хочу сюди!
 

Олена

51 рік, лев, познайомиться з хлопцем у віці 48-56 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

исторические с лож нос ти

Кто-то когда-то вякнул-"После нас хоть потоп", кацапы вспомнили и подорвали дамбу....

Позики

  • 17.06.23, 21:52
Чи потрібно слухатися рекомендацій МВФ? Вислухати треба усіх, а слухатися треба здорового глузду. Наглядним прикладом є азійські країни: Південна Корея, Малайзія, Індонезія, Таїланд та інші. Ті країни, які були найбільш слухняні, наприклад Таїланд, потрапляли в найгіршу економічну ситуацію. Це навіть сам МВФ мусив визнати. А південна Корея робила по-своєму, і має відповідний результат. 
Розгляну тут таку річ, як споживчі позики(кредити), і позики для виробництва(кредитування виробництва). Корейці давали позики для виробництва, а інші країн для споживання: спекуляції, купівля землі, нерухомість, і тому подібне. І так, споживчі позики(кредити). Вам потрібно щось купить, а грошей не вистачає, йдете в банк, берете гроші і купуєте. Все ніби добре, лише гроші потрібно вернуть, з відсотками. А ще, кажуть, коли ми купуємо, то цим стимулюємо виробництво. Отаке кажуть про споживчі позики(кредити). Але щось недоговорюють, бо в Україні криза за кризою.Тепер послухайте ще моє пояснення. І так, по-перше, а що ми купимо за позику? Хто мобілку, хто машину, 
да будь що. Чи будуть серед цих товарів товари іноземні – імпортні? Будуть, причому дуже багато – припустимо половина. Тобто половина позичених грошей піде за кордон. Причому спочатку їх потрібно обміняти на іноземну валюту. Тобто росте попит на іноземну валюту. А росте попит, росте й ціна. Висновок: Споживчі кредити стимулюють виробництво за кордоном, і сприяють падінню курсу гривні(девальвації). Далі, друга частина кредитів, яка пішла яка пішла на закупівлю вітчизняної продукції, як нам розказують, повинна стимулювати наше виробництво. Ви думаєте повинна? А я думаю, що нічого вона нікому не винна. Припустимо, у вас на базарі купують поросята. Багато покупців – висока ціна, мало – низька. Покупці створюють попит. Так ось, позики(кредити) – це додаткові покупці, і вони створюють додатковий попит. А росте попит – росте й ціна, бо щоб виросла пропозиція потрібен час, у випадку з поросятами – пів року, з телятами – рік, і так далі. Те ж стосується і промислових товарів, і навіть послуг. А окрім часу потрібне ще й бажання, та можливості виробників. Тобто пропозиція може вирости, а може не вирости, а ціни ростуть уже. Напрошується ще один висновок - споживчі позики сприяють росту цін(інфляції). Далі. Враховуючи те, що частина грошей пішла за кордон, а позики треба віддавать тут, ті гроші потрібно вернуть, та ще й з відсотками. Є два шляхи: збільшити експорт та їхать на заробітки. Напрошується висновок, споживчі позики  однією з причин, через яку українці змушені їхать за кордон на заробітки. Далі. Оскільки люди поїхали за кордон, то тут вони не працюють. Зрозуміло, що це ще одна з причин, чому падає внутрішнє виробництво. І так, підсумуємо: споживчі позики – це падіння курсу гривні(девальвація), ріст цін(інфляція), неможливість заробітку вдома(трудова еміграція), падіння внутрішнього виробництва, і так далі. І оця вся моя теорія підтверджується десятками років практики. А в чому відмінність позик для виробництва? Ніби теж позика, гроші так само потрібно вертать з відсотками. Та наслідки різні. Чому ж так?
Поясню на простих, приземлених прикладах. Хоче сіять чоловік зерно. Порахував, що посіє все поле, окрім одного гектара, бо не вистачає на нього грошей. Бере позику, припустимо 20 тисяч. За ці гроші купляє насіння, добрива, засоби захисту, солярку. Значить він дає заробить тим людям, у котрих купує насіння, добрива, засоби захисту, солярку – дає їм зарплату. Тобто, гроші в економіку вливаються так само як і при споживчій позиці. Збирає врожай, продає і отримує 40 тисяч. Віддає борг з відсотками, і отримує додатковий прибуток. Висновок: в державі з’явилася додаткова продукція(пропозиція). А коли росте пропозиція, ціни падають(дефляція – протилежно до інфляції). Якщо її, цієї продукції, забагато на внутрішньому ринку, вона йде на експорт, а в країну йде валюта. Тобто, курс гривні зростатиме(ревальвація). Як відомо, внутрішня стабільність грошей залежить від товарів які їх забезпечують. Чим більше товарів, тим стабільніші гроші. Зверніть увагу на людей, які отримали зарплату. При споживчій позиці люди отримують борг, а тут зарплату. Враховуючи те, що зростає експорт, імпортні товари можна купувати за експортні. Тобто не потрібно їхать кудись на заробітки. Враховуючи те, що люди працюють вдома, вони розвивають свою країну, а не чиюсь. Виникає питання: а яке має бути співвідношення між споживчими позиками та позиками для виробництва. Як на мене, потрібно з наявних коштів спочатку на 100% надати позики для виробництва, це за якісь час призведе до надвиробництва. А тоді, можливо, будуть доречними і позики споживання. Поясню на прикладі радянського та й на початку українського автопрому. У людей не було потреб брати позику на купівлю нового авто, гроші були, не було авто. Зараз навпаки, бо автомобілів на ринку надлишок. Тому те, що працює у США, де всього свого надлишок не працюватиме у нас, де своєї продукції все менше. Щоб різниця між позиками для виробництва та споживчими стала ще ясніша, розглянемо такий приклад: є роботодавець і працівник. Працівник отримує на зарплату десять тон зерна в рік, і ось якось просить роботодавця позичити йому ще тонну на рік, хоче собі посіять. Позичив, посіяв, зібрав. Припустимо 5 тон. Віддав позичене і відсотки. Та сама ситуація, тільки позика споживча. Хоче чоловік ту тонну проїсти, пропить, прогулять. А віддавать? Звісно ж з зарплати. Тобто на слідующий рік він отримає вже не 10 тон, а 9. Це якщо без відсотків. А з відсотками, припустимо, 8 з половиною. Той. в кого позичили - збагатиться, а хто позичив - збідніє. Висновок: після споживчої позики криза неминуча.

