Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Казахстан і Білорусь вже знудило від Митного союзу

  • 20.03.13, 16:35
Митний союз зазнає критики з лав своїх же учасників: опозиція в Казахстані ініціює загальнонаціональний референдум щодо виходу з цього об’єднання, а президент Білорусі Олександр Лукашенко критикує Митний союз за несправедливі та нерівноправні умови доступу до його енергетичного і промислового ринку. Тим часом прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв заявив, що Україні для співпраці з Митним союзом доведеться підписувати усі його документи. А у Києві, у свою чергу, наполягають на співпраці з Митним союзом у форматі асоційованого членства.
 
Митний союз – це не лише вільна, без митних зборів, торгівля, не лише дешеві енергоносії  та міжгалузева кооперація. Митний союз – це, насамперед,  політика. Це визнав і президент Росії Володимир Путін на зустрічі з українським колегою Віктором Януковичем на початку березня. За його словами, вступати до Митного союзу чи ні – це питання політичне.
 
Але від політики, що її пропонує Росія, потерпає населення інших держав-членів Митного союзу. Так, мешканці Казахстану зіткнулися з тим, що після того, як їхня держава приєдналась до Митного союзу, подорожчали основні споживчі товари, а обіцяні Москвою спільні проекти у транспортній та енергетичній галузях залишились тільки на папері.
 
Це викликало незадоволення не лише в опозиції, а й у представників влади. В уряді Казахстану незадоволені відсутністю позитивних результатів у міжгалузевій кооперації та в енергетиці.
До створення Митного союзу Казахстан мав певні ціни на споживчі товари – зараз ціни виросли
Кайрат Келімбетов

«Ми створюємо в рамках Митного союзу єдиний наднаціональний орган, як мені пояснили у Москві. Ну, і де тут захист наших національних інтересів?! До створення Митного союзу Казахстан мав певні ціни на споживчі товари – зараз ціни виросли. Населення запитує: а навіщо нам Митний союз, якщо ціни на товари зростають? А тут на місці ми нічого не можемо вирішити, тому що всі відповідальні органи розташовані у Москві», – заявив прем’єр-міністр Казахстану Кайрат Келімбетов.
 
Білорусь «з бухти-барахти» на зближення з Росією не піде – Лукашенко
 
Президент Білорусі Олександр Лукашенко на зустрічі зі ЗМІ на початку року визнав, що Митний союз не справдив сподівань Мінська. На його думку, керівництво Росії штовхає Білорусь і Казахстан до ще більшої інтеграції, що не завжди відповідає інтересам цих держав.
Якщо у Росії не всі суб’єкти господарювання мають рівний доступ до труби, то як інші країни зможуть його отримати?!
Олександр Лукашенко

«Нам сказали так: ось Митний союз, ми підписали документи! А коли створимо Єдиний економічний простір, тоді не буде митних зборів, тощо. А ми тут і нагадуємо, що у договорі про утворення Митного союзу є пункт про рівний доступ до газової труби, газових магістралей та нафти для Казахстану, Росії і Білорусі, – розповів журналістам Лукашенко. – А я кажу, що якщо у Росії не всі суб’єкти господарювання мають рівний доступ до труби, то як інші країни зможуть його отримати?! Та ніколи у житті!»
 
Зближуватися з Росією далі не збираються ні Білорусь, ані Казахстан, заявив Лукашенко: «Можливо, Росії хотілося б швидших якихось кроків, може, радикальніших. Але ні Казахстан, ні Білорусь на це не підуть «з бухти-барахти».
 
Київ відчуває складнощі співпраці з Митним союзом?
 
