Про приватизацію Анни Ярославівни. Приховані факти походження росіян
31 травня 2017, 14:42
Так склалося що історія, навіть та яка опирається на безумовні факти, залишається найменш точною наукою. Все просто. Суспільство, нація, люди які зараз проживають на певній території намагаються подати колишні події таким чином, щоб вони завжди показували тільки героїчне минуле. З цієї причини ми бачимо різне трактування одних і тих самих подій, історичних постататей, за ті самі дії, одні нації певних осіб вважаються вбивцями і тиранами, а інших героями і навіть святими.
Ми в своєму не великому дослідженні спробуємо привідкрити завісу на походження російського народу.Звідки вони прийшли на нинішні землі, їх становлення як нації, і чому власне росіяни, коли відомо що русичі це мешканці Київської Русі.
Російські історики починаючи з часів Петра I, та і за радянських часів і аж до наших днів намагаються приховати історичні моменти які стосуються їх власного походження. В чому ж причина? Спадає на думку що вони побоюються розголошенню істинних фактів які на їх думку пошкодять великодержавницький імідж «Старшого брата», що прививався декілька сотень років на теренах 1/6 частини світу. З легкої руки таких вчених і з’явилися нові нації: Малороси, Білоруси, «Ліца кавказької національності» і.т.д.
Та ближче до теми. За часів Київської Русі ще за довго до її хрещення частина русичів (прародичі теперішніх українців) в пошуках нових земель переміщалась на північні території, в тому числі на територію Московщини. Природньо, що вони зустріли значний спротив місцевих народів. На той час територія сучасної центральної Росії була заселена переважно Москвами, Чурбами, Банами та Кацами.
Це були достатньо дикі народи з низько посадженим черепом, масивними довгими руками, волохатими дещо косолапими ногами. Ще вони відрізнялись високим зростом та дуже низьким рівнем розвитку. Якщо спробувати прирівняти їх до сучасної людини, то чимось ці люди були схожі на російського боксера Миколу Валуєва, або скажемо на російського імператора Петра I, можливо тому, в його правління і почала перекручуватись історія. Поведінка цих народів відрізнялась агресивністю та озлобленістю до собі подібних. Про те кожен із них вважав себе кращим і розумнішим за інших.
До нас дійшли факти що коли перші, поодинокі поселення русичів з’явились на нових землях і не викликали боязні у місцевих аборигенів, вони ставали посміховиськом у цих диких народів із-за простих життєвих речей. Наприклад за будівництво, вибачте, туалетів, збитих з трьох досок чи скажемо прибирання у власному подвір’ї, і.т.д. Така поведінка у не розвинених народів не має нічого дивного, дивує друге, як такий зберігся такий занепад, коли поряд вже процвітала Київська Русь, вже сотні років тому Римська Імперія розділилась на дві частини, а християнська віра захоплювала розум людей на території сучасної України.
Наші пращури по своєму називали цих творінь. Зараз дивує як ці прізвиська дивно переплелись з сучасністю і тепер вживаються сучасними росіянами тільки вже по відношенню до сусідніх народів.
Ну от наприклад всі відоме «Чурбан». Тогочасні українці, так само як і їх нащадки вживали слова: «Чур мене – чур!», - що тоді мало приблизне значення «Захисти мене Боже». В поєднанні з назвою двох народностей Чурбів та Банів і виникла назва зневажлива Чурбани, яка збереглася і до сьогодні. Трохи згодом, коли русичі завоювали значні землі на півночі, асимілювались та поєднались з Чурбанами, ця назва закріпилась на декілька століть за мешканцями території на якій зараз розташувалась сучасна Росія, серед громадян Київської Русі. Пізніше, після хрещення Русі назва «Чурбан» з’являється в Візантійських рукописах. Візантійський імператор Константин X Дука, в своєму листі до чернігівського князя Володимира Мономаха писав, що русичам слід подбати про знищення Чурбанів, так як ці народи озлоблені не освідченні і в майбутньому завдадуть багато клопіт Київський Русі. Мономах категорично відмовлявся воювати з північним сусідом, бо вважав що «В їх жилах тече і руська кров».
Пізніше, коли чітко окреслилось Московське князівство назву «Чурбани» витіснила назва «Москалі», яка в повсякчасному вживанні трималася аж до початку 20-го сторіччя, а на Західній Україні використовується і по нині. Пам’ятаємо слова Великого Кобзаря – «Кохайтесь чорнобриві, та не з москалями, бо москалі чужі люди…». Одночасно почала вживатись зневажливе прізвисько – «Кацап». Тут думки істориків розділились. Частина стверджує що це продовження назви народів Каців, які мешкали на територіях сучасної Росії, друга запевняє що так називали москалів за їх довгі бороди, повільність мислення та впертість, що нагадувало українцям домашню тварину цап (козел). Але зрештою зараз не це має значення, цікаво як тогочасні українці підмітили вродженні риси москалів, які збереглися і до сьогоднішнього дня.
Територія Росії займає значну частину сучасного світу. Як же могла така спільнота людей, в основі своїй не маючи і частини людських здобутків, із-за яких власне ми і називаємось ЛЮДИНОЮ захопити таку територію? Нічого дивного в цьому не має. Історія знає безліч прикладів коли дикі народи на деякий період історії завойовували своїх більш розвинених сусідів.
Згадайте і оцініть місце в сучасному світі наприклад татаро-монгол, маврів – які завоювали в свій час північ африканського континенту та частину Європи. А як вам приклад жителів острова Пасхи.
Вже по цьому не великому історичному нарису ви можете прослідкувати як з’явилася, та змінювалась нація яка зараз має назву «Російська». Від Москвів та Чурбів до Чурбанів, Москалів та Кацапів, крок за кроком створювалась одна з найбільших сучасних спільнот людей – РОСІЯ.
Аналізуючи, не важко прослідкувати як вроджені риси характеру та поведінки Чурбанів, через сотні років можна легко помітити в сучасному росіянину.
Олег Сирота