Українська музика 2213







0%, 0 голосів

67%, 2 голоси

33%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Зоря, що живится, краде матеріал у зорі-компаньйона...




Під усіма містами доісторичної цивілізації є цегляні тунелі для підземного транспорту, до яких шлях закритий.

Завдяки диггерам ми досі можемо бачити ці неймовірні архітектурні дива під землею.

І хто зараз визнає, що в другій половині 19-го і на початку 20-го століть Європа розкопувала, забивала глиною пневматичні метрополітени, а потім відновлювала і перебудовувала доісторичні тунельні системи?

Перша лінія метро в Лондоні відкрилася в 1863 році. У Нью-Йорку - у 1868 році. Французький метрополітен у Парижі відкрився у 1900 році. Його будівництво розпочалося з проекту 1871 року, з відкриттям, знову ж таки, старих, забитих брудом тунелів пневматичного доісторичного метрополітену.

Чи може так бути, що ми користуємось залишками чогось більш грандіозного аніж звичайне метро?

 Історія

[ Читати далі ]

Їх багатство у їхніх серцях...

Про людей, які втратили все, будинок сім’ю, роботу, але не кинули вірного друга, і готові зі своїм псом поділитися останнім шматочком хліба.

1.

2.

[ Читати далі ]

Замальовки з допандемічного і довоєнного Києва

Цього року я часто згадував минуле. Я взагалі люблю поринати у спогади — так ще й іграшки, їжа і відео зі знайомих місць нагадали про відносно спокійний допандемічний і довоєнний час, коли були виставки та фестивалі, коли можна було ходити до лісу, коли можна було досліджувати закинутки, коли не було заборон на зйомку, коли не було обмежень пересування, коли не роздавали повістки на вулицях, коли не знав про повітряні тривоги, коли не було руйнувань від війни. З тих часів минуло аж 3 роки. І, нажаль, так, як було, вже не буде. Потрібно якось звикатись з новою реальністю. Можливо саме тому захотілось поностальгувати, влаштувавши своєрідне прощання з мирними часами.

На щастя, вдалося знайти неопубліковані знімки з мирної столиці, які робив для форума, Вікімапії, та й просто так, якщо бачив щось цікаве. Правда, спочатку збирався пройтися по знайомим місцям, але зараз людина з фотокамерою в нетуристичних локаціях сприймається, як потенційний диверсант. Та й по духу це вже буде не те, що фотки з доковідного і довоєнного періоду. Тому скористаюсь архівом.

1. Цей фотозвіт я хотів назвати «Замальовки з допандемічного і довоєнного життя», однак вирішив дати назву «Замальовки з допандемічного і довоєнного Києва», оскільки всі знімки зі столиці, до якої тепер навряд чи буду часто їздити, як робив це раніше.

Цікаво, що в цю підбірку потрапило багато моїх улюблених і ностальгічних київських локацій. Більшість знімків — 2019 року.
[ Читати далі (+36 фото)... ]

Увы мой брат …..Увы брат мой …..

  • 16.06.23, 22:18



На моих руках , смело заявляю теперь это моя личная вещь - моей мамы Библия . Издание Б. Геце 1939 года .
Ветхий Завет прочитан / проглочен еще давным давно как историческая книга.
Ну где то так 35 лет назад .
О чем я думала когда читала , не могу сказать .
Анализировала ли я те события что описаны в истории еврейского народа ???
Скорее Нет чем Да .
И вот после 35 лет гонки по жизненному серпантину немного стабильности . И опять
Беру мамину Библию
И читаю …..
От некоторых событий которые так колоритно расписаны я немного ,, бледно сказать офигеваю.
3 книга Царств 13 глава .
Божьи человек следуя голосу Господа ,, как бы транзитом,, проходит через жертвенник и пророчествует нехорошее находящему там царю .
Не останавливаясь покидает это место .
В это же время некий пророк находит его у дороги , конечно ж усталого и голодного , настаивает на посещение его дома . Теперь дословно Глава13 стих 18 И сказал он ему : и я пророк такой же , как и ты, и Ангел говорил мне словом Господним и сказал :вороти его к себе в дом ; пусть поест он хлеба и напьется воды . Он солгал ему. Дальше не по тексту - за то что Божьий человек не был тверд , и не устоял перед физическими потребностями как голод и жажда , его постигло несчастье- его умертвил лев. Через некоторое время тот лжепророк последовал по дороге по которой покинул его дом Божьий человек и увидел удивительную картину - лев не тронул осла , на котором ехал Божьий человек , не трогал мертвого, не трогал проходящих мимо других людей. Теперь дословно Глава13 стих 29 И поднял пророк тело человека Божия и положил его на осла , и повез его обратно . И пошел пророк - старец в город свой , чтоб оплакать и похоронить его. Стих 30.и положил тело в своей гробнице и плакал по нем :увы , брат мой ….. Стих 31. После погребения его, он сказал сыновьям своим : когда я умру , похороните меня в гробнице в которой погребен человек Божий , подле костей его положите кости мои …. Ну как то …….

«Исповедь экономического убийцы» (нарезка)

(НЕ ЧИТАТЬ ПЕРЕД ОБЕДОМ)



"Если вы, например, РАЗБОМБИЛИ город и затем заново отстроили его, можно продемонстрировать огромный скачок в экономическом росте."

Много лет назад слышал кратенький пятиминутный пересказ по сути книги Джона Перкинса «Исповедь экономического убийцы», 2004г.; теперь вот прочитал целиком. Хотя слова: «Украина», «Россия», — в тексте встречаются всего несколько раз (и то вскользь), описание общей картины не кажется таким уж незнакомым. Понятие «западные партнёры» стало именем нарицательным (с какой стороны ни посмотри), система давно стала ГЛОБАЛЬНОЙ. Для многих книга станет даже в какой-то степени открытием, позволит посмотреть на окружающую действительность с другой точки зрения, лучше ПОНЯТЬ скрытые ПРИЧИНЫ, движущие механизмы, СЛЕДСТВИЯ тех или иных общественных процессов, переосмыслить МАСШТАБЫ тотального КРИЗИСА.

[ Читать дальше... ]