«Що?!! Невже Брати Стругацькі українською?!! – вигукнете ви!..– Це що ще за літературні вибади!.. Адже Стругацьких завжди можна прочитати мовою оригіналу, російською!..»


А. і Б. Стругацькі

Так, справді, Стругацьких завжди можна почитати російською, як і Бредбері англійською. Проте твори братів Стругацких все ж вийшли у Серії «Горизонти фантастики» у Тернопільському видавництві «Богдан» українською і, як це не звучить дивно для опонентів, користуються значним попитом у читачів. Як гадаєте, чому? Можливо, все-таки не у перекладі справа, а у глибині творчості самих братів Стругацьких, Аркадія і Бориса, «А» і «Б», як їх встигли наректи за роки літературної діяльності чисельні прихильники. Та й сама мова легендарних «А» і «Б» свого часу стала предметом певних суперечок у колах любителів фантастики. Адже не всім критикам подобалося те, що за висловами самих Стругацьких, вони застосовували у творах «мову вулиці», відтворювали на папері те, що думають звичайні люди. І саме мова і стилістика письменників були «найадекватнішим засобом для вираження цих думок», ...трансформацією, так би мовити, літературної мови в мову повсякденну, певним містком для передачі важливих, інколи зашифрованих ідей до широкого загалу, шляхом до вітворення справжнього стану речей у тогочасному соціальному устрої. Справді, інколи мова письменників була іронічною, навіть саркастичною, якщо пригадати реалії Дослідного інституту «НИИЧАВО» (в українському перекладі – «НДІЧАВО») у повісті «Понеділок починається в суботу», чи надто обіхідною, як у «Пікніку на узбіччі», але завжди особливою мовою для відтворення атмосфери та дієвого середовища того чи іншого твору, передачі характерів героїв, мотивації їхніх вчинків.

За последние два года уменьшился уровень готовности защищать свою страну с оружием в руках (с 43 до 33%), а уровень неготовности — наоборот вырос (с 38 до 54%). Об этом свидетельствуют данные опроса, проведенного Социологической группы «Рейтинг» в августе.

При этом наблюдается четкая зависимость: чем больше человек чувствует себя патриотом, тем он проявляет большую готовность отстаивать территориальную целостность Украины с оружием в руках.

Больше всех готовы отстаивать территориальную целостность Украины с оружием в среди сторонников «Свободы» (68%) и «Батьківшини» (49%). Меньше всего готовы отстаивать территориальную целостность Украины с оружием в руках – среди сторонников Партии регионов (26%) и КПУ (20%).

ZN,UA

Нічого дивного. Для ригів і їх прибічників головне в житті гроші, нічого їх більше не цікавить. Комуністи взагалі дегенерати - чого від них чекати.

А от  чому за 2 роки стало зникати бажання захищати Батьківщину, та ще так суттєво, в цілому по Україні - не можу знайти належного поясненя.

Якби вибори відбулися найближчим часом, найбільше голосів виборців отримали би Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», за яке готові проголосувати 26,2% тих, хто має намір взяти участь у виборах, і Партія регіонів (24,6%). За Політичну партію «„УДАР” Віталія Кличка» готові проголосувати 11,8% учасників виборів, за Комуністичну партію України — 9,4%. Близькими до подолання 5%-го виборчого бар’єру є також Партія Наталії Королевської «Україна — Вперед» (4,3%) та Всеукраїнське об'єднання «Свобода» (4,2%). 15,4% тих, хто має намір взяти участь у виборах, ще не визначилися, за кого голосуватимуть.

ВО «Батьківщина» і Політична партія «УДАР» частіше підтримуються виборцями Західного і Центрального регіонів, Партія регіонів і КПУ — виборцями Сходу і Півдня, ВО «Свобода» — Заходу країни.

Серед респондентів які визначилися, за яку партію голосувати, впевненість у своєму виборі є досить високою: майже половина з них (48,9%) повністю впевнені у своєму виборі, ще 43,5% скоріше впевнені в ньому.

Основною причиною, яку респонденти враховували, коли визначалися, за яку партію голосувати, опитані назвали те, що ця партія може вирішити проблеми, які стоять перед країною — цю відповідь дали 51,5% респондентів, які збираються голосувати за якусь партію. Також серед причин вибору часто називалися: цю партію очолює сильна особистість, рішучий лідер (41,7%); партія здатна покращити життя таких людей, як сам респондент (31,2%); її ідеологічні позиції найбільш близькі поглядам та переконанням респондента (29,5%); ця партія спроможна здійснити реформи, позитивні зміни в суспільстві (24,8%); ця партія забезпечить стабільність у державі (24,0%); до керівництва партії входять люди, які викликають повагу респондента (23,5%).

