Микола Рябчук відповів на запитання читачів Майдану і гостей Форуму Видавців у Львові.

- Скільки зараз Україн? Що змінилось за 10 років?
- Два проекти так і залишається. Мовних, культурних проектів стільки і є. Зсуви дуже повільні, але відбуваються.

- Про "проект" нації. Кожна нація - це проект, вона твориться. Це візія спільного майбутнього. Український проект придумувався від 19 століття до Грушевського. Також існує креольський проект України, він досі не оформлений. Він ніби український, але інше розуміння українськості: містисть ненависть до "індіанців" ("бандерівці", "озабочені"). Їм треба легітимізувати своє панування в незалежній Україні. Їхня перевага в тому, що мають більше грошей. Але бракує драйву, ентузіазму, нема чого поставити натомість (замість української культури), а створення власної креольської культури зайняло в Латинській Америці 200 років. Порівняно з індіанцями Україна має більші шанси.

- Чи піде креольська еліта здаватися в Росію?
- Не піде, бо навіщо їм це. Проросійська риторика призначена для електорату і шантажу помаранчевої еліти.

- Що Ви зараз пишете? Про що пишеться?
- Остання книжка - Сад Меттерніха. Друга має скоро вийти.
Пишеться про гібридні, розкарячені режими.

- Що більше впливає: Ваші есеї, газетні тексти чи серйозні книги?
- Про мій вплив інші мають сказати. Доводиться зараз робити все. Я культуртрегер, не науковець. Моя задача перекласти популярнішою мовою, донести сучасні наукові ідеї. Роблю це і в газеті, і в інших публікаціях. А науковці в нашій країні - це, наприклад, Наталя Яковенко, Ярослав Грицак, Вадим Скуратівський.

- Про місію покоління. Поважаю покоління 60-х. Вони прийшли в пустелю, їм прийшлось все відкривати заново. Гемінґвей - і той був заборонений. Нам було легше, бо вже багато чого було відкрито. А з другого боку, нам було важче, бо через похолодання був можливий тільки мистецький протест, а не політичний. Місія - зберегти альтернативний культурний процес, в якому проходило нормальне спілкування. Ми зберегли спадкоємність. І коли почалась перестройка, було з чим вийти на поверхню, а Андрухович мав на що спиратися.

- Про "жіночу літературу". Небезпека цієї класифікації в тому, що вона тягне за собою ідею нижчої якості. Єдине конструктивне в такій класифікації, що жінки знають якісь аспекти життя, які чоловіки не знають.

- Про художню літературу і молодих авторів. Подобається, наприклад, коротка проза Євгенії Кононенко. В молодих авторів є розуміння стилю, а в 60-х більшість були дилетантами. Бракує, можливо, масштабності. Може, бракує виклику? Може, впливає наш час, тобто міжчасся, викликаючи адекватні йому прийоми, як чорний гумор. Я в останнє десятиліття не займаюся літературною критикою. Книжки часто не дочитую.

- Про інтелектуальне і культурне середовище. У нас нема культурного центра. Але це не від перенасиченості, а від розірваності. Нема речей, які структурують культурний простір. Нема, наприклад, національної премії (Шевченківська скомпрометована). Нема медій загальнонаціональних. В Білорусі таким є журнал АРХЕ, але вимушено. Оновлений журнал "Сучасність" не подобається, там нема розуміння азів з боку головного редактора. Газета "Критика" пішла в суспільно-політичному напрямку. Взагалі, літературна критика живиться з двох джерел: наука і преса, а в нас нема газетних рецензій. Нема книжкового ринку, тому не платять 200 доларів за рецензію, як на Заході. Тобто країна бідна, культурні осередки розріджені.

- Україномовний світ маргінальний. Він бідніший, менш освічений, це "чорна більшість". "Білі" не цікавляться негритянською културою. Але населення велике, поступово з'являється буржуазія, вони і будують націю. Оптимізм є, але це багато часу займає.

- Чи цікавитесь психологічними підходами (Фромм)?
- Це хитка матерія, скоріше для літератури.

- Порівняйте наших і західних студентів.
- Студенти є різні, але вже на рівні магістерки їхні кращі, аспіранти - ще більший розрив. Є купа причин цього, хоч би традиції: там не прийнято списувати, бо нечесно.

Майдан.

Опитування-голосування: Який тип президента найбільше підходить сучасній Україні?

http://tarastokar.uaforums.net/

Заповнюються теми обговорень. За шість днів - 6 зареєстрованих учасників. Приєднуйтеся і Ви!