У Києві ж сподіваються на асоційоване членство у Митному союзі, усупереч заявам президента Росії та глави уряду щодо неможливості такої форми співпраці України з Митним союзом. При цьому Москва своєї позиції змінювати не збирається.
Членом Митного союзу і майбутнього Євразійського економічного союзу може бути лише держава, яка ухвалила і ратифікувала усі документи Митного союзу
Дмитро Медведєв

«Що стосується різних категорій членства, всі ці питання треба максимально у договорі відрегулювати… Членом Митного союзу і майбутнього Євразійського економічного союзу може бути лише така держава, яка ухвалила і ратифікувала усі документи Митного союзу та економічного союзу», – заявив Дмитро Медведєв на нараді з віце-прем’єрами російського уряду 18 березня.
 
Поглиблення ж співробітництва України і Росії у рамках Митного союзу Києву нині не до вподоби. Урядовий уповноважений з питань співпраці з Росією та державами СНД Валерій Мунтіян у розмові зі ЗМІ вважає за необхідне отримати статус спостерігача при Євразійській економічній комісії, перш ніж робити подальші кроки у напрямку до Митного союзу.
 
Київський політолог Олександр Палій пояснює це небажанням українських олігархів та політиків ділитися власністю та владою.
Досвід двох країн щодо перебування у Митному союзі свідчить про реальну ціну оцих казкових вигод, які нам малюють прибічники Митного союзу
Олександр Палій

«І ситуація у Казахстані, і у Білорусі, де Росія поставила Лукашенку умови отримання чергового кредиту – передачу (росіянам) двох стратегічно важливих підприємств країни – цей досвід двох країн щодо перебування у Митному союзі свідчить про реальну ціну оцих казкових вигод, мільярдних прибутків тощо, які нам малюють прибічники Митного союзу», – зазначив експерт для Радіо Свобода.
 
На думку Палія, практика функціонування Митного союзу доводить його неефективність і безперспективність.

Життя іде і все без коректур... (відеоролик з Варшави)

У подарунок до дня народження Ліни Костенко, Центр Української Культури. осередок розвитку (ЦУК.ор), який є ініціативою української молоді у Варшаві, підготував відеоролик на вірш поетеси "Життя іде і все без коректур".


Кожному двірнику Полтави – по «великій подяці»!

Сьогодні став свідком розмови групи полтавських двірників. Усю розмову я не чув, бо вони пройшли біля мене в протилежному від мого напрямку. Почув тільки таке:

«Я запитав у нього (напевно, якогось свого начальника – авт.), коли ви нам дасте якусь премію? У відповідь почув, що грошей на премії немає. Ми можемо дати тобі грамоту. Хочеш грамоту?».



Далі я не чув їхньої розмови. Кожен з нас пішов у своєму напрямку. Цей невеличкий клаптик розмови двірників нагадав мені невмирущу творчість  Павла Глазового, а саме його гумореску «Велика подяка».

Велика подяка

У колгосп “Червона зірка” прямо до контори
Із району керівництво прибуло на збори.
В переповненому залі стихло і потому,
Взяв для доповіді слово представник району.

Кашлянув, ковтнув із склянки і почав промову:
Про жнива, надої, ринок довго вів розмову.
Що район із зерновими справивсь непогано,
Що зерна здали державі навіть більше плану.

Що надої, хоч помалу, але, все ж зростають,
Що доход від свиноферми непоганий мають.
Що продукцію їх хвалять в селах і райцентрах,
Скільки вироблено м’яса в тонах і в процентах.

Що з недоліками в праці вже пора кінчати!…
Під кінець почав трудящим премії вручати.

- Голові!, (всі знають – свату),- за хазяйську хватку
Ми даруємо машину “Жигулі” – дев’ятку.
Головному агроному, (тещиному брату), -
Супервідеосистему у новеньку хату.
Молодим спеціалістам (зятьові і донці)
По путівці!!! Хай побачать
Як живуть японці.

- Не забули і героя-комбайнера Гриця.
Подарунок – шматок мила аж за гривню-тридцять!
А доярці тітці Паші за роботу чесну
Я вручаю від району грамоту почесну.

