Всё будет хороошо-!
- 29.12.20, 08:47



Україна відтепер виробляє власні лопаті для гвинтокрилів, які вже були успішно випробувані на підприємстві «Мотор Січ».
Про це повідомив Президент України Володимир Зеленський під час робочої поїздки до Запорізької області.
«Це дуже символічно для незалежності нашої країни, й це дуже патріотично, що ми виробляємо наші сучасні українські лопаті, які раніше купували лише в Росії. Сьогодні були випробування гвинтокрилів, вони вперше полетіли на українських лопатях», – наголосив Глава держави.
https://president.gov.ua/news/volodimir-zelenskij-ukrayinski-gvintokrili-vpershe-poletili-65805?fbclid=IwAR3RR_gOh27KZNUBbL1wUwxtmshGWg-xtplBxEewsnAKpGt83siMGm_ylao

Ми продовжуємо вивчати дамп (архів) зламаної електронної пошти російського пропагандиста Саргіса Мірзаханяна, опублікований «Миротворцем». Перша частина аналізу матеріалів дампа стосується того, як прибічники Владислава Суркова організовували і фінансували сепаратистські настрої в Закарпатській області. Однак, така діяльність велася, практично, в усіх ключових регіонах нашої країни - в Одесі, Харкові, Дніпрі, Запоріжжі та навіть Києві.
Метою кремлівських комбінаторів було використовувати тренд, запущений реформою децентралізації, для того, щоб максимально розхитати єдність України. Створити на її території ряд квазі-незалежних анклавів під різними ідеями етнічного, мовного і економічного характеру. Такою метою було і наділення Одеси статусом «порто-франко» - території, що користується правом безмитного ввезення та вивезення товарів.
Якщо ви ще не дивилися фільм Крістофера Нолана «Аргумент» (Tenet), то краще не читайте далі, бо в тексті будуть спойлери.
Сюжет Крістофера Нолана і сценарій Кремля
Кілька ключових сцен фільму «Аргумент» відбуваються в аеропорту норвезької столиці Осло. Антигерой фільму, російський олігарх Сатор, за допомогою своєї компанії «Ротас» створив там і по всьому світу цілу мережу логістичних хабів «франко-портів». Це споруди і території, які, по суті, є офшорними зонами на території різних держав.
Товари та предмети, які потрапляють туди з-за кордону, не обкладаються податками і часто навіть не оглядаються спецслужбами. «Франко-порти» використовують, щоб мати доступ до своїх інвестицій (наприклад, до дуже дорогих картин). Але не імпортують їх на митну територію держави, щоб не влетіти в копієчку національних зборів.
У фільмі Нолана - це прекрасне місце для того, щоб заховати не лише радіоактивні матеріали, але і інвертори, які звертають ентропію назад ... Проте, ми тут не для фізики і не для обговорення фільму.
Після того, як жителі Одеси продемонстрували, що в їхньому місті сепаратистський проект не може увінчатися успіхом, їх спробували спокусити солодкою цукеркою повернення статусу безмитної території «порто-франко», яким Одеса користувалася в 1819-1858 роках.
Іншими словами, було створено рух, який виступав за створення в Одесі самокерованої спеціальної економічної зони, в якій можна було заховати «інвертор часу і простору», щоб зворотня течія часу повернула Одесу в «совок». А прототипами героя фільму «Аргумент» російського олігарха Сатора, самі того не знаючи, виступили депутати партії «Опозиційний блок» (нині ОПЗЖ):
оборудки. Судно BOGDAN доставило в Варну ільменіт з порту Чорноморськ, після чого SOURIA завантажила цю партію сировини для Кримського Титану і 23.12.2020 доставила її в закритий порт Севастополь, на причал стівідорної компанії “Авліта”. Тим часом BOGDAN завантажив в Чорноморську ще одну партію ільменіту і знов доставив її в Варну.
Участь сирійської порушниці SOURIA (IMO: 9274331, MMSI: 468392000, Позивний: YKRK, Прапор: Syria [SY]) в ільменітових схемах можна прослідкувати в матеріалах журналістів SeaKrime за тегом #ільменіт. Минулі 2 рейси, які проходили за схемою Чорноморськ-Констанца-Феодосія, представлені в статті від 19.11.2020.
Ільменітові схеми: другий поспіль рейс SOURIA з Румунії в окупований Крим
26.11.2020 в Чорне море зайшло судно BOGDAN (IMO: 9132492, MMSI: 312245000, Позивний: V3RA5, Прапор: Belize [BZ]) і направилось в порт Чорноморськ.