Колишній Президент України Леонід Кучма продовжує писати книги, які здобувають у суспільстві великого розголосу. Так, Кучма на чисельні прохання читачів вирішив продовжити писати свій бестселер «Україна – не Росія». Днями вийде книга «Україна – не Росія – 2». (Поки що це жарт).

http://tarastokar.uaforums.net/--vt10.html

Це наша земля і вона в нас єдина.(с)

P.S( харе гнать друг на друга) 

Я от ніяк не можу зрозуміти, чому ми, українці, постійно до когось тягнемся - до Європи , до Росії, до Китаю... тощо? Чому ми ніяк не наважимося будувати свою власну державу?... Можливо, тому таких нас несамостійних, невпевнених у власних силах, із нашою невизначеністю й не сприймають ні в Європі, ні в Росії, ні в Китаї…

Погляньте на нашу історію, всі наші чільники (князі, гетьмани, президенти) шукали союзників (які були не завжди надійні) - то поляків, то турків, то шведів, то росіян, з якими вступали в союз, щоб побороти тих самих поляків, турків, шведів, татар, росіян... Якийсь кармічний коловорот... абсурд … Напевно, настав час розрубати цей Гордіїв вузол…

Я вважаю, що потрібно нарешті перестати озиратися на сусідів і шукати власні резерви для створення власної держави.

Опитування: Чому БЮТ не хоче проведення дострокових виборів 7 грудня?

Скоро у нас вибори до Верховної Ради стануть щоденними... Набридли... Пропоную таки піти на вибори і обрати якусь ультра радикальну партію... Не пов’язану з бандитами чи корупцією...

Виникає нагальне питання:

А чи є така партія?

Друзі, коментуйте, не залишайтесь байдужими...

Чи є майбутнє в українського кіно?

Віталій Кличко втілив мрію братів - від сьогодні українські богатирі Кличкі є чемпіонами світу за різними версіями. До титулів IBF і WBO Володимира Кличка Віталій додав пояс WBC.

Для того, щоб перемогти "нігерійський жах" Віталію знадобилося вісім раундів, після яких тренери Семюеля Пітера не випустили свого бійця на ринг. До того часу обличчя Пітера більше нагадувало гематому, а суддівські записки усіх суддів говорили про беззаперечну перевагу українця - в усіх раундах перемагав наш боксер (80:72).

Кличко-старший розпочав бій достатньо обережно, Пітер натомість кинувся вперед, але одразу ж отримав кілька охолоджуючих жорстких джебів з лівої руки. Семюель продовжував йти вперед, але Кличко став діяти чимраз жорсткіше, намагаючись працювати серіями та підключати праву руку. Цікаво, що українець настільки вдало тримав дистанцію та розстрілював нігерійця з дальної відстані, що усі вісім раундів провів з опущеними руками.

Увесь бій Пітер працював першим номером та вибуховими атаками намагався різко скоротити відстань, проте Віталій вдало відходив у сторону або назад, різко вставлаючи лівий прямий. Атаки Пітера були абсолютно беззубими, а звичка "гойдалкою" уходити від сильних серій українця при приопущених руках призвела до великої кількості пропущених ударів уже у перших раундах. Як наслідок - обличчя підопічного Дона Кінга почало запливати гематомами.

Після чотирьох раундів усі суддівські записки показували 40:36 на користь українця, тобто Віталій виграв усі раунди на думку всіх суддів. З 5 раунду Кличко почав підключати аперкот правою рукою, а також лівий боковий від стегна. У середині бою стало помітно, що Пітер втомився, гірше уходить від атак Кличка та все більше ударів приймає своєю головою.

Усі обіцянки Семюеля Пітера досить очікувано виявилися лише обіцянками, а мета братів Кличків практично втілена - на шляху в українців лишається тільки володарі титулів WBA Руслан Чагаєв ("чемпіон у відпустці") та Ніколай Валуєв ("тимчасовий чемпіон"). Перешкодою може стати і те, що Валуєв має контракт із Доном Кінгом.

Для Віталія Кличка ця перемога стала не лише блискучим поверненням у професійний бокс після чотирьох років перебування у почесних чемпіонах, але й додатковою популяризацією свого імені напередодні позачергових виборів в український парламент. Адже уже чинний чемпіон світу обіцяв не зав'язувати із політикою.

На ринзі брати Кличкі довели - кращих від них суперважковаговиків у світі немає. А Україна отримала ще одного чемпіона світу, і чемпіона у найпрестижнішій версії надважкої категорії професійного боксу.

Відео всіх раундів у форматі YouTube знаходиться тут.