За таку сумлінну працю шана їй і дяка,
А всім іншим, Вам шановні, – ВЕЛИКА ПОДЯКА!
А приймак Марії Шпильки родом із Майкопа,
Української не знає, й дещо не второпав і питає у сусіда:

-Што он там патяка? Абъясні мнє:
Што такоє вєліка падяка?
Той повів розмову тонко, стисло і уміло –
Шоб людині нетутешній стало зрозуміло:

-Он ми вчора нагороді у картоплі рились
А сусідки Галька й Валька за курей сварились.
Так сварились, ледь не бились – руками махали
Й одна одній цілий вечір під ніс дулі пхали.

Тепер можеш собі, друже, таке уявити:
Шоб усі за вечір дулі та в одну стулити?
Уявляєш, яка б дуля здоровенна вийшла
Ото й нам така подяка, а може ще й більша!!!

Вітаємо Велику Українку Ліну Костенко з Днем народження!!!



"Я виросла у Київській Венеції..."

Я  виросла  у  Київській  Венеції.
Цвіли  у  нас  під  вікнами  акації.
А  повінь  прибувала  по  інерції
і  заливала  всі  комунікації.
Гойдалися  причали  і  привози.
Світилися  кіоски,  мов  кістики.
А  повінь  заливала  верболози
по  саме  небо  і  по  самі  котики.
О,  як  було  нам  весело,  як  весело!
Жили  ми  на  горищах  і  терасах.
Усе  махало  крилами  і  веслами,
і  кози  скубли  сіно  на  баркасах.
І  на  човнах,  залитими  кварталами,
коли  ми  поверталися  зі  школи,
дзвеніли  сміхом,  сонцем  і  гітарами
балкончиків  причалені  гондоли.
І  слухав  місяць  золотистим  вухом
страшні  легенди  про  князів  і  ханів.
І  пропливав  старий  рибалка  Трухан.
Труханів  острів...  острів  Тугорханів...
А  потім  бомби  влучили  у  спокій.
Чорніли  крокв  обвуглені  трапеції.
А  потім  повінь  позмивала  попіл
моєї  дерев'яної  Венеції.

А у нас - Янукович друг человека!

  • 18.03.13, 20:23

yanuk putin
 
Москва, звенят колокола, а Янукович, как ошпаренный, вылетел из России, даже не оставшись у друга на ночь. А после визита российское ТВ в очередной раз прошлось по его личности, рассказав, как ему будет плохо, если он не сделает Путину хорошо.

Казалось, до нормального человека уже давно бы дошло: все, чего хочет поганый сосед, это – положить глаз на твое имущество. Но Янукович, как истинный дипломат, все еще думает, что сосед одумается, перестанет претендовать не на свое, и станут они – дружно жить.
А что Путин? Путин уже столько гадостей Януковичу сделал и столько свиней подложил, что впору задуматься: а здоров ли наш, украинский мальчик, что все это допускает? Как здравомыслящий человек может спокойно терпеть, когда об него вытирают ноги?
Наш мальчик – может! Ему бы получить желаемое, объегорив всех и каждого, а самому, сидя в Межгорье, припевать: «пока живут на свете дураки, обманывать нам, стало быть, с руки».

В это время, на фоне вышеперечисленных событий, власть рассказывает украинскому народу, что Янукович – царь и бог, и ночами не спит, все думает, как из «г» - пулю сделать, то есть: и экономику вытянуть, и людей задобрить, и ЕС обмануть, и СЕМЬЮ – прокормить.

Именно поэтому, из любви к народу, Янукович решил создать финансовую то ли полицию, то ли инспекцию, а попросту – насадить смотрящих, чтобы каждая гнида знала, где ее гнездо.
Но тут - конфуз. Оказалось, Янукович, что умом средневековому князьку сродни, никак не оценивает нынешние возможности распространения информации.
Да и взаправду, кто бы мог подумать, что его идея о смотрящих опричниках так быстро станет доступна обществу, которое тут же отреагирует, что, дескать, на каждого вооруженного опричника, что будет содержаться за бюджетные деньги и иметь все, что пожелает, найдется, как минимум, один свой клин.