Ці причини часто називалися в усіх регіонах. Крім того, на Півдні і Сході часто називалася така причина вибору партії: ця політична сила має недоліки, але інші партії — ще гірші (21,7% респондентів на Сході, 21,0% — на Півдні). У Західному регіоні серед причин вибору також часто називали те, що партія обстоює українську мову як єдину державну (23,4%) та те, що вона захищає українську культуру, українські традиції, цінності (20,9%).

Загалом ситуація напередодні виборів характеризується низьким рівнем оптимізму населення. Майже дві третини (63%) респондентів дотримуються думки, що події в Україні розвиваються у неправильному напрямі. Так вважають більшість жителів усіх регіонів — від 54% жителів Півдня до 74% жителів Заходу країни.

Це інформація зі звіту Центра Разумкова, що приведений на їхньому сайті.

Вражають результати по Півдню і Сходу: 40,4 і 40,8% відповідно підтримки ригів. Це клініка. Небезпечно низькі результати у Свободи. Навіть у Центрі тільки 3,9% збираються голосувати за свободівців. Якщо вони не пройдуть по спискам, і близько 5% голосів буде загублено, взагалі можно не сподіватися на формування опозіційнох більшості. Треба їх всіляко підтримувати.

В одном гипотетическом животноводческом обществе жили себе скажем так кони разных пород. Ясное дело что жили относительно неплохо. Потому как были у них еще и коносамки с конопастухами с особыми коно-батогами. ПРактически идилия. Кормили их всех вместе под контролем пастухов. Но в какой то момент они захотели самостоятельно выбрать себе пастуха своего стада. Зачитали это желание пастухам. Сослались на Конституцию и Закон о защите животных. Пастухи решил пойти на встречу "электорату". И предложили коням на выбор несколько кандидатур кунаков. Старый добрый без имени кунак "Косоокий",  не молодой, но также без имени  "Косоногий" и молодой, но без имени кунак по прозвищу "Куций". В стаде развернулись не шуточные дебаты кто лучше. Вспоминали биографии кунаков, кто, как, сколько и кому хорошо делал. Кто были их отцы и матери. Кто из них громче может ржать глагол вспомогательного наклонения - "Ясыр!". Кстати этот вопрос очень был популярен среди коней. 

И вот наступил день выборов.

 Все кони были лишены права голоса (зачем им это) и устремились к кормушкам для голосования. 
 По результатам голосования был выбран тот же кунак которого все и хотели. А что бы отпраздновать 
 этот демократический момент, эту историческую веху в становлении нового Коногольського общества был приготовлен вкуснейший бастурма. 

***(Тупих картинок вставляти не буду, щоб не провокувати активно культивовану елиту мысцеву)***

Отсюда простой вывод для владеющих своим мозгом хотя бы на уровне
 выпускника средней школы. Что главаря коням надо выбирать среди кунаков, главную свинью - среди свиней, главного оленя - ясное уже дело среди оленей.

А теперь простенький вопрос - из кого нам надо выбирать себе главаря? ***(голосувалку вставляти не буду, заборонено, щоб не провокувати активно культивовану елиту мысцеву)***

 **** Отакі еліти можуть писати таку лобуду, й в топ попадати й однодумців активно культивованих з розумними камами збирати ...

 А теперь простенький вопрос - куда мы идем ?

Кладезь знаний и вдохновения http://blog.i.ua/user/4056705/1040877/

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

[Між 17 квітня і 19 травня 1847,
С.-Петербург]

Треба сказати, дуже актуальний вірш!

Шевченко, взагалі, актуальний поет!!!

Люди! Враховуючи божевільній кількості нових фотоматеріалів, присвячених бабусиному Коту, у мене спонтанно з.явилася ідея створити на ФБ групу РЕАЛЬНИЙ КІТ.
Тут кожен охочий зможе ставити нові плакати, публікації і, можливо, виступати за права Кота :)

Запрошую усіх бажаючих приєднатися!

http://www.facebook.com/groups/136137249861443/?bookmark_t=group

Обмивши губи в нарзані чи в каві, Дожовуючи свіжий бутерброд, Ви стаєте великі й величаві І любите Вітчизну і народ. Ви чуєте народні віщі думи, Його тривоги берете в серця, Коли потієте у черзі за костюмом, Затиснувши в долоні гаманця. Ні, ви не блазні, ви не лицеміри — Нікчемного презирства не убить, І свій народ ви любите без міри, Коли у міру вигідно любить. За плату ви закохані в ідею І зморшки морщите на ситому чолі... Кому ж ви служите, приручені Антеї, Відірвані від матері-землі? Хто ваш народ? Яка у нього доля? Куди його коріння проросло? Чиї могили стогнуть серед поля, Забрівши здичавіло у село? Хоч раз почуйте, грамотні руїни, Нікчемні слуги чорного добра, Як, обіпершись вітрові на спину, Кричить Тарасова гора: — Нема на світі України, Немає другого Дніпра!..

26.06.1963