
*************************************************
Невысказанной красоты
вуаль - таинственный покров….
Из-под ресниц куда-то вдаль
загадки взор под шелест слов…
Угроза правящих домов -
улыбка в лезвии кинжала…
Волшебница из мира снов
всего на миг реальной стала…
***********************************************

Небо...зорі....дах......у нас у кожного є свій світ..маленький світ, у якому відбуваються війни...переговори...мир...де наші бажання, то сміло рвуться в бій..то ховаються ,бо побачили якісь перешкоди...у нашому світі безліч думок, таких різних....які не можуть дійти згоди...та хоча і рідко ...але у цьому світі буває..ідилія....спокій...теплота...коли серце та розум...знаходять спільну мову...та це зовсім не надовго...бо щодня перед нами стоїть безліч доріг, а йти треба однією...а хто у нашому світі головніший...серце...душа...розум...чи взагалі вплив іншого світу...мабуть повної гармонії..не буде ніколи..та хіба вона потрібна.....
Вашего друга жестоко избивают, шантажируют на деньги или угрожают. Вы не в силах помочь, кроме как донести информацию в соответствующие органы.
Ваши действия
Да..свято место пусто не бывает..
И не успела дверь закрыться за одним,
Как женщина другого принимает,
Шепча, что счастлива лишь с ним.
Мужчины тоже успевают всюду,
А жизнь идёт, секунды торопя,
Не осуждаю я в других влюблённость,
Прожить ведь невозможно не любя..
А исключения, конечно же, бывают,
На то их исключеньями зовут,
Когда судьбу одну лишь выбирают,
И встречи с нею больше жизни ждут..
И выбирать никто не принуждает,
Ведь сердцу невозможно приказать,
Одно влюбляться часто может,
Другое станет вечность ожидать.
03.09.08.


Мы все ведь разные немного,
В сети всех мнений и не счесть,
Про что нужней писать сегодня,
Про всепрощенье иль, про месть..
Ты хочешь радость или муку,
В стихах лишь только отражать..
Увы, приходится про муху,
Порою здесь мне написать.
Как бьётся в паутине липкой,
Как хочет жить про жизнь, жужжа,
И не про горные вершины,
А написать стих про ежа.
Многообразие природы,
Дарует радость каждый час,
Ты извини, и про погоду,
Про лужи я пишу подчас.
Конечно, славно гимны слушать,
Про муки счастья прочитав,
Но мне порой милей картина,
Про старика, что жить устал..
Сповідь бунтівника комунізму.
Я народився в Імперії Радянського Союзу. В ті часи всі народжувалися в ім’я комунізму, не виняток і моя особа! Радянська влада покладала на мене певні надії, як на будівника світлого майбутнього. І я свято вірив у те, що колись прийде той час, коли всім буде добре і ми будемо жити за принципом «від кожного за здібностями, - кожному по потребі». Та вірив у це я не довго.
З часом вірити в міражі, а тим більше, піддавшись загальному психозу, будувати суспільство, яке не розуміло і якому не потрібна моя творчість, мені не припадало. Творець, мабуть, відвів мені трошки інше… інше розуміння світу, відносин, іншу долю у цьому строкатому світі.
Я писав вірші і був тим щасливий...
читай на: http://stihi.ru/author.html?drabrezir