію своїм різнобарв’ям. А знання історії дає нам надзвичайно яскраве усвідомлення того, до чого призводять ідеї панування однієї нації чи релігії над іншими.

Тому сьогодні, у 21 сторіччі, усі інтелектуально розвинені люди давно залишили позаду ідеї дискримінації, будь-якої расової, релігійної чи будь-якої іншої форми ненависті. Розумна людина оцінює іншу лише за вчинками та переконаннями. Та і як може бути інакше, коли я знаходився в Ісламському центрі поруч з людиною, для якої Бог — це любов, а неподалік, у церкві країни-агресора, від імені кремлівських богів проповідували ненависть та ворожнечу? Так вийшло, що з самого початку діалогу з героєм цієї програми ми відкинули форму і говорили душами про суть того, хто ми є.

Яхья ставиться з великою повагою та любов’ю до всього, що дарував йому Господь. Він з великою шаною приймає ту гостинність та ті можливості, котрі дарує йому наша країна. В цій людині набагато більше вдячності до України, ніж у багатьох наших співвітчизників, котрі, нічого не роблячи, постійно скиглять про те, що держава їм щось винна.

Він наполегливо навчається, прагнучи допомагати іншим, лікувати людей. При цьому складна спеціальність не завадила йому вивчити українську мову, познайомитися з українською культурою, літературою, творчістю. Я б дуже хотів, щоб така наполегливість, жага до знань та навчання, відданість своїй справі стали прикладом як для співвітчизників героя цієї програми, так і для наших співвітчизників, для українців.

Світла розмова. Відкритий та щирий діалог. Нехай в нашій країні усім буде тепло, затишно та радісно. Усім, не зважаючи на національність, релігію та віру. Ми, українці, здатні поважати тих, хто з повагою ставиться до Бога і України, не зважаючи на те, в якій країні людина народилася і як вірує в Господа. Нас Бог навчає любити. І нехай буде благословенним той, хто опанував цю Господню науку.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — Яхья Альбабелі, директор ГО «Вінницький ісламський культурний центр»

https://youtu.be/TKcEXzXzh5w


Новости от Елены Подгорной

Елена Подгорная


Лёгким порывом ветра нам тут сдуло всё электричество.  Ещё вроде не совсем наступил тот день, на когда у нас штормовое предупреждение, но ДТЭК уже всех осчастливил.  Ну, нам не привыкать по двое суток без света сидеть. На генераторе. Так что быстренько читаем новости, бо бензин нынче дорогой.

Доброе утро, что ли. 

Главной новостью сегодняшнего дня у нас была инсталляция счастливого советского детства прямо на аллее Героев. Вообще, когда мне это всё с картинками попало сегодня в ленту, я грешным делом подумала, что Ваве эту беду реально враги подбросили. Ну, в смысле, что он не знает, что там решили инсталлировать. Я действительно не верила, что офис в курсе. Ну не могут же люди быть настолько нарванными олигофренами. Оказалось, что могут.
И в сложившейся ситуации я лично вижу сплошной профит для граждан Украины и жителей Киева. Во-первых, офис Зе теперь какое-то время не будет поднимать жало на киевского мэра. Во-вторых, неравнодушные граждане ещё раз вмантулили Ваве подсрач. Для напоминания о том, что раз каждый из нас президент, то не...уй одному из президентов борзеть.
Для закрепления эффекта у нас 24 августа марш. Приходите в 13-00 к станции метро Университет. Нас будет много.
А про дроч на совок я вам на днях пост напишу. С точки зрения банальной психологии. Есть у меня что сказать по этому вопросу, подискутируем.

На проспекте Победы, возле станции метро Святошин, сгорели МАФы. Много. Информации о жертвах пока нет. Надеюсь и не будет. На месте работают пожарные и спасатели. Ну а выводы - поджог это или нарушение техники безопасности - мы узнаем позже.

 "Слуга народа" Оксана Гринчук купила себе трактор, который кроссовер Infiniti QX50. Заплатила за это чудо техники порядка миллиона гривен. В декларации Оксана забыла указать, что это кроссовер и задекларировала покупку, как "сельскохозяйственную технику". Ну и оценку конечно занизила, как же без этого.
Предлагаю собраться компанией и загнать Оксану после дождя таки в поле. Пусть покажет, как Infiniti пашет, боронует, собирает урожай.

