Пригадалося давнє. Був я студентом, зустрічався з дівчиною, дівчина була дуже гарна, але при цьому неймовірний догмат, причому на рівні забобонів, якщо хтось авторитетний щось сказав, це все, неможливо переконати, що навіть сама розумна людина може просто оговоритись, або помилитися. Якось я прийшов до неї в гості, вона вирішила мене пригостити стравою власного приготування, це була картопля, готовлена в духовці, склад, власне картопля, сіль, перець, сметана, здається все. Подавши мені страву, як би між іншим вона сказала мені, що саме такою картоплею бабуся звабила колись дідуся! І він з нею одружився. Я спробував ту картоплю і сказав, що або дідусь був дуже голодний, або він був дуже голодний до бабусі, тому що картопля абсолютно сира! Вона не може бути сирою, тому, що тримати в духовці її треба 40 хвилин, а я тримала 42! То спробуй сама, як мені не віриш! Спробувала, значить вона такою і повинна бути! Ну це наврядчи, бо страв з сирої картоплі не існує. А ти духовку прогрівала перед тим, як ставити картоплю? Ні, бабуся про це нічого не казала. А духовка твоя горить як? Та звичайно! Я погляну. Запалив конфорку, газ дав на повну, воно ледве жевріє, на такому вогні нічого не спечеться, скільки не тримай. У твого тата є інструмент? Вона принесла мені яшичок, де я знайшов все необхідне, розібрав конфорку духовки і побачив, що жекльор засліплений якоюсь густою рідиною. Що це таке? Ой, я забула, це мама колись хотіла запекти курку, то вона в неї потекла і духовка потухла! Все з вами ясно! Я розібрав там все що зміг, ретельно вимив, жекльор вичистив, потім все зібрав назад, запалив конфорку, вона загорілася хорошим полум'ям, чекаємо доки прогріється, ставим картоплю, витримуємо поки готується. Вийшло дійсно дуже смачно.

А  знаєте що? Я дууууже! вдячний цім блогам. Юашці, в обіході)

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

ти привчаєш своє серце битися в ритмі спокою та добра...

Вона потребує мудрості та великого душевного такту.