Від гальмування до знищення Бульдозера

Дивю відео "Що чекає Україну попереду?"

http://svetiteni.com.ua/scho-chekae-ukrainu-poperedu

Вже стало загальною істиною, що саме самі кияни можуть наполягти на призначенні виборів в місті Києві.

Ми не раз писали, що «м’яч зараз не на боці опозиції, а саме українського суспільства».

Тобто, те, що 2 квітня на 10.00 потрібно бути біля Верховної Ради найбільшій кількості людей – зрозуміло кожній притомній людині. Усі опозиційні партії по УСІЙ УКРАЇНІ мусять напружити усі сили, щоб в Києві вибори голови та Київради таки відбулися. Не питання, що центр спротиву – Київ, що національно-визвольна та буржуазно-демократична революція почнеться саме з Києва.

Зрозуміло, що потрібно максимально залучити самих киян.

 Прості речі часто найважче доходять. Скасування київських виборів – це скасування наступних виборів президента України. Однозначно. Це потрібно роз’яснити кожному українцеві. Кожному українцеві потрібно роз’яснити, що альтернативою скасованим виборам президента є лише диктатура Януковича, схожа на диктатуру Лукашенка чи північнокорейських диктаторів.

 Тобто вибори в Києві – справа усієї України. «Протестний тур» повинні скоригувати: поїздка по регіонах мусить проходити для мобілізації сил в поміч столиці.

Не 18 травня, а 2 квітня – кульмінація поки що мирного виступу в Києві.

 Те, що вибори в Києві – справа усієї України - це розуміє і влада.

Саме тому дату початку революції призначила саме влада Януковича. І цей виклик потрібно прийняти. На Вандею української революції Сходу та Півдня поки що можна не зважати – у нас досить регіонів, які нас підтримають.  

 Саме тому, лише силою народного протесту біля Верховної Ради можна примусити переляканих регіоналів та комуністів проголосувати за вибори в Києві. Саме перепляканих. Але вся проблема в тому, як краще їх «перелякати». Адже вести якійсь переговори з ними марно

 – вони «договоронездатні».

 Зрозуміло, що Янукович обов’язково задіє силові структури проти демонстрантів та взагалі опозиції. Ми це знаємо – але нічого робити, іншого шляху для нас немає.

 Потрібно вирахувати усі можливі ризики, навіть «несилові». Якщо існує закон про референдум – потрібно «блокувати» не лише Верховну Раду, але і Центральну виборчу Комісію та Київраду та київську держадміністрацію. Потрібно мати під рукою центральний телеканал, який теж повинен працювати на опозицію.

Не забути про Лук’янівське СІЗО – українську Бастилію.

Це не означає, що ми маємо фізичні сили це зробити сьогодні – це значить, що невідворотно потрібно в «плані Б».

Тобто – захоплення міста Києва у свої руки.             

 Арсеній Яценюк щось говорив про те, що «ми заблокуємо з 2 червня Київраду». План доведеться міняти: революція за розкладом як обід – нісенітниця. Мало того, що апогей виступу з 18 травня переноситься на 2 квітня.

Потрібно чітко поставити собі питання: що таке «блокування Київради»? З чим його їдять?

 Уявімо: заходимо до приміщення Київради та захоплюємо його. Що далі? Адже влада не спатиме, вона

а) застосує силу силовиків та

б) перенесе центр влади Києвом у інше місце в Києві.

На кожну Паризьку комуну є свій Версаль. Тобто, керівники Януковича по Києву можуть керувати з іншого приміщення. Все.

Далі: наводиться дитяча ідея «не платити комунальні платежі». Але уявімо собі ситуацію: до окремої особистості, окремої сім’ї надходять платіжки за комунальні послуги – і особистість залишається наодинці з машиною державного примусу. Ефективними можуть лише колективні дії громадян Києва. Неплатіж за комунальні та транспортні послуги до таких колективних дій не належить.

 Чому повинна бути максимальна кількість протестуючих в Києві?

Тому, що зараз час мирних мітингів минув. Люди біля верховної Ради НЕ повинні вважати, що акція діє лише з 10.00 до 14.00 – і додому! Регіонали спокійно перечекають цей стихійний мітинг – і нічого не зроблять на користь киян та України.

Ми вже писали: Настав час, коли ми не можемо просто та спокійно повернутися до минулого порядку – до «все як було».

Тоталітарний режим Янукович має свій цикл саморозвитку – від авторитарної до жорстокої тоталітарної диктатури. Тобто рух Бульдозера зараз відбувається майже у автоматичному режимі. Януковичу вже не потрібні «тушки» та навіть сама партія регіонів.

Як не крути, але революція мусить мати власних силовиків, щоб мати можливість створити Тимчасовий уряд, якій переобирає на себе силові функції – а також арешт колишніх служителів режиму.

Підприємці мали б підтримати коштами тимчасову владу, поки Янукович їх усіх не розорив…

 Не з захоплення приміщень, а з арешту діячів режиму починається справжня революція! До речі, їх можна використати як заручників, в обмін на яких можна визволити наших політв’язнів. Це – класика. Якщо Захід – наш вчитель, то це не Захід ХХ1 століття. Ні, це Захід ХУ11 – ХУ111ст. Кромвеля та Робесп’єра.  

 Ми вже писали, що влада перейшла Рубікон, коли провела конституційний переворот.

Тепер черга саме лідерів опозиції переходити свій Рубікон. І про це потрібно відкрито сказати. Гратися у дрібні хитрощі з мільйонами людей не можна.

Страшно?

Але Янукович насмілився відкинути конституцію та арештувати лідерів опозиції незважаючи на міжнародну суспільну думку. Тому зараз зовсім інші правила боротьби.

І служителі Януковича – не наші співвітчизники, а вороги Української держави. Це стосується навіть рядових виконавців. Вони нас не жаліють. (Згадаймо студента Індила…).

Нас б’ють по дорослому, а декому з опозиції хочеться ще погратися в політичній пісочниці…

Станіслав Овчаренко

svetiteni