Появились слухи, что Зеленскому не даёт покоя Подольско-Воскресенский мост в Киеве. Объект практически готов и должен быть сдан в этом году. Ваве прям страшно хочется повесить туда баннер про "Велыкэ будивныцтво", но для этого мост нужно у Виталика отобрать. А это очень непростая задача.
Великие строители с Банковой устраивали обыски в КП, которое отвечает за Подольско-Воскресенский мост, использовали всякие разные методы давления, но ничего не получается.
В связи с чем есть реальная угроза остановки строительства просто назло и с целью показать, что мэр Киева - балабол.
Так я вот хочу напомнить новым лицам в политике, что неплохо бы всё же учить историю. Если не древнюю какую-нибудь, то хотя бы историю современной Украины. Там 30 лет всего. А можно ещё сократить до лет так 10-ти. Хотя проще всего позвонить ВикторФёдрычу и узнать, насколько киевляне злопамятные снобы. Даже если они позавчера переехали из Бердичева.

 Беленюку, в качестве поздравления с победой на олимпиаде, подарили пистолет. Ахкакойминистр ушёл, но дело его живёт. Люди недоумевают и интересуются - зачем чемпиону по борьбе пистолет? Ну дык отстреливаться от ку-клус-клана жи, хули не ясно?

 С 20 августа Нацбанк вводит в обращение новые памятные банкноты к 30-летию Независимости Украины.
Это будут купюры номиналом 100 и 500 гривен. На первый взгляд они похожи на существующие купюры, но будут иметь очень важное отличие. На их лицевой стороне нанесена айдентика (символика) к празднованию 30-й годовщины Независимости Украины. (с)
Чего только не придумают, лишь бы включить лишний раз печатный станок, ага.

 В сеть залили видео про смерть мэра Кривого Рога. Оказалось, что это всё же самоубийство. Так что расходимся. Ни один волонтёр в данном случае не пострадал.

Ну и смешное.
Накануне 30-тилетия Независимости Украины из дупла высунулся пан Янукович. С обращением к украинцам, естественно.
 Рассказывал, что народ при власти партии регионов жил лучше. Не зависел от американцев и вообще порядок был, а не то, шо щас.
 Журил нас за обманутое доверие россии и отказ от добрых семейных с ней отношений.
 Снова оправдывался за непонятки с ассоциацией, не успел, говорит, проанал... проан... Проанализировать. И с россией как-то неудобно получалось.
 Скучал за страусами.

А у нас тут такой здипец... Не исключено, что мы будем скучать за Фёдрычем. 
Всем хорошего дня. Завтра с вами любимая Таня.

















Українська музика 1581







29%, 2 голоси

14%, 1 голос

0%, 0 голосів

14%, 1 голос

43%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Whiskey*






Ми пити можем не любити, 
Але деколи можна. 
І хочу я подарувати Віскі. 
Пляшку не порожню

Можеш в бар ти її покласти, 
Можеш відразу випити. 
Але знай про те, що, власне, 
Зілля може  вас зп'янити

Буде свято твоє гудіти, 
Будуть всім веселості. 
Голова стане хворіти – 
Випий це для легкості







Чарівні знімки з конкурсу фотографій...

Якщо заглянути в телефон будь-якого власника кішки або собаки, то можна помітити там купу фотографій вихованця в різних позах і станах. Адже як втриматися і не сфотографувати це диво, якщо воно так чарівно спить або кусає свій власний хвіст? Деякі люди йдуть ще далі і стають професійними фотографами, які знімають не тільки своїх, але ще й чужих вихованців. Серед них навіть проводять свої конкурси, один з яких заснувало співтовариство «The Pet Photographers Club». Його переможці в 2021 році стали відомі зовсім недавно, і тут ви можете побачити роботи кращих з кращих!

Переможниця конкурсу – Вероніка Шандорова, Словаччина


За словами Вероніки, вона хоче, щоб навколо неї було якомога більше собак, і що їй потрібно обійняти кожного песика, якого вона зустрічає на своєму шляху. Її мета – відобразити унікальність кожної собаки і передати на знімках всю любов, яку люди відчувають до цих тварин.

[ Читати далі ]

Вражаючі знімки макросвіту – те, що ми зазвичай ігноруємо...

Уміння побачити в краплі води майбутню картину під полотно сім на вісім метрів дорого коштує. А для тих, у кого з окоміром гірше, створені оптичні інструменти, що розкривають мікросвіт. Варто тільки почати з ним працювати і вже навряд чи вийде відірватися, настільки він багатий, красивий і химерно цікавий!

Ніс у собачки мокрий, але не гладкий

Динамік звичайного вакуумного навушника в порівнянні з голкою...

[ Читати далі ]