Поки BOGDAN перебував на якірній стоянці порту Чорномоськ, SOURIA здійснила рейс від Тортуги (так називають неконтрольоване місце для перевантажень в нейтральних водах поблизу Керченської протоки) до болгарського узбережжя і зупинилася на якірній стоянці порту Варна.


Лише 9 грудня BOGDAN був прийнятий до причалу в порту Чорноморськ, де почалось його завантаження ільменітом.

Вранці 12.12.2020 BOGDAN вийшов з Чорноморська з вантажом ільменіту обсягом більше 11 тисяч тонн, вказавши порт призначення Самсун (Туреччина).

Однак незабаром капітан судна BOGDAN показав в АІС зовсім інший порт – Варна (Болгарія).

Весь цей час SOURIA чекала на якірній стоянці Варни.

Вранці 13.12.2020 BOGDAN став на розвантаження в порту Варна.


Як ми бачимо з списку портів призначення в порталі МарінТрафік, судно BOGDAN вийшло з Варни ввечері 16.12.2020.

Наступного дня на те ж саме місце, де BOGDAN залишив ільменіт, стала SOURIA і почала завантаження сировиною для Кримського Титану, доставленою з порту Чорноморськ.

Ввечері 18.12.2020 SOURIA вийшла з порту Варна і направилась до кримського узбережжя.

20 грудня SOURIA увімкнула АІС, і ми побачили, що порушниця знов прийшла на Тортугу.

BOGDAN повернувся в Чорноморськ і 21.12.2020 знов приступив до завантаження ільменітом.

І знов повторилася та ж сама ситуація – 22.12.2020 BOGDAN вказує при виході порт призначення Самсун, а сам іде до Варни.

Коли судно вийшло з територіальних вод України, воно знов змінює порт призначення на Варну і прямує в цей болгарський порт на розвантаження.

21.12.2020 капітан SOURIA Ziad Kheder вимкнув АІС.

23 грудня 2020 SOURIA з’явилась біля Севастополя.

Для зручності порівняння ми використали фотографію SOURIA з порталу МарінТрафік. Для ідентифікації порушниці застосовувались й інші докази, які не представлені в статті, але є в розпорядженні журналістів SeaKrime.

Прохід SOURIA Севастопольською бухтою було також зафіксовано веб-камерою. Ми бачимо час, коли судно було йшло до причалу Авліти – 15:36 за київським часом.

Отже, нами вперше зафіксовано доставку ільменіту в закритий порт Севастополь, на причал стівідорної компанії “Авліта” (в російських реєстрах перейменовано на “Авал”). До цього часу поставки сировини для Кримського Титану довгий час здійснювалися через керченський порт Камиш-Бурун, а нещодавно вони змінили порт на Феодосію. В подальшому ми будемо досліджувати причини чому це сталося. Це може бути разовий випадок через те, що в Феодосії наразі причал зайнятий іншим сирійським судном – LAODICEA (IMO: 9274343), яке завантажується зерном. Також варто перевірити іншу версію – “Кримський Титан” змінив місце перевалки ільменітової руди і тепер постійно порушники з сировиною для Кримського Титану будуть з’являтися на Авліті.
Також варто відзначити неспроможність наших державних органів вирішити нарешті цю проблему й припинити ганебне постачання ільменіту, виробленого українським державним підприємством, в окупований Крим.
Вважаємо, що в даних умовах доцільним буде звернення до влади Болгарії з доказами, що вантаж, доставлений BOGDAN в порт Варна, призначений для окупованого Криму.
https://lost-kib.org/uk/article/souria-zafiksovano-postachannya-ilmenitu-dlya-krimskogo-titanu-cherez-zakritiy-port-sevastopol?fbclid=IwAR1cTbDLslmnYU4Oo_yugGGmSBCtCvLxj8KlX8MkpIGDMWl6p8DbRPGGO14