И Янукович сразу же, опять, из любви к народу, через своих глашатых сообщил, что создание такой службы нынче не ко времени. Заметьте: ни противозаконно, ни антигосударственное, а именно - не ко времени! Что же поделаешь, если большинство украинцев не желают жить по криминальным законам? Они же, гады, не хотят с рэкетирами иметь ничего общего!
Потому-то, получив очередную пощечину от Путина и снизойдя до наглого народа, Януковичпоставил правительству Дапашливы 40 требований, что позволят имитировать перед Европейским Союзом бурную деятельность.
Правда, подобные документы кочуют из года в год, совершенно практически не видоизменяясь, да разве ж это важно? Основная задача – показать ЕС на бумаге, что в Украине Yanukovych – друг человека! Ведь именно он делает все для уничтожения бизнеса и прав человека в Украине!
Вот и опять пошлины полезли вверх, а граждан хотят обложить дополнительными поборами, притом, что в Украине наивысшее налогообложение. Это ж надо: с нищих украинцев будут брать налог на роскошь! Вопрос: а воздух нынче Янукович тоже оценил? То есть: денег берут много, некоторые богатеют прямо на дрожжах, а народ – нищий! Зато СЕМЬЯ – в зачете и шоколаде! Ну, кто скажет, что Янукович не друг человека? Самый, что ни на есть друг. Завистливый!
А относительно Москвы и дел с Россией, так Янукович на их пассаж тоже отреагировал. Правда, не так, как Путин – нагло, а пакостливо, через говорящую голову, которая так и заявила: "У Путина дела тоже дрянь. Он лучше б готовился к российскому майдану. Путин думает, что это ему так просто пройдет, и он всю жизнь будет царствовать".
В этой великолепной цитате есть один замечательный плюс: говорящая голова доносит обществу, что в Украине – дело дрянь (а как иначе понять слово «тоже»?) и что Янукович готовится к Майдану, поскольку осознает, что общество совершенно не хочет воспринимать, что в Украине именно Янукович – друг человека!
Хотя, с другой стороны, общество хотело бы задать Януковичу вопрос, который говорящая голова озвучила в сторону Путина: Янукович тоже думает, что это ему так просто пройдет, и он всю жизнь будет царствовать?

Лина ТЫХА, «К и з»

Електорат ПР і КПУ не вірить в те, що Тимошенко замовила Щербаня

  • 18.03.13, 14:53
Згодні зі слідством лише 24%
78% опитаних українців не вірить, що екс-прем'єр Юлія Тимошенко замовила вбивство депутата Євгена Щербаня.
Юлія Тимошенко. Фото: svobodaslova.in.ua

Такі результати опитування оприлюднив Київський міжнародний інститут соціології.

На запитання "Чи вірите ви в те, що Тимошенко замовила вбивство Щербаня?" 76% людей відповіли, що не вірять, а 24%, що вірять.

Більшість тих, хто вірить у таку можливість, живе у Східному та Південному регіонах (по 37%), але кількість тих, хто не вірить, значно більша і в Східному (64%), і у Південному регіонах (63%).

Не вірить в таку можливість більшість респондентів із Західного (90%) та Центрального (87%) регіонів.

59% електорату Партії регіонів не вірять слідству

Більше за все тих, хто вірить у можливість замовлення Тимошенко вбивства Щербаня, серед електорату Партії регіонів (41%). Втім, 59% прибічників ПР все ж не вірять в таку можливість.

Так само серед прибічників Компартії більше тих, хто не вірять в можливість замовлення (63%).

Найбільша кількість тих, хто не вірить у версію слідства, серед електорату опозиційних партій: "Батьківщини" та "Фронт змін" (по 96%), "Свобода" (92%), дещо менше серед прибічників "УДАР" Віталія Кличка (85%).

У гендерному розрізі не вірить у замовлення більше жінок, ніж чоловіків (78% проти 75%).

