хочу сюди!
 

Юлія

45 років, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 37-53 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Випадок із духовим оркестром

Прочитав, що міністр молоді і спорту пан Жданов, в аеропорту, серед ночі організував зустріч золотого олімпійця Верняєва з духовим оркестром. Коли не вмієш нічого робити для розвитку спорту в державі, керуй хоч би трубадурами після опівночі. Цілком закономірно. Але духовий оркестр поночі, це все-таки оригінально. І я тут також пригадав аналогічний випадок. У мого гарного приятеля в подруги був день народження. На вулиці стояв ранній жовтень, було тепло і лагідно. Стола накрили між двома старими ...

Читати далі...

Де ще знайти таку красу? (Закінчення статті)

Святослав Крещук був просто таки неперевершений майстер пошуку цікавої інформації, оригінальних новин. Він приїхав із Луцька з цілим списком тем, які хоче за два роки навчання вивчити, дослідити і про них розповісти читачам його рідної Волині. Точно пам’ятаю, що першим у тому його цікавому пом’янику значилося: ‘’Пост Волинський’’. Пам’ятаєте, при в’їзді до столиці чугункою є така однойменна зупинка електрички з боку Фастова… До кінця першого місяця нашого навчання пан Крещук уже видав в...

Читати далі...

Де ще знайти таку красу? (Початок статті)

Сьогодні, 6 вересня, під завісу першого тижня нової золотої осені на Волині завжди святкували день народження місцевого журналіста, справжнього золотовуста Святослава Крещука. Якийсь час тому, коли було в тому краї вдосталь райцентрів і районних газет у ньому, до цього дня славного писали творчі хлопці і дівчата веселі привіти до дня народження Славка. Позаяк він і справді був неабиякою особистістю. До тридцяти з гаком виріс уже до редактора обласної молодіжної газети, яка до кінця сімдесятих...

Читати далі...

Де ще знайти таку красу? (Початок статті)

Сьогодні, 6 вересня, під завісу першого тижня нової золотої осені на Волині завжди святкували день народження місцевого журналіста, справжнього золотовуста Святослава Крещука. Якийсь час тому, коли було в тому краї вдосталь райцентрів і районних газет у ньому, до цього дня славного писали творчі хлопці і дівчата веселі привіти до дня народження Славка. Позаяк він і справді був неабиякою особистістю. До тридцяти з гаком виріс уже до редактора обласної молодіжної газети, яка до кінця сімдесятих...

Читати далі...

Щоб ти , друже Іване, з'їв

  • 09.10.23, 21:02
Є у мене милий і благоліпний панібрат-приятель Іван Кокуца. Знаний і чільний український поет. Далеко не рядовий, не розхожий. Одна з його книжок, уявіть собі, зветься ‘’Снідало сонце в тумані’’, котру я тримаю на робочому столі, оскільки залюбки гортаю, перечитую замало не щотижня. Позаяк мене вона дивною дужою енергією заряджає, надихає його крупнозерна, запашиста, духовита поезія. В якій слова немовби підмазані медом, непомітно підкурені ладаном Кожне влучна фраза. А спадкова наша в’язь...

Читати далі...

Час пролітає над нами

Ми ніяк не можемо визнати ту серйозну штуку, що найдорожчою цяцькою нашого життя є все-таки… час. Час життя. Який непомітно пролітає над нами...От у моїй робочій кімнаті на стіні висить велике і привабне фото. Я навіть розміри його скажу: 93Х67. З’явилося воно тут у жовтні 2014 року. Тоді в моєму житті сталася вельми помітна подія: вийшла у світ друком нова літературна праця — книга «Свічка на вітрі». Твір про причини і початкові дії гарячої стадії нової російсько-української війни. Свіжі...

Читати далі...

Неконтрольований напад замилування...

За даними Каліфорнійського університету, люди і тварини відчувають однакові емоції, коли бачать представника свого виду. Всі ми думаємо про іншу істоту як про симпатичну і небезпечну водночас. Але більшість з нас не знає, що в багатьох ситуаціях тварини поводяться так само, як люди. Ми відшукали кілька цікавих і зворушливих фактів про тварин, які змусять вас полюбити їх ще більше. 1. Морські видри уві сні тримаються за лапи, щоб їх не...

Читати далі...

Михайло Швед із Ріпок - 2 (продовження розповіді)

Мені хотілося, як у дитинстві плакати. Хіба ж так можна? Приїхати спеціально під білоруський кордон, помилуватися миттєвим льоновим роздолля і пропити це все за хмільним угаром. Нехай воно пропаде те застілля!—Гайда, вставай, п’янюго, — закричав я зло над Михайлом. — Усе, квітуючий льон побачили. Їдемо навчатися… Побратим мій сів із пом'ятим обличчям. Але вуса стирчали бадьоро, як, даруйте, у рудого таргана. Далі описувати не буду, щоб не образився пан Швед, хоч від тих подій поминуло уже...

Читати далі...

Михайло Швед із Ріпок (Початок публікації)

Так саме собою склалося, вийшло, що відслуживши понад три роки на імперському флоті у Севастополі, я благословенного літа 1973 року приїхав до Києва вступати на факультет журналістики КДУ імені Т. Шевченка і першим у нас був щойно запроваджений додатковий іспит — творчий конкурс. Зігнали всіх абітурієнтів до однієї великої аудиторії, і подали на вибір кілька вільних тем. Мовляв, вибирай і пиши. Покажи, що ти справді володієш словом, що тебе можна допускати до вступних екзаменів на чи не...

Читати далі...

Поет Василь Богачук: "Серце моє там, де україна"

  • 09.10.23, 18:15
Що тут скривати: маю серйозний ґанч на все життя — геть-чисто позбавлений музичного слуху: ні відтворити тобі звуки, ні заспівати. Краще, щоб зовсім не зганьбитися і не відважуватись на ці спроби. Хоча душа частенько аж рветься у політ. Тому, можливо, вже дуже давно порвав я і з поезією, де також треба орієнтуватися і на риму, і на такт, на кількість голосних складів-зауків у реченні, більше відтак довіряю писемному слову. От з ним мені легше й надійніше…Коли свого часу очолював я газету...

Читати далі...