Стан підприємств вугільної галузі, які знаходяться на окупованій території Донбасу, не залишає місця для оптимізму. Росія реалізує свою «програму реорганізації вугільної промисловості» за допомогою маріонеткових урядів. Право на існування мають тільки ті вугледобувні підприємства, у яких є резерви для збільшення обсягів видобутку без суттєвих капітальних витрат. Всі інші – це відпрацьований матеріал.
Гасло окупантів – "дайош" дешеву електроенергію, дешеву робочу силу та «сірі» схеми реалізації продукції. Так, Росія дотує цей регіон, але не збирається дотувати окрему шахту; благодійність не в її характері.
Отже, на сьогодні, за інформацією «Донбас.Реалії», з 94 шахт, що дісталися окупантам, працює 25, і це ще не остаточна цифра.
У справі реорганізації гірничої промисловості окупаційна влада ДНР пішла по шляху, второваному ЛНР. Наприкінці вересня цього року Денис Пушилін підписав указ «Про створення державної корпорації «Надра», яка по суті є аналогом свого часу створеним у Луганську «ГУП «Востокуголь», до якого увійшли всі вугільні підприємства. Підкреслюємо – всі, і державні, і приватні.
Проте, справа ще в тому, що в процесі «реорганізації» окупаційна влада закриває шахти з порушенням вимог нормативних документів, тобто не забезпечує повний комплекс відповідних ліквідаційних процедур. Не враховується необхідність продовжувати відкачку ґрунтових вод і після ліквідації шахт, що призводить до поступового затоплення продуктивних горизонтів сусідніх шахт, як це, наприклад, мало місце у селищі Золотому, на шахті «Первомайська».
Член експертної ради при профільному міністерстві Геннадій Рябцев вважає, що раніше або пізніше, але підземні забруднені води піднімуться на поверхню та призведуть до забруднення водойм і річок.
«Просто затопити шахту і кинути її напризволяще не можна, це матиме негативні екологічні наслідки. Такі шахти, зокрема – по лінії розмежування – є бомбами уповільненої дії. Для рятування екології цих територій потрібно буде витрачати фантастичні суми» – вважає Рябцев.
До найбільш небезпечних при затопленні відносяться шахти, в яких зберігались ті чи інші відходи. Наприклад, на шахті «Юний комунар» зберігалась певна кількість радіоактивних відходів. На даний час 35% цієї шахти затоплено. Звісно, зараз ніхто не може із впевненістю сказати, що відбувається з цими відходами і буде відбуватись в процесі затоплення.
Відходи, зокрема – радіоактивні, можуть потрапити до річки Сіверський Донець, з якої Донбас п’є воду. Якщо водні горизонти, з яких беруть воду місцеві водозабори, будуть забруднені, виникне проблема водопостачання десятків і сотень тисяч людей.
Насоси на відкачках зупиняють і здають на металобрухт, а через перезволоження ґрунтів спостерігається їх просадка, тріщать житлові будинки, у підвалах з’явилась вода. Водночас висихає Ісаківське водосховище, по суті зникла мала річка Лозова і деякі інші – вода пішла у землю; є куди.
Це тільки малий перелік тих екологічних проблем, які вже виникли і можуть найближчим часом ще виникнути на окупованому Донбасі.
«Відновити більшість шахт буде або дуже складно, або взагалі неможливо – вважає президент Всеукраїнської енергетичної асамблеї Іван Плачков – тому що там вже пройдено точку неповернення. Вже у 2021 році мабуть буде марно вести розмову про вугільну галузь на непідконтрольній Україні території».
А тепер давайте замислимось – хто рахував, скільки коштів знадобиться Україні для відновлення майже знищеної галузі. Десь у рядках новин то тут, то там проковзують наміри західних держав дати нам то 20, то 40 мільйонів доларів чи євро на відновлення Донбасу, причому без акцентування на такий аспект, як безповоротність позик.
Цю територію Україні потрібно ще повернути, але у такому стані вона стане важким тягарем для нашого бюджету. Само собою, її повернення аж ніяк не справдить сподівань на швидке покращення життя і для населення нині окупованої частини Донбасу. Проте, цей аргумент якось було втрачено в процесі перемовин Нормандської четвірки.
Шановні наші європейські партнери і гаранти! Ці шахти і вуглепереробні підприємства не бомбили і не обстрілювали, але їх знищено, причому відомо ким. Тож напрошується питання – невже на відновленні промислового потенціалу Донбасу ви теж маєте намір заробити? Може тому ви так наполегливі у питанні якнайшвидшого повернення окупованих територій на умовах окупантів. А хто заплатить за розруху?
За окном падал пушистый снег – тихо про себя повторял аккуратно набранные строчки для своего блога домовой Фёдор.
– Федя, какой снег? Ты в окно посмотри. Одни гнилые листья на земле и назойливый дождь по ним барабанит.
– Василий, подглядывать из-за плеча не хорошо. Может, я своей подружке письмо пишу – мечтательно произнес домовой. Потом спохватился и скоса посмотрел на сидящую в кресле Василису Прекрасную. Но Василиса была в наушниках и с полузакрытыми глазами нежилась в потоках тепла, исходящего от горящих в камине поленьев.
– Пиши, пиши. У неё наверняка и ёлка есть, а мы вот без ёлки сидим. Никакого праздничного настроения.
И кот Василий тоскливо окинул взглядом комнату, где в дальнем углу Мурка заботливо и самозабвенно вязала варежки своим малышам. Старшенькая кошечка Муська игралась с фантиками, а младший котёнок Петька вновь и вновь норовил поиграть с клубком ниток.
– Вася! Скажи что-нибудь своему сыну! А то он меня не слушается. Все нитки мне запутал.
Кот Василий словно очнулся от раздумий и совсем не впопад выпалил: «А давайте сходим в лес за ёлкой!»
Все на мгновение оторвались от своих дел и вопросительно посмотрели на кота Ваську. Даже Василиса Прекрасная неохотно сняла наушники и с любопытством стала ожидать, что будет дальше.
– Мне нельзя. Я с малышами останусь.
– А я бы прогулялась по лесу – мечтательно произнесла Василиса.
– Идите, идите. Там вас лесник давно ожидает. Штраф от вас ему очень кстати будет для его праздничного стола.
– Сухарь ты, Федя. Нет у тебя романтики и безумства безудержной отваги.
Вызов был брошен. Да и любопытство Василисы не осталось не замеченным. И домовой Фёдор неохотно согласился на эту авантюру.
И вот уже тройка странных личностей крадучись пробиралась сквозь густой ельник к молодой посадке. Двое в защитном камуфляже, и одна в яркой красной куртке. А тут и лесник им навстречу. Да не с ручкой и блокнотом, а с ёлочкой на плечах. Василиса первой смекнула, что ёлочка в лесника явно не по бумагах.
– А куда вы это ёлочку несете? Покажите накладную – мы общественный патруль.
– Так это…мишка её повалил. А я, думаю, кому-то пригодится. Можете себе забрать, если нужно.
И вот уже ёлочка на радость котятам, в игрушках красивых, снежинках блестящих, стоит в уголочке, огнями сверкая.
Котенок Петька хитро улыбнулся и посмотрел на свою сестренку.
– Спорим на пять конфеток, что я в одном прыжке достану мандаринку с ёлочки, что у самой верхушки висит.
– А вот и не достанешь.
До Нового года оставалось ещё несколько дней, но весёлые приключения уже начинались.