Що цікаво, з віком кількість тих, хто вірить у можливість замовлення, зростає - найменше таких серед молоді віком 18-29 років (21%), найбільше – серед людей віком 60-69 років (27%).

Опитування проводилося з 8 по 17 лютого 2013-го року серед 2032 респондентів з усіх областей країни. Статистична похибка вибірки не перевищує: 3.3% для показників близьких до 50%; 2,8% - для показників близьких до 25%; 2,0% - для показників близьких до 10% та 1,4% - для показників близьких до 5%.


Венеціанська комісія знайшла порушення у справі Тимошенко

  • 18.03.13, 14:44
Стаття, за якою лідера опозиції кинули за грати - "бланкова"
Європейська комісія "За демократію через право" опублікувала рекомендації щодо поділу політичної та кримінальної відповідальності високопоставлених державних діячів.
Юлія Тимошенко. Фото: AFP 

Дослідження проводили за запитом юридичного комітету Парламентської асамблеї Ради Європи, який готує проект рішення ПАРЄ з питання поділу політичної та кримінальної відповідальності, пише "КомерсантЪ-Украина".

У документі йдеться, що до рішення Європейського суду з прав людини у справі екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко Венеціанська комісія не робитиме висновків про коректність переслідування українського лідера опозиції. Тим не менше в аналітичній роботі ВК детально вивчені обставини, характерні для українського випадку.

ВК врахувала більшість аргументів української влади, які вона наводить у виправдання кримінального переслідування представників колишнього уряду. Комісія, зокрема, визнала, що на сьогодні Європа не може дорікати Київ, з посиланням на "європейську практику", оскільки в Європі немає чітких стандартів у даній сфері.

Основне правило: кримінальні процедури не повинні використовувати як санкції за політичні протиріччя.

Урядовцям треба простір для "маневру"

"Дії та рішення членів уряду найчастіше неоднозначні. Згодом може з'ясуватися, що вони були недалекоглядними і завдали серйозної шкоди національним інтересам. Але розбиратися з цими випадками треба в рамках політичної, а не кримінальної системи. Важливо, щоб у членів уряду був простір для маневру з широким полем для можливих помилок без загрози кримінальних санкцій за допущені помилки", - йдеться в документі.

Тому органи Ради Європи, які керуватимуться висновками Венеціанської комісії, можуть не взяти до уваги доводи Києва, з огляду на особливості звинувачень, пред'явлених Тимошенко та Луценку. 

Як відомо, обох представників колишнього уряду звинувачують у "перевищенні повноважень" та "зловживанні владою" (ст. 364-365 Кримінального кодексу). ВК окремо вивчила можливість звинувачення високопосадовців за даними статтями та розкритикувала їх застосування в низці країн-членів Ради Європи.

Чітко визначені межі

Комісія називає такі статті "бланковими" та зауважує, що в них відсутній детальний опис злочину посадової особи.

"Покарання за порушення таких "бланкових" статей повинне бути помірним і нижчим за покарання за більш чіткі правопорушення - наприклад, за корупцію", - наполягає ВК. 

В іншому випадку, на думку ВК, країна порушує Європейську конвенцію з прав людини про міру покарання і про необхідність чітко визначення меж правопорушення.

Нагадаємо, екс-прем'єра засудили до 7 років ув'язнення за звинуваченням у порушенні за ст 365. Цей термін означає, що її правопорушення було особливо тяжким, що суперечить з висновками Венеціанської комісії.


ipress.ua


Нацистская вонь Донбасса

  • 17.03.13, 17:46
Расисты у власти*

Не могу причислить себя к избирателям "Свободы", но когда в Донбассе членов этой партии гневно критикуют, называя нацистами и фашистами, это выглядит, как минимум, странно. Ведь большинство жителей Донецкой и Луганской областей с удовольствием поддерживают на выборах точно таких же фашистов и расистов, только из другого, пророссийского лагеря.

Разница только в том, что героями жителей востока являются не командиры УПА, а генсеки и цари, славившиеся этническими чистками и преследованиями целых народов за неправильную веру и убеждения ничуть не менее, чем деятели НСДАП.

Критика Тягнибока и Фарион жителями Донбасса - всего лишь двойные стандарты. В Донбассе давно уже живут и работают на видных должностях не менее радикальные националисты, чья неприязнь к Украине и украинцам принимает гораздо более гротескные и радикальные формы, чем неприязнь Фарион к русским. Отстойником таких элементов, к примеру, является Луганщина, местные депутаты которой давно соревнуются между собой в том, кто отмочит более гадкую выходку.

Пару лет назад лидировала коммунистка из горсовета Наталья Максимец, написавшая в блоге, что поминать погибших от голода родственников в годовщину Голодомора будут "больные на голову", а сама она в этот день отправляется жарить шашлык. Переплюнул это достижение регионал Родион Мирошник, назвавший украинцев на заседании областного совета "недорасой", и таким образом разделивший лавры Генриха Гиммлера. В сравнении с такими расистскими выпадами (за которые Мирошника даже не оштрафовали) высказывания депутатов "Свободы" выглядят детскими шалостями. Однако никто в Донбассе не спешит выстраивать против Мирошника и других депутатов от ПР и КПУ антифашистские пикеты. А вот против свободовцев Швайки и Блаватского, приезжавших в Донбасс на встречи с избирателями, сгоняли сотни людей.

Такой выборочный антифашизм донецких на самом деле - обычное лицемерие. Правда в том, что жители Донбасса сами охотно поддерживают нацистов, но только если это "наши нацисты". Тягнибокам нельзя - мирошникам можно. Антифашизм Донбасса, громоздкие советские памятники героям ВОВ и военные годовщины - не более, чем ширма, за которой пышным цветом цветет бытовая ксенофобия, украинофобия, расизм. Но ворах горят шапки. Те, кто тычут пальцем в Тягнибока - сами коричневые до волосяных луковиц.

Оригінал: frankensstein.livejournal.com


Карпатська січ. 1939 р.

  • 17.03.13, 17:38
15 березня 1939 р. Сейм проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Герб — червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі. Президентом Карпатської України було обрано А. Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Ю. Ревая. Заступником голови сейму (спікера) Карпатської України у 1939 року, референт преси й інформації та зв'язковий з урядом Карпатської України був С. Росоха.

ВСТАВАЙ, УКРАЇНО ! (скептикам)

  • 17.03.13, 12:46

Всі цивілізації Землі, що ведуть свою філософську традицію від Еллади, знають, що люди мають набір невід'ємних прав.
До їхнього числа відносяться: право на національну незалежність; право скинення тиранії; право об
єднуватися для захисту своїх публічних інтересів і право мати своїх представників у владі для обговорення законів...

UK (The Glorious Revolution, 1688)
 USA (1775–1783)
 France (1789)
 Країни Південної Америки (19-й століття)
 Spain and Portugal (1820)
 Belgium (1830)
 Mexico (1910-1920)
 Ireland (1916)
 Romania (1989)

"Коли влада систематично порушує свої фундаментальні зобов'язання, у суб'єкта виникає право розірвати свій зв'язок з державою, і в цьому випадку держава втрачає право визначати законність використання суб'єктом насильства. Тому що цей суб'єкт і інші суб'єкти, які як члени суспільства, мають право й вирішують до нього приєднатися, більше не є учасниками спільного проекту з державою і його представниками. Моральні бар'єри не добігати до насильства для них зникли. Тому заколотники більше не обмежені правилом не добігати до насильства... Для них будь-які державний чинник стає незаконним. Вони вправі розглядати державні силові структури як чинники супротивника й можуть використовувати проти них будь-які засоби... дотримуючись лише тих обмежень, які зобов'язані дотримувати держав у війнах один з одним".

З лекції професора юриспруденції Оксфордського університету Тоні